Конституція Пилипа Орлика та її значення в розвитку суспільно-політичної думки України

Зрозуміло, що форма цього  документа не позбавлена деяких хиб  і помилок, адже писався він у  надзвичайно складний час в умовах важкого економічного стану пограбованої Вітчизни.

Згідно з теорією І.П. Крип’якевич¹⁵ 1710 р. не ввійшла в життя, але все-таки має важливе значення, як показник того, в якому напрямку мали йти реформи. На перше місце висувалася справа взаємин між гетьманом і народом. Тут виходили наверх ті тенденції, що їх проявляла старшина супроти гетьмана часів Многогрішного і Самойловича. Знижувався авторитет гетьманської влади, створений важкими зусиллями гетьманів. Велику увагу було звернено на соціальні низи-козаків і посполитих, щоб забезпечити їх від визиску та гніту; гетьман мав взяти їх під свою опіку. Забезпечено також права Запорожжя. Всі ці постанови мали егоїстично-класовий чи груповий характер: ішлося про охорону та збільшення соціальних і політичних «вольностей» окремих груп, а не про зріст і забезпечення держави. З питань загального порушення тільки одне – закріплення західного кордону на Случі. Творці Конституції – старшина і запорожці – не виявили широкого політичного світогляду. Крип’якевич та ще деяки історики вважають, що ця Конституція була незавершеною, недосконалою і вказують на те що просто було втрачено вдалий історичний момент, але все-таки, можна вважати, що в 1710 р. було закладено наріжний камінь державного будівництва Нового Часу.

На час створення Конституції  дуже важливою постала перед суспільством проблема церковної залежності від  Московського патріархату. Так, відомі церковні діячі, що теж приймали участь у політиці, мусили приховувати свої погляди, зрікатися висловлювань під тиском царя. Наприклад, Стефан Яворський, Феофан Прокопович та інші видатні діячі з наказу царя мусили доводити свою лояльність, проголошуючи анафему колишньому другові і покровителю Іванові Мазепі, хто насправді був гідним канонізації…Тому Конституція в першому пункті – до проголошення атрибутів державності, утвердження кордонів, «прав і свобод», фінансів, суспільного устрою – вимагає відновлення власної церковної ієрархії та підпорядкування її традиційно Константинопольському патріархові. Необхідність власного керівництва духовними справами була не менш гостра й очевидна, як у наші часи справа порятунку української мови. У тому ж першому пункті згадано про заборону проживання в Україні послідників чужо вір’я. Напевно не слід шукати у цій фразі, типовій для християнських теоретиків, одіозної для «юдофобії українців»: як затверджує Орест Субтельний у своїй праці «Україна. Історія»¹⁶ посилаючись на дослідження англійського історика Нормана Дейвіса, «участь євреїв у жорстокій експлуатації селян шляхетсько-єврейською спілкою була єдиною найвгамовнішою причиною тієї страшної відплати, що не один раз упаде на них у майбутньому». Треба додати до вищесказаного, що четверо з полковників Війська Запорозького були єврейського походження, в тому числі Григорій Герци – полтавський полковник, з дочкою якого одружився в 1698 році Пилип Орлик.

Шостий пункт угоди, як зазначає історик права Микола Іваненко, є цікавим свідченням прагнення  оформити політичні домагання класу  генеральної старшини, що намагалась наприкінці ХVІІ ст. відігравати керівну роль у державному житті України. Микола Василенко наголошує: «Вихідним пунктом для цього положення угоди було негативне й вороже ставлення генеральної старшини до ідеї самодержавної влади». Цей пункт є дуже важливим з точки зору державної організації.

 

Якщо розглянути дві Конституції  – Пилипа Орлика та сучасної незалежної України, зауважимо чимало моментів і колізій, однаково притаманних  таким віддаленим у часі історичним документам. Це, наприклад, слабкий  контроль за надходженнями та видатками  скарбниці (бюджету), свавілля старшинських земельних магнатів (нинішніх олігархів), всепроникаюча корупція і т. п. Правникам  все це може стати матеріалом для  інтелектуальних роздумів, аналізу, узагальнень, що сприятиме напрацюванню належної юридичної бази, необхідної для утвердження демократичних  засад у нашому суспільстві,

Однак звернемо увагу на ще одне важливе питання. Воно стосується правосвідомості населення. Глибше ознайомлення з Конституцією Пилипа Орлика свідчить, що тоді правосвідомість  населення, передусім середньої  верстви (рядових козаків, селян-продуцентів, міщан-ремісників) була значно вищою, ніж  сучасних українців, котрі ще не оговталися від перебування під пресом московського тоталітарного режиму. Це пояснюється  високим рівнем, як на той час, освіченістю  українців і давніми (ще від княжої Руси-України) демократичними традиціями. Таке умовне порівняння дає підставу вважати, наскільки ще залишається  низьким відповідно до сучасних потреб рівень правосвідомості наших громадян. За роки незалежності в Україні, на жаль, ще надто мало зроблено і робиться для правового виховання населення, формування його правосвідомості й  «правового почуття».¹⁷

