Автор: Пользователь скрыл имя, 12 Мая 2012 в 08:17, реферат
Основи правової системи держави
ДІ активно підтримувало режим руху «Талібан» в сусідньому Афганістані і різко засуджувало проамериканську політику уряду Мушаррафа з повалення цього режиму в 2001. На виборах 2002 рух увійшов до складу ісламістського блоку «Муттахіда маджліс-і амаль», який зібрав 11% голосів і одержав 60 місць у Національних зборах [6].
«Джаміат-і Улама-і іслам» (ДУІ; Товариство ісламських богословів) - партія ортодоксального мусульманського духовенства, послідовників релігійної школи Деобанд, яка заперечує західні уявлення про державу, культурі, філософії та освіті. Створене в 1941 релігійно-політична течія займає правоцентристські позиції і проголошує свою опозицію як капіталізму, так і соціалізму.
ДУІ брала участь у боротьбі проти колоніальної залежності від Великобританії, співпрацювала з Індійським національним конгресом і довго виступала проти окремого Пакистанського держави. Перебувала в опозиції проти створення уряду З. А. Бхутто, пізніше - проти диктатури Зія-уль-Хака, входила в Рух за відновлення демократії. З 1960-х ДУІ розколоте на різні фракції, які діють окремо один від одного. На виборах 1988 одна з них - ДУІ (Ф) - виступала самостійно, інша (фракція Дхарвасті) увійшла до ІДА. Наступні вибори 1990, 1993 і 1997 не принесли ДУІ істотного успіху. Рух підтримувало режим «Талібан» в Афганістані. У 2002 дві фракції партії виступала у складі ісламістського альянсу «Муттахіда маджліс-і амаль» [6].
«Джаміат-і Улама-і Пакистан» (дуп; Товариство богословів Пакистану) - релігійно-політична організація, що орієнтується на ідеї ісламської сунітської школи Барейлі. Дуп засновано в 1940-х, виступає за «третій шлях» розвитку - не капіталістичний, не соціалістичний, а заснований на принципах ісламу. Організація більш терпимо ставиться до альтернативних трактувань ісламських священних текстів і регламентації, робить наголос на гуманітарні аспекти громадського життя. Партію підтримують, в першу чергу, пакистанці говорять на урду, перш за все, мухаджири. Лідер дуп Шах Ахмад Нурані був одним з лідерів непримиренної опозиції проти режиму Зія-уль-Хака, вимагав відновлення демократії в країні. У 1988 дуп увійшло в Пакистанський народний альянс, але той виступив на виборах невдало. Наступне десятиліття також не принесло партії політичного успіху. У 2002 дуп виступило у складі блоку «Муттахіда маджліс-і амаль», а лідер партії Нурані став його головою. Крім дуп, ДУІ і ДІ, до блоку «Муттахіда маджліс-і амаль» увійшли також «Джаміат-і ахл-і хадис» (Товариство заповіту хадиса; лідер - Хадіта Сайед Світ) і шиїтська партія Ісламський рух Пакистану (Рух за здійснення джафарійского фикха , засноване в 1980, лідер - Аллам Сайед Накві).
Федеральне національний рух (ФНД) створено в 1984 як Національний фронт мужаджіров (НФМ), перетворений з Всепакистанський студентської організації мухаджирів, яка в 1977 разом з опозицією виступала проти адміністрації З. А. Бхутто. Партія має сильні позиції в провінції Сінд. Основним завданням НФМ був захист інтересів і прав мухаджирів. Він вимагав внести в конституцію поправку, що визнає їх п'ятого національністю Пакистану, гарантувати їм доступ на державні пости і державну службу, обмежити діяльність афганської еміграції в країні. У 1988 партія мухаджирів перетворилася на третю за значенням політичну силу Пакистану. Отримуючи на виборах 1988-1997 близько 5% голосів, вона мала в Національних зборах 12-15 місцями. У 1988-1990 мухаджири входили в коаліцію з Пакистанської народної партією, а в 1997-1999 - з ПМЛ Наваза Шаріфа. Перейменування в ФНД покликане підкреслити прагнення партії ширше захищати інтереси національних меншин. На виборах 2002 рух виступало двома фракціями. Основна (на чолі з Алтафом Хусейном) зібрала 3% голосів і має 17 місць у Національних зборах, інша - ФНД (Х) - задовольнялася 1 місцем [6].
