Особливості правовових систем Далекого Сходу

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………...…………...3

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ПРАВОВИХ СИСТЕМ ДАЛЕКОГО СХОДУ………………………………..……5

1.1. Поняття та характерні риси Далекосхідної правової сім'ї………………..…..5

1.2. Історія виникнення Далекосхідної групи правових систем………………… 8

1.3. Вплив європейських  правових сімей на формування  правових систем Далекого Сходу………………………………………………………………..……11

РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДАЛЕКОСХІДНОЇ ГРУПИ

ПРАВОВИХ СИСТЕМ……………………………………………………………..15

2.1. Релігійно-філософська основа Далекосхідної правової сім'ї…………….…15

2.2. Значення звичаїв  і традицій у правових системах  Далекого Сходу……..…18

2.3. Специфіка усвідомлення  ролі та сутності права у країнах Далекого Сходу………………………………………………………………………………..19

РОЗДІЛ 3. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ПРАВОВИХ СИСТЕМ ДАЛЕКГО СХОДУ…………………………………………...…………………….23

3.1. Співвідношення давніх  правових традицій і сучасного  законодавства у правовій системі  Китаю……………………………………………………………23

3.2. Трансформація стародавнього японського права у сучасне право Японії...24

ВИСНОВКИ…………………………………………………………...……………29

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………….……………………31

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність  теми. Філософсько-традиційний (далекосхідний) тип правової системи є досить своєрідним. Він має давню історію і є довговічним. Країни Далекого Сходу є різноманітними як за історичними умовами виникнення, так і за правовою культурою та сучасним станом правової системи, а також за концепціями соціального розвитку. Пройшовши важкий шлях розвитку та зазнавши впливу філософсько-релігійних концепцій правові системи Далекого Сходу зберігають традиції та звичаї права і до сьогодні. Ось чому вивчення та відокремлення особливостей Далекосхідної правової сім'ї є актуальною темою сьогодення. Розкриття характерних рис даної правової системи допоможе зрозуміти своєрідність  усвідомлення ролі права у країнах Далекого Сходу та покаже, як звичаї та традиції можуть впливати на право. 

Метою даного дослідження є розгляд загальної характеристики Далекосхідної правової групи, вивчення основних характерних рис і особливостей правових систем, їхнього впливу на розвиток громадянського суспільства у світі.

Завданням курсової роботи є вивчення і дослідження правових систем Далекого Сходу, поняття та характерних рис, історії виникнення та вплив європейських правових сімей на формування Далекосхідної правової сім'ї. Важливим є з'ясувати релігійно-філософську основу правових систем Далекого Сходу, значення звичаїв і традицій, а також виявлення специфіки, усвідомлення сутності сучасного права у країнах Далекого Сходу. Найбільш чітко виділити різні важливі та характерні елементи далекосхідного  філософсько-традиційного  підтипу правової системи дозволить характеристика китайського та японського права. Завданням є співвідношення давніх правових традицій і сучасного законодавства у правовій системі Китаю та трансформація стародавнього японського права у сучасне право Японії та визначення місця правових систем Далекого Сходу у сучасному світі.

Предмет дослідження є вивчення особливостей правових систем Далекого Сходу.

Об'єктом дослідження є право двох головних країн Далекого Сходу —Китаю і Японії, які представляють два типи суспільства, одне з яких керується комуністичними цілями, а інше вірне принципам ліберальної демократії.

Методологічною  основою даної роботи є сукупність методів правової науки, зокрема історично-правовий метод, за допомогою якого можна визначити історичні етапи формування правової сім'ї; порівняльно-правовий метод, який допоможе виділити спільні та відмінні риси далекосхідного права в порівнянні з іншими правовими системами, метод синтезу, користуючись яким ми зможемо виділити  загальні риси того чи іншого питання.

Теоретична  основа. Характеристика правових систем Далекого Сходу висвітлена у публікаціях вітчизняних та зарубіжних правознавців та юристів-міжнародників. Причини виникнення, особливості та тенденції розвитку досліджували японська дослідниця Ц.Інако, німецькі компаративісти К.Цвайгерт і К. Кьотц, французький правознавець Р. Давид, та ін. Серед українських публікацій у цьому напрямі можна виокремити праці таких учених і публіцистів: В.Д., Ткаченко, Л.А. Луць, Х. Бехруз.

Структура. Курсова робота складається з вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ІСТОРІЯ  РОЗВИТКУ ПРАВОВИХ СИСТЕМ ДАЛЕКОГО СХОДУ

 

1.1. Поняття та характерні риси Далекосхідної правової сім'ї.

