Автор: Пользователь скрыл имя, 12 Мая 2012 в 08:17, реферат
Основи правової системи держави
Парламент працює на сесійній основі. 1/4 загальної кількості членів палати становить необхідний для засідання кворум. Будь-законопроект, крім фінансового, вноситься в одну з палат парламенту. Після обговорення і прийняття його більшість голосів присутніх закон передається до іншої палати. Якщо він буде відкинутий останньої, то питання виноситься на спільному засіданні обох палат і вирішується простою більшістю присутніх. Законопроект з фінансових питань вноситься тільки до Національних зборів і після прийняття цієї палатою направляється на підпис Президенту.
Всі прийняті парламентом законопроекти потребують санкції Президента. Він може відмовити у такій санкції, тоді законопроект повертається до парламенту, якщо він буде повторно схвалений більшістю депутатів на спільному засіданні обох палат, то Президент зобов'язаний його підписати. Відкладене вето президента не застосовується щодо фінансових біллей [9].
Глава держави і виконавчої влади - Президент Республіки, який є також частиною законодавчої влади і верховним головнокомандуючим збройними силами країни. Президент обирається більшістю голосів членів колегії виборців, яка складається з депутатів обох палат і парламенту провінційних законодавчих зборів, терміном на 5 років. Одна і та ж особа не може бути президентом більше 2 раз поспіль.
Пакистанський президент наділений великими повноваженнями в усіх областях державної влади. Він здійснює призначення на найвищі державні і військові пости: Прем'єр-міністра і членів уряду, губернаторів провінцій, членів Верховного суду Пакистану та вищих судів провінцій, голови Комісії у справах державної служби, головного комісара з проведення виборів і членів Виборчої комісії, голови Об'єднаного комітету начальників штабів, начальників штабів трьох родів військ та ін. На свій розсуд у певних випадках може Президент відправляти уряд у відставку, розпускати нижню палати парламенту, призначати нові вибори, утворювати тимчасовий уряд, проводити референдум [8].
Як частина законодавчої влади Президент скликає сесії обох палат парламенту, їх спільні засідання, може перервати їх роботу; володіє правом відкладеного вето. У період між сесіями Національних зборів президент може видавати накази, що мають силу закону і діють в протягом 4 місяців; якщо парламент схвалить такий указ, він стає законом [9]. Виключно великими повноваженнями глава держави наділений у сфері забезпечення безпеки. Він може вводити в країні надзвичайний стан, якщо прийде до висновку, що безпеці Пакистану загрожують війна, зовнішня агресія або внутрішні заворушення. Під час надзвичайного стану Президент повноважний призупинити дії основних прав громадян та примусове їх здійснення в судовому порядку на всій території Пакистану або будь-якої її частини. Після запровадження надзвичайного стану Президент зобов'язаний протягом 30 днів скликати спільне засідання обох палат парламенту. Навіть якщо парламент не схвалить президентський указ про введення надзвичайного стану, вона втрачає силу тільки через 2 місяці після оголошення [3].
На термін до 6 місяців президент може видати указ про припинення дії конституції в будь-якій провінції, коли, на його думку, уряд цієї провінції не має можливості її дотримуватися. У цьому випадку Президент має взяти на себе або доручити губернатору здійснення всіх або частини функцій провінційного уряду; в період дії даного указу глава держави має право також передати повноваження провінційного законодавчих зборів парламенту країни.
Нарешті, Президент може оголосити надзвичайний стан в галузі фінансів, якщо прийде до висновку, що економічне життя країни, фінансова стійкість чи кредит країни (будь-якої її частини) знаходиться під загрозою. Під час дії такого указу (його термін також не перевищує 6 місяців) центральний уряд надає провінціях такі розпорядження відносно фінансів, які вважатиме за потрібне.
В
області судової влади
Згідно з конституцією 1973 р. і прийнятою в 2002 р. 17-ю поправкою в текст основного закону країни він був наділений всією повнотою влади. 19 квітня 2010 р. набула чинності нова, 18-а поправка, схвалена Національною асамблеєю і Сенатом , а також підписана самим президентом. Згідно змін в тексті конституції більшість владних повноваженьглави держави перейшли до прем'єр-міністра, а президент тепер зобов'язаний узгоджувати свої дії з главою виконавчої влади, якщо має наміри розпустити парламент і уряд, призначити начальників штабів збройних сил, суддів Верховного суду і губернаторів провінцій. Глава держави не має також права вводити режим надзвичайного стану [9].
