Правомірна поведінка: її соціальна природа і цінність

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

Правомірна  поведінка: її соціальна  природа і цінність

з дисципліни «Теорія держави і права» 
 
 
 
 
 

     Група : ГП-130

           Спеціальність :– Правознавство 

Виконала                                            Суворова Поліна Володимирівна             

Керівник курсової роботи                Назаренко Павло Григорович 
 
 
 

ЗАПОРІЖЖЯ

2011

РЕФЕРАТ 
 

     Курсова робота: 36 сторінок, 25 джерел.

     Об’єкт  дослідження: соціальна природа і цінність правомірної поведінки.

     Предмет дослідження: правова поведінка.

     Мета  роботи: комплексне дослідження особливостей соціальної природи і цінності правомірної поведінки.

      Завдання  роботи: визначити сутність правомірної поведінки; охарактеризувати соціальну природу і цінність правомірної поведінки; дослідити правопорушення як вид поведінки; зробити висновки.

     Методи  дослідження: діалектичний матеріалізм  як загальний метод пізнання. Дослідження  базується на загально наукових (аналізу, синтезу, порівняння дедукції, індукції, аналогії та ін.) та спеціальних методах (соціологічному, системному, моделювання  та ін.).

     Результатами  роботи є аналіз соціальної природи і цінності правомірної поведінки, та вирішення ряду спірних питань щодо цього.

     Значення  роботи: основні висновки й найбільш важливі теоретичні положення даної  роботи можуть бути застосовані в процесі вивчення курсу «Теорія держави і права» у вищих навчальних закладах і будуть корисні для студентів, що займаються поглибленим вивченням правової поведінки.

     Ключові слова: право, правова поведінка, правові відносини, правові закони, правомірна поведінка, поведінка, соціальна природа, соціальна корисність, соціальна шкідливість, цінність, соціально-правова поведінка, звичаєва поведінка, конформістська поведінка, протиправна поведінка, правопорушення. 
 
 
 

ЗМІСТ 
 

Вступ……………………………………………………………………………….4

1. Сутність  правомірної поведінки………………………………………………7

1.1. Поняття  правомірної поведінки…………………….……………………….7

1.2. Класифікація  правомірної поведінки……………………………………...13

1.3. Юридичні  основи правомірної поведінки………………………………...17

2. Соціальна  природа і цінність правомірної  поведінки……………………...20

3. Правопорушення  як вид поведінки………………………………………….27

Висновки…………………………………………………………………………33

Перелік посилань………………………………………………………………..35 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 
 

     Багатозначність поняття «поведінка» в суспільних науках значною мірою позначилася на його тлумаченні у правознавстві. Правова наука і практика правового регулювання відносять до поведінки тільки ту людську активність, яка має певне соціальне значення, а тому певним чином упорядковується (врегульовується) тими чи іншими соціальними нормами.

     З цих позицій найбільш широким є поняття нормативної поведінки, під якою розуміють таку поведінку людей, що регулюється будь-якими соціальними нормами - звичаями, релігійними або корпоративними нормами, нормами права та ін. Та нормативна поведінка людей, що регулюється нормами права, називається правовою поведінкою. Оскільки норми права є одним з видів соціальних норм, то правова поведінка є одним з проявів нормативної поведінки, одним з її видів.

     Актуальність  дослідження. Будь-яка держава для того, щоб на світовій арені визначалась, як правова, демократична, з високим економічним становищем і рівнем розвитку, повинна спочатку забезпечити такий правовий порядок, щоб дотримувались всі норми законів у всіх сферах.

     Правові закони – це демократичні закони, в  яких виражається потреба і інтереси всіх суб'єктів суспільних відносин. В таких законах повинні бути оптимально збалансовані права і  законні інтереси як громадянина, так  і держави, правові закони, які  породжують таке явище, як законність, в суспільстві повинні служити  системою стримувань, певною межею  кордонів у відповідності з нормами, яких повинні співставляти всі свої вчинки всі члени суспільства. Виконуючи  всі приписи законів суб'єкти тим самим забезпечують стан законності в державі, який полягає в точному  і неухильному дотриманні норм законів  та інших нормативно-правових актів  всіма посадовими особами і громадянами; точному і повному закріпленні  правового статусу прав і обов'язків  всіх учасників правовідносин; наявності  добре продуманої системи правових законів і підзаконних нормативно-правових актів.

     Законність  тісно пов'язана з правопорядком, який являє собою систему правовідносин, яка складається в результаті режиму законності правових принципів, системи права і законодавства  всіма суб'єктами суспільних відносин і характеризується станом правопорушень  і злочинності в суспільстві.

     Рівень  законності і правопорядку в суспільстві  визначається способом реалізації громадянами  своєї поведінки. Реалізуючи свої права  протиправно чи правомірно, громадяни  цим самим визначають і впливають  на державу в цілому, на її авторитет.

     В умовах побудови правової держави всі  державні, посадові і приватні особи  повинні неухильно дотримуватись  приписів і норм законів, оскільки неодноразово порушуючи норми вони цим самим  віддаляють явище стабільності, демократичності  в державі.

     Предмет дослідження – правова поведінка.

     Об’єкт  дослідження – соціальна природа і цінність правомірної поведінки.

     Метою написання даної  курсової роботи є комплексне дослідження проблематики соціальної природи і цінності правомірної поведінки..

     Задачі  роботи:

• визначити сутність правомірної поведінки;

     - охарактеризувати соціальну природу і цінність правомірної поведінки;

• дослідити правопорушення як вид поведінки.

