Конституція та конституційний закон:поняття та співвідношення

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний університет  «Одеська юридична академія»

 

Факультет адвокатури

 

Кафедра конституційного  права

Реєстраційний №_______

Дата__________________

 

 

Курсова робота

Конституція та конституційний закон: поняття та співвідношення

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Робота захищена « ___» _________________ 20__ року з оцінкою «___»

 

 

Одеса – 2010

 

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………………....3

Розділ 1. Поняття джерел конституційного права України…………………………...4

Розділ 2. Конституція як основне джерело конституційного права України……….11

Розділ 3. Поняття конституційного  закону в системі джерел конституційного  права    України…………………………………………………………………………………..20

Розділ 4. Співвідношення Конституції та конституційного закону…………………27 
Висновок...........................................................................................................................30

Список використаної літератури………………………………………………………32

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

    Упродовж  вісімнадцяти років незалежності в Україні сформувалась якісно нова національна правова система, визначальною складовою якої стала система джерел конституційного права. Сьогодні ця система перебуває в процесі свого подальшого розвитку та вдосконалення – удосконалюються традиційні джерела конституційного права України (Конституція та закони України) і запроваджуються нові для нашої правової системи джерела конституційного права. Водночас на сьогодні зберігає свою актуальність проблема належного теоретико-методологічного забезпечення процесів розвитку системи джерел конституційного права України в умовах політико-правової реформи.

   Отже, мета даної  роботи полягає в розкритті  поняття джерела конституційного  права, значення Конституції України  як основного джерела конституційного  права, а також поняття конституційного закону в системі джерел конституційного права та його співвідношення з Конституцією України, актуальність дослідження цих категорій.

     У роботі використані праці відомих вітчизняних вчених, зокрема Орзіха М. П., Тодики Ю. М., Погорілка В.Ф. та інших.

    Робота складається  зі вступу, чотирьох розділів, висновку  та списку використаної літератури.

    У  розділі 1 розглядаються поняття  джерела конституційного права,  його ознаки, критерії розмежування, структура та значення.

    У  розділі 2 детально розглянуто  поняття конституції, її загальна характеристикка та значення у системі джерел конституційного права України.

    У розділі 3 висвітлюється поняття конституційного закону, подаються окремі визначення вітчизняних вчених щодо цієї категорії.

    У розділі 4  розкрите питання співвідношення Конституції та конституційного закону, їх роль та значення у сучасній системі джерел конституційного права України.

 

Розділ 1. Поняття  джерел конституційного права України

Із проголошенням незалежності України відбулися істотні зміни у всіх основних сферах діяльності суспільства і держави. Вони стосуються і права, і національної правової системи. Зокрема, ці зміни помітно вплинули на функціонування і розвиток джерел права. При цьому, насамперед, змін зазнала система джерел конституційного права.

Порівняно з радянським періодом зазнали відповідних змін сутність і зміст джерел конституційного права України. Вони почали регулювати дедалі більше коло питань суспільного і державного життя, об’єктивно відображаючи систему конституційного права, що останнім часом охоплює дедалі більше нових інститутів конституційного права. Розширилося коло суб’єктів конституційної нормотворчості. Потерпіли змін й удосконалилися форми прийняття, внесення змін і доповнень та скасування джерел конституційного права. Збільшилася кількість підзаконних нормативно-правових актів, що є джерелами конституційного права України. Активізувалося й локальне конституційне нормотворення. Система джерел конституційного права України сьогодні включає значну кількість статутів, рішень місцевих референдумів, рішень органів і посадових осіб місцевого самоврядування.

Водночас, на сьогодні існують проблеми теорії і практики джерел конституційного права України, що потребують свого нагального вирішення. Насамперед це стосується поняття джерела конституційного права та їх структури.

У національній загальній  теорії права сформувалася трчка  зору, що під джерелом права прийнято розуміти створені державою чи визнані  нею офіційно-документальні форми вираження і закріплення норм. Які мають юридичне загальнообовязкове значення¹. Ця точка зору на юридичну природу джерел права відтворювалася і в галузевій правовій науці. Найбільш рельєфно сутність і зміст джерела права проявляється у конституційному праві. Існує багато точок зору щодо визначення поняття джерела конституційного права України.