Орган виконавчої влади - уряд на чолі з Прем`єр-міністром. Основне завдання уряду згідно з Конституцією (п.1 ст.91) полягає в тому, щоб "давати поради і допомагати Президенту у здійсненні його функцій". Президент призначає одного з членів Національних зборів Прем'єр-міністром, якщо переконаний, що цей депутат у своєму розпорядженні має довіру більшості членів Національних зборів. За порадою Прем'єр-міністра президент призначає членів уряду, якими можуть стати як депутати Національного зібрання і сенатори, так і не члени парламенту. Після цього уряд повинен отримати вотум довіри в Національних зборах. Міністр, який не є членом Національних зборів, повинен протягом 6 місяців добитися обрання в цю палату, інакше він перестає бути членом уряду [5].
З 19 квітня 2010 р. набули чинності поправки в основний закон країни, за якими главі виконавчої влади делегована більша частина владних повноважень президента. У віданні прем'єр - міністра знаходиться також пакистанський ядерний арсенал [10].
Уряд несе колективну відповідальність перед Національними зборами. Президент звільняє міністрів за порадою глави уряду. Він має право звільнити і Прем'єр-міністра, якщо переконаний, що той не має в своєму розпорядженні довіри більшості членів Національних зборів. Для встановлення цього Президент скликає сесію нижньої палати де вирішується питання про довіру Прем'єр-міністру. Національні збори можуть змістити главу уряду. Подібна пропозиція має бути підтримано п'ятою частиною депутатів зборів, після чого питання виноситься на сесію палати.
Прем'єр-міністр зобов'язаний надавати Президенту інформацію про діяльності уряду, про його рішеннях і передбачуваних законодавчих ініціативах. За вимогою Президента на обговорення Кабінету міністрів має бути поставлено будь-яке рішення його голови або якого-небудь міністра, якщо це рішення не розглядалося Кабінетом [6].
Прем'єр-міністр за посадою очолює ряд важливих державних установ, наприклад Національна економічна рада як вищий економічний орган країни, що виробляє плани господарського розвитку. Крім Прем'єр-міністра уряд складається з федеральних міністерств, державних міністрів (статус першого - вище, вони утворюють ядро уряду - Кабінет міністрів), радників, спеціальних помічників Прем'єр-міністра в ранзі федеральних міністрів і помічників у ранзі державних міністрів. Крім того, до складу уряду входить генеральний атторней (адвокат), також призначається Президентом. Головний обов'язок цієї посадової особи - давати рекомендації урядові щодо правової сторони його діяльності.
Система влади у провінціях Пакистану в значній мірі копіює федеральну. Пакистан є федерацією з чотирьох провінцій, території федеральної столиці та адміністративних районів-територій мешкання племінних груп. Крім того, уряд Пакистану фактично взяв під свою юрисдикцію західну частину спірного регіону Кашмір, організованою у вигляді двох окремих політичних утворень (Азад Кашмір і Північні території). Провінції: 1. Белуджистан; 2. Північно-Західна прикордонна провінція; 3.Пенджаб; 4. Сінд. Території: 5.Столична територія Ісламабад; 6. Федерально керуємий племінний терен; 7. Азад Джамму і Кашмір (або просто Азад Кашмір); 8. Гілгіт-Балтистан [4].
Третій ярус урядового адміністрування складається з 26 округів, які в свою чергу розподілялися ще на два яруси адміністрацій - районні і тешілс, які підчинялися, безпосередньо, провінційним структурам [5].
Внаслідок адміністративної реформи в 2001 році округи були скасовані і вступила в силу нова трирівнева система місцевого самоврядування у складі районів, тешілс і сільських спілок, з виборним органом на кожному рівні. На даний час в Пакистані налічується 107 районів, кожний, з яких, складається з декількох тешілс і сільських спілок.
