ПЛАН                                         

                                                                                                                         

ВСТУП

 

РОЗДІЛ 1. Концептуально-теоретичний розвиток політичної системи

1.1. Поняття політичної системи, її функції

1.2. Історичні передумови розвитку політичної системи

РОЗДІЛ 2. Основні засади політичної системи Російської Федерації

2.1. Повноваження Президента РФ 

2.2. Роль парламентаризму в РФ  

ВИСНОВКИ 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

  

                                                                             ВСТУП

       Різноманітні політичні явища в суспільстві є самодостатньою цілісністю. Ця їхня властивість втілена в понятті «політична система» суспільства, її завдання — забезпечення неперервності, взаємопов'язаності й координації діяльності різних політичних суб'єктів для досягнення поставлених цілей. Вона гармонізує суспільні відносини, визначає механізми вирішення соціальних конфліктів і запобігання кризовим явищам. Теорія політичної системи важлива для розуміння політичного життя будь-якого суспільства, а надто для передбачення напрямів і перспектив розвитку вітчизняної реальності.

      Політична система, як і економічна, правова, духовна, а також соціально-класова системи, є підсистемою суспільства. Якщо істотною ознакою економічної системи є власність, правової — правові норми як регулятори суспільного життя, духовної — формування цінностей, відтворення особистості, адекватної цим цінностям, то істотна ознака політичної системи полягає у формуванні та здійсненні політичної, державної влади. Саме владні відносини характеризують політичну систему.

Актуальність  роботи. Аналізом та порівнянням політичних систем займалися ще науковці стародавнього світу. З часом політичні системи змінювались, вдосконалювались, набували нових рис. Наука сформувала поняття «політична система», розробила її види або типи, надала їй характерні риси та терміни. Суспільству загалом і політичній системі зокрема властиві певні межі, в рамках яких здійснюються суспільні перетворення, успадковані від попереднього історичного розвитку.

     Актуальність нашого дослідження  полягає в виявленні особливостей  еволюції політичної системи та її історичних передумов виникнення, а також ролі парламентаризму та повноважень інституту президенства, наприкладі політичної системи Російської Федерації. Результати дослідження з даної теми можуть бути використані в практичній реалізації етапів вдосконалення та розвитку політичної системи України.

Мета  і завдання роботи. Метою роботи є виявлення  особливостей еволюції політичної системи Російської Федерації та визначення факторів, що впливають на елементи інституту президентства та парламентаризму.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

• охарактеризувати поняття та сутність політичної системи;
• з’ясувати специфіку політичної системи та її функції;
• дослідити історичні передумови політичної системи;
• проаналізувати роль парламентаризму та повноважень Президента в політичній системи Російської Федерації.

Об’єкт  дослідження. Об’єктом дослідження даної роботи виступає політична система РФ, як сукупності інститутів, що формують, розподіляють державну владу та забезпечують управління суспільними процесами.

Предмет дослідження. Предметом дослідження будуть механізми формування та функціонування інституту президентства та парламенту Російської Федерації.

Аналіз  джерел літератури. Рівень висвітлення даної теми в літературних джерелах є досить високим. Багато авторів наукових праць присвячує свої дослідження щодо еволюції політичної системи.  Серед них роботи Г.А. Бєлова про поняття та функції політичної системи суспільства, А.М. Салмина щодо проблем самовизначення та взаємодії виконавчої і законодавчої влади в Російській Федерації, В.Є. Чиркина та В.Шаповалова про механізм здійснення державної влади та  її розподіл, а також інших авторів, що і стає предметом нашого дослідження.

Методологія дослідження. Структура роботи визначається її методикою. При виконанні роботи використовувались такі методи досліджень, як аналіз,  порівняння, порівняльно-типологічний метод.

Структура роботи. Робота складається з вступу, основної частини, списку використаних джерел і літератури та висновків.

    У вступі запропоновано обґрунтування теми роботи, визначені об’єкт та предмет дослідження, сформульована мета та основні завдання дослідження, проведений аналіз деяких джерел літератури з даної теми, з’ясовано хронологічні межі та визначено структуру роботи.

      Основна частина роботи складається з двох розділів. У першому розділі  проаналізовано концептуально-теоретичний розвиток політичної системи та досліджуються її історичні передумови.

      Другий розділ  розкриває особливості повноважень Президента та роль парламентаризму в політичній системі Російської Федерації.

      Підсумки роботи підбити у  висновках. Загальний обсяг роботи  становить 33 сторінки.

 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1  

КОНЦЕПТУАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНИЙ  РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ 

1.1. Поняття політичної системи, її функції.

     Система — одне з основних понять політології, яке дає змогу скласти уявлення про суспільство у вигляді його абстрактної, спрощеної моделі чи окремих елементів. Поняття це запозичили з електроніки й кібернетики американські вчені Г. Алмонд, Д. Істон, В. Мітчел, вважаючи його універсальною категорією наукового аналізу, яка охоплює всі типи дій та орієнтацій, усю сукупність взаємопов'язаних елементів, дотичних до вироблення політичних рішень. Отже, політологія розглядає систему як єдність структури (соціально-політичних інститутів) і процесів (поведінки спільнот та індивідів) за умови, що кожен відіграє свою роль у забезпеченні стабільності всієї системи [1-3].

