Правомірна поведінка: її соціальна природа і цінність

     Соціальна сутність правопорушення — спричинення шкоди тим соціальним, груповим., чи особистим інтересам, які захищені державою.

     Кожне правопорушення має  такий склад (елементи):

• об’єкт;
• об’єктивна сторона;
• суб’єкт;
• суб’єктивна сторона правопорушення.

     Об’єктом  правопорушення є певні блага чи соціальні цінності, на пошкодження, позбавлення чи знищення яких спрямоване протиправне діяння. Об'єктами правопорушення можуть бути різні матеріальні і духовні цінності, які визначаються об'єктами правовідносин. Це може бути власність, життя, здоров’я людини, державна безпека, порядок управління, честь і гідність особи тощо.[19]

     Об'єктивна  сторона включає протиправне діяння, його шкідливий або небезпечний результат. До об’єктивної сторони входить необхідний причинний зв’язок між протиправним діянням і шкідливими або соціально-небезпечними наслідками. Таке діяння може бути виражене як в активних діях, так і в результаті бездіяльності, коли суб’єкт не виконує зобов’язуючих норм права. Юридична відповідальність настає лише за фізичні протиправні діяння. Не можуть бути підставою юридичної відповідальності думки, переконання, бажання, настрої, світогляд, соціальні або особисті властивості.

     Суб’єктом правопорушення є фізична або юридична особа, яка повністю є деліктоздатною.

     Деліктоздатність  — це здатність особи нести  юридичну відповідальність. Вона дуже тісно пов’язана із віком особи. У кримінальному праві особа  повинна бути осудною, тобто досягти  віку з якого наступає відповідальність за конкретний вид злочину. Неосудна ж особа не несе юридичну відповідальності. В цивільному ж праві особа  повинна досягти віку повної дієздатності. Тобто, ми бачимо, що вік суб’єкта правопорушення в кримінальному і в цивільному і в інших галузях права  де передбачена відповідальність має  велике значення.

     Суб’єктивна сторона юридичної відповідальності виражається у встановленні психічного відношення особи до вчиненого нею діяння і його наслідків, виражене у формах умислу чи необережності.

     Фізичні особи як суб'єкти правопорушення повинні володіти деліктоздатністю, тобто здатністю нести юридичну відповідальність. Вік настання юридичної відповідальності фізичної особи є різним, що визначено в окремих галузях законодавства.[15]

     Суб'єктами кримінального, дисциплінарного, матеріального  правопорушення виступають лише фізичні  особи, цивільного — фізичні і юридичні особи, адміністративного — переважно фізичні особи, а в окремих випадках, встановлених у законодавстві, й юридичні особи (порушення правил пожежноїбезпеки, невиконання вимог щодо охорони праці, порушення законодавства про захист прав споживачів та ін.).

     Юридична  особа не може бути суб'єктом кримінального  злочину. Ним може бути посадова особа  підприємства, організації, установи або  особа, яка виконує функції керівника  організації, капітана морських, річкових і повітряних суден та ін. Така особа  іменується в юридичній літературі спеціальним суб'єктом правопорушення. Вона може виступати суб'єктом матеріального  і адміністративного правопорушення.

     Правопорушення, суб'єктом якого є юридична особа, являє собою не що інше, як винну  дію конкретних фізичних осіб, яка  призвела до заподіяння певної шкоди. Хоча суб'єктом відповідальності в  таких випадках виступає юридична особа, це не виключає можливості відшкодування збитків, заподіяних організації внаслідок притягнення її до юридичної відповідальності, самою винною фізичною особою. Наприклад, у ст. 452 ЦК України закріплене положення про те, що особа, яка відшкодувала збитки, завдані з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі сплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.[18] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВИСНОВКИ 
 

     Отже  можна зробити висновок, ще раз  наголосивши на тому, що дана тема, яка  стосується правомірної та прав оправної поведінки людини, є дуже актуальною в теперішній час. В час, коли під  впливом багатьох факторів, як зовнішніх, так і внутрішніх, спостерігається  різко збільшення правопорушень, злочинів, особливо неповнолітніми, статистичні  дані просто жахають своїми показниками. І найбільше лякає той факт, що злочинність продовжує зростати. Величезних масштабів не тільки в  нашій державі, а й в інших  країнах, набув наркобізнес, незаконна  торгівля зброєю і т.д. Ми вже перестали  дивуватися сумам грошей, які перебувають  в просторі "тіньової" економіки, кількості невинних громадян, що постраждали  внаслідок грубих злочинних діянь, числу неповнолітніх, котрі перебувають  на обліку в наркологічних кабінетах, в органах внутрішніх справ за споєння тих чи інших правопорушень.

     Як  відомо, усі правопорушення спрямовані проти вимог чинного законодавства  чи природних прав людини, які ще не закріплені в законодавстві. Вони можуть виявитися в активних фізичних діях правопорушника, наприклад, порушення  правил дорожнього руху, хуліганстві  тощо. В окремих випадках правопорушення вчиняються в результаті бездіяльності, коли на суб'єкта покладаються юридичні обов'язки, передбачені законом чи договором, а він не виконує їх в результаті чого наноситься шкода  або створюються соціальна небезпека. Наприклад, на охоронника покладається обов'язок охороняти матеріальні  цінності, а він не виконав своїх  обов'язків і трапилось розкрадання  майна.

     Я хочу наголосити також на тому, що реалізація права має надзвичайно велике значення, і вона тісно пов'язана  з правомірною поведінкою суб'єктів  суспільних відносин. При допомозі цих двох процесів реалізуються суб'єктивні  права і обов'язки учасників суспільних відносин.