Вища посадова особа у провінції - губернатор, яку призначає і зміщує Президент. Губернатор виробляє посадові призначення у провінції, а коли у відповідності з конституцією такі дії здійснює Президент (наприклад, призначення членів вищого суду провінції), він дає свої рекомендації. Губернатор скликає провінційного сесії законодавчих зборів, відкриває їх, призначає членів уряду; володіє правом відкладеного вето щодо всіх законодавчих актів, крім фінансових; в період між сесіями зборів видає укази, які мають силу закону; може розпустити законодавчі збори і утворити тимчасовий уряд [5].
Орган законодавчої влади - провінційні збори, що обирається населенням провінції строком на 5 років. З його депутатів формується уряд; вона несе колективну відповідальність перед законодавчими зборами. На пост головного міністра призначає губернатор депутата, який, на його думку, має у своєму розпорядженні довіру більшості членів провінційного зборів. Коли головний міністр втрачає цю довіру, губернатор відправляє його у відставку. Члени кабінету призначаються губернатором за порадою міністра головного [4].
Законодавство Пакистану обумовлює розподіл компетенцій між центром і провінціями. В область виняткових прерогатив центру віднесені оборона, зовнішні зносини, грошовий обіг, зовнішня торгівля, частина податків, планування та координація, засоби зв'язку, міжпровінційна торгівля і т.д. У спільну компетенцію центру і провінцій входять кримінальне право, судочинство у цивільних справах, передача власності (крім сільськогосподарських земель), проблеми екології, соціальне забезпечення, діяльність профспілок, трудові конфлікти, судноплавство по внутрішніх водах, виробництво електроенергії та ін. Решта питання віднесені до відання провінцій [6].
Населення обирає членів рад громад, округів, селищних і муніципальних комітетів і корпорацій. Район племен ділиться на агентства; кожне з них очолюється політичним агентом, який призначається центральним урядом, а місцеві питання вирішуються на загальних зборах дорослого чоловічого населення. У Північних територіях також є органи місцевого самоврядування.
Азад Кашмір. Особливий статус має частина території колишнього індійського князівства Джамму і Кашмір, зайнята в 1947 пакистанськими властями. У жовтні 1947 тут проголошено самостійну державу «Азад (Вільне) Джамму і Кашмір», яке має політичні зв'язки з Пакистаном і пов'язане з ним угодою 1949. В даний час Азад Кашмір займає площу близько 33 тис. кв. км., на яких проживає близько 2 млн. чоловік. Столиця - Музаффарабад. Ще близько 50 тис. кв. км. управляються безпосередньо Пакистаном. У Азад Кашмірі Пакистан має свого представника [6].
Органи управління Азад Кашміру - Рада (знаходиться в Ісламабаді і очолюється владою Пакистану), президент, Збори і уряд на чолі з прем'єр-міністром. Конституція України прийнята у 1974. Діяльність політичних партій, що відкидають зв'язок Кашміру з Пакистаном, заборонена [6].
Судова
система Пакистану включає
На чолі судової системи Пакистану стоїть Верховний суд, рішення якого обов'язкові для всіх судових органів країни. Голова Верховного суду (головний суддя Пакистану) призначається Президентом самостійно, інші судді - після консультації з Головним суддею. Члени Верховного суду можуть займати свої посади до 65 років. Дострокове відсторонення здійснюється Президентом за попередньою згодою Верховної судової ради, що складається з головного судді Пакистану, двох старших (за часом займаної посади) членів Верховного суду і двох старших головних суддів вищих судів провінцій. Підставою для такого відсторонення може бути лише негідна поведінка або нездатність виконувати свої функції.
Верховний суд виступає як суд першої інстанції у спорах між центральним і провінційними урядами, а також між провінційними урядами. В якості апеляційної інстанції він розглядає рішення вищих судів у тих випадках, коли справа торкається істотного питання права, пов'язаного з тлумаченням конституції, коли мова йде про смертний вирок або вирок до довічного ув'язнення, і в ряді інших випадків. Верховний суд може передати будь-яку справу з одного вищого суду до іншого. Здійснює він і консультативні функції: дає висновки з питань права, представленим на його розгляд Президентом. Найважливіша функція Верховного суду - контроль над дотриманням основних прав громадян (п. 3 ст.184 Конституції) [5].