На сьогодні – це одна з найбільших і найскладніших  проблем національної ідеології. Йдеться  про охоплення різноманітними формами  правового просвітництва всього суспільства, населення різних вікових груп, соціальних категорій, різних рівнів теоретичної підготовки. До цього процесу мали б бути максимально залучені телебачення, радіо, преса, науково-популярні видання та ін. Для його стимулювання необхідна ґрунтовна державна програма з відповідним фінансовим забезпеченням.

Лише за достатнього рівня  правосвідомості населення можна  серйозно розглядати питання про  побудову громадянського суспільства, політико-правову доктрину побудови Української держави і права¹⁸, формування демократичних засад у сучасному державотворенні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Дослідивши історичні  умови прийняття Конституції, ії правові і політичні аспекти  я дійшла висновку.

Конституція Пилипа Орлика 1710 року вважається однією з перших конституцій, саме в сучасному значенні цього слова. Вона охоплювала практично  всі сфери життя людини і функціонування держави, встановлювала принципи і  основні засади владарювання в Українській  гетьманській державі, тобто була Основним Законом.

Конституція Пилипа Орлика містила багато цікавих і прогресивних ідей, була на рівні кращих досягнень  тогочасної юридичної думки. Вона значно випереджає свій час, а також свідчить про глибоко демократичні засади кабінету Пилипа Орлика і про те, якою серйозною фігурою був він  сам.

Конституцію складено з цілковитою певністю у швидкому поверненні на Батьківщину, де вона буде мати юридичну силу для всієї України. Тому в  момент її укладення, вона уявлялась  цілковитою реальністю, а не просто теоретичним проектом, яким стала  пізніше, коли повернення в Україну  її укладачів стало неможливим. Реальної сили Конституція так і не набула, а тому лишилася в історії як оригінальна  правова пам'ятка, своєрідна юридична платформа ''мазепинського руху'' і, найголовніше, як один із перших конституційних актів в історії Європи, який обґрунтовує  можливість існування парламентарної демократичної республіки.

Унікальність Конституції  Пилипа Орлика, насамперед, - у її формальному  відображенні історико-правового процесу  в Україні поч. ХVІІІ ст. Український  народ в умовах комплексної дії  економічних, соціальних, культурних, геополітичних чинників підій­шов  до потреби переходу від традиційного українського суспільства, яке ґрунтувалося на ототожненні владних відносин і відносин влас­ності, корпоративності  й заздалегідь визначеного статусу  членів суспільства, до прогресивнішої демократичної системи. 

Незважаючи на чималу критику  з боку журналістів, ми все ж таки пересвідчуємося, що всі державницькі тривоги, сумніви та вболівання розробників  і укладачів Конституції співзвучні нинішнім суспільно-політичним реаліям. І в цьому певною мірою можна  стверджувати, що правова традиція, закладена в Конституції Пилипа Орлика, справляє певний вплив на конституційні  реалії сьогодення. Однак цей вплив  своєрідний: його непросто збагнути і  пояснити. Про безпосередню пряму  дію не йдеться, що й зрозуміло: різні  епохи, різні соціальні стани  суспільства, різні сприйняття навколишнього  світу та ін. І все-таки цей вплив  простежується - вочевидь, на тонкому, ментальному рівні. Він привносить у суспільство живий козацький  дух, який збуджує думку, налаштовує проти притлумленості та безправ’я  більшості й злочинного свавілля меншості й спрямовує до пошуку ви­ходу  із цього жалюгідного становища.

 

Відтак Конституція Пилипа Орлика відображає не лише спробу правової організації державної та правової традиції українського народу, а й  зміни владних відносин. Саме в Конституції Пилипа Орлика 1710 р. -юридичні витоки багатьох явищ, зокрема сучасного суверенітету українського народу, розподілу влад, парламентаризму тощо. Тому звернення до історичного досвіду цього документа - це звернення до державних і правових ідей, які становлять історико-правову основу для загальнонаціональної ідеї політичного характеру, ідеї, що виражає саму суть духу українського народу.

Можна довго сперечатися  з приводу того, що було б, якщо Україна  почала жити за законами Орлика. Але, як відомо, історія нехтує такими питаннями. Того, чого не трапилось, на мою особисту думку, бути не могло – такий закон  часу ,– а, з того що було можна  і треба робити висновки. На жаль у 18му сторіччі Україна не перетворилася  ні на Англію, ні на Францію, ні на США, та це ще зовсім не означає що ми щось незворотньо втратили.

