Правова свідомість: поняття, склад. Взаємодія правосвідомості та об’єктивного юридичного права

 

 

 

 

 

Курсова робота

 

 З ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

на тему:

Правова свідомість: поняття, склад.

Взаємодія правосвідомості  та об’єктивного юридичного права

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Київ -2011

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

Вступ…………………………………………………………………………	3
Розділ 1. Загальна характеристика правової свідомості
Поняття і ознаки правосвідомості...….…………………………..	6
1.2.    Структура і види правової свідомості…....................................	10
Розділ 2. Взаємозв`язок правосвідомості і об`єктивного юридичного права
Функції правової свідомості…………………………………....	15
Роль правосвідомості в процесі правотворчості і право реалізації………………………………………………………………	23
Висновки……………………………………………………………………...	29
Список використаних  джерел……………………………………………...	32

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

В наш час, коли будується  незалежна самостійна Українська держава, досить важливою є проблема створення  правової держави. Правова держава  ґрунтується на мирному та справедливому  співжитті людей. Важливим аспектом в такому співжитті людей є  виховання правосвідомості. Людина не зможе жити серед інших людей без правосвідомості, адже не буде порядку і поваги до інших людей. Ще в стародавні часи підкреслювалась думка про те, щоб людина відносилась до інших людей так, як би вона хотіла, щоб інші до неї відносилися. Незнання законів веде до насильства, безпорядків, до незахищеності слабших перед сильнішими. Сама сутність, сама природа права полягає в тому, що воно твориться свідомими істотами і для свідомих істот, тобто мислячими суб’єктами і для мислячих суб’єктів. Усвідомлення людиною себе суб’єктом права - це і є правосвідомість. Права людини - це соціально-історичне явище, тобто по своїй суті вони є соціальні (природні чи позитивні). Вони створюють можливості людині, які необхідні їй для існування та розвитку в конкретно-історичних умовах, об’єктивно визначають їхній рівень розвитку (економічний, духовний, соціальний) і мають бути загальними та рівними для всіх людей¹.

В діючій Конституції  України записано: «Україна є суверенна  і незалежна, демократична, соціальна, правова держава»². Побудова правої держави є складним і важким процесом, зважаючи на нинішні обставини. Тим більше, що вона має бути не самоціллю, а засобом забезпечення людяного життя для більшості українців. Нам потрібно мати державу із демократичною сутністю, народну, гуманну. Гуманістична правова держава реально забезпечує всебічний розвиток особистості та враховує інтереси і потреби всіх соціальних верств і груп населення. Головними компонентами правової держави є : верховенство правових законів і серед них - конституції як головного закону; формально юридичні гарантії свободи, самостійності та власності; чіткий поділ влади (законодавча, виконавча, судова).

Отже, правовою є така держава, в якій панує право, де діяльність усіх її органів і посадових осіб здійснюється на основі та в межах визначених правом, де не тільки особа відповідальна за свої дії перед державою, а й держава несе відповідальність перед особою за результати своєї діяльності.

Побудова демократичної, соціальної, правової держави і відповідного громадянського суспільства неможлива без підвищення рівня правової свідомості та правової культури всього населення країни. В умовах економічної кризи, соціальної невлаштованості населення, росту злочинності та криміналізації суспільства певного значення набуває робота з підвищення рівня правосвідомості та правової культури населення України. З цих позицій теоретичний розгляд і осмислення понять, структури і видів правосвідомості та правової культури, форм і методів формування у кожної людини цих правових якостей слід уважати дуже актуальною проблемою.

Метою роботи є вивчення структурних елементів правосвідомості її форм та видів.

З врахуванням визначеної мети,були поставлені наступні завдання:

• визначити поняття і ознаки правосвідомості
• проаналізувати структуру та функції правосвідомості
• розглянути види та рівні правосвідомості.
• проаналізувати взаємозв’язок правосвідомості та об’єктивного юридичного права

Предмет дослідження є поняття, структура, механізм, функції та процес формування правосвідомості.

Об’єкт дослідження є правосвідомість особистості.

В курсовій роботі були використані  наступні методи :

а) загальнофілософський діалектичний метод, за допомогою якого  правосвідомість розглядається  як явище, яке визначається природою людини та умовами її життєдіяльності, пов’язане з іншими формами свідомості та обумовлює поведінку людини, постійно розвивається та якісно оновлюється;

б) загальнонаукові методи: явище і суть, аналіз і синтез, форма і зміст, конструктивно-критичний  підхід.

