Норми процесуального права:поняття,структура

Рішенням іноземних судів, що підлягають визнанню та виконанню  на території України відповідно до міжнародних договорів України, можуть бути рішення іноземних судів у цивільних, трудових, сімейних справах, вироки іноземних судів у кримінальних справах у частині, що стосується конфіскації майна та відшкодування шкоди потерпілим, а також рішення іноземних арбітражів та акти інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних, трудових, сімейних справ, що набрали законної сили.

Визнання рішення іноземного суду — це поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України, а виконання рішення іноземного суду — це застосування засобів примусового виконання рішення іноземного суду в Україні. Визнання і виконання рішення іноземного суду здійснюється в порядку, передбаченому законодавством України.

 

Питання про визнання рішення  іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, та про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається апеляційним судом Автономної Республіки Крим, апеляційними обласними, Київським та Севастопольським судами.

За наслідками розгляду клопотання про визнання рішення іноземного суду відповідним судом України постановляється ухвала, так само, як і за наслідками розгляду клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду. На підставі рішення іноземного суду та ухвали про надання дозволу на його примусове виконання, що набрало законної сили, відповідний суд України видає виконавчий лист, який надсилається для виконання в порядку, встановленому законодавством.

До законодавства, яке  регулює процесуальні процедури, зокрема  пов’язані із визнанням та виконанням в Україні рішень іноземних судів, поряд з нормативно-правовими актами України відносяться і міжнародні договори України, а саме: міжнародні договори про надання правової допомоги у цивільних, трудових, сімейних і кримінальних справах, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також інші міжнародні двосторонні або багатосторонні договори за участю України.

 

2.3.Основні особливості норм процесуального права

Норми процесуального права:

1) регулюють юридичні зв'язки, що  виступають формою матеріального  права, покликані сприяти розвитку  матеріальних норм, забезпечувати  їх реалізацію;

2) є більш статичними, ніж матеріальні  норми, за своєю природою є  обмежувальними;

3) мають подвійну зумовленість: а) матеріальними умовами життя  суспільства; б) особливостями  норм тієї галузі матеріального  права, з якою вони тісно  пов'язані і потреби якої обслуговують;

4) мають на меті забезпечувати  право на захист прав, свобод  та інтересів людини і громадянина  у поєднанні з правом звертатися  за таким захистом до суду, а також закріплювати владні повноваження суду з розгляду юридичних справ;

5) мають процедурний характер (визначають  оптимальний порядок здійснення  юридичного процесу), тому їх ще  називають процедурними;

6) адресуються зазвичай уповноваженим  суб'єктам, тобто тим, які наділені  владними повноваженнями щодо  застосування норм матеріального  права (слідчим, суддям, прокурорам  та ін.);

7) припиняють дію зі скасуванням  норм матеріального права.

Види норм процесуального права  за галузями права:

кримінально-процесуальні; цивільно-процесуальні; адміністративно-процесуальні; господарсько-процесуальні та ін.

Норми процесуального права не можна  ототожнювати з процедурними нормами  матеріального права, хоч і ті й інші є процедурними за характером. Процедурні норми матеріального  права є необхідною умовою реалізації низки матеріальних регулятивних норм і зв'язків та існують майже  в усіх його галузях. Вони невіддільні  від усієї іншої системи норм матеріальних галузей права і  регламентують порядок реалізації норм права завдяки такій її особливій  формі, як застосування норми права  відповідними державними органами. Кожна  матеріально-процедурна норма пов'язана  з відповідним регулятивним відношенням  і є обов'язковою умовою його нормальної реалізації. Зміст матеріально-процедурної  норми визначається змістом "своїх" основних матеріальних регулятивних правовідносин  і не може бути використаний для  здійснення "чужих". Наприклад, матеріальні  норми, об'єднані в інститут виборчого  права, не можуть бути використані для  процедури обміну житлових приміщень.

Щоб запобігти плутанині між  процедурними нормами матеріального  права і нормами процесуального права, необхідно чітко усвідомити існуючу між ними різницю: процедурні норми матеріального права регламентують  оперативно-виконавчу форму застосування права, в той час як норми процесуального права регламентують правозахисну форму застосування права. Основною відмінною ознакою є те, що оперативно-виконавча форма застосування права спрямована на безпосередню реалізацію права (державна реєстрація прав на охорону права інтелектуальної власності), а правозахисна спрямована на розв'язання справ про правопорушення, на відновлення або компенсацію порушених прав.

На відміну від процедурних  норм матеріального права, норми  процесуального права створюються  для регулювання відносин ніби "ззовні". Вони мають якість універсальності, пристосованості, забезпечують реалізацію юридичних обов'язків, які регулюються  різними галузями матеріального  права, і отже, виконують службову роль - регламентують порядок застосування норм матеріального права та діяльність компетентних органів .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок 

 Норми процесуального  права походять від норм матеріального права: процесуальні норми регулюють вже не фактичні, а юридичні зв'язки, що склалися в соціально-правовій сфері, у правовідносинах, викликаються до життя потребою реалізації норм матеріального права.

Норми процесуального права  мають подвійну обумовленість:

— матеріальними умовами  життя суспільства;

— особливостями норм тієї галузі матеріального права, із якою вони тісно пов'язані і потреби  якої обслуговують.

