Правове виховання

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………..…3

РОЗДІЛ  І. Поняття та механізм правового виховання.

         1.1. Поняття, ознаки і функції правового виховання…….........................6

1.2. Система  і механізм правового виховання.  Правова вихованість……………………………………………….…........................7

1.3. Правове  загальне навчання…………………………………………..11

РОЗДІЛ  ІІ. Правосвідомість і правова  культура в правовому вихованні.

2.1. Поняття  і структура правосвідомості……………………………….13

2.2. Функції  правосвідомості. Роль правосвідомості в процесі правотворчості і правореалізації………………………………………....17

2.3. Правова  культура: зв'язок із загальною  культурою.  Види правової культури…………………………………………………………………...20

РОЗДІЛ  ІІІ. Елементи правового виховання.

          3.1. Правовий нігілізм: джерела і шляхи подолання…………………....22

3.2. Правова  культура суспільства………………………….....................24

          3.3. Правова культура особи…………………………………………..….26

Висновки ...............................................................................................................30

Список  літератури.................................................................................................33 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

                    Актуальність теми.Правове виховання членів людської спільноти, адаптація їх до реальної правової дійсності – це ті визначальні чинники, які формували і формують цивілізаційний розвиток людства. Аналітичний розгляд цих чинників належить до серйозних, фундаментальних і, безперечно, актуальних проблем.

                     У наш час деколи надто недосконалою й надмірно спрощеною виглядає система правового виховання молоді в Україні. Нерідко спостерігається схильність до абсолютизації його прикладного характеру, до примітивної конкретизації завдань. Проте, правове виховання – досить складна, багаторівнева система і, водночас, – надзвичайно важлива філософсько-правова проблема. Тому будь-які спроби дати просту відповідь на питання про природу правового виховання неминуче приречені на невдачу. Стан чинної системи правового виховання молоді є певною мірою підтвердженням цього.

                      Аналіз структури і динаміки  злочинності, інших правопорушень  в цілому дає підставу стверджувати, що стан правового виховання  молоді на нинішньому етапі  розвитку нашої держави ще  далекий від бажаного.

                      Правове виховання є формувальним  чинником правової дійсності  в Україні. Його зміст і результативність  почасти зумовлені тим, що воно  здійснюється в особливих умовах, а саме: по-перше, в період затяжної  трансформації тоталітарного суспільства в демократичне громадянське суспільство, що супроводжується не лише економічними і політичними, а й духовними і правовими кризами; по-друге, спричинення перебудовою самого змісту свідомості не лише молоді, а й тих, хто її виховує; по-третє, – високим відсотком протиправної поведінки молодих людей в суспільстві; по-четверте, – неспроможністю правовиховної системи адекватно реагувати як на зміни стилю і форм поведінки молоді, так і на зміни правових норм щодо прав, свобод, обов’язків й обмежень молодих людей; по-п’яте, - наявною суспільною й правовою дійсністю, яка чинить часом негативний вплив на правомірну поведінку молоді; по-шосте, - нагальною потребою формування фахівців органів внутрішніх справ нової генерації, для яких правомірна поведінка хоч би в яких ситуаціях чи обставинах має стати життєвим кредо.

                        Таким чином, ми бачимо наскільки  важливою і актуальною для  написання є обрана тема курсової  роботи.

                         Мета і завдання.    При написанні курсової роботи метою є науково-теоретичне обґрунтування загальної характеристики правового виховання молоді як поняття філософії права, поглиблене аналітичне визначення його сутнісних ознак і вироблення, на цій основі, філософсько-правової моделі формування правомірної поведінки молоді, зокрема тієї, що навчається у закладах освіти МВС України. Для досягнення поставленої мети використовувалися праці: Скакуна О.Ф. “Теория государства и права” [18:]  , Гусарєва С.Д. “Теорія держави та права [19:]. Лазарева В.В. “Общая теория права и государства”, Марченко М.Н. “Общая теория государства и права” та ряд інших.

                           Об`єктом дослідження, є правове виховання молоді як свідома діяльність, що має властивість, здатність формувати правосвідомість, правову культуру, впливати на правомірну поведінку особистості.

                           Предметом, є найзагальніші (філософські) об’єктивні закономірності виникнення, здійснення і розвитку тієї діяльності, яка охоплюється поняттям „правове виховання молоді”.

                                 Методи дослідження. Для одержання найбільш достовірних наукових результатів використано систему концептуальних підходів, загальнонаукових і спеціальних (філософсько-правових) методів пізнання.

                             Теоретична база.  стали критично осмислені теоретичні положення і розробки, що містяться у працях як вітчизняних, так і арубіжних учених. Це: філософське осмислення сутності людини у світі та її успільного буття (праці: Арістотеля, В. Васильєва, Г. Гегеля, П. Гуревича, Е. Гуссерля, Декарта, Л. Джахая, І. Канта, П. Кропоткіна, В. Ларіонової, К. Леві-Строса, В. Нестеренка, Б. Спінози, В. Шандрикова та ін.)

                         Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що здобуті результати та сформульовані при цьому теоретичні положення, пропозиції, рекомендації та висновки мають наукове та певне прикладне значення.

                          Структура роботи. Моя курсова робота складається з вступу, трьох розділів, які в свою чергу поділяються кожен на три підрозділи, висновки та списку використаних джерел.

