Механізм держави та його основні ознаки

    Механізм  держави має розглядатися не як проста сукупність складових його елементів (державних органів, організацій, установ), а як система цих елементів, функціонально сумісних, узгоджених між собою і системою в цілому, котрі перебувають у постійному відновленні з Метою підтримання своєї основної функції — управління.

    Слід  відрізняти державні органи, що мають владні повноваження, і державні підприємства і установи, що не мають владних повноважень. За цим критерієм можна розмежувати механізм держави і апарат держави, які лише в своїй основі й збігаються.

    Під «державним апаратом» розуміється  система органів, які безпосередньо здійснюють управлінську діяльність і наділені для цього державно-владними повноваженнями. Поняття «механізм держави» охоплює державні підприємства і державні установи, що під керівництвом апарату держави практично здійснюють функції держави у сфері виробничої діяльності, пов'язаної зі створенням матеріальних цінностей держави (державні підприємства) і нематеріальних цінностей (державні установи). Для державних установ типовою є невиробнича діяльність у сфері охорони здоров'я, наукових досліджень, проектування, навчально-виховної, духовно-освітнної роботи тощо.

    Державні підприємства і державні установи відрізняються від державних органів низкою ознак:

    1)  не мають державно-владних повноважень,  тобто не є носіями державної  влади;

    2)  безпосередньо створюють матеріальні або духовні блага;

    3)  мають специфічну організаційну  структуру: є організованими державою  трудовими колективами робітників  і службовців на чолі з відповідальним  керівником, що діє на засадах  єдиноначальності;

    4) мають суворо позначене коло повноважень: адміністрація підприємств і установ здійснює управлінські функції виключно у сфері своєї діяльності, у межах підприємства або установ

    5) керуються у своїй діяльності  власним статутом відповідно  до законодавства

    Державні  підприємства і установи як різновид державних організацій не можна ототожнювати з органами держави, в той же час їх не можна й протиставляти, тому що державний апарат в процесі здійснення державного керівництва, забезпечує практичну реалізацію функцій держави саме завдяки діяльності підприємств і установ, якими він керує. Для кращого розуміння сутності державних підприємств і установ потрібно проаналізувати чинне законодавство, що регулює різні аспекти їх створення і діяльності. Так, згідно з Законом "Про підприємництво в Україні" вони є основною організаційною ланкою народного господарства. Підприємство — самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має самостійний баланс та права юридичної особи для здійснення виробничої, науково-дослідницької і комерційної діяльності. Підприємства мають право здійснювати будь-які види господарської діяльності, не заборонені законодавством України, якщо вони відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства. Відповідно до форм власності, встановлених Законом "Про власність", до механізму держави в Україні у повному обсязі відносяться лише державні підприємства, які діють на основі загальнодержавної власності. Підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності в асоціації, корпорації, консорціуми, концерни та інші об'єднання за галузевими, територіальними та іншими принципами.

    Тлумачення  механізму держави як системи  всіх державних організацій, що здійснюють не тільки управління суспільними справами, але і забезпечують життєдіяльність всього суспільства, переносить акцент з політичного характеру діяльності держави на її соціальну спрямованість, де політика є важливим, але не єдиним аспектом цієї діяльності. Такий підхід до визначення держави закріплений у Конституції України, де в статті 1 сказано, що "Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава".

    Держава діє лише в тих сферах суспільного життя і в тих обсягах, що не можуть бути вирішені громадянським, суспільством самостійно для забезпечення своєї життєдіяльності та еволюційного розвитку. Виходячи саме з такого поняття державного механізму, який буде виконувати завдання і функції не просто держави, а держави демократичної, соціальної, правової, необхідно хоча б у загальному плані окреслити напрямки його перебудови і подальшого формування, а це насамперед:

    — роздержавлення частини державних  підприємств і установ, що сприятиме  формуванню повноцінного громадянського суспільства;

    — формування законодавства, яке б  регулювало взаємовідносини між підприємствами і установами на основі принципу “дозволено все, що прямо не заборонено законом”, а між підприємствами, установами і державними органами на основі "заборонено все, що прямо не дозволено законом" щодо останніх;

    — запровадження принципів самофінансування, самоокупності щодо державних підприємств і установ;

    — скорочення державного апарату, його реорганізація, децентралізація, запровадження принципу поділу влад;

    — переорієнтація роботи державного апарату  на проблеми реалізації прав і свобод громадян, охорону порядку та навколишнього середовища, з одночасною відмовою від абсолютного домінування державного апарату при реалізації економічної функції держави, функції сприяння розвитку культури тощо;

    — удосконалення роботи з кадрами державного апарату, підвищення професіоналізму державних службовців;

    — запровадження незалежної правової експертизи при прийнятті законопроектів і рішень;

    — розробка і втілення демократичних  процедур розв'язання конфліктів між  організаціями державного механізму;

• підвищення ролі судових органів, забезпечення їх незалежності.

    Отже, державні підприємства і державні установи слід відрізняти від органів держави, але їх не можна протиставляти  одне одному, оскільки усі вони належать до державних організацій, які діють у єдності та взаємозв'язку: державний апарат забезпечує реалізацію функцій держави завдяки діяльності підприємств і установ, якими керує. [5]

    Державний орган являє собою відносно самостійну, структурно відособлену ланку державного апарату, створювану державою з метою здійснення певного виду державної діяльності, наділену відповідною компетенцією, що спирається у процесі реалізації своїх повноважень на організаційну, матеріальну і примусову силу держави.

