Конституція Пилипа Орлика та її значення в розвитку суспільно-політичної думки України

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Одеський Національний університет ім. І.І. Мечникова

Інститут соціальних наук

 

 

 

Курсова робота на тему:

«Конституція Пилипа Орлика та її значення в розвитку суспільно-політичної думки України»

 

 

Виконала студентка

Спеціальності «політологія»  Групи П11

Лаврова Наталія Михайлівна

Керівник: Милосердна Ірина  Михайлівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Одеса 2012

 

 

 

 

 

 

 

 

План

Вступ

Розділ I: Історичні умови прийняття Конституції Пилипа Орлика

Розділ II:Загальна характеристика та зміст Конституції Пилипа Орлика

Розділ III: Значення Конституції Пилипа Орлика в історичному і політичному житті України

Заключення

Використана література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність  курсової роботи. Конституція Пилипа Орлика, незважаючи на те, що пройшов доволі значний час, має неабияку актуальність у наші часи, адже це дуже важливий правовий, історичний і політичний акт, який дає нам змогу зрозуміти, як славетний Пилип Орлик бачив нашу державу у ті часи.

Договір під назвою “Пакти і Конституції прав та вольностей Війська Запорозького було укладено між гетьманом Війська Запорозького та старшиною, полковниками, а також  Військом Запорозьким 5(16) квітня 1710р. у  місті Бендери. Цей акт увійшов  в історію як Конституція Української  Гетьманської держави, або ж Конституція  Пилипа Орлика чи Бендерська Конституція. Вона складається з преамбули  і 16 статей, в яких сформульовано  основи устрою держави, організацію  здійснення державної влади за принципом  її поділу на законодавчу, виконавчу  та судову, права гетьмана, Генеральної  Ради, Генерального суду, козаків та інших верств населення.

Історико-правова цінність Конституції Пилипа Орлика полягає  не лише в тому, що вона стала «першим  конституційним актом в Україні».Конституція  реалізувала потребу правової фіксації на найвищому рівні як мінімум трьох основних традицій – «народоправства», договірних відносин влади і народу, встановила тісніший зв’язок із ментальністю та традиціями європейських народів, європейськими й християнськими цінностями, постулатами. Відтак дослідження інтелектуального, прогностичного потенціалу, потенціалу державної та правової традиції Конституції Пилипа Орлика має на меті відтворення наскрізних історико-правових цінностей українського народу, усвідомленого прагнення до поглиблення взаємопорозуміння між людьми і пов’язаної з ним демократизації.

Ступінь розробленості  проблематики постаті Пилипа Орлика, його Конституції та проблемам українського конституціоналізму присвячені наукові дослідження вітчизняних і зарубіжних учених (російських, польських, шведських), зокрема М. Грушевського, В. Антоновича, І. Борщака, Д. Дорошенка, Д. Яворницького, М. Костомарова, М. Максимовича, М. Маркевича, А. Скальковського, В. Різниченка, Б. Крупницького, B. Кульчицького, М. Костицького, В. Кравченка, В. Ключевського, C. Соловйова, Ф. Сербан, С. Стецюка, В. Сокуренка, А. Слюсаренка, Б. Тищика, М. Томенка, В. Шаповала, Т. Андрусяка, А. Єнсена та ін. У зв’язку зі «закритістю» козацької теми в радянський час ця проблема ще недостатньо досліджена.Однак через те, що в радянський час існували певні обмеження на всебічне висвітлення козацької тематики, тому лише з 90-х років ХХ ст.до неї стало звертатись усе більше вітчизняних учених, зокрема правознавців.

Об^’єктом дослідження є Конституція Пилипа Орлика.

Предметом курсової роботи є визначення ролі Конституції Пилипа Орлика в розвитку суспільно - політичної думки України.

Мета роботи полягає у розгляді Конституції Пилипа Орлика та визначенні її ролі для розвитку суспільно-політичної думки української держави.

Для досягнення проголошеної мети поставлені й послідовно вирішуються  такі основні задачі:

1. дослідити історичні умови прийняття Конституції Пилипа Орлика;
2. проаналізувати загальну характеристику та зміст Конституції Пилипа Орлика;
3. визначити значення Конституції Пилипа Орлика в історичному і політичному житті України

Структура курсової роботи складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та доповнень

Розділ І.