У 1991 році доля знов дала українській  нації ще один шанс стати на ноги та йти своїм, вільним шляхом, яким би важким і теренистим він не був. І щоб пройти цей шлях до кінця  нам перш за все треба вивчати  та пам'ятати історію, свою та чужу, бо легше вчитися на помилках попередників, ніж на своїх.

Ми повинні знати все, що було в історії доброго та поганого, славетного та ганебного, реального  та нездійсненного, бо тільки тоді будемо точно знати хто ми, куди ми йдемо  та чого прагнемо.

І обов'язково в цій книзі  судеб українського народу однією і  найславетніших і найсумніших сторінок буде спроба гетьмана Орлика дати своєму народу не світле майбутнє, а світле сьогодення, і зробити це не на крові, а цивілізованим шляхом демократії та закону, загальної злагоди та добробуту. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. Книга-Грушевський М. С. Ілюстрована Історія України./Видання Дніпровського Союзу Споживчих Союзів України “Дніпросоюз” 1921.-570с.
2. Книга-Кресіна І., Кресін О. Пилип Орлик і його Конституція/І. Кресіна, О. Кресін.-К., 1997-159с.

 

3. Інтернет-Іван Крип’якевич «Історія України», 2-е видання, Львів «Світ» 1992,/ [Електронний ресурс]- розділ «Козацька держава». – Режим доступу: http://izbornyk.org.ua/

 

4. Книга-Малишко М.І. Конституції зарубіжних країн та України (основи конституціанолізму)/ М.І. Малишко.-К.: МАУП, 2000-112с.

 

5. Основи конституційного права України. Під редакцією Копейчикова В.В. К., Юрінком, 1997.-207c.

 

 

6. Інтернет-Перша Конституція України гетьмана Пилипа Орлика (1710 р.) /[Електронний ресурс]- сайт Верховної Ради України. (сучасний переклад)
7. Книга-Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2 т. - К.: Либідь, 1995. Т. 2: Від середини XYII ст. до 1923 р. - 608 с.
8. Книга-Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Історія Української конституції. - К.: Т-во "Знання" України, 1993. - 191 с.
9. Книга- Субтельний О. Україна. Історія. - К.: Либідь, 1991. - 512 с.
10. Інтернет-Субтельний О.Україна. Історія\ [Електронний ресурс]-“Антологія історії України”
11. Сокуренко В.Г. Правове почуття / В.Г. Сокуренко // Проблеми державотворення в Україні. Серія юридична. – 1994. – 710с.
12. Великий енціклопедичний юридичний словник/за ред. Ю.С. Шемшученка.-К.:Юридична думка,2007.-992с.

 

 

 

¹Субтельний О. Україна. Історія \[Електронний  ресурс]- “Антологія історії України”

² Слюсаренко А. Г., Томенко М. В. Історія української конституції, 1993. – С. 9

³ Полонська-Василенко Н. Історія України, 1995. – С. 173

⁴ Грушевський М. С. Ілюстрована Історія України./Видання Дніпровського Союзу Споживчих Союзів України “Дніпросоюз” 1921.-C. 223

⁵ Основи конституційного права України. Під редакцією Копейчикова В.В. К., Юрінком, 1997.-С. 28

⁶Кресіна І., Кресін О. Пилип Орлик і його Конституція/ І. Кресіна, О. Кресін.-К., 1997.-С. 36

⁷Слюсаренко А. Г, Томенко М. В.  Історія української конституції - К.: "Знання", 1993. - С.25

⁸ Перша Конституція України гетьмана Пилипа Орлика (1710 р.) /[Електронний ресурс]- сайт Верховної Ради України. (сучасний переклад)

⁹ Перша Конституція України гетьмана Пилипа Орлика (1710 р.) /[Електронний ресурс]- сайт Верховної Ради України. (сучасний переклад)

¹⁰ Перша Конституція України гетьмана Пилипа Орлика (1710 р.) /[Електронний ресурс]- сайт Верховної Ради України. (сучасний переклад)

¹¹ Перша Конституція України гетьмана Пилипа Орлика (1710 р.) /[Електронний ресурс]- сайт Верховної Ради України. (сучасний переклад)

¹² Перша Конституція України гетьмана Пилипа Орлика (1710 р.) /[Електронний ресурс]- сайт Верховної Ради України. (сучасний переклад)

¹³Великий енциклопедичний юридичний словник/за ред. Ю.С. Шемшученка.-К.:Юридична думка,2007.-С. 388