    Зокрема, сучасні вчені наголошують, що існуючі у вітчизняній науці визначення джерела конституційного права не відображають сутність юридичної категорії, оскільки джерела конституційного права за своєю сутністю є вираження волі народу і політики держави. За змістом же джерела конституційного права слід розрізняти залежно від особливостей юридичної сили конституційно-правових норм, що обєктивовані в цих джерелах. Тобто, можна стверджувати, що джерело конституційного права, у його юридичному значенні – це зовнішня форма об’єктивізації встановлених чи санкціонованих народом, або державою чи суб’єктами місцевого самоврядування конституційно-правових норм, які мають юридичну силу.

    Найбільш характерними юридичними ознаками джерел конституційного права України є такі:

• За суттю та змістом джерела конституційного права України відображають волю та інтереси українського народу та політик держави і безпосередньо виражають владні відносини у суспільстві та державі. Джерела конституційного права мають загальнообов’язковий характер для всіх суб’єктів конституційно-првових відносин і є основою для формування інших галузевих джерел права.
• За предметом правового регулювання джерела конституційного права України відрізняються від галузевих тим, що вони регулюють владні суспільні відносини політичного характеру.
• За суб’єктами правотворення джерела конституційного права різняться від галузевих чітко окресленим колом цих суб’єктів. Субєктами конституційного правотворення є український народ, держава та суб’єкти місцевого самоврядування.
• За функціями джерела конституційного права Уцкраїни здебільшого здійснюють установчу і регулятивну функції, рідше – охоронну. Джерела конституційного права є системоутворюючим компонентом національної системи права.
• За формою джерела конституційного права України є зовнішнім проявом буття об’єктивно існуючих конституційно-правових норм. Формами вираження конституційно-правових норм зовні є форми позитивного права.
• За способами і засобами правотворення встановлені чи санкціонують народом України, державою чи суб’єктами місцевого самоврядування.
• Джерела конституційного права мають найвищий ступінь гарантованості і забеспечуюються всіма заходами державного впливу, що передбачені чинним законодавством.
• Джерела конституційного права у своїй взаємодії утворюють певну органічну систему, яка має структурні, функціональні та генетичні зв’язки між усіма її складовими елементами.
• Як і будь-яка інша система, вона репрезентована різнопорядковими елементами, що підлягають класифікації. На відміну від інших галузевих, система джерел конституційного права України представлена найбільшою кількістю видів джерел, які можуть бути класифіковані за всією сукупністю критеріїв поділу джерел права в цілому.
• Приведення джерел конституційного права України у відповідність до правових стандартів ЄС, в силу їх системоутворюючого характеру, сприяють адаптації всього національного законодавства до законодавства ЄС, що є необхідною вимогою до європейської інтеграції України.

    Як уже зазначалося,  джерела конституційного права  України досить різноманітні. Їх класифікують за характером волевиявлення, змістом, формою, територією дії, часом дії, чинністю, національною приналежнісю тощо.

    Основним критерієм розмежування джерел конституційного права поділяються на ті, що є волевиявленням  держави та органів державної влади, а також ті, що є волевиявленням територіальних громад та інших суб’єктів місцевого самоврядування.

    За змістом  джерела конституційного права поділяються на конститційні, законодавчі, підзаконні та локальні.

    За формою  вираження джерела конституційного  права доволі різноманітні й обумовлюються традиціями формалізації конституційно-правових норм і способами правотворчості відповідних суб’єктів конституційного права:

• нормативно-правові акти;
• договори;
• судові прецеденти;
• акти інших соціальних норм.

   Важливим критерієм розмежування джерел конституційного права України є територія їх дії. Джерела конституційного права можуть бути загальнодержавними і локальними.

    За часом  дії вони поділяються на постійні  та тимчасові. Більшість з них мають постійно діючий характер, тобто приймаються на невизначений термін.