Історичні умови прийняття Конституції  Пилипа Орлика

 

Після смерті Мазепи, коли постало  питання про вибір нового гетьмана на противагу Іванові Скоропадському, поставленому на Україні Петром I, вибір  упав на П.Орлика, якого обрали гетьманом 5квітня 1710 року. У день виборів було проголошено державну Конституцію, яка називалася «Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорозького».Перебуваючи до кінця життя в еміграції, Пилип Орлик уклав союзні договори зі Швецією (1710), кримським ханом (1711, 1712), вступав у переговори з Туреччиною, намагаючись схилити ці країни до війни з Московською державою з метою визволення України.1711 року разом з кошовим Костем Гордієнком здійснив військовий похід запорожців та союзних татарських військ на Правобережну Україну, здобув Білу Церкву, дійшов до Фастова, але через зраду татар відступив до Бендер.Влітку 1711 року турки, татари разом з польсько-українським військом завдали поразки російській армії над Прутом. З 1714 року, після того, як Орликові не вдалося реалізувати свої плани визволення України, він разом з Герциком, Войнаровським, Мировичем переїжджає до Швеції, у 1720 році — до Австрії, пізніше — до Чехії. З 1722 по 1734 рік живе у Греції в місті Салоніки.1740 року почалася війна між Туреччиною і Росією, на яку Пилип Орлик покладає надії.Але після укладення між обома країнами Білогородського миру його надії не справдилися. Помер Пилип Орлик 24 травня 1742 року в Яссах у Молдавії.

Високоосвічений, з тонким національно-політичним розумом, палкий і свідомий патріот і борець за незалежну Україну, Пилип Орлик  виділявся у тогочасному середовищі української козацької старшини. Навіть історики XIX століття, зокрема Соловйов, Ключевський та Костомаров, незважаючи на негативне ставлення до українських визвольних ідей, не могли не зауважити його щирості й чистоти замірів. Орлик являв собою цілком новий тип патріота й інтелігента, який у неймовірно тяжких умовах еміграції не полишав думки про відновлення самостійності української держави. Найактивніший провідник мазепинської ідеї, він присвятив ціле своє життя створенню західноєвропейської коаліції, яка б допомогла визволити Україну.

Вигнанець, гетьман-емігрант, з невеликою групою однодумців —  А.Войнаровським (небожем І.Мазепи), полковником Д.Горленком, генеральним  писарем І.Максимовичем, генеральним  суддею К.Довгополим, генеральними осавулами  Г.Герциком та Ф.Мировичем — робив  одчайдушні спроби умовити уряди  Швеції, Німеччини, Польщі,Франції, Туреччини  на спільну боротьбу з царем. Орлик  активно листувався з монархами  та іншими високими зверхниками цих  держав, порушував українську проблему на різних приватних та офіційних  зустрічах.Він намагався скористатися будь-якою можливістю, щоб зацікавити європейські держави вирішенням долі України.Ніхто більше за Пилипа Орлика не зробив у той час, аби  українське питання стало часткою  загальноєвропейської політики першої половини ХVIII століття.

«Пакти і Конституція  прав і вольностей Війська Запорозького», або так звана «Конституція Пилипа Орлика», яку було проголошено у  день його виборів гетьманом, є унікальним документом, який дослідники небезпідставно називають однією з перших у світі  демократичних конституцій. Головна ідея її — повна незалежність України від Польщі та Росії, причому кордони з Польщею визначалися по річку Случ, як за Богдана Хмельницького. Крім визначення території української держави, цей документ визначав права усіх верств населення України, незалежне становище Запорозької Січі від Польщі та Росії. Гетьман призначався главою держави, поряд з ним мала діяти Генеральна старшинська Рада, що певною мірою обмежувала владу гетьмана й регулювала його відносини з народом. Крім старшини до Ради мали увійти представники від кожного полку. Державний скарб відділявся від гетьманського, на утримання гетьмана виділялися строго визначені окремі землі та кошти. Полковники та сотники повинні були обиратися демократично — вільними голосами козаків чи сотні. Гетьман зобов’язувався стежити за справедливим розподілом і збиранням державних податків, що сплачувалися козацькими підпомічниками, селянами, міщанами, купецтвом.

Визначальною рисою Орликової  Конституції, яка, власне, робить її однією з найдемократичніших серед усіх тогочасних подібних державних актів, є пункти, котрі обмежували гетьманську  владу на користь старшинської ради — своєрідного козацького парламенту, до якого мали увійти не лише генеральна старшина й полковники, а й представники Запорожжя та полків — від кожного  по одній заслуженій особі.

Конституцію України одразу по її прийняттю визнали  уряди Швеції і Туреччини. Вона й сьогодні вражає своєю актуальністю й високим правовим рівнем. Вчені й політики нині не без підстав вважають, що, втіливши ідеї її натхненника, гетьмана Івана Мазепи,вона як державний акт республіканського спрямування на 80 років випередила ідеї Французької революції.