    Основні специфічні ознаки органів держави:

       - Вони здійснюють від імені  держави її завдання і функції  за допомогою певного виду  діяльності в певній галузі.

       - Мають владні повноваження, чим  і відрізняються від державних  установ і підприємств. Наявність  владних повноважень означає  здатність державного органу встановлювати загальнообов’язкові правила поведінки — видавати нормативні акти або акти правозастосування та забезпечувати їх виконання.

       - Мають певну компетенцію, тобто  закріплену в законі сукупність  завдань, функцій, прав і обов’язків (повноважень). Компетенція — владні повноваження як сукупність прав і обов’язків. Державним органам та їх посадовим особам дозволено лише те, що прямо визначено законом.

       - Органи держави мають внутрішню  будову (структуру), складаються з  підрозділів, скріплених єдністю цілей і дисципліною. Орган держави складають державні службовці, які мають офіційний статус, одержують зарплату за рахунок державного бюджету.

       - Для здійснення своєї компетенції  державний орган наділений необхідною  матеріальною базою, має фінансові кошти, рахунок у банку.

       - Державні органи мають певний  територіальний масштаб діяльності.

       - Вони утворюються в порядку,  встановленому законом.

    За  способом створення вони поділяються  на первинні та похідні. Первинні створюються  шляхом прямого волевиявлення всього або більшості населення (Верховна Рада), або виникають внаслідок спадкування (монархія), а похідні утворюються первинними органами та їм підзвітні.

       За обсягом владних повноважень  державні органи класифікуються  на вищі (їх влада розповсюджується на територію всієї держави) та місцеві (функціонують в адміністративно-територіальних одиницях, їхні повноваження розповсюджуються лише на ці регіони).

       За широтою компетенції виділяють  органи загальної та спеціальної  компетенції. Органи загальної компетенції уповноважені вирішувати широке коло питань, яке охоплює всі функції держави (уряд), органи спеціальної компетенції виконують одну функцію (міністерство фінансів, міністерство юстиції).

       За принципом розподілу владних  повноважень державні органи поділяють на законодавчі, виконавчі та судові.

       За способами створення — виборні,  призначувані та ті, що успадковуються.

       За часом функціонування —  постійні та тимчасові.

       За складом — одноособові (монарх  або президент) та колегіальні  (парламент, уряд). [6] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Загальна  характеристика органів  влади.

    Органи  держави, як правило, утворюють єдину  внутрішньо узгоджену систему, яку, зважаючи на її специфіку у механізмі  держави в цілому, слід відобразити  окремим, спеціальним поняттям — «апарат держави» («державний апарат»).

    Апарат  держави (державний апарат) — це система всіх органів держави, які  виконують її завдання та функції.

    Орган держави — це структурно організований  колектив державних службовців (або  один державний службовець), котрі наділені владними повноваженнями та необхідними матеріальними засобами для виконання певних завдань і функцій держави.

    Види  органів держави розрізняються:

    1) за місцем у системі державного  апарату: 

    а) первинні — створюються шляхом прямого  волевиявлення всього (або певної частини) населення й уособлюють суверенітет держави;

    б) вторинні — всі інші органи, які  створюються первинними, походять від них, їм підзвітні; 

    2) за змістом або напрямком державної  діяльності:

      а) органи законодавчої влади',

      б) глава держави;

      в) органи державного управління (виконавчої влади);

      г) судові органи;

      д) органи контрольно-наглядові;  

    3) за способом утворення:

    а) виборні;

    б) призначувані;

    в) ті, що успадковуються;  

    4) за часом функціонування:

    а) постійні;

    б) тимчасові;  

    5) за складом:

      а) одноособові;

      б) колегіальні;  

    6) за територією, на яку поширюються  їхні повноваження:

      а) загальні (центральні);

    б) місцеві (локальні).  

    До  державних органів долучаються  органи місцевого самоврядування, які  на локальному рівні виконують переважно юридичними засобами низку владних функцій, хоча формально вони не вважаються офіційними представниками (органами) держави. Це так звані муніципальні органи.

    До  державних органів «долучаються»  органи регіонального чи місцевого  самоврядування, які на локальному рівні виконують, причому, як правило, юридичними засобами, ряд владних функцій, хоча формально вони не вважаються офіційними представниками (органами) держави. Це так звані муніципальні, органи.

    Первинні  муніципальні органи утворюються (обираються) громадянами, які проживають у межах  певної адміністративно-територіальної одиниці (тобто певною територіальною спільнотою). Вони теж тією чи іншою  мірою залучаються до виконання  державних завдань і функцій.

    Система державних органів утворить так  званий державний апарат.

      Державний апарат – це частина  механізму держави в особі  системи його державних органів. [7]

      Державні підприємства, установи, організації  – це організовані групи осіб, призначенням яких є виконання робіт, надання послуг населенню або державі в цілому, його окремим органам, посадовим особам.

      Державні підприємства створюються  для господарської діяльності  в державному секторі економіки  (наприклад, космічний зв'язок, виробництво  вибухових речовин і ін.).