    За юридичною силою розрізняють такі види джерел конституційного права України :

• Конституція України - це єдиний нормативно-правовий акт найвищої юридичної сили, який є Основним Законом суспільства і держави, регулюють найважливіші суспільні відносини, містить норми прямої дії, має особливий порядок прийняття, внеснення до нього змін і доповнень та його захисту, гарантування.
• Іншим конституційним джерелом, має вищу юридичну силу, є акти всеукраїнського референдуму щодо внесення змін до Конституції України. Акти всеукраїнського референдуму за своєю сутністю є волевиявленням українського народу з найважливіших питань суспільного і державного життя, нормативним виявленням вищої і пріоритетної форми безпосередньої демократії.
• Нормативно-правові акти, що приймаються за особливою процедурою регулюють найважливіші комплекси суспільних відносин у сфері конституційного права. Закони різняться за своєю сутністю і змістом. У теорії конституційного права прийнято вирізняти конституційні закони, органічні закони, звичайні закони та інші, особливі різновиди законів.
• Особливим видом джерел конституційного права України є декларації та конституційні договори. Вони займають особливе місце у системі джерел, оскільки їх прийняття разовою, виключною подією у конституційній практиці держави.
• Інший вид джерел є регламенти, тобто кодифіковані нормативно-правові акти, що визначають порядок роботи і відповідні процесуальні форми діяльності окремих суб’єктів конституційної правотворчості в Україні і мають силу законів.
• До законодавчих джерел конституційного права належать чинні міжнародні договори України. Це, як првило, міжнародні договори у сфері прав людини, громадянства, місцевого самоврядування.
• Підзаконні джерела конституційного права України – це нормативно-правові акти, постанови та інші нормативно-правові акти Верховної Ради України; укази і розпорядження Президента України; постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України та нормативно-правові акти інших центральних органів виконавчої влади; рішення Центральної виборчої комісії і територіальних виборчих комісій; рішення та висновки Конституційного Суду України. До локальних джерел конституційного права України належать нормативно-правові акти АР крим і нормативно-правові акти інших суб’єктів місцевого самоврядування.

    Запропонована класифікація джерел конституційного права не є вичерпною. Існують й інші класифікації джерел конституційного права. Різноманітні за своєю правовою природою джерела конституційного права України перебувають між собою в генетичних, структурних і функціональних взаємозв’язках і утворюють систему джерел конституційного права України. Система джерел конституційного права України – це сукупність взаємозв’язаних і взаємозумовлених законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, що є зовнішньою об’єктивацією волі українського народу і політики держави.

    Джерела конституційного права мають власну структуру. Структура джерел конституційного права – це логічно з’ясована внутрішня побудова, що зумовлена об’єктивними чинниками конституційно-правового буття і представлена  взаємопов’язаними й взаємозумовленими елементами у їх інваріативній модифікації.

   Структура джерел конституційного права України характеризується такими параметрами: системною організацією певної множини передбачуваних елементів; певним закономірним зв’язком системно організованих елементів; відносною стійкістю та стабільністю системно організованих елементів і їх зв'язок; здатністю цих елементів до системних і міжсистемних зв’язків; цілісністю та завершеністю системи елементів, що становлять структуру джерела конституційного права тощо.

     Складові елементи джерела конституційного права України – це генетично пов’язані обособлені частини форми права , які традиційно представлені заголовком і змістом джерела; його основною частиною та прикінцевими  і перехідними положеннями.

     Первинним елементом будь-якого джерела конституційного права є преамбула – це ввідна частина джерела, що містить вказівку на ті чи інші умови та обставини, що стали причиною існування конкретного конституційно-правового джерела, на мотиви і цілі прийняття такого джерела. Заголовок джерела конституційного права є одним із найважливіших формально-юридичних реквізитів, що формує оціночне сприйняття документа адресатом. Він дозволяє коротко, уникаючи семіотичних сумнівів лаконічно сформулювати основну правову ідею документа, тематика джерела, оптимізує осмислення інституційного значення самого юридичного статусу джерела та його ролі й місця у національній правовій системі. Основна частина містить загальні засади правового регулювання конституційно-правового інституту, правовий статус учасників правовідносин, що регулюються цим джерелом, їх основні права і свободи та порядок їх реалізації. Прикінцеві та перехідні положення визначають порядок введення в дію джерела, порядок і процедуру внесення змін і доповнень до джерела, а також умови та порядок призупинення  його дії, умови та терміни введення в дію всіх правових положень конкретного джерела.