Особливості правовових систем Далекого Сходу

Прояв індивідуалізму, який пронизує весь зміст романо-германського права, так і не прижився до традиційних  умов японського суспільства. Принцип індивідуалізму передбачає розроблення цілісної концепції прав людини і громадянина. Історія розвитку романо-германського права і його сучасний стан пронизані принципом захисту прав людини і створенням правової бази для їх реалізації. Проте традиційний устрій життя, соціальна структура японського суспільства заперечують такий підхід. Сучасна правова система Японії побудована на традиційних началах звичаєвого японського права, хоча незаперечний факт зовнішньої вестернізації японського законодавства

[1, с. 192] .

Розвиток японського права після Другої світової війни, як уже наголошувалося, проходить  під знаком посилення впливу загального права, точніше — правової системи США. Це виявляється, перш за все, у змісті нової Конституції Японії 1946 p., де ці тенденції яскраво виявляються. Подальша реформа кримінально-процесуального і цивільно-процесуального законодавства підтверджує цей факт. Прийняття в 1950-ті pp. XX ст. цілого ряду законодавчих актів у сфері економічних правовідносин підсилює цей вплив.

Проте в цілому збереглася колишня кодифікована система, основу якої складають раніше прийняті кодекси, незважаючи на те, що до них були внесені зміни відповідно до нової Конституції.

До теперішнього часу у Конституцію Японії 1946 р. не було внесено змін. Одна з причин її стабільності — дуже складний і одночасно жорсткий порядок внесення поправок. Відповідно до Конституції для її зміни необхідна згода не менше двох третин депутатів кожної палати парламенту і всенародний референдум.

У 1999 р. парламентом Японії було ухвалено рішення щодо створення дослідницьких комісій з метою проведення широкого і всебічного дослідження Конституції Японії. Ініціатори можливої конституційної реформи бачать майбутню японську конституцію в багатьох питаннях ближчою до мейдзийської, ніж до Конституції 1946 p., унаслідок чого, на їхню думку, японське суспільство в умовах такої конституції виявиться більш регульованим.

Можлива реформа в  галузі конституційного будівництва, перш за все, відображає пошук Японією  свого особливого, індивідуального місця в сучасному світі, що сприяє ослабленню зовнішніх чинників і зміцненню економічної та культурної природи країни, її національних традицій [1, с. 193] .

Таким чином, сучасна  правова система Японії формується із сукупності правових норм, а також звичаїв і традицій, які склалися впродовж історії розвитку японського суспільства під впливом китайської філософії і культури, зокрема конфуціанства, і запозичень правових положень із романо-германського і загального права.

Китай і Японія пройшли різний шлях розвитку, але їхні правові системи можна об’єднати в одну правову сім’ю – Далекосхідну, традиційно-етичну або філософсько-релігійну.Сучасна правова система КНР за своїми зовнішніми ознаками, тобто по своїй структурі і системі джерел, нагадує романо-германське право. Деякі галузі сучасної правової системи КНР як і раніше відчувають на собі вплив соціалістичного права. Разом із тим, традиційно-етичні концепції китайського праворозуміння, що сформувалося на ідеях конфуціанства (яке до 1911 р. було офіційною ідеологією китайських імператорів), як і раніше визначають правовий менталітет, правову культуру і правову поведінку населення Китаю. Японське право,що сформувалося на основі концепцій китайського праворозуміння, з другої половини XIX ст. попадає під вплив романо-германського права (було прийнято конституцію, цивільний кодекс, кримінальний кодекс, торговий кодекс, а також ряд інших важливих нормативно-правових актів). Після Другої світової війни японське право відчуває на собі значних вплив американського права, унаслідок чого воно починає перебудовуватися, багато в чому за його зразком. Разом із тим, незважаючи на запозичення правових положень із романо-германського і американського права, сфера правового регулювання залишається не такою широкою, оскільки японці як і раніше додержуються традицій, норм, історично встановлених для різних верств населення.

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Проведене дослідження  історії розвитку та особливостей правових систем Далекого Сходу, дає змогу  зробити ряд висновків.Далекосхідна група правових систем - це сукупність правових систем, в основі формування яких лежать не норми права, а норми моралі, звичаї, традиції.

Далекосхідну групу  складають правові системи Китаю, Гонконгу, Японії, Бірми, Кореї, Монголії, країн Індокитаю, Малайзії. Китай і Японія вирізняються специфікою морально-ідеологічного підходу до права, який справив вплив на правові системи інших країн Сходу.

Проаналізувавши історію  виникнення та формування і характерні риси Далекосхідної правової сім’ї, можна зробити висновок, що у країнах Далекого Сходу споконвічно панувало філософсько-моральне уявлення про соціальне життя як частину природного світопорядку. Зразком для устрою суспільства завжди служила гармонія природи. Роль права з його формалізмом і зовнішнім примусом оцінювалася невисоко. Незважаючи на досить не легку історію розвитку, право Китаю і Японії змогло зберегти свою самобутність до сьогоднішніх днів. Вплив європейських та інших правових сімей хоч і не був таким значущим, але вніс багато нового до правових систем Далекого Сходу, особливо Японії.(наприклад, прийняті Цивільний (1898 p.) і Торговий (1899 p.) кодекси). Інститути західного права у багатьох випадках є тільки фасадом, за яким здійснюється регламентація суспільних відносин за традиційними моделями.

