Правова свідомість: поняття, склад. Взаємодія правосвідомості та об’єктивного юридичного права

Важливою формою впливу правосвідомості на правоутворення і законотворчість є розробка концепцій окремих законів, інших нормативно-правових актів. Визначення в концепції  мети правового регулювання, обґрунтування завдань, які слід буде вирішити в разі прийняття того чи іншого акта, теоретичний виклад конкретних шляхів регулювання суспільних відносин і таке інше, — все це дає можливість суб’єкту правотворчих повноважень заздалегідь вивчити питання про доцільність прийняття окремих приписів, нормативно-правових актів, спрогнозувати ефективність їх регулятивного потенціалу і прийняти рішення про їх розробку або відкласти її на майбутнє.

Своєрідною за змістом формою впливу правосвідомості на правоутворення є її провідна роль на конкретних стадіях законотворчого процесу. При цьому значення того чи іншого виду правосвідомості має специфіку на кожній стадії. Так, для визначення шляхів формування права правова психологія дає «будівельний матеріал» у вигляді помислів, почуттів, намірів людей відносно врегулювання певної сфери суспільних відносин. При розробці законопроекту законодавець спирається на правосвідомість і враховує правову культуру народу, окремих соціальних груп, створює правові приписи, які б втілювали в собі очікувані суб’єктами суспільних відносин еталони і зразки поведінки.

Обговорення та прийняття нормативно-правових актів повинно проходити на високому професійному рівні, тому на цих стадіях особливого значення набуває професійна правосвідомість.

У процесі правореалізації  правосвідомість відіграє не менш важливу  роль, аніж у правотворчості. Це пояснюється природою поведінки (діяльності) суб’єктів права. Хоч яка б була їх поведінка, вона завжди є обміркованою, включає в себе психологічні елементи. При цьому значення того чи іншого виду правової свідомості визначається формою реалізації норм права. При звичайних (простих) формах — виконанні, дотриманні, використанні — правосвідомість орієнтує суб’єктів права на добровільне виконання і додержання норм права, на недопущення зловживання правом при його використанні. Тут на перше місце висувається рівень почуття права і законності, що виконує функцію гаранта найбільш масового добровільного дотримання та виконання норм права.

У процесі правозастосування  специфічну роль відіграє професійна правосвідомість. Кожна посадова особа, особливо робітники правоохоронної сфери діяльності держави — судді, слідчі, прокурори, — зобов’язані знати зміст, смисл норм права, вміти застосовувати правила тлумачення, бути переконаними у справедливості і законності тих рішень, які вони приймають. Не випадково норми кримінально-процесуального, цивільного процесуального кодексів прямо приписують суддям оцінювати докази, виносити рішення, керуючись і нормою права, і своїм внутрішнім переконанням. Професійна свідомість відіграє вирішальну роль при переборенні прогалин у праві, застосуванні аналогії права і закону. Без належних знань принципів права, вміння порівнювати між собою схожі норми права правозастосування практично неможливе.

 

         

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Сучасне українське суспільство, звільняючись від опіки держави, стоїть перед проблемою самостійного пошуку шляхів розвитку. Тому потрібно переоцінювати нові теоретичні засади, що спрямовували б прогрес суспільства. Новою концепцією суспільного розвитку, що виправдала себе у Західній Європі, стала побудова громадянського суспільства. Більшість дослідників стверджують, що саме відсутність громадянського суспільства в Україні зумовлює бюрократичний і важкий шлях побудови правової держави. Ті народи, які сформували добре структуроване, зріле, життєздатне громадянське суспільство, вже давно зуміли збудувати демократичні правові держави.

Постійний економічний  спад, політична нестабільність, відсутність  сформованих структур громадянського суспільства у нашій державі  негативно позначаються на соціально-політичній активності та ініціативі населення. Відмічається низька правова культура людей, незнання своїх прав та обов’язків, юридична неосвіченість, втрата почуття людської гідності, байдужість до політичних процесів. Такі суспільні негаразди стають звичними перешкодами на шляху побудови громадянського суспільства та реалізації основної мети - благополуччя людей. Мабуть, це загальна проблема країн, що прагнуть позбутися залишків тоталітарного режиму, сформувати якісно нові відносини, структуру та механізми функціонування суспільства. Складність становища України полягає у тому, що вона одночасно вирішує дві фундаментальні проблеми. Першу - відродження і зміцнення власної державності, забезпечення реального суверенітету та гідного місця у світовому співтоваристві. Другу - перехід до якісно іншої, нової форми соціально-політичної, економічної організації суспільства, модернізації його основ. Стабільність і майбутнє України залежить від успіху в обох напрямках. Отримання незалежності стало лише початком, першим кроком на шляху розв'язання наболілих питань багатовікової історії українців¹⁵.

