Конституція та конституційний закон:поняття та співвідношення

Сучасний український  конституціоналізм ґрунтується  на нормативно-правовій основі – Конституції та конституційному законодавстві, до якого входять конституційні закони. Однак в Україні немає офіційної ідентифікації конституційних законів, що негативно впливає на конституційну практику. Звідси, з метою теоретичного обґрунтування практично-обумовленої необхідності введення в законотворчу практику України конституційних законів, як самостійного, конституційно і законодавчо закріпленого виду законів, необхідним є визначення правових характеристик конституційного закону, сфери його дії, порядку прийняття та набуття юридичної сили. Формування сучасного українського конституціоналізму зумовлене ефективністю конституційно-законодавчого регулювання суспільних відносин, основою якого є система конституційного законодавства при визнанні пріоритету Конституції та конституційних законів.

     Вирішуючи питання щодо предмета (об’єкта) безпосередньої регулятивної дії конституційного закону, слід враховувати класичні його характеристики як акту, який ближчий до Конституції країни, є ії продовженням. Ця теза детермінує особливу юридичну силу законів, що розглядаються, по відношенню до інших законодавчих актів.

    Конституційні закони як Конституція мають особливу, порівняльно з іншими законами, юридичну силу. Серед аргументів на їх користь, основним є – важливість і висока значимість суспільних відносин, що регулюються цими законами. Фундаментальний характер таких правовідносин детермінують основоположну роль конституційних законів у системі конституційного законодавства. Всі інші нормативно-правові акти – складові (джерела) конституційного законодавства, є “підлеглими” конституційним законам та Конституції, тобто видаються відповідно до них і не повинні їм суперечити. Конституційні закони мають пріоритетне значення (після Основного Закону) щодо будь-яких нормативно-правових актів.       Отже, особлива юридична сила цих законів не викликає сумнівів.

Вища юридична сила конституційних законів та Конституції України означає: провідне положення Конституції та конституційних законів в правовій системі України; відповідність до Конституції та конституційних законів всіх інших нормативно-правових актів.

    В юридичній літературі зроблена спроба віднайти найбільш вагомі риси юридичної природи конституційного закону з Конституцією. Вони такі: по-перше, це закони, які з огляду соціально-політичної важливості займають після Конституції особливе місце і утворюють відносно самостійний масив взаємозв'язаних актів; по-друге, це закони, що мають пріоритет перед звичайними законами; по-третє, ці закони мають чітко окреслену сферу регулювання; по-четверте, за змістом і функціональним призначенням вони мають комплексний характер з широкою сферою застосування; по-п'яте, для них характерна підвищена стабільність і триваліші строки дії; по-шосте, для них притаманна конкретно-регулятивна дія, тобто реалізація норм в конкретних правовідносинах.

    Роль і значення конституційних законів у системі конституційного законодавства значні, оскільки порівняно невеликий об’єм Конституції не дозволяє

охопити своєю дією увесь  спектр конституційних відносин, зокрема  відносин у системі принципів конституційного ладу України, які вимагають вищого, ніж звичайними законами, рівня регулювання. Тоді як конституційні закони дозволять створити перехідний приступець між Конституцією та іншими законами у реалізації конституційних положень. Для цього необхідним є введення в законотворчу практику Україні конституційних законів, як конституційно і законодавчо закріпленого, самостійного виду законів. Звідси, окрім внесення відповідних змін до Конституції України, необхідним є прийняття спеціального закону. Метою такого закону має бути посилення значення конституційних законів у системі нормативно-правових актів, впорядкування і підвищення якості, стабільності конституційного законодавства і зміцнення режиму конституційної законності, а також визначення правових характеристик конституційних законів, сфери їх дії, порядку прийняття та вступу до юридичної сили.

Висновок

    З  вище зазначеного можна сказати,  що джерела конституційного права України традиційно привертають увагу українських правознавців. Зокрема, в останні роки з’явилися фундаментальні наукові дослідження, присвячені як проблемам теорії та практики джерел конституційного права загалом (М.П. Орзих, В.Ф. Погорілко, В.Л. Федоренко та ін.), так і окремим видам джерел конституційного права в контексті відповідної галузевої системи.

    Система джерел конституційного права України, як і система національного конституційного права загалом, вирізняється своєю багатоаспектністю та різноманітністю юридичних форм правового буття конституційних норм. Нині її основні складові елементи – джерела конституційного права – відображають не лише політичну волю держави, а й інших суб’єктів конституційної правотворчості. Йдеться про втілення політичної волі українського народу, територіальних громад України та перспективи утвердження нових суб’єктів конституційної правотворчості.

    Проблема джерел конституційного права є доволі актуальною, оскільки визначення джерел права в конституційному праві й навіть у загальній теорії права і відповідно їх класифікація є переважно умовною. Тобто між ученими-правознавцями існує своєрідна « джентльменська угода » про розуміння сутності та змісту юридичної категорії « джерело конституційного права ».

    Система джерел конституційного права України, що представлена  охарактеризованими джерелами, є динамічною – одні з них втрачають своє значення, натомість з”являються інші. А отже, можна спрогнозувати формування нових видів джерел конституційного права України.

     Доречним  було б ввести Закон про  нормативно-правові акти України, який би  нормативно визначив поняття « джерело конституційного права », їх види, систему джерел конституційного права України, субординацію і порядок вирішення юридичних конфліктів між джерелами конституційного права. 

Список використаної літератури

Нормативно-правові джерела

1. Конституція України від 28 червня 1996 р., зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Конституції України» від 08.12.2004 р. № 2222-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005.- № 5-6.

Спеціальна  література

2. Васильченко О.П. Класифікація законів як джерел конституційного права України // Концепція розвитку законодавства України. Матеріали науково-практичної конференції.-К., 1996.
3. Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 16.- К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002.
4. Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск    29.- К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005.Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Х., 2000.
5. Заєць І.Я., Чушенко В.І. Конституційне право України: Підруч.- К.: Ін Юре, 2007.
6. Конституційне право України: Підруч. / За ред. Ю.М. Тодики, В.С. Журавського.- Х., 2002.
7. Мелащенко В.Ф. Конституція – Основний Закон держави // Конституційне право України / За ред. В.Ф. Погорілка.-    К.: Наукова думка, 2000.
8. Мелащенко В.Ф. Основи конституційного права України: Курс лекцій.- К.: Вен турі, 1995.
9. Назаренко Є.В. Закон в системі нормативно-правових актів України// Право України.- 1995.- №12.
10. Орзих М.П., Крусян А.Р. Сучасний конституціоналізм в Україні. Вступ до українського констититуційного права: Монографія.- Київ: Алерта, 2006.
11. Погоріло В.Ф., Федоренко В.Л. Конституційне право України: підруч. / за заг. ред. В.Л. Федоренка. – 2-ге вид., переробл. і доопр.- К.: Алерта; КНТ; Центр учбової літератури, - 2010.
12. Погоріло В.Ф., Федоренко В.Л. Джерела конституційного права України: поняття, види, і система // Право України.- 2002.
13. Погоріло В.Ф., Федоренко В.Л. Конституційне право України. Академічний курс: Підруч.: У 2-х т.- Т.1 / За ред. В.Ф. Погорілка.- К.: Юридична думка, 2006.
14. Совгиря О.В., Шукліна Н.Г. Конституційне право України: Навч. Посібник. – К.: Хрінком Інтер, 2008.
15. Тихомиров Ю.А. Теория закона.- М.,1982.
16. Тодика Ю.М. Конституційне право України як галузь права. Конспект лекцій.-Х., - 1995
17. Фрицький О.Ф. Конституцій<span class="dash0