Державні установи роблять послуги,
наприклад, у сфері освіти, медичного
обслуговування й т.д.
Державні організації виконують
роботи, роблять послуги, наприклад,
у сфері будівництва, перевезень
і т.д.
Серед органів державної влади
важливе місце посідають органи виконавчої
влади, що здійснюють функції державного
управління економічним, соціально-культурним
та адміністративно-політичним будівництвом.
Від результатів діяльності цих органів
понад усе залежить соціально-економічний
та політичний стан країни. Саме ці органи
виступають основним суб'єктом адміністративного
права.
Особливість виконавчої влади
серед гілок державної влади
полягає в тому, що саме у
процесі її реалізації відбувається
реальне втілення в життя законів
та інших нормативних актів держави,
практичне застосування всіх важелів
державного регулювання й управління
важливими процесами суспільного розвитку.
Причому вирішальна спрямованість виконавчої
влади полягає в утвердженні і забезпеченні
прав та свобод людини, що визнається Конституцією
України «найвищою соціальною цінністю».
В адміністративно-правовій науці
під органом виконавчої влади
визнається частина державного
апарату (організація), яка має
власну структуру та штат службовців
і в межах встановленої компетенції
здійснює від імені і за дорученням держави
функції державного управління в економічній,
соціально-культурній, адміністративно-політичній
сферах суспільного життя. Це поняття
має найбільш вагомі ознаки органів виконавчої
влади. Такі органи є державними і разом
з органами законодавчої та судової влади
складають єдиний державний апарат. Тому
органи виконавчої влади мають усі найважливіші
ознаки державних органів, але, крім того,
вони мають і власні специфічні риси, які
обумовлені завданнями та особливим характером
державного управління. Органи виконавчої
влади створюють і свій власний апарат
– апарат державного управління, який
належить до числа складних самоврядних
систем. Він являє собою цілісне утворення,
яке складається з великої кількості різноманітних
частин – окремих органів та їх структурних
підрозділів.
Органи виконавчої влади реалізують
функції держави, виконуючи положення
Конституції та законів України,
указів Президента України, актів
Кабінету Міністрів України, а
також нормативні акти органів
державного управління вищого рівня.
Органи виконавчої влади, діючи
від імені та за дорученням
держави, мають певний правовий
статус (наприклад, кабінет міністрів
України – вищий орган у
системі органів виконавчої влади,
міністерство – центральний орган
виконавчої влади, обласна державна організація
– місцевий орган виконавчої влади тощо),
виступають носієм відповідних повноважень
юридично-владного характеру, реалізація
яких забезпечує досягнення мети виконавчо-розпорядчої
діяльності.
Органи виконавчої влади наділяються
необхідною оперативною самостійністю,
що виражається в їх компетенції – предметах
відання, правах, обов'язках, територіальних
межах діяльності кожного окремого органу.
Компетенція – це певний обсяг державної
діяльності, покладений на конкретний
орган, або коло питань, передбачених законодавством,
іншими нормативно-правовими актами, які
він має право вирішувати в процесі практичної
діяльності (коло питань, що вирішуються
міністерством, визначається у положенні
про відповідне міністерство; відомством
– у положенні про відповідне відомство). [8]
Кожен орган виконавчої влади
має власне офіційне найменування
та повноваження використовувати
різні атрибути з державною
символікою (гербовим штампом, бланками
з офіційними найменуваннями
та ін.). Більшість органів виконавчої
влади та методи їх діяльності визначаються
Конституцією та законами України, актами
Президента України.
Діяльність цих органів має
вторинний, підзаконний, виконавчо-розпорядчий
характер, бо вони здійснюють
свої функції на підставі та
на виконання закону. Але, реалізуючи
свою компетенцію, виконуючи положення
законів та правових актів інших державних
органів, органи виконавчої влади мають
повноваження розпоряджатися з конкретних
питань та приймати підзаконні нормативні
акти. Отже, в процесі виконавчої та розпорядчої
діяльності органи управління діють юридично-владно,
застосовуючи різні правові засоби нормотворчого,
оперативно-виконавчого (розпорядчого)
та юрисдикційного (правоохоронного) характеру.
Будучи частиною державного апарату,
органи виконавчої влади мають власну
внутрішню структуру та штат службовців.
Організаційна структура державного апарату
– це поділ цілого на організаційно відокремлені
одиниці та мережа управлінських зв'язків
у ньому, особлива форма поділу і кооперації
управлінської діяльності, стійка схема
розподілу його завдань та функцій.
До
центральних органів виконавчої
влади України належать такі групи
органів:
-
міністерства;
-
державні комітети (державні службі);
-
центральні органи виконавчої
влади зі спеціальним статусом.
Зазначені органи називаються
центральними, скільки у своїй
діяльності представляють інтереси
«центру», а не окремих територій,
місць, їх компетенція з відповідного
кола питань поширюється на
всю територію країни. Такі органи
реалізують державну політику, здійснюють
загальне або галузеве управління, спеціальний
(функціональний) вплив на об'єкти незалежно
від їх місцезнаходження на території
країни.
За своїм призначенням центральні
органи виконавчої влади (наділі
– центральні органи) забезпечують
або сприяють формуванню і втіленню в
життя державної політики у відповідних
сферах управління, здійснюють керівництво
дорученими їм сферами і несуть відповідальність
за стан їх розвитку перед президентом
України і Кабінетом міністрів України.