Всі розпорядження процесуальних  норм мають процедурний характер, тобто визначається найдоцільніший порядок здійснення правотворчої, правозастосувальної, правоохоронної, установчої і контрольно-наглядової діяльності держави. Багато розпоряджень процесуальних норм визначають порядок організації органів держави і здійснення ними своєї компетенції.

Розпорядження процесуальних  норм, як правило, адресуються суб'єктам, які наділені владними повноваженнями щодо застосування норм матеріального права (слідчим, суддям, прокурорам та ін.).

Взагалі процесуальне право  складне за змістом і структурою процедурне право, що зумовлюється його предметом — відносини, які виникають у зв’язку з порушенням права або спору про право. Процедури повинні забезпечити діяльність юрисдикційних органів щодо застосування норм матеріального права відносно конкретних життєвих обставин. Процесуальне право — організаційне право, яке об’єднує правові галузі, що регламентують правові процедури при вирішенні спорів або визначенні відповідальності за правопорушення.

Процесуальні норми, які  регулюють порядок розгляду і  вирішення судами цивільних і господарських справ та виконання судових рішень складають цивільне процесуальне право та господарське процесуальне право. Вони мають своїм призначенням встановлення порядку і процедури вирішення судами цивільних і господарських прав. Ці процесуальні галузі найбільш схожі між собою, але вони розрізняються насамперед суб’єктами відносин.

Процесуальні норми, які  регулюють порядок розгляду і  вирішення судами цивільних і господарських справ та виконання судових рішень складають цивільне процесуальне право та господарське процесуальне право. Вони мають своїм призначенням встановлення порядку і процедури вирішення судами цивільних і господарських прав. Ці процесуальні галузі найбільш

схожі між собою, але вони розрізняються насамперед суб’єктами відносин.

Цивільне процесуальне право  регулює захист прав у відносинах за участю

громадян. У межах цивільного процесу реалізуються норми більшості

галузей: цивільного права, трудового права, житлового права, сімейного

права та ін. Господарське процесуальне право регулює захист прав у

відносинах суб’єктів  господарювання (підприємництва), тобто

господарський процес служить  реалізації норм господарського

(підприємницького) права  і норм інших галузей, що  регулюють діяльність,

пов’язану з господарськими відносинами.

На відміну від процедурних  норм матеріального права, норми  процесуального права створюються  для регулювання відносин ніби "ззовні". Вони мають якість універсальності, пристосованості, забезпечують реалізацію юридичних обов'язків, які регулюються  різними галузями матеріального  права, і отже, виконують службову роль - регламентують порядок застосування норм матеріального права та діяльність компетентних органів .

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Наливайко Л. Р. Державний лад України: теоретико-правова модель : монографія / Л. Р. Наливайко. — Х. : Право, 2009. — 600 с.
2. Охримович Ю. Теорія права. – К., 1981.
3. Скакун О.Ф. Теорія держави і права. Підручник / – Харків: Консул, 2001.
4. Теория государства и права: Курс лекций в 2-х томах / Под ред. Профессора М.Н. Марченко – М. Юридический колледж МГУ, 1995.
5. Теория права и государства: Учебник для вузов /Под ред. Профессора Г.Н.Манова – М. БЕК, 1996.
6. Кутафіє О.Е. Основи держави і права: Навчальний посібник для поступаючих у вузи. - М.: Юрист, 1996.
7. Штефан М.Й. Цивільний процес --- К., 1997.
8. Конституція України. - Х.: ПП. «ІГВІНІ», 2006.- 64 с.
9. Цивільний процесуальний кодекс України.: Офіційний текст. - К.: Атіка, 2006. – 140 с.
10. Закон України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 р. №   4038-ХІІ.
11. Закон України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 р. № 202/98 – ВР.
12. Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. № 606 – XIV.
13. Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 р. № 2709 – IV.
14. Закон України «Про судоустрій»
15. Постанова Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 р. № 9.
16. Постанова Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції».
17. Цивільно-процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар/ За ред. С.Я Фурси– Х.: Одісей, 2005.- 816 с.
18. Цивільно-процесуальне право України: Підруч.: Академ. Курс/ Штефан М.Й. – К.: 2005.- 622 с.
19. Цивільно-процесуальне право України: Навч. Посіб./ За ред. С. С. Бичкової. -  К.: Атіка, 2006.- 383 с.
20. Загальна теорія держави і права.:/ За ред. О.Б. Цвіка. – Х.: 2003р. – 435 с.
21. Закон України від 7 лютого 2002 року «Про судоустрій України» Відомості Верховної Ради України вiд 12.07.2002 - 2002 р., № 27, стаття 180
22. Конституція України Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141
23. Штефан М. Й. Цивільне процесуальне право України: Підручник.- К.: Ін Юре, 2005.
24. Ярошенко І.С. Цивільне процесуальне право: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / Київський національний економічний ун-т — К. : КНЕУ, 2003.
25. Конституція України Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141
26. Луспеник Д. Д. Застосування новел ЦК і ЦПК України в судовій практиці,- X.: Харків юридичний. 2005
27. Конституція України Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141
28. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради. – 2001. - №25-26. – Ст. 131
29. Бичкова С.С., Бобрик В.І., Ізарова І.О., Карпенко О.І., Кравченко О. С Цивільне процесуальне право України: навч. посіб. / С.С.Бичкова (заг.ред.). — Вид. 2-ге, доп. і перероб. — К. : Атіка, 2007.
30. Ярошенко І.С. Цивільне процесуальне право: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / Київський національний економічний ун-т — К. : КНЕУ, 2003.