РОЗДІЛ  І. Поняття та механізм правового виховання.

1. Поняття, ознаки і функції правового виховання

     Правове виховання — це цілеспрямований постійний вплив на людину з метою формування у неї правової культури і активної правомірної поведінки. Основна мета правового виховання — дати людині необхідні в житті юридичні знання і навчити її поважати закони і підзаконні акти та додержуватися їх, тобто сформувати достатньо високий рівень правової культури, здатний значно зменшити кількість правопорушень. Кожна людина, знаючи свої права і обов'язки, може грамотно захищати себе від незаконних дій з боку юридичних органів, то застосовують право.

     Правове виховання тісне пов'язане з  усіма видами соціального виховання — моральним, політичним, естетичним та ін. їх можна назвати «субправовими», тобто такими, що «прилягають до правового», «пов'язані з правовим», оскільки всі вони втягуються в орбіту правового виховання.

     Ознаки (риси) правового виховання:

     1) будується на засадах системи  норм права;

     2) припускає впровадження в правосвідомість  виховуваних складових елементів  упорядкованих суспільних відносин  — дозволянь, зобов'язувань, заборон.

     Поєднуючись у процесі функціонування права  із заходами державного забезпечення, дозволяння, зобов'язування, заборони перетворюються на первинні засоби правового регулювання, які створюють умови для здійснення правомірної поведінки;

     3) спирається на можливість застосування  примусової сили держави через  покладання юридичної відповідальності на правопорушників;

     4) охоплює суб'єктів права, які  не тільки додержуються правових норм, а й є схильними до правопорушень та порушили ці норми;

     5) здійснюється за допомогою спеціальних  правовиховних способів і засобів;

     6) здійснюється вихователями, що, як правило, мають юридичну освіту або спеціальну юридичну підготовку.

     Сутністю  правового виховання є формування правової настанови на узгодження прагнень і сподівань особи з інтересами і сподіваннями суспільства, тобто процес вироблення непохитних правових ідей і принципів у правосвідомості виховуваних, формування правової культури.

     Зміст правового виховання — це процес цілеспрямованого і систематичного впливу на правосвідомість особи (групи) за допомогою сукупності (комплексу) правовиховних заходів, певних способів і заходів, які має у своєму розпорядженні суспільство.

     Функції правового виховання:

     1) передача виховуваним (індивідам,  громадським групам) певної суми  правових знань, навичок, умінь;

     2) формування правових ідей, почуттів, переконань у правосвідомості виховуваних, вироблення правової настанови на правомірну поведінку;

     Правове виховання відбувається в правовому  полі, у врегульованих правом сферах суспільних відносин.

     Не  слід плутати правове виховання  і правове регулювання, хоча вони й є взаємозалежними. Об'єктом правового регулювання є головним чином відносини — вольові акти поведінки особи, а об'єктом правового виховання, виховною функцією права — її свідомість: думки, почуття, уявлення. Це не означає, шо правосвідомість особи не зазнає впливу правового регулювання і його механізму. Але цей вплив є другорядним відносно поведінки особи, її вчинків [8,с.34].

2. Система і механізм правового виховання. Правова вихованість

     Правове виховання має свою систему, механізм, стадії.

       Система правового виховання — це сукупність основних частин (елементів) правовиховного процесу, яка забезпечує його певний порядок і організацію.

     Систему правового виховання складають  такі елементи:

     1) суб'єкти — державні органи, організації,  спеціально уповноважені державою особи, що здійснюють правовиховну діяльність;

     2) об'єкти — виховувані громадяни  або громадські групи;

     3) сукупність правовиховних заходів,  певних способів і засобів.

     Суб'єкт  правового виховання може мати правовиховну функцію як основну (Національна юридична академія України, Одеська юридична академія. Київська академія внутрішніх справ, Університет внутрішніх справ, юридичні факультети державних університетів та ін.) або як одну із багатьох (ради народних депутатів, прокуратура, адвокатура, органи юстиції, МВС та ін.). [2]

     Об'єкт  правового виховання (громадяни) у ході правовиховного процесу зазнає впливу двох факторів, від яких залежить ефективність правового виховання:

     1) об'єктивний фактор — позитивні зовнішні умови, що сприяють правовиховній діяльності (демократизація суспільства, захист прав особи, успіхи правотворчої діяльності, юридичної практики та ін.), або негативні умови, що ускладнюють правовиховану діяльність (недосконалість законодавства, невідпрацьованість способів і засобів правового виховання та ін.);

     2) суб'єктивний фактор — позитивний внутрішній духовно-правовий стан особистості (її правова вихованість, настанова на правомірну поведінку) або негативний (правова настанова на неправомірну поведінку, однією з підстав якої є правовий нігілізм).

     Правовиховні  заходи можна зобразити у вигляді  сукупності способів і засобів правового  виховання.

     Способи правового виховання:

     — правова освіта (або інакше: правовий всеобуч);

     — правова пропаганда;

     — юридична практика державних органів та інших організацій (наприклад, правовиховна діяльність суду, прокуратури, органів внутрішніх справ, юстиції, адвокатури і т.д.);

     — правомірна поведінка громадян, їх особиста участь у здійсненні (реалізації) та охороні правових норм;

     — самовиховання.