     Необхідно наголосити, що тривалий час в нашій  науці і практиці головна увага  приділялась вивченню протиправної поведінки. Це пов'язано із вивченням  причин і умов правопорушень і  злочинності. Разом з тим, не менш важливим питанням є аналіз і вивчення правомірної поведінки особи.

     Проаналізувавши все викладене в даній курсовій роботі в світлі проблематичності, я дійшла висновку, що економічна нестабільність на цьому перехідному етапі розвитку ринкового простору, колізії та прогалини, що містить наше досконале законодавство  і до цього всього низька правова  культура і право освіченість  населення є чи не найголовнішими причинами виникнення правопорушень  різного роду: кримінальних, цивільних, трудових, адміністративних.

     На  мій погляд потрібно докорінно змінити  і по-новому подивитися на систему  заходів, направлених на правову  освіченість наших громадян.

     Я пропоную в усіх учбових закладах, починаючи з шкіл, ввести в програму вивчення таких важливих юридичних  дисциплін, які б вели до підвищення право культурного рівня кожного  громадянина і підвищення позначки правосвідомості всього суспільства.

     Але, крім усього цього, ми самі повинні  усвідомлювати про життєву необхідність таких знань, їхню корисність тощо, тобто повинно обов'язково відштовхуватися  від власного бажання і власних  потреб, адже недарма в народі говорять: "Знання – це сила".

     Правопорушення  ж є різновидом поведінки, яка  суперечить інтересам суспільства. Воно заподіює шкоду правам і законним інтересам громадян, їх колективам і суспільству в цілому, ускладнює  і дезорганізує розвиток суспільних відносин. Правопорушення - це протиправне, винне діяння деліктоздатного суб'єкта, яке є особистісно або суспільно  шкідливимчи небезпечним. 
 
 

     ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 
 

     1. Марчук В.М., Ніколаєва Л.В. Нариси з теорії права: Навч. по-сіб. — К.: Істина, 2004. – 453с.;

     2. Молдован В.В., Кацавець Р.С. - Юридичний практикум: кримінальний процес, судова риторика. – К.: "ЦУЛ", 2008. – 158с.;

     3. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В.Лазарева. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Юристъ, 2009. – 412с.;

     4. Общая теория права / Под ред. А.С.Пиголкина. — 2-е изд. — М.: Изд-во МГУ, 2005. – 354с.;

     5. Оксамытный В.В. Теория государства и права. — М.: ИМПЭ-ПАБЛИШ, 2004. – 365с.;

     6. Оніщенко Н.М. Правова система і держава в Україні. — К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2007. – 543с.;

     7. Оніщенко Н.М. Правова система і проблеми теорії. — К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2008. – 298с.;

     8. Поляков В.А., Тимошина Е.В. Общая теория права. — СПб: Издательский дом С.-Петерб. гос. ун-та., 2005. – 265с.;

     9. Попелюшко В.О. П-57 -  Судовий розгляд кримінальної справи.// Навч. пос. - К.: Кондор, 2006. - 234с.;

     10. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Навч. посібник. — Вид. 6-е. — Х.: Консум, 2009. – 425с.;

     11. Скакун О.Ф. Теорія держави і права (Енциклопедичнийкурс): Підручник. — Харків: Еспада, 2006. – 234с.;

     12. Сырых ВМ. Теория государства и права: Учебник для вузов. — М.: Былина, 2008. – 387с.;

     13. Систематизація законодавства України: проблеми та перспективи вдосконалення. — К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. 2008. – 198с.;

     14. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред.О.В.Зайчука, Н.М.Оніщенко. — К.: Юрінком Інтер, 2006. – 342с.;

     15. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. Н.И.Ма-тузова, А.В.Малько. — М.: Юристъ. 2009. – 412с.;

     16. Теория государства и права / Под ред. В.М.Сырых. — М.: Юститинформ. 2009. – 346с.;

     17. Теория государства и права. Учебник для юридических вузов и факультетов. Под ред. В.М.Корельского и В.Д.Перевалова. — М.: Издательская группа ИНФРА М — НОРМА, 2008. – 578с.;

     18. Теория государства и права: Учебник / Под ред докт.юрид. наук, проф., засл. деятеля науки Р.А.Ромашова. — СПб: Издатель-ство Р.Асланова «Юридический центр Пресс», 2005. – 512с.;

     19. Теорія держави і права: Навч. посіб. / А.М.Колодій, В.В.Ко-пєй чиков, СЛ.Лисенков та ін.; За заг. ред. С.Л.Лисенкова. В.В.Ко-пейчикова. — К.: Юрінком Інтер, 2008. – 342с.;

     20. Теорія держави і права: Підручник / С.Л.Лисенков та ін. — К.: Юрінком Інтер. 2005. – 289с.;

     21. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И.Ма-ту зова и А.В.Малько. — М.: Юристъ, 997.

     22. Теория государства и права: Учебник / Под ред. В.К.Бабаева. — М.: Юристъ, 2003. — 592 с.

     23. Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. М.М.Рассолова, В.О.Лучина, Б.С.Эбзеева. — М.: ЮНИТИ — ДАНА, Закон и право, 2000. — 640 с.

     24. Теорія держави і права (опорні конспекти). Навч. посіб. для студ. вищ. Навч. закл. / Авт.-упоряд. Кравчук М.В. — К.: Атіка, 2005. – 432с.;

     25. Хропанюк В.Н. Теория государства и права: Учебное пособие для высших учебных заведений / Под ред. Професора М.Стрекозова. — М.: «Дабахов», Ткачев, Димов», 2005. – 456с.;