Політико-правова історія становлення та розвитку принципу верховенства права : світовий вимір

Стаття 3 Конституції України засвідчує, що:  «Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість  діяльності держави». Згідно з даним  конституційним приписом треба подолати існуючу певну недооцінку ступеня  участі держави у вирішенні проблеми прав людини, яка традиційно обмежується  переважно захистом порушених прав. Потрібно розширити ці рамки, спрямувавши увагу держави на багатопланову роботу щодо утвердження пріоритету прав і свобод людини в українському суспільстві.

Саме цьому має бути підпорядкований  зміст правової політики щодо реалізації принципу верховенства права. Адміністративно-правовий режим взаємовідносин органів держави з населенням має базуватися на вимозі беззаперечного визнання пріоритету прав людини, поваги до її законних інтересів, правомірних вимог і очікувань.

Забезпечення верховенства права  має стати вирішальним фактором діяльності держави, органів виконавчої влади та їх посадових осіб. Правовий стандарт взаємовідносин органів виконавчої влади і людини повинен виходити із сприйняття особи як такого суб’єкта, перед яким виконавча влада відповідальна за свою діяльність. У змісті адміністративно-правового статусу людини перевага має надаватися визначенню не тільки її обов'язків перед державою, а насамперед й прав, за забезпечення реалізації і захист яких держава несе відповідальність.

При цьому органи виконавчої влади, їх посадові особи повинні зважати  не лише на правовий статус людини і  громадянина, закріплений у національному  законодавстві, а й на положення  відповідних міжнародно-правових актів. Зрозуміло, що їх сприйняття і деталізація  у національному законодавстві  мають відбуватися з урахуванням  реальних, передусім матеріальних, можливостей здійснення у повсякденному житті.

Зміст адміністративно-правового  статусу людини має радикально оновлюватися шляхом закріплення в законі природних, загальновизнаних прав і свобод, які  с невід'ємною частиною правового  становища громадян у розвинутих країнах світу, а також створенням організаційно-правового механізму  забезпечення реалізації цих прав і  свобод, який опосередковується переважно  саме принципом верховенства права.

Виконавча влада - це найбільш наближена до людини гілка влади, з якою кожна особа має постійні контакти. Передусім важливо зрозуміти, що влада - це реалізація державою не тільки правомочностей, які зобов'язують громадянина, а й певних обов’язків перед громадянином. І таких обов’язків з боку держави стає все більше по мірі її демократизації та гуманізації. Саме, влада в повинна забезпечувати дотримання принципу верховенства права. А якщо точніше, то виконавча влада. Але оскільки існує можливість порушень з боку органів державної влади, то повинні існувати органи,я які б врегульовували такі ситуації. З огляду на наведене актуальним є запровадження адміністративної юстиції як окремої ланки судочинства, що дозволить громадянам більш ефективно захищати свої права та законні інтереси, що порушуються чиновниками.

Водночас вимоги щодо утвердження  пріоритету принципу верховенства права повинні поширюватись і на всі інші галузі українського законодавства.

Особлива роль у створенні нормативного механізму практичного втілення принципу верховенства права відводиться  галузям приватноправової спрямованості, насамперед цивільному праву. Це обумовлюється  проголошенням у Конституції  України (ст. 41) в числі невідчужуваних прав людини права приватної власності  і гарантій його захисту. Реформування галузей приватного права повинно  забезпечити функціонування і розвиток громадянського суспільства як самостійної і незалежної від держави сфери відносин між юридично рівними і вільними партнерами в усіх сферах життя людини, включаючи, безумовно, і підприємництво.

Формування ефективного механізму  реалізації принципу верховенства права  передбачає існування в країні авторитетного  і справедливого правосуддя, яке  б здійснювалося високопрофесійним  і неупередженим судом. Суд повинен  бути головним знаряддям захисту і поновлення порушених прав людини. Здійснюючи судово-правову реформу, держава має подбати про таке юридичне, кадрове і матеріально-фінансове забезпечення судів, яке гарантувало б незалежність правосуддя від зовнішнього впливу, захищеність судів від кримінальних елементів, відбір до суддівського корпусу найкращих фахівців.

Необхідним фактором успішної реалізації принципу верховенства права є цілеспрямоване поширення у суспільній свідомості правогуманістичної ідеології, суттю якої є уявлення про самоцінність кожної людини, непорушність її природних та інших основних прав і свобод.

Дуже важливо значно підвищити  рівень правоосвітньої і правовиховноїроботи  щодо представників юридичної професії, позбавитись у цій роботі ознак  формалізму або чергової кампанії. Формування у суспільстві традицій законослухняності і поваги до закону, в свою чергу, сприятиме підвищенню престижу юридичної професії, яка за своїм призначенням і полягає у служінні ідеям верховенства права.

Як зазначає М. Козюбра у своїй статті «Принцип верховенства права і конституційна юрисдикція»,