 

Далекосхідна група правових систем складається з правових систем, в основі формування яких лежать не норми права, а норми моралі, звичаїв, традицій, ритуалів. При цьому позитивне право не визнається як соціальна цінність. Китай, Японія, Бірма, Корея, Монголія, Малайзія, країни Індокитаю —представники цієї групи правових систем [3, с. 99] .

Країни Далекого Сходу  досить різні як за їхньою історією, так і взяті в сучасному стані. Незважаючи на це, можливо, у всякому разі з точки зору європейця, виявити деякі загальні їх риси. На відміну від Заходу народи цих країн не схильні вірити в право як засіб забезпечення соціального порядку і справедливості. Зрозуміло, в них існує право, але воно наділене субсидіарною функцією і відіграє незначну роль. У суди тут звертаються, і право знаходить застосування лише тоді, коли вичерпані всі інші способи вирішити конфлікт і відновити порядок. Вихідними засадами цієї концепції є те, що соціальний порядок забезпечується переважно методами переконання, технікою посередництва, самокритичними оцінками поведінки, духом поміркованості та згоди [6, с. 547] .

Скакун О.Ф. зазначив, що Далекосхідна група правових систем — це сукупність правових систем, в основі формування яких лежать не норми права, а норми моралі, звичаї, традиції. Велике значення приділяється ритуалу.

Провідним джерелом права у правових системах Далекого Сходу є звичай. На відміну від правових систем країн Заходу, що визнали головну роль держави у створенні норм права (шляхом законодавчої чи судової діяльності), у традиційних правових системах у формуванні норм права пріоритет належить самому суспільству. Протягом багатьох століть підвалини правового регулювання цих країн становили норми звичаєвого права, що базувалися на традиціях і морально-етичних уявленнях народу. Звичай, який є правилом поведінки, що ввійшло у звичку внаслідок багаторазового застосування протягом тривалого часу, регулював практично всі сторони життя суспільства [15, с. 236] .

Як вказав Скакун О.Ф., на відміну від континентального, загального і змішаного типів  правових систем Далекосхідне право  віддає перевагу загально-соціальним нормам як зразкам поведінки —  нормі-моралі, нормі-звичаю, нормі-традиції. Ними обумовлюється як закон, так і судове рішення. Закон і судове рішення для сучасного розвитку далекосхідної групи правових систем також мають істотне значення. Правда, їх роль іноді є похідною від традиційних норм моралі і традицій.

Слабкий розвиток юридичної  інфраструктури. Століттями ці країни не знали юридичних професій — суддів, прокурорів, адвокатів, нотаріусів та ін., бо не існувало ні навчальних закладів для їх підготовки, ні правової науки, ні юридичних шкіл, ні видатних учених — носіїв правових знань [15, с. 236] .

У країнах Далекого Сходу  споконвічне панувало філософсько-моральне уявлення про соціальне життя  як частину природного світопорядку. Зразком для устрою суспільства  завжди служила гармонія природи. Роль права з його формалізмом і  зовнішнім примусом оцінювалася невисоко. Вважалося, що за допомогою права можна встановити початковий ступінь порядку, характерний для варварських народів [14, с. 612] .

У країнах Далекосхідної правової сім'ї спостерігється негативне ставлення до законодавства. Таке джерело права, як законодавство, вважалося неприродним для суспільства явищем. Негативне ставлення населення до законодавчого права, що сформувалося упродовж багатьох століть, спричинило надалі відчутні наслідки. У XX столітті після широкої рецепції західного права, значного поштовху в розвитку законодавства й кодификації склалася ситуація, коли досить велика частина населення стала ігнорувати ці норми права, а реальні суспільні відносини, як і раніше, регулювалися на підставі традиційних норм.

Також для Далекосхідних правових систем притаманне ігнорування державних структур в процесі реалізації норм права. Визнання звичаєвого права й ігнорування законодавчого спричинило особливості і в процесі реалізації норм права, зокрема при розгляді правових спорів. Протягом століть ці норми забезпечувалися здебільшого за допомогою не державних структур, у тому числі судів, а самокерованих суспільних структур і соціального тиску на правопорушників. Люди уникали звертатися до судів за захистом своїх прав. Переважна більшість суперечок вирішувалася у процесі примирливих процедур за посередництвом шанованих членів суспільства на основі норм звичаєвого права [15, с. 237] .

Все це дає можливість виділити загальні ознаки Далекосхідногї правової сім'ї:

- наявність філософсько-традиційних джерел права щодо врегулювання деяких суспільних відносин;

- вплив філософсько-релігійної  доктрини на праворозуміння та  формування правової системи; 

- дуалізм системи (наявність  нормативно-правових актів та  традиційних норм);

- наявність значної  частини нормативно-правових актів, зокрема, законів; їх кодифікованість;

- рецепція ознак континентального  та загального права; 

- наявність специфічних способів  вирішення юридичних спорів (судових  процедур та позасудових) [11, с. 183] .