Стереотипи колективної  правосвідомості, що склалися, звичайно, не залишаються незмінними. Під впливом  життя, пропаганди, реформ, що відкривають  нові можливості, вони розвиваються, модифікуються. Проте навряд чи величезна країна може швидко скинути з себе ярмо багатовікової авторитарної традиції і спрямуватися назустріч ринковій і політичній свободі. Ще більший сумнів викликає можливість швидкого формування нової особи, девізами якої є «свобода», «приватна власність», «заповзятливість». Збільшується вірогідність неспівпадіння законів, що приймаються державою, і права, що виражає норми масової культури. Суперечність, що виникає тут, гальмуватиме ухвалення нових «ринкових законів» і знижуватиме ефективність вже прийнятих. Лише подолання стереотипів масової свідомості дозволить успішно рухатися до суспільства, заснованого на обмінних відносинах.

Отже, в ході курсової роботи було досліджено поняття «правосвідомість», що означає форму суспільної свідомості, що містить в собі сукупність поглядів, почуттів, емоцій, ідей, теорій та компетенцій, а також уявлень і настанов, які характеризують відношення особи, суспільної групи і суспільства в цілому до чинного чи бажаного права, а також до всього, що охоплюється правовим регулюванням.

Характерними ознаками правової свідомості є:

• вона є однією з форм суспільної свідомості та вкупі з політичною, моральною, філософською, іншими формами свідомості відображає суспільне буття;

• правосвідомість містить поняття, уявлення, судження, почуття, емоції, концепції, теорії, програми;

• вона обумовлена соціально-економічним  устроєм конкретного суспільства, рівнем розвитку його загальної культури;

• ідеологічні елементи правосвідомості виступають головними елементами правової культури та правового виховання.

Дослідження поняття  і змісту правосвідомості передбачає визначення її структури, яка складається з таких взаємозв’язаних і взаємодіючих елементів: правової ідеології, правової психології, правової поведінки.

Існують такі основні  класифікації правової свідомості:

1) за суб’єктами або носіями:

• Індивідуальну;
• Групову;
• Суспільну;
• Масову

Ні один з цих видів правосвідомості не існує сам по собі, відокремлено від інших.

2) за глибиною відображення правової дійсності правосвідомість може бути:  повсякденною(непрофесійною), професійною та науковою.

Що ж стосується ролі правової свідомості в процесі правотворчості і право реалізації, то вона виражається в тому, що правосвідомість:

-  певною мірою як би випереджає юридичне право, є його безпосереднім ідейним джерелом, передує йому, існує «до» права;

-  діє «паралельно» з правом: уособлює потреби його вдосконалення в напрямку відображення об'єктивних суспільних процесів; визначає зміни і перспективи розвитку права; безпосередньо впливає на процес і результати правотворчості;

-  існує «після» права у тому сенсі, що служить орієнтиром вибору доцільного, оптимального варіанта поведінки в межах норм права, які застосовуються або реалізуються;

-  є інтелектуальним інструментом ефективного використання законодавства, тлумачення норм права;

-  може використовуватися як важливий інструмент застосування аналогії закону і аналогії права з метою заповнення прогалин у законодавстві;

-  виступає як ідейно-моральний вимірник професіоналізму діяльності посадових осіб у системі органів державної влади і місцевого самоврядування;

-  служить засобом забезпечення законності і справедливості застосування правових норм (зокрема, при визначенні юридичної відповідальності за правопорушення) та ін.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

Нормативна база:

1.Конституція  України // ВВР. — 1996. — № 30, ст. 141.

2. Європейська Конвенція про захист прав і основних свобод людини // Мінюст України. - К.,1998. - С. 5-6

Спеціальна  література:

