Неоконсерватизм та його основні положення

Монстарістскій експеримент  в Англії являє собою «рейганоміки» на англійський манер, хоча монетаризм як офіційної економічної доктрини був узятий на озброєння в Лондоні раніше, ніж нинішній господар Білого дому Р. Рейган широкомовно заявив про намір здійснити свою «програму економічного відродження». У фактичному співзвуччі економічного курсу англійських консерваторів і політики, що проводиться Вашингтоном, немає нічого дивного: і те й інше уряду були приведені до влади великим промисловим і фінансовим капіталом і покликані ревно служити його інтересам.

Зміцнення позиції монетаризму  і англии на рубежі 70-х-початку 80-х  років не випадково. Це була свого роду реакція національної монополістичної буржуазії на безперервне зниження конкурентоспроможності британських монополій на Мирона ринку і, отже, падіння ролі Англії в капіталістичному світі; реакція великого капіталу, який відчув реальну загрозу своїм прибуткам і встав на їх захист. Звертаючи увагу на погіршення справ в економіці країни, прихильники монетаризму в прагненні призупинити цей процес покладають всю відповідальність за нього на державу, профспілки, широкі народні маси.

Економічна політика уряду неоконсерваторів, цілями якої, як стверджується в Лондоні, є боротьба зі стагфляцією і загальної господарської неефективністю, структурна перебудова і зміцнення на їх основі позицій Англії у світовій торгівлі і капіталістичному світі, не дає бажаних результатів. Більше того, саме ця політика у вирішальній мірі стала причиною того, що криза 1980-1982 рр.. найсильніше вразив Англію, а намітився в 1984 р. підйом економіки відбувається вкрай повільно. Уряд Тетчер ставить собі в заслугу зниження темпів інфляції, деяке зростання конкурентоспроможності англійської промисловості (досягається головним чином за рахунок зниження у вартості товарів витрат по заробітній платі). Однак мало говориться про ціну, яку доводиться платити за це понівеченої кризами країні. А вона добре відома: більше 3 млн. безробітних, згорнуті соціальні програми, маси знедолених людей. Тим не менш, виступаючи по телебаченню в квітні 1984 р., глава уряду М. Тетчер всупереч фактам, що свідчить про тяжке становище в економіці і вкрай напруженому соціально-політичному кліматі, стверджувала, що Англія знаходиться на підйомі, на шляху до «нової промислової революції ». Що стосується економічної політики, то вона підтвердила рішучість її уряду й надалі слідувати колишнім курсом [5; c. 217-219].

Висновки

Отже, можна зробити висновки, що консерватизм зосереджується на збереженні традиційних правил, норм поведінки, ієрархії влади, соціальних і політичних структур та інститутів. Однак це абсолютно не означає, що дана політична доктрина відкидає можливість і необхідність урахування змін і пристосування до них існуючих структур та інститутів.

З часом ця політична доктрина перетворилася по суті з консервативної на еволюційну, пережила в другій половині XX ст. своєрідний консервативний Ренесанс, про що йтиметься далі.

Список використаної літератури

1. Бодров В. Г. Сучасний  економічний консерватизм: переоцінка  цінностей або повторення минулого? − Київ: Либідь., 1990. −132 с.

2. Борисов В. К. Теория  политических систем. − М., 1991.

3. Брегеда А. Ю. Основи  політології. − К., 1997.

4. Кирилюк Ф.М. Філософія  політичної ідеології.: Навчальний  посібник. − К.: Центр учбової літератури, 2009. – 520 с.

5. Осадча І. М., Козлова  К. Б. Держава і економіка  розвинених капіталістичних країн в 80х гг. − К., 2001. – 423 с.

6. Пияшевой Л. І., Пінскер Б. С. Економічний неоконсерватизм: теорія і міжнародна критика. М., 2003 р. – 254 с.

7. Романюк А.С. Історія західних політичних вчень: Політичні доктрини ХХ-початку ХХІ ст.: Навч. посіб. – К.: Знання, 2011.−255 с.

8. http://uk.wikipedia.org/wiki/