     Методи  дослідження: діалектичний матеріалізм як загальний метод пізнання. Дослідження базується на загально наукових (аналізу, синтезу, порівняння дедукції, індукції, аналогії та ін.) та спеціальних методах (соціологічному, системному, моделювання та ін.), а також приватно-наукових методах дослідження (порівняльно-правовому, формально-юридичному, історико-правовому та ін.). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. СУТНІСТЬ ПРАВОМІРНОЇ ПОВЕДІНКИ 

1.1. Поняття правомірної поведінки 
 

     Багатозначність поняття “поведінка” в суспільних науках значною мірою позначилась  на його тлумаченні у правових вченнях. Правова наука і практика правового  регулювання відносить до поведінки  тільки ту людську активність, яка  характеризується певними соціальними  і юридичними ознаками. Основними  рисами правової поведінки є:

       а) соціальна значущість;

       б) вираженість зовні у формі  бездіяльності, дії чи діяння;

       в) свідомо-вольовий характер;

       г) регламентованість правовими  нормами;

       д) властивість зумовлювати юридичні  наслідки.

       Соціальна значущість є однією  з основних ознак правової  поведінки. 

       Вона має дві форми – соціальну  корисність і соціальну шкідливість.  Сутність соціальної значущості  правової поведінки пов’язана  з її властивістю впливати  на стан суспільних відносин, змінювати зв’язки між суб’єктами, сприяти, чи навпаки гальмувати  нормальний процес взаємодії  між людьми. Правова поведінка  може впливати на взаємовідносини  суб’єктів, стан суспільних відносин  тільки за зовнішньою вираженістю,  якщо вона сприймається іншими  суб’єктами, обумовлює певні зміни  в соціальному середовищі. Правова  поведінка виявляється у формі  дій, що впливають на відносини  між суб’єктами, чи у формі  бездіяльності. Оскільки правова  поведінка здійснюється суб’єктами, то вони повинні адекватно  усвідомлювати обставини, характер  поведінки і мати можливість  здійснювати свою волю, скерувати  свої вчинки.[3]

       З формальної юридичної точки  зору соціальна поведінка є  правовою у випадку, коли вона  регламентується нормами права.  Умови: ознаки правових вчинків можуть бути прямо описані в текстах правових документів, або в останній передбачені якісь інші заходи щодо моделювання правової поведінки.

       Властивість правової поведінки  впливає на стан суспільних  відносин пов’язаних не тільки  з соціальною значущістю, але  й особовим сенсом – реалізацією  суб’єктами своїх інтересів.  Тому правова поведінка тягне  за собою для них певні юридичні  наслідки. Однією з найважливіших  форм правових наслідків є  реакція держави на результати  правової поведінки у вигляді  заохочення, стимулювання, охорони  соціально корисних вчинків чи  застосування заходів юридичної  відповідальності за шкідливі  дії.

       Правова поведінка є одним  з видів юридичних фактів, тих  конкретних життєвих обставин, з  якими норми права пов’язують  виникнення, зміну чи припинення  правових відносин. У цьому випадку  правова поведінка розглядається,  як підвалини змін стану правовідносин,  як конкретні життєві обставини  виникнення яких залежить від  волі людей і які описані  в гіпотезах правових норм. Правова  поведінка за своєю внутрішньою  структурою складається з певних  дій, в яких зовні виявляється  ставлення суб’єкта до інших  суб’єктів права. Правовий вчинок  є елементом правової поведінки.

       Слід зазначити, що в нормах  права, як правило, моделюється  не правова поведінка в цілому, а її елементи – правові  відносини. Правовий вчинок –  це діяння, що складається з  певних елементів, сукупність  яких утворює його склад. Складовими  елементами правового вчинку  є і суб’єкт, суб’єктивна сторона,  об’єкт, об’єктивна сторона.

       Право поведінка вважається найважливішою  соціальною характеристикою особи.  В залежності від форми вираження  вони можуть бути вербальними,  які дають уявлення про внутрішній  стан індивіда і реальними,  які містять в собі визначені  дії людей.[6]

       На основі цих дій, з уявленням  про неправильні, які зафіксовані  в моральних правилах, етнічних  законах, людська поведінка розцінюється  обов’язково суспільством, коли воно не заперечує загальноприйнятих еталоном дій, а людина керується ними в своєму житті.

       Принциповим фактором, який визначає  місце особи в суспільстві,  є її відносини до права.  Про характер дій людини в  сфері правового регулювання  можна судити, виходячи з оцінювання, яке зафіксоване в юридичних  нормах. Такими правовими діями  особи є поступки – правомірні  або протиправні. Всі інші дії  можуть бути зараховані до  юридично байдужих по відношенню  до права, то вони не відносяться  до категорії дій, які потребують  якого-небудь правового середовища.

       Традиційно увага юристів концентрувалась  головним чином на проблемах,  які зв’язані з неправомірними  діями осіб, на проступках і  злочинах. Звичайно протиправне  діяння, як суспільна шкода і  небезпечні різновиди анти суспільної  поведінки, виступають рушійним  фактором у визначенні степеня  відповідальності особи за свої  поступки.

       Закріплення в юридичних нормах  право особи на свободу вибору  того чи іншого поступка представляє  собою рішення, по своєму розгляді  питання “як поступити”. Тут  вступає в силу внутрішні регулятори  поведінки зв’язаних, як з  посиленням примусу зі сторони  державних органів, так і з  характерно естетичним світом  особи, закріпленим в її свідомості  визначеним рівнем суспільної  культури, поведінки, а також правових  традицій суспільства.

       Таким чином, правомірну поведінку,  можна визначити, як обумовлений  культурно-характерний зріст і  життєвий досвід в людській  діяльності, в сфері соціальної  дії права, заснованої на свідомому  здійсненні його цілей і потреб.[8]