1. Альчук М., Матвеєва Г. Правосвідомість як чинник стабільності // Вісник Львівського університету. Серія: філософські науки. - 2002. - Вип. 4. - 352 с.
2. Гусарєв С.Д., Олійник А.Ю., Слюсаренко О.Л. Теорія права і держави: Навчальний посібник.-К.: Всеукраїнська асоціація видавців "Правова єдність", 2008.
3. Голосніченко І. Правосвідомість і правова культура у розбудові Української держави // Право України. - 2005. - № 4. - с. 154 - 159
4. Грищенко А.В. Правовий закон: питання теорії та практики в Україні. Автореферат дисертації на здобуття канд. юрид. наук. - К.. 2003. - С. 6.
5. Дмитрієнко Ю. М. Українська правосвідомість за дослідженнями зарубіжжя: персоналії, звичаї, новації - // Держава і право : Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - 2007. - Вип. 37. - С. 41-50
6. Зайчук О. В., Заєць А. П., Журавський В. С. Теорія держави і права. — К.: Юрінком Інтер, 2006.
7. Карпунов В. М. Теорія держави і права. — Луганськ: РВВ ЛАВС, 2005
8. Кельман М. С, Мурашин О. Г. Загальна теорія права: Підручник. — К.: Кондор, 2002. — С 201.
9. Кононенко О., Правосвідомість судді і перспективи впровадження міжнародних норм у сфері прав людини в практику судового захисту // Право України. - 2001. - №2
10. Курочкіна, Н. М. Інтуїтивне право та правосвідомість: поняття та співвідношення - // Держава і право : Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - 2007. - Вип. 35. - С. 82-87
11. Легеза, Ю. О. Щодо форм та методів впливу відомчих засобів масової інформації на професійну правосвідомість. - // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : Збірник наукових праць. - 2006. - Вип. 3
12. Лемак В. В. Загальна теорія держави і права. — Ужгород: ПП "Медіум", 2003
13. Патей-Братасюк М. Громадянське суспільство: сутність, генеза ідеї, особливості становлення в умовах сучасної України. - Тернопіль, 1999.
14. Романова А. С.. Роль і місце естетичної культури у праві - // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична : Збірник наукових праць / голов. ред. В. Л. Ортинський : ЛьвДУВС, 2006. - Вип. 3. - С. 377-385
15. Селіванов В.М. Право і влада суверенної України. - К., 2002
16. Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Харьков: Консум, 2000.
17. Теория государства и права - Шульга А.М., Харьков, 2000; Теория права и государства. - Ильин И.А., Москва, 2003
18. Теория государства и права. / Курс лекций под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько. Юрист, М. 1998 г.
19. Теория государства и права. В.М.Корельский и В.Д.Перевалов, издательская группа Норма-Инфра. Москва 1999 год.;
20. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов. 3-е изд. - Венгеров А.Б., Москва, 2000
21. Тимошенко, В. І. Типологія правосвідомості - // Бюлетень Міністерства юстиції України : Офіційне видання. - 2007. - № 5. - С. 46-56
22. Третяк С. Правове забезпечення правової культури населення як умова створення основ громадянського суспільства // Право України. - 2005. - №4.
23. «Формы общественного сознания», изд-во МГУ, 1960, стр. 23-24.
24. Харченко М.В. - Правосвідомість і правова культура // Правова держава очима молодих дослідників. - 2004. - с. 11-13.
25. Цимбалюк М. // Формування правосвідомості громадян у процесі реформування інституту власності//Право України 2003 рік, №9
26. Швачка, В.Ю. Рівень правової свідомості як результат її правової соціалізації - // Бюлетень Міністерства юстиції України : Офіційне видання. - 2007. - № 11. - С. 77-88

 

 

 

¹ Харченко М.В. – Правосвідомість і правова культура // Правова держава очима молодих дослідників. - 2004. - с. 11-13.

² Конституція України. – К., 1996

³ Альчук М., Матвеєва Г. Правосвідомість як чинник стабільності//Вісник Львівського університету. Серія: філософські науки. 2002. Вип. 4. - 352 с.

⁴ Теория государства и права. В.М.Корельский и В.Д.Перевалов, издательская группа Норма-Инфра. Москва 1999 год.;Теория государства и права: Учебник для юридических вузов. 3-е изд. - Венгеров А.Б., Москва, 2000

⁵ Грищенко А.В.  Правовий закон: питання теорії та практики в Україні.  Автореферат дисертації на здобуття канд. юрид. наук. — К.. 2003. — С. 6.

⁶ Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Харьков: Консум, 2000.

⁷ Тимошенко, В. І. Типологія правосвідомості - // Бюлетень Міністерства юстиції України : Офіційне видання. - 2007. - № 5. - С. 46-56

⁸ Швачка, В.Ю. Рівень правової свідомості як результат її правової соціалізації  - // Бюлетень Міністерства юстиції України : Офіційне видання. - 2007. - № 11. - С. 77-88

⁹ Дмитрієнко, Ю. Українська правова свідомість як джерело правової поведінки особистості - // Держава і право : Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - 2007. - Вип. 36. - С. 41-49

¹⁰ Легеза, Ю. О. Щодо форм та методів впливу відомчих засобів масової інформації на професійну правосвідомість . - // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : Збірник наукових праць. - 2006. - Вип. 3

¹¹ Романова А. С.. Роль і місце естетичної культури у праві - // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична : Збірник наукових праць / голов. ред. В. Л. Ортинський : ЛьвДУВС, 2006. - Вип. 3. - С. 377-385

¹² Третяк С. Правове забезпечення правової культури населення як умова   створення основ громадянського суспільства // Право України. —  2005. — №4.

¹³ Селіванов В.М. Право і влада суверенної України. — К., 2002

¹⁴ Курочкіна, Н. М. Інтуїтивне право та правосвідомість: поняття та співвідношення - // Держава і право : Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - 2007. - Вип. 35. - С. 82-87

¹⁵ М.Патей-Братасюк. Громадянське суспільство: сутність, генеза ідеї, особливості становлення в умовах сучасної України. – Тернопіль, 1999.