     Кожне суспільство є сукупністю підсистем (сфер): виробничої, соціальної, духовної, політичної, до якої належать інститути держави і влади. Усі ці підсистеми наділені властивими лише їм структурою, функціями, цінностями, нормами, цілями тощо: виробнича забезпечує матеріальну основу життя суспільства; соціальна і духовна сприяють нормальному функціонуванню різних соціальних інститутів; політична покликана створювати сприятливі умови для ефективної діяльності всіх ланок суспільної системи, для повної реалізації інтересів усіх членів суспільства. Кожна з підсистем може зберігати життєздатність лише за умови, що всі інші

функціонуватимуть бездоганно чи хоча б задовільно.

     Отже політична система суспільства — інтегрована сукупність відносин влади, суб'єктів політики, державних та недержавних соціальних інститутів, покликаних виконувати політичні функції щодо захисту, гармонізації інтересів соціальних угруповань, спільнот, суспільних груп, забезпечувати стабільність і соціальний порядок у життєдіяльності суспільства. 
      До неї належать законодавча, судова, виконавча системи, центральні, проміжні і місцеві системи управління (самоуправління), які базуються на принципах представництва та організації. Від інших систем політичну систему відрізняють: забезпечення неперервності, зв'язаності, ієрархічної координації діяльності різних політичних суб'єктів для досягнення визначених цілей; віднайдення механізму вирішення соціальних конфліктів і суперечностей, гармонізація суспільних відносин; сприяння досягненню консенсусу різних суспільних сил щодо основних цінностей, цілей та напрямів суспільного розвитку. Аналіз політичної системи надзвичайно важливий для з'ясування політичного життя суспільства, частиною якого вона є.

   Сучасне наукове знання про політичні системи поділяється на два підходи. В першому з них політична система подається як теоретичний, ідеальний конструкт, який дає змогу виявляти і описувати системні властивості різних політичних явищ. При такому підході політична система розглядається не як відображення політичної дійсності, а як засіб (інструмент) системного аналізу політики. В такому значенні поняття "політична система" може застосовуватися для аналізу будь-якого відносно цілісного і самостійного політичного утворення: держави, партії, профспілки, громадсько-політичного руху та ін., кожне з яких можна розглядати як специфічну політичну систему [4].

   У другому більш конкретному  тлумаченні поняття "політична  система" визначає реальний  складний механізм формування  і функціонування владних відносин  у суспільстві. Цей механізм  включає: політичну діяльність і політичні відносини між різними політичними суб'єктами (групи та індивіди); політичну організацію, до якої входять держави, партії, політичні асоціації, політичні й правові норми, політична свідомість і політична культура та ін.

   Спираючись на ці підходи, при  аналізі політичних систем різних  суспільств слід враховувати  як системні властивості різних  політичних явищ, так і сталі  взаємозв'язки між ними. А саме: інвайроментальні (взаємозв'язок середовища  і системи); інституціональні (організаційні властивості елементів системи - держава, партії, громадські організації, масові об'єднання, які беруть участь у політичному житті); регулятивні (правові і політичні норми як нормативні основи діяльності інститутів системи); комунікативні (внутрішні системні властивості і зв'язки та відносини); функціональні (політичний режим і процес, що складаються в результаті діяльності з елементів системи); культурно-творчі й ідеологічні (політична культура і свідомість); рольові (призначення політичної системи як цілого у суспільному житті окремої країни і на міжнародній арені, а також роль окремих елементів політичної системи).

  Отже, політична система становить складне і специфічне явище в життєдіяльності суспільства, з внутрішньо організованими зв'язками і властивостями елементів. Її можна визначити як системну сукупність політичних відносин, правових і політичних норм, інститутів, ідей, пов'язаних із формуванням, здійсненням влади та управлінням суспільством.

  Аналіз політичної системи дає змогу розкрити її структуру. Це - внутрішня організація цілісної системи як специфічного способу взаємозв'язку і взаємодії компонентів, що її утворюють; стійка впорядкованість елементів; закономірні зв'язки між елементами. Структура дає змогу зрозуміти, яким чином організоване системне ціле.

  Першим фундаментальним елементом політичної системи суспільства є політичні відносини між індивідами, соціальними та етнічними групами, націями, державами, державою і громадянами, громадянами і їх організаціями щодо влади, вироблення і здійснення політики. Тут політична діяльність виступає формою функціонування політичних відносин. Вона є усвідомленою, цілеспрямованою діяльністю соціальних суб'єктів з реалізації своїх політичних інтересів в конкретній політичній діяльності людей, їх соціальних груп, громадсько-політичних об'єднань.

  Політична діяльність розпочинається з виникнення того або іншого інтересу і завершується його реалізацією, тобто практичним результатом.

 Одним з центральних елементів політичних відносин і політичної діяльності є політичні ролі. Аналіз показує, що якою б стабільною не була система, політичні ролі її суб'єктів завжди в динаміці.

  Політичні відносини тим стабільніші, чим чіткіше будуть визначені і закріплені в законах та нормах (правових, політичних, моральних) ролі, тобто коло прав, обов'язків і відповідальності суб'єктів політичної системи. Тому найважливіше політичне діяння складається з утворення, зміцнення і виконання ролей, пов'язаних з поєднанням елементів політичної системи з певними відносинами. Такі ролі - ролі формування політичної системи та її функціонування - відіграє система органів і посад державних, партійних і громадських організацій.

    У зв'язку з цим стрижневим елементом політичної системи виступає політична організація суспільства, що включає: державу та її установи, політичні партії, громадсько-політичні організації і рухи, трудові колективи з своїми органами самоврядування.