Щодо історії  створення цього визначного документу  та його практичного застосування існують  неоднозначні погляди та висновки. Наприклад, видатний канадський вчений О. Субтельний писав наступне:

«У 1710 р. Пилипа Орлика (1710—1742), що при Мазепі був  генеральним писарем, обирають гетьманом  у вигнанні. Намагаючись завоювати  собі підтримку, Орлик складає проект так званої Бендерської конституції. Нею він зобов'язувався обмежити гетьманські прерогативи, зменшити соціальну експлуатацію, зберегти особливий  статус запорожців і боротися за політичне  й церковне відокремлення України від Росії у випадку, якщо він здобуде владу на Україні. За підтримки Карла XII Орлик вступає в союз із кримськими татарами та Оттоманською Портою й на початку 1711 р. розпочинає спільний похід запорожців і татар проти росіян на Україні. Після кількох вражаючих успіхів цей похід провалився. Протягом наступних років Орлик із невеликою групою прибічників їздить від однієї європейської столиці до іншої в пошуках підтримки своєї справи. Врешті-решт гетьмана на вигнанні інтернували в Оттоманській імперії. Проте він не припиняв бомбардувати французьких, польських, шведських і турецьких політичних діячів маніфестами про недолю України та разом із сином Григорієм планувати кроки, спрямовані на звільнення вітчизни від «московського ярма»¹.

Українські  вчені А. Г Слюсаренко та М. В. Томенко  навпаки без жодних вагань заявляють, що ««Пакти й Конституції» … і  є першою європейською конституцією в сучасному її розумінні, а Конституція  Пилипа Орлика діяла на Правобережній Україні до 1714 р.»².

Н. Полонська-Василенко так  характеризує цю подію: «Ця конституція, в якій гармонійно поєднано інтереси гетьманату, старшини як провідної  верстви України, та Запоріжжя, як її військової сили, була в той же час  маніфестом державної волі української  нації перед цілим культурним світом … До цього можна додати, що поява її негайно після Полатвської  катастрофи може в значній мірі пояснити, чому саме поляни великого гетьмана зазнали  поразки: вона свідчить, що він не мав  під собою твердого грунту, не мав  середовища, на яке міг спиратися, не мав і тієї сили, яка могла  б примусити всі середовища схилятися  перед нею … Гетьманування  Пилипа Орлика пройшло поза Україною, але в боротьбі за її незалежність.³»

«При тім списано інтересні  постанови, яке має бути правління  гетьманське, хоч сі постанови не були здійснені, бо взяти Україну  в свої руки сим людям не удалося ніколи,—але вони цікаві, як вираз поглядів і бажань сих людей, що зв’язали свою долю з визволенням України. В постановах сих багато нового, що могло б бути важним кроком наперед», - зауважує М. С. Грушевський⁴

Отже, як ми бачимо,  погляди  більш авторитетних вчених схиляються до того, щоб вважати «Пакти і  Конституції…» лише талановитим  твором людей, котрі попередили час  на майже 70 років (а саме через стільки  часу з'явилися перші конституції  Європи та США). Але, приймаючи до уваги  історичні обставини епохи Північної  війни, було б занадто ризиковано розглядати цей документ як такий, що приніс би українському народові реальну  користь.

 

Загальна характеристика та зміст Конституції Пилипа Орлика

 

Деякі науковці намагаються розглядати твір Пилипа Орлика як першу конституцію в світовій історії. Але, перш ніж розглядати зміст та роль Конституції , на думку автора, необхідно спочатку визначити сутність поняття «конституція», її ознаки та характеристику.

Слово"конституція " у сучасну  мову прийшло з латинської — constitutio, що буквально можна перекласти як "устрій, установлення, утвердження".У Стародавньому Римі конституціями називали окремі акти, що їх видавали імператори. Сучасне розуміння слова "конституція" (конституція держави) бере свій початок із періоду зміни в Європі феодального ладу на буржуазний (XVII — XVIII ст.) і кінцево викристалізовується на початок XX ст.уже як сутність основного закону держави.

Першими (писаними) конституціями  довгий час вважали Конституцію  США 1787 р., Конституції Франції та Польщі 1791 р. До останніх сьогодні, безперечно, можна віднести і Конституцію Пилипа Орлика 1710р.

Наука конституційного права  знає різні підходи (погляди представників  різних правових шкіл) щодо визначення поняття конституції. Одним із найуніфікованіших вважають визначення, за яким "Конституція — це Основний Закон держави, що об'єднує у собі групу норм із вищою юридичною силою, які закріплюють основи державного ладу, права, свободи та обов'язки особи і громадянина, систему та принципи організації державної влади, територіальної організації держави тощо".⁵

Одже, конституція — це закон, який встановлює форму держави, систему державних органів, визначає порядок їх формування та діяльності, основні права та обов'язки громадян. Інакше кажучи, конституція встановлює і закріплює устрій держави, саме за це її називають основним законом.