Правова система України

Отже, приватне право характеризується такими ознаками, як: 1) орієнтація на задоволення особистих приватних інтересів; 2) волевиявлення декількох суб'єктів; 3) рівність суб'єктів; 4) переважання диспозитивних норм; 5) наявність горизонтальних відносин між суб'єктами; 6) використання, як правило, договірної форми вираження норм.

Таким чином, приватне право — це система належно впорядкованих взаємо узгоджених норм права, які регулюють відносини між юридичне рівними суб'єктами диспозитивним методом правового регулювання. До сфери приватного права України можна віднести цивільне, сімейне, земельне, трудове, житлове право.

В свою чергу публічному праву притаманні такі ознаки, як: 1) орієнтація на задоволення публічних інтересів; 2) одностороннє волевиявлення суб'єктів; 3) субординація між суб'єктами; 4) переважання імперативних норм; 5) вертикальні (ієрархічні відносини) між учасниками; 6) використання в основному нормативно-правових актів як форми вираження юридичних норм.

У сфері публічного права основним є імперативний метод, а відносини між учасниками є субординаційними (вертикальними); до його складу входять ті галузі та інститути, які регламентують статус і порядок здійснення повноважень органами держави і відносини індивіда з державою (тобто, це — відносини підпорядкування).

Таким чином, публічне право — це система належно впорядкованих, взаємо узгоджених норм права, які регулюють субординаційні, владні відносини Імперативним методом правового регулювання. До сфери сучасного публічного права України належать конституційне, адміністративне, кримінальне, фінансове, кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне, виправно-трудове, митне право.

Вчені-юристи підкреслюють, що в романо-германській правовій системі (а отже — в правовій системі України) відносини між тими, хто має владу, та їх підлеглими потребують Іншого правового регулювання, ніж відносини між приватними особами. Поряд з цим зв'язки між публічним і приватним правом є координаційними, подібно до зв'язків між матеріальними та процесуальними галузями права публічне та приватне право перебувають в органічній взаємодії, що забезпечує належне функціонування як системи права, так і правової системи в цілому Більше того, у сучасному суспільстві право є засобом охорони суспільних інтересів, побудованих на поєднанні колективних загальних інтересів та інтересів особистості, тоді як приватне право виходить з договору індивіда з колективом чи суспільством. Тому суспільство, що визнає плюралізм інтересів не може допустити поглинання публічним правом приватного, державним інтересом — інтересів приватних.

Зважаючи на ці обставини, правові реформи в Україні були спрямовані на стратегію формування та функціонування такої правової системи, яка гармонійно забезпечувала б об'єктивно існуючі у суспільстві як приватні, так і публічні інтереси, застосовуючи при цьому адекватні методи регулювання.

І приватне, і публічне право диференціюються на галузі права таким чином, щоб кожна галузь права належала б або до публічного, або до приватного права. У цьому аспекті у праві немає і не може бути змішаних галузей права, змішаними можуть бути лише галузі законодавства, які у більшості випадків є результатом відповідних конструкцій законодавця та систематизації у формі міжгалузевої кодифікації законодавства. В цілому створення публічно-приватних чи приватно-публічних міжгалузевих кодифікаційних актів є потрібною справою.

Однак на сучасному етапі в зв'язку з урізноманітненням зовнішніх форм (джерел) права таке забезпечення зв'язків виконує не лише система законодавства, а й система джерел права України в цілому, до якої входять також і нормативно-правові договори (серед яких дедалі більше зростає значення міжнародно-правових) та правові звичаї і узвичаєння.

ВИСНОВКИ

Як висновок, хотілося б відмітити, що згідно актам  проголошення незалежності України від 24 серпня 1991р. і Конституції України від 26 червня 1996р. - Україна являє собою незалежну суверенну державу. Всі державні інститути України знаходяться на початку реформування, в тому числі і правова система. Україна являється країною кодифікованого права, тобто правову систему України можна віднести до романо-германської, в якій головною рисою є верховенство закону. Найбільш важливий закон на Україні - Конституція. І для нас дуже важливо знайти ту ідеальну правову модель, яка б нас задовольнила.

Але мабуть не існує ідеальної правової моделі, яка б одночасно підходила б для всіх країн світу. Багато плюсів можна відмітити у романо-германської правової системи. Правові норми чітко кодифіковані, правозастосовнику не важко знайти ту чи іншу норму. Але з іншого боку, доктрина яка виражає рівність права і закону, може зіграти і  негативну роль.