Національний альянс - політичний блок, утворений перед виборами 2002. Включив Демократичний альянс Сінда, партію «Міллі» та інші організації. Лідер - Імтаз Шейх. На виборах зібрав близько 5% голосів і має 16 місць у Національних зборах.
Народна національна партія (ННП) - провідна ліва партія Пакистану. Створена в 1986 в результаті об'єднання частини Національної демократичної партії, Пакистанської національної партії, Народного руху, Робітничо-селянської партії і т.д. Очолив ННП колишній лідер забороненої урядом З. А. Бхутто Національної народної партії Абдул Валі-хан [6].
ННП виступила за прийняття нової, більш демократичної конституції і побудову в Пакистані суспільства «економічної та соціальної демократії», в якому громадянам гарантовані їжа, дах над головою, одяг, освіта, медичне обслуговування і можливість працевлаштування. ННП вимагає більшої економічної незалежності Пакистану і закликає до об'єднання леводемократіческіх сил. На виборах 1988, 1990 і 1993 партія одержувала 3, а в 1997 - 9 місць у Національних зборах. У 1997-1998 ННП підтримувала уряд Наваза Шаріфа. На виборах 2002 виступила невдало: набравши 1% голосів, вона не отримала представництва в Національних зборах.
Партія праці Пакистану (ПТП) виникла у другій половині 1990-х років в результаті об'єднання ряду троцькістських, колишніх прорадянських або маоїстських організацій. Перший з'їзд партії відбувся у квітні 2000 в Лахорі. ПТП виступає за революцію трудящих, звільнення Пакистану від влади іноземного та національного капіталу і перехід до соціалізму. Різко засуджує ісламський фундаменталізм. Партія користується певним впливом у профспілках. Лідер - Фарук Тарік [6].
Крім зазначених партій та рухів, у країні діють: Народний рух Пакистану, Республіканська партія вітчизни, Національна партія Белуджистана, Пакистанська соціалістична партія та ін. У Азад Кашмірі провідна партія - Мусульманська конференція Джамму і Кашміру (МК). Партія утворена в 1940-х і перебувала при владі в Азад Кашмірі до 1990, в 1991-1996 і з 2001. У 1990-1991 і 1996-2001 уряд формував місцеве відділення Пакистанської народної партії. Партія Фронт визволення Джамму і Кашміру на чолі з Аманулла Ханом виступає за незалежність Кашміру як від Індії, так і від Пакистану, її діяльність в Азад Кашмірі обмежена [7].
З моменту свого утворення Пакистан пройшов складний і унікальний шлях конституційно-правового розвитку. За цей період було прийнято 3 конституції, остання з яких, оприлюднена у 1973 році, діє в даний час. Однак у неї були внесені поправки, що кардинально змінили зміст і дух основного закону. Зокрема, зовсім недавно було внесено останню 18 поправку, що в черговий раз змінила політичний устрій держави, послабивши повноваження Президента Пакистану. В країні спостерігається боротьба двох політико-правових моделей державної влади. В черговий раз попередньо прийнята спроба утвердження парламентської республіки. Однак, сильна ісламська опозиція, неефективність обраної влади, сепаратизм, невирішеність багатьох внутрішніх проблем ставлять під загрозу конституційний прогрес. Немає гарантії того, що до влади не прийдуть ісламські фундаметалісти. В цьому випадку Пакистан буде розвиватись зовсім по іншій теократичній конституційній моделі.