Учені сучасної України (А.П. Заяць, В.В. Копейчиков, П.М. Рабінович  та ін.) пов'язують розбудову в Україні  громадянського суспільства із суттєвим підвищенням правосвідомості громадян, їх правової культури, законослухняності, подоланням явищ правового нігілізму, професійної деформації. Цю проблему досліджували такі українські вчені, як В.Д. Бабкін, М.І. Коцюба, В.А. Котюк, П.Ф. Мартиненко, А.Р. Мащок, Є.В. Назаренко, П.М. Рабінович, В.М. Селіванов, С.А. Тихонова та ін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика правової свідомості

1.1. Поняття і ознаки правосвідомості

 

Проблема свідомості, його призначення і функціонування є однією з найважливіших в будь-якій області суспільної науки. Яке б питання не вивчалося суспільними науками, воно звернене до суті людини, особи як суб'єкта суспільно-історичного процесу. Поза свідомістю і діяльністю людини немислимий суспільний розвиток, а отже, проблема свідомості - це вивчення характеру і спрямованості діяльності людини, яка найбільшою мірою розкриває його суть.

Свідомість  людини являє собою форму відображення (пізнання) навколишнього світу, яка знаходить свій вияв у різних оцінках, критичних зауваженнях і пропозиціях щодо функціонування певних явищ і процесів, які таким чином включаються у сферу життєдіяльності людини і суспільства. Однією з найважливіших складових частин свідомості є правова свідомість людини. Виникаючи «до» або «після» права чи разом з ним, правосвідомість супроводжує право протягом усієї правової історії, всього існування державно-організованого суспільства. Категорія «правосвідомість» служить для відображення особливого виміру правової дійсності, ставлення людей і суспільства до права, правової поведінки людей, правової діяльності держави, її інституцій.

Для правової свідомості характерні такі ознаки:

• Правосвідомість є одним з різновидів суспільної свідомості. Їй, як і іншим формам суспільної свідомості (філософській, релігійній, моральній, політичній, естетичній), властиво відображувати навколишній світ, однак не увесь, а лише певний його аспект — правову дійсність. В умовах формування засад правової, демократичної державності правова складова суспільної свідомості дістає додаткові стимули для свого розвитку, становлення як однієї з найважливіших її частин.
• Носіями правосвідомості є різні суб’єкти права: особистість, громадські об’єднання, політичні партії, державні органи і їх посадові особи, юристи-науковці, юристи-практики, суспільство в цілому. В правовій свідомості відбивається ставлення суб’єкта до права, юридичної практики, поведінки (діяльності) інших суб’єктів правовідносин, їх оцінка. Правосвідомість знаходить свій вияв на всіх стадіях механізму правового регулювання, впливає на функціонування практично кожного елемента правової системи.
• Об’єктом пізнання правосвідомості зазвичай є чинне право в усій багатоманітності його виявів. Разом з тим вона може містити в собі оцінку права минулого (аналіз правових пам’яток, наприклад Римського права, Руської правди) або формувати уявлення про право бажане, майбутнє.
• На певних етапах розвитку суспільства правосвідомість може розглядатися як одна з форм права.
• Правова свідомість містить поняття, уявлення, судження, почуття, емоції, концепції, теорії, програми.
• Ідеологічні елементи правосвідомості виступають головними елементами правової культури та правового виховання.
• Правосвідомість є одним з найважливіших чинників розвитку праворозуміння. Право, яке складається об’єктивно, відповідно до існуючих, інколи досить суперечливих, уявлень, підходів суспільства щодо регулювання тих чи інших суспільних відносин, не може бути досконалим. У ньому неминуче виникають певні прогалини, внутрішні суперечності. Аналіз, оцінка права і практики його застосування дозволяє виявити існуючі недоліки.

Правосвідомість як форма  суспільної свідомості виникає і функціонує як відображення суспільного буття, що пов’язане зі сферою права, правовими відносинами. Іншими словами, правосвідомість - це усвідомлення або діючого права, або існуючого і бажаного. Правосвідомість особистості відображає правову систему, законодавство. Це система понять, поглядів, уявлень та ідей, в якій усвідомлюється і оцінюється ставлення людей до дійсності, до самих себе з приводу чинного або бажаного права. Також це - сукупність соціально-психологічних явищ і процесів, що виражаються у почуттях, настроях, які зв’язані з реальним правом. Поняття «права» досить складне - це не тільки юридичний, а й філософський, етичний, соціологічний термін.³

Причому, зі всієї сукупності суспільних відношень, юридична наука звертає увагу перш за все на сферу державно-правових відносин, вивчаючи структуру свідомості і поведінки людей саме в цій області. Проблема правосвідомості як суб'єктивного чинника, що визначає діяльність людей в державно-правовій сфері, дає ключ до розуміння характеру цих суспільних відносин і діяльності людей.