Пріоритетними серед норм права цивілізованих держав стають, перш за все, націлені на захист прав і свобод людини. Правда, найбільш складно процеси уніфікації правових норм і законодавства в цілому проходять в тих державах, правові системи, яких знаходяться під сильним впливом релігійних і національних традицій.

Суспільство – це одна велика система, в якій існує безліч підсистем. Однією з таких підсистем є правова система. Ця правова категорія була введена вченими-юристами для узагальнення усіх відомих правових явищ держави.  Кожен автор пропонує свій власний список компонентівправової системи, через це питання складу правової системи ще потребує подальшого розроблення для того, щоб вчені могли знайти  спільне вирішення цієї проблеми.

Стосовно типології правових систем, то можна сказати, що ситуація тут аналогічна, адже не існує єдиних критеріїв поділу правових систем, а відповідно і не існує єдиних типів. Запропонованих типологій не так вже і багато і всі вони мають багато спільного.

Національну правову систему України більшість авторів відносить до романо-германської правової системи. Хоча цей підхід є однобоким і в певній мірі не відображає дійсного стану речей. 70 років соціалізму не пройшли безслідно, вони лишили широкий шрам на нашому суспільстві і правовій системі в тому числі. І тому автори, які вважають, що ми відносимся до романо-германської системи значно згладжують юридичне обличчя нашої держави. Звичайно, якщо говорити про формальну сторону -  про  те,  що внас задекларовано в нормативних актах, то безперечно можна говорити про входження правової системи України до романо-германської правової сім”ї. Але формально ми правова держава з громадянським суспільством і взагалі жити тут одне задоволення. Якщо нам потрібна гарна казка, то це підходить, але якщож нам потрібна правда, то якою б вона не була її треба показувати. Відповідно доцільніше говорити, що наша правова система перебуває у перехідному етапі розвитку. Саме в наш час відбувається перехід від соціалістичної системи до системи романо-германського права.

Попереду в нас довга дорога і від нас залежить в яку сторону ми повернем на роздоріжжі. Нашою метою повинно бути прагнення до кращого. Звісно порівняно з цим мета даної роботи – це краплина в океані, але яка б вона не була, зате досягнена. А всі знають, що краще синиця в руці ніж журавель в небі.       

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ  

1) Алексеев С.С. Право на пороге нового тисячелетия. – М.: Статут, 2000. – с.57.

2) Алексеев С.С. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов. – М.: Норма, 1998. – с. 463.

3) Давид Р. Основные правовые системы современности: Пер. с франц. - М.: Международные отношения, 1999. - 496с.

4)Матузов Н.И. Правовая система и личность. – Саратов, 1987. – с.11-58.

5)Матузова Н.И., Малько А.В. Теорія государства и права. – М., 1997. – с.157-161.

6) Проблемы общей теории права и государства / Под ред. Нерсесянса В.С. – М.: Норма, 2001. – с. 281-294.

7)Пиголкин  А.С. Общая теория  права. – М.: МГТУ ім. Н.Э.Баумана, 1996. – с. 260-272.

8)Лазарев В.В., Липень С.В. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: Спартак, 2000. - с. 207-229.

9) Рабінович П.М. Основи загальної теорії держави і права: Навч. пос. – 5-те  видання. – К.: Атака, 2001. – с.114-118.

10) Черданцев А.Ф. Теория  государства и права: Учебник для юридических вузов. - М.: Юрайт, 2000. - с. 391-410.

11) Теорія держави і права: Навч. посіб. / за ред. Копєйчикова В.В. - К.:Юрінком Інтер, 2002. - с.298-352.

12) Решетников Ф.М. Правовие системы стран мира. Справочник. - М., 1993.

13) Саидов А.Х. Введение в правовые системы современности.-Ташкент, 1988. - с.15-121.

14) Саидов А.Х. Сравнительное правоведение и юридическая география мира. - М., 1993. - с.7-63.

15)  Синюков В.Н. Российская правовая система. – М., 1994. – 247с.

16)  Створити гармонійну національну правову систему: З виступу першого заступника Голови Верховної Ради України В.В. Дурдинця на науково-практичній конференції 7 Жовтня 1993 р.//Голос України.-1993.-жовтень-с.9-10.