Далекосхідна група  правових систем має релігійно-філософську  основу, що представлена даосизмом, конфуціанством, легізмом та синтоїзмом. Ці вчення заклали  фундамент для встановлення права  у країнах Далекого Сходу. Споконвіку народи цих країн дотримувались звичаїв і традицій своїх предків. На сьогоднішній день ситуація не змінилась, хоча право й набуло більш сучасних форм. традиції і звичаї все ще відіграють вагоме місце у далекосхідних правових системах. Що стосується усвідомлення ролі права, то це також не змінне, хоча право і вважається основним регулятором суспільних відносин, люди часто звертається до традицій та норм моралі для вирішення різноманітних питань.

Китай і Японія пройшли  різний шлях розвитку, але їхні правові  системи можна об’єднати в одну правову сім’ю – Далекосхідну, традиційно-етичну або філософсько-релігійну.Сучасна правова система КНР за своїми зовнішніми ознаками, тобто по своїй структурі і системі джерел, нагадує романо-германське право. Деякі галузі сучасної правової системи КНР як і раніше відчувають на собі вплив соціалістичного права. Разом із тим, традиційно-етичні концепції китайського праворозуміння, що сформувалося на ідеях конфуціанства (яке до 1911 р. було офіційною ідеологією китайських імператорів), як і раніше визначають правовий менталітет, правову культуру і правову поведінку населення Китаю. Японське право,що сформувалося на основі концепцій китайського праворозуміння, з другої половини XIX ст. попадає під вплив романо-германського права (було прийнято конституцію, цивільний кодекс, кримінальний кодекс, торговий кодекс, а також ряд інших важливих нормативно-правових актів). Після Другої світової війни японське право відчуває на собі значних вплив американського права, унаслідок чого воно починає перебудовуватися, багато в чому за його зразком. Разом із тим, незважаючи на запозичення правових положень із романо-германського і американського права, сфера правового регулювання залишається не такою широкою, оскільки японці як і раніше додержуються традицій, норм, історично встановлених для різних верств населення.

Правові системи  Далекого Сходу є унікаальними, що видно не лише з їх традиційних  та звичаєвих особливостей, але й  зі специфічного сприйняття закону, яке  не можна характеризувати як позитивне. Проте можна зазначити, що традиційне регулювання суспільних відносин у цих країнах має високий рівень

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Бехруз Х. Порівняльне  правознавство: підручник / Хашматулла  Бехруз. – Одеса : Фенікс, 2009. — 464 с.

2. Бойко І. С. Порівняльне  правознавство: навч. посіб. / І. С. Бойко, Б. В. Бабін. —  О. : Фенікс, 2011. —  151 с.

3. Бостан Л. М. , Бостан С. К. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник / Л. М. Бостан, С. К. Бостан. - К. : Центр навчальної літератури, 2004. — 672 с.

4. Глухарева Л. И. Права человека в современном мире (социально-философские основы и государственно-правовое регулирование) / Л. И.  Глухарева. — М. : Юристъ, 2003. — 303 с.

5. Глухарева, Л. И. Современные проблемы теории прав человека: монографія / Л. И. Глухарева. — М., 2004. — 256 с.

6. Давид Р. Основные правовые системы современности / Рене Давид, К. Жоффре-Спинозе; пер. с фр. В.А. Туманова. — М.: Международные отношения, 2003. — 400 с.

7. Дмитрієв А. І. , Шепель А. О. Порівняльне правознавство: Підручник / А. І. Дмитрієв, А. О. Шепель. — К. : Юстініан, 2003. — 184 с.

8. Инако, Ц. Современное право Японии / Ц. Инако ; пер. с яп. В. В. Батуренко, ред., авт. предисл. В. Н. Еремин. —  М. : Прогресс, 1981. — 270 с.

9. Конституция Китайской Народной Республіки // Конституции зарубежных государств: Великобритания, Франция, Германия, Италия, Европейский Союз, США, Япония, Китай, Индия: Учеб. пособие / Сост., пер., авт. ввод, и вступ, ст. В.В. Маклаков. — М. : Волтерс Клувер, 2006. — 537 с.

10. Конституция Японии // Конституции зарубежных государств: Великобритания, Франция, Германия, Италия, Европейский Союз, США, Япония, Китай, Индия: Учеб. пособие / Сост., пер., авт. ввод, и вступ, ст. В.В. Маклаков. — М. : Волтерс Клувер, 2006. — 537 с.

11. Луць Л.А. Сучасні правові системи світу: навч. посібник / Л.А. Луць. – Львів : Львівський національний ун-т ім. І. Франка, 2003. — 247 с.

12. Майданик P. A. Цивільне право, Загальна частина, Т. 1 : Вступ у цивільне право /  P. A. Майданик. — К., 2012. — 258 с.

13. Правовые системы стран мира. Энцикл. справ. / Отв. ред. А.Я. Сухарев. — 2-е изд., изм. и доп. — М. : НОРМА-ИНФРА-М, 2001. — 392 с.

14. Скакун О. Ф. Теорія держави і права / О. Ф.  Скакун. — Харків : Консул, 2001. — 656 с.

15. Ткаченко В. Д. Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / В. Д. Ткаченко, С. П. Погребняк, Д. В. Лук'янов; За ред. В. Д. Ткаченка. — X. : Право, 2003. — 274 с.

16. Цвайгерт К., Кётц X. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права: В 2 т. — Т. 1: Основы / К. Цвайгерт, Х. Кётц. — М. : Междунар. отн., 1998. — 420 c.

17. Шевченко О. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посібник для студ. юрид. вузів та фак. / О. О. Шевченко,; Відп. ред. І.Д.Борис. — К. : Вентурі, 1997. — 303 с.