Як висновок, можна сказати, що на розвиток Далекосхідного підтипу особливий вплив мала китайська філософсько-світоглядна доктрина і правова культура. Особливо впливовим у свій час було конфуціанство, яке і заклало філософсько-релігійні (традиційні) основи даного підтипу. Глибокі морально-релігійні та філософсько-традиційні витоки виявилися настільки стійкими, що наступні рецепції континентального і загального права не змогли суттєво змінити сутність та природу даного типу, не призвело до зміни традиційних структур.

 

1.2. Історія виникнення Далекосхідної групи правових систем.

 

Загальну історію виникнення та етапи розвитку правових систем Далекого Сходу виділити важко, адже країни цієї правової сім'ї мали свій історичний шлях. Відомо, що до Далекосхідної системи насамперед належать правові системи Китаю і Японії, тому ми зупинимося саме на їх історії розвитку та формуванню права.

Правова система Китаю  — одна з найстаріших у світі. Держава і право виникли в Китаї у II тисячолітті до н.е. і протягом значного періоду розвивалися під сильним впливом філософських вчень даосизму, конфуціанства й легізму. Оскільки повага до спадщини предків, їх традицій розглядається як одна з вищих соціальних цінностей, без врахування впливу цих філософських вчень неможливо зрозуміти правову систему, що сформувалася в Китаї. Тому, ми можемо виділити саме такі етапи історичного розвитку:

I етап — зародження так званої системи права (конфуціанство, даосизм та легітизм). Під впливом цих концепцій сформувалася правова система Китаю, багато рис якої відрізняють її від інших, насамперед систем західних держав. Протягом століть у Китаї, за визначенням Р. Давида, існувало «суспільство без права», засноване більше на традиціях, аніж на законі. Але як пише В.Д.Ткаченко, що цей висновок вимагає уточнення. Не зовсім правельно вести мову про те, що права в Китаї не було, оскільки будь-яке високорозвинене суспільство, яке досягло державності, не може без нього існувати. [Ткаченко,с. 7]. II етап — VII ст. — період ще до об'єднання Китаю в єдину імперію, під час нього була створена низка законодавчих актів, зокрема кодексів. Найдавніший кодекс, що зберігся з тих часів, був складений у 652 році, пізніше — ще ряд законодавчих актів. III етап — VII—ХVII ст. — період зміни багатьох династій. За останньої, Цинської династії (1644–1911) Китай мав два систематизованих зводи законів, один із яких стосувався державного й адміністративного права, другий — кримінального, цивільного, сімейного. IV етап  — період, коли правова система країни почала змінюватися після революції 1911 року, в результаті якої була прийнята перша Конституція, що проголосила Китай республікою. Новий V етап у розвитку правової системи розпочався після перемоги в громадянській війні (1925—1949) комуністичної партії і проголошенні Китайської Народної Республіки в 1949 році. Почалася законотворча діяльність, заснована на досвіді Радянського Союзу. У 1954 р. було прийнято першу Конституцію Китаю, яка проголосила його державою народної демократії, керованою робітничим класом і заснованою на спілці робітників і селян, а також закріпила принцип соціалістичної законності. У період так званого «великого стрибка» (1957—1976) політична і правова система КНР зазнала сильного ідеологічного тиску. У галузі права це виявилося в розвитку нігілістичних тенденцій, пов'язаних зі зниженням ролі представницьких органів державної влади, процесом ліквідації державних контрольних органів у сфері організації виробництва. У 1979 р. було прийнято Кримінальний і Кримінально-процесуальний кодекси, а також закон про змішані підприємства [1, с. 177] .

Щодо Японії, то слід зазначити, що японське право має глибокі історичні корені. Його зародження сягає 250 року до н.е., коли на японських островах діяло неписане право, яке ще не відокремлювалося від традиційних релігійних поглядів синтоїзму. Вже пізніше, у період давньої Японії (VII—X ст.) правова система розвивалася під сильним впливом філософських, культурних і юридичних концепцій Китаю. У цей період за зразком китайських кодексів були прийняті перші законодавчі акти — «Конституція Сьотоку» (604), «Маніфест Тайка» (646), «Тайхо ре» і «Тайхо рицу» (701—702), метою яких було створення єдиної централізованої системи управління країною на чолі з імператором. Обов'язки кожного уточнювалися в юридичних збірниках, іменованих «рицу-ре». Складені за китайськими зразками, ці збірники включали головним чином кримінальні (рицу) й адміністративні норми (ре).