17) Стретович В. Правова система України: загальна характеристика сучасного етапу формування // Право України, 1998. - №2. - с.3-8.

18) Федоренко В. Поняття системи конституцыйного права Украъни //Право України, 2000. - №3. - с.38-43.

19) Погоріло В., Малишко М. Правова система України – стан та перспективи розвитку.//Віче.-1993.-вересень.-с.21-34.

20) Погоріло В., Малишко М. Правова система  – система законодавства Украъни.//Віче.-1994-серпень.- с.86-89.

21)Онищенко Н.М. Загальна характеристика правової системи як інтегруючої категорії юридичної науки // Голос України. – 2000. – 7квітня. – с. 8-9.

4

[1] Матузов Н.И. Правовая система и личность. – Саратов, 1987. – с.30.

[2] Алексеев С.С. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов. – М.: Норма, 1998. – с. 463.

[3]  Карбоньэ Ж. Юридическая социология. – М., 1986. – с. 176.

[4] Див.:Friedman L.E.  The Legal System. – N.Y., 1975; Kevelson R. The Law as a System of Signs. – N.Y., 1988.

[5] Онищенко Н.М. Загальна характеристика правової системи як інтегруючої категорії юридичної науки // Голос України. – 2000. – 7квітня. – с. 8.

[6] Тихомиров Ю.А. Правовая система развитого соцыализма // Сов. Государство и право. – 1979. – с. 223.

[7] Алексеев С.С. Право на пороге нового тисячелетия. – М.: Статут, 2000. – с. 57.

[8] Матузова Н.И., Малько А.В. Теорія государства и права. – М., 1997. – с. 159.

[9] Матузов Н.И. Правовая система и личность. – Саратов, 1987. – с.26.

[10] Вчені взагалі дотримуються думки, що перелік елементів правової системи є невичерпним. Див.: Пиголкин  А.С. Общая теория  права. – М.: МГТУ ім. Н.Э.Баумана, 1996. – с. 263. 

[11] Явич Л.С. Сущность права. – Ленінград, 1985. – с. 41.

[12] Синюков В.Н. Российская правовая система. – М., 1994. – с. 19.

[13] Проблемы общей теории права и государства / Под ред. Нерсесянса В.С. – М.: Норма, 2001. – с. 283.

[14] Рабінович П.М. Основи загальної теорії держави і права: Навч. пос. – 5-те видання. – К.: Атака, 2001. – с.117. 

[15] Рене Давид. Основные правовые системы современности: Пер. с франц. - М.: Международные отношения, 1999. - с.18.

[16] Алексеев С.С. Теория государства и права.-М.:Норма.-2000.-с.509-510.

[17] Саидов А.Х. Введение в правовые системы современности.-Ташкент, 1988. - с.39.

[18] Синюков В.Н. Російська правова система.-М.:, 1994.,-с.167

[19] Онищенко Н.М. Загальна характеристика правової системи як інтегруючої категорії юридичної науки //Голос України. - 2000. - 7 квітня.-с.9.

[20] Погоріло В., Малишко М. Правова система України – стан та перспективи розвитку.//Віче.-1993.-вересень.-с.21.

[21] Погоріло В., Малишко М. Правова система України – стан та перспективи розвитку.//Віче.-1993.-вересень.-с.25

[22] Опришков В.Ф. Систематизація законодавства України – новий стан його вдосконалення.//Віче.-1999.-листопад.-с.87.

[23] Давид Р. Основные правовые системы современности: Пер. с франц.-М.:Международные отношения, 1999.-с.21.

[24] Синюков В.Н. Российская правовая система.-М.,1994.-с.167.

[25] Створити гармонійну національну правову систему: З виступу першого заступника Голови Верховної Ради України В.В. Дурдинця на науково-практичній конференції 7 Жовтня 1993 р.//Голос України.-1993.-жовтень-с.9.

[26] Стретович В. Правова система  України: загальна характеристика сучасного етапу формування.// Право України-1998.-№2.-с.3.

[27] Федоренко В. Поняття системи конституційного права України.// Право України.-2000.-№3.-с.40.

[28]              керівник Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні

[29]              Голова Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

[30]              Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив

[31]              завідувач кафедри державно-правових наук Києво-Могилянської академії, професор, доктор юридичних наук, суддя Конституційного суду у відставці