Центральні органи утворюються, реорганізовуються
та ліквідуються президентом України
за поданням Прем’єр-міністра у межах
коштів, передбачених Державним бюджетом
на утримання органів виконавчої влади.
Президент призначає, за поданням Прем’єр-міністра,
голів державних комітетів, керівників
інших центральних органів та припиняє
їх повноваження на цих посадах. [9]
Провідне місце серед центральних
органів посідають міністерства
України. Їх керівники – міністри
– входять до складу Кабінету
Міністрів і безпосередньо беруть
участь у формуванні державної політики
в країні. Міністри особисто відповідають
за розробку та впровадження Програми
Кабінету Міністрів з відповідних питань,
реалізацію державної політики у визначених
сферах державного управління. Вони здійснюють
управління в цих сферах, спрямовують
і координують діяльність інших органів
виконавчої влади з питань, віднесених
до їх відання.
Для
здійснення своїх завдань і функцій
кожна держава створює різноманітні
організації. Така система всіх державних
організацій, що беруть участь у здійсненні
завдань і функцій держави, називається
її механізмом. Серед названих організацій
є державні органи, що наділені державно-владними
повноваженнями. Систему таких органів
і називають апаратом держави. Звідси
механізм держави криє в собі:
-
апарат держави;
-
державні підприємства;
-
державні установи;
-
інші державні організації.
Апарат держави - система всіх
державних органів, які здійснюють
завдання та виконують певні
функції держави.
Основними принципами державного
апарату України є: демократизм; національна
рівноправність; законність; суверенність;
поділ влади; соціальна справедливість;
гуманізм і милосердя; поєднання переконання
і примусу; гласність, відкритість і врахування
громадської думки тощо.
Принцип демократизму в Україні характеризується
тим, що державний апарат формується з
волі більшості населення, виражає та
виконує волю громадянського суспільства. [10]
Як корінна, так і решта національних
груп, що проживають на території
України, є рівноправними. Держава
гарантує всім здійснення, охорону, захист
і відтворення політичних, економічних,
громадських, соціальних і культурних
прав.
Державний апарат організується
й діє на підставі законів.
Його діяльність спрямовується
на виконання законів у порядку,
передбаченому чинним законодавством.
Державний апарат є єдиним
носієм влади на засадах самостійності
й незалежності, виразником суверенітету
народу і нації.
Державна влада в Україні здійснюється
за принципом її поділу на
законодавчу, виконавчу й судову.
Єдиним органом законодавчої влади
є Кабінет Міністрів. Правосуддя в Україні
здійснюється виключно Конституційним,
загальними та господарськими (арбітражними)
судами. [11]
Принцип соціальної справедливості
державного апарату означає, що
його завданням є забезпечення
соціальної злагоди, консенсусу між різними
частинами суспільства, балансу різноманітних
інтересів усіх соціальних прошарків,
груп та інших верств населення.
Державний апарат визначає, гарантує,
допомагає здійснювати всім верствам
населення їхні суб'єктивні права,
охороняє та захищає основні
права людини і громадянина,
віддаючи пріоритет загальнолюдським
цінностям, забезпечує гуманне
й милосердне ставлення до
всього населення України і кожного, окремо
взятого, індивіда.
Важливим принципом державного
апарату України е поєднання
методів виховання і примусу.
Примус до осіб застосовується
лише тоді, коли вичерпано всі
методи переконання, але особа
не підкорилася загальнодержавним
інтересам та інтересам громадянського
суспільства.
Свої функції державний апарат
виконує відкрито, співпрацює з
різними громадськими об'єднаннями
і рухами, вивчає громадську думку
і враховує її в організації
та здійсненні покладених на
нього завдань.
Отож, державний апарат (вибраний
чи призначений) є системою
державних органів, що здійснюють
свої функції, реалізуючи волю
громадянського суспільства, всього
українського народу.
Первинною клітинкою державного
апарату є орган держави. Це
окремий службовець чи структурно оформлений
колектив державних службовців, наділений
владними повноваженнями, відповідними
матеріально-технічними засобами, утворений
на законних підставах для виконання конкретних
завдань і функцій держави.
Один службовець як орган держави -
це, скажімо, Президент України, що є главою
держави і виступає від її імені. Структурно
оформлений колектив службовців має керівників
і виконавців. Керівник виступає від імені
певного органу. Кожний орган наділяється
на підставі закону владними повноваженнями,
які полягають у тому, що орган держави
спроможний встановлювати формально обов'язкові
правила поведінки (як нормативні, так
і індивідуальні) та домагатися їх здійснення.
В юридичній літературі розглядають
різні підстави класифікації державних
органів. Розрізняють, наприклад, такі
види органів держави: - за місцем у системі
державного апарату; первинні (створюються
через вибори всім населенням або його
частиною); вторинні (створюються первинними,
походять від них і підзвітні їм)
-
за змістом або напрямками
державної діяльності: органи державної
влади, глава держави, органи
державного управління чи виконавчо-розпорядчі
органи, судові органи, контрольно-наглядові
органи;
-
за способом утворення: виборні,
призначувані, ті, що можуть успадковуватися;
-
за часом функціонування: постійні,
тимчасові;
-
за складом: одноособові, колегіальні.
-
за територією, на яку поширюються
їхні повноваження: загальні, або
центральні; місцеві, або локальні.
Державна влада в Україні здійснюється
за принципом її поділу на законодавчу,
виконавчу й судову. Вдосконалення органів
державної влади реалізується в Україні
на основі Конституції України. [12]