У демократичній державі  стрижнем правосвідомості є визнання принципу верховенства права, життя і здоров’я, честі та гідності, недоторканності і безпеки людини як найвищої соціальної цінності, беззастережна повага до прав людини і громадянина як невід’ємних від особи можливостей, що становлять юридичний фундамент життєдіяльності людини.

Для виявлення ролі правосвідомості  у формуванні соціальної активності людини воно повинне вивчатися на різних рівнях і зрізах у всьому різноманітті його прояву і особливостей: як свідомість індивідуальна, групова, суспільна; як система, що включає різні форми (види) віддзеркалення суспільних відносин - політичні, правові, етичні, філософські, релігійні.

Роль правосвідомості  в процесі виконання правових норм полягає в тому, що вона забезпечує доцільне їх застосування, допомагає правильно у кожному окремому випадку, вирішувати питання про порушення має рацію і соціальній відповідальності особи, про небезпеку тієї або іншої особи для суспільства.

При розгляді взаємодії  правосвідомості, законності і права  слід незмінно враховувати тісний сплав  всіх форм суспільної свідомості. Немає  жодної форми свідомості, байдужої, нейтральної до права, законності. Але  ступінь дії кожній з них на право і законність різна. Цілком зрозуміло, що активніше взаємодіють з правом так звані ідеології «першого порядку» - політичні погляди, правосвідомість, етичні переконання. Філософія, мистецтво, релігія пов'язані з правом опосередкованого. Наприклад, для правильного відображення назрілих потреб суспільного розвитку право і законність повинні будуватися на основі знання філософських законів і категорій. Людина, що володіє науковими філософськими переконаннями, завжди виконуватим всі вимоги законності, розуміючи їх соціальну необхідність і справедливість. Навіть така віддалена від права область, як естетика, робить свій вплив на право.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2.  Структура правосвідомості

 

Правосвідомість - це система ідей, уявлень, емоцій та почуттів, які виражають ставлення індивіда, групи, суспільства до права і діяльності, пов'язаної з правом.⁴

В ній відображена  правова дійсність у вигляді  знань про право, осмислення того, що є правом, яким воно було (ставлення  до права минулих років) і яким має бути (ставлення до майбутнього права), а також у вигляді правових настанов поведінки як реакції на оцінку чинного права, роботу правозастосовних органів. Правосвідомість має бути властива не тільки творцям юридичних норм, законодавцям, а й усім громадянам держави.

Ключовий пункт правосвідомості - це усвідомлення людьми цінностей природного права, прав і свобод людини і оцінка чинного права з погляду його відповідності загальнолюдським цінностям, які знайшли закріплення в міжнародних документах про права людини. Правосвідомість не тільки виражає ставлення індивіда до правової дійсності, а й спрямовує її на певні зміни в правовому середовищі, прогнозує і моделює їх.

Від інших форм людської свідомості правосвідомість відрізняється  предметом відображення. Предмет  відображення правосвідомості - це правова дійсність. Вона включає в себе:

1. право, що формується - на стадії правоутворення і правотворення;

2. право, що вже сформувалось - позитивне право (його норми, принципи, інститути, галузі);

3. право, що реалізується - у поведінці людей, діяльності юридичних осіб, правозастосовних органів - органів внутрішніх справ, прокуратури та інших.⁵

Таким чином, можна зробити  висновок, що правова дійсність розглядає  право в статистиці та динаміці його буття. Це об’єднання понять про «право в книжках» та «право у житті», тобто про те право, яке повинно існувати і про існуюче право.⁶

Дослідження поняття  і змісту правосвідомості передбачає визначення її структури, яка складається  з таких взаємозв’язаних і взаємодіючих елементів: правової ідеології, правової психології, правової поведінки.

Що стосується правової ідеології то, це сукупність правових поглядів, заснованих на певному соціальному досвіді та наукових знаннях. Існування правової ідеології обумовлюється свідомим ставленням до права. А як систематизований обґрунтований вираз потреб населення, вона пов'язана з пізнанням правових цінностей та їх перетворенням у систему нормативного регулювання поведінки людей в суспільстві. Джерелом виникнення правових ідей та поглядів є об'єктивно існуючі соціально-економічні, політичні відносини в суспільстві, а також юридична практика. Основним завданням правової ідеології є формування правової свідомості, правової культури окремих суб'єктів і суспільства в цілому, підвищення рівня їх правових знань. Провідним елементом правової ідеології є інтелект⁷. Сучасна правова ідеологія ґрунтується на системі теорій, ідей і принципів: теорії соціальної правової держави, принципу поділу влади, теорії народного суверенітету, визнання пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими, принципу верховенства права, переваги загальновизнаних норм міжнародного права над нормами національного права та ін.