Галузі, підгалузі та інститути права: співвідношення та взаємозв`язок в системі права

Кримінальне право – система правових норм , що охороняють від злочинних зазіхань права і свободи людини і громадянина, конституційний лад, усі види власності , установлюють міру кримінальної відповідальності за їх вчинення . Кримінальне право виконує охоронну і захисну функції, лише окремі норми мають регулятивний (погашення судимості) або рекомендаційний (необхідна оборона) характер. Критерієм, що зумовлює кримінально – правове регулювання, є суспільна небезпека, її  характер і ступінь.  Відповідно до Конституції України кримінальні закони видаються лише Верховною Радою України. Ніякі інші державні органи або посадові особи (навіть Президент України) не правомочні видавати норми кримінального права'. За цією ознакою кримінальне право відрізняється від інших галузей права (наприклад, норми цивільного права можуть встановлюватися урядом, норми адміністративного права — навіть органами влади на місцях). Отже, кримінальне право знаходить свій вираз тільки в законах. Відтак, предмет регулювання кримінального права є Кримінальний кодекс.

Кримінально – виконавче право – система юридичних норм, що регулюють відносини між засудженими та установами, державними органами і посадовими особами, а також останніх між собою з приводу виконання вироку й іншого вироку суду, акта помилування чи акта амністії, якими призначаються, змінюються або скасовуються покарання й інші заходи кримінально-правового характеру.[13.c.124] Кримінально – виконавче право регламентує виконання усіх кримінальних покарань, а також виконання примусових заходів медичного характеру, призначених судом особам, котрі скоїли злочин, але страждають психічними розладами, які не виключають осудності, або визнані такими, що потребують лікування від алкоголізму і наркоманії. Основний нормативний акт кримінально-виконавчого права – Кримінально – виконавчий кодекс.

Трудове право – система юридичних норм, що регулюють відносини, засновані на угоді між працівниками і роботодавцем про особисте виконання працівником  за оплату роботи з певної спеціальності, кваліфікації або посади, а також відносини, безпосередньо пов’язані з трудовими. У сучасних умовах цілями трудового права є: встановлення державних гарантій трудових прав і свобод громадянина, створення сприятливих умов праці, захист прав та інтересів працівників і роботодавців. Особливості методу регулювання трудового права виражаються в рівні регулювання (поєднання централізованого і локального) та характерні регулювання (поєднання державного(законодавчого) і договірного). Метод регулювання трудового права здійснює єдине і водночас диференційоване регулювання: а) єдине – певні трудові права й обов’язки поширюються на всіх працівників; б) диференційоване – на цій підставі встановлюються особливості регулювання праці окремих категорій працівників залежно від факторів: об’єктивних (умови праці) і суб’єктивних (особистість працівника). Основний чинний нормативний акт трудового права – Кодекс законів про працю (підготовлено Трудовий кодекс).

Земельне право — це сукупність норм права, які регулюють суспільні відносини, що пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням землею. Це питання землекористування і землеустрою, зберігання і розподілу земельного фонду, визна­чення правового режиму різних видів землі відповідно до їх адміністративно-господарського призначення (державні, фер­мерські, орендні тощо). Головні методи правового регулюван­ня — дозвіл, спеціальний дозвіл, заборони.

Екологічне право — це сукупність правових норм, які регулю­ють суспільні відносини у сфері освоєння, використання і охорони суспільством, державою, господарськими суб'єктами і громадяна­ми природного середовища з метою зберігання природних ба­гатств, запобігання екологічно шкідливого впливу господарської та іншої діяльності на середовище проживання людини. Норми цієї галузі права встановлюють механізм охорони при­роди, порядок проведення екологічної експертизи і екологічного контролю за додержанням вимог природоохоронного законо­давства і нормативів якості навколишнього природного середо­вища. Ця галузь сприяє і служить реалізації конституційного права громадян на безпечне природне навколишнє середовище. Дискусія щодо назви галузі права точилася в еколого-правовій літературі ще за часів Союзу РСР; під час представницької всесоюзної конференції, а також «круглого столу» журналу «Вестник Московского университета», які відбулися в 1987 році і були присвячені обговоренню концепції екологічного права, науковці дійшли згоди називати цю молоду галузь права екологічним, незважаючи на умовність вживання цього терміна і відхилення від визнаних догм теорії права.

Сімейне право – регулює особисті і майнові відносини, що пов’язані зі шлюбом та спорідненістю людей, регулює порядок і умови реєстрації шлюбу, права й обов’язки подружжя, порядок розірвання шлюбу, права й обов’язки батьків і дітей, опіку і піклування.

Фінансове право регулює фінансові відносини. Норми цієї галузі регламентують формування і виконання державного бюджету, порядок стягування податків, кредити, позики тощо.

Особливу галузь права становить міжнародне право. Міжнародне право – система правових норм і принципів, що регулюють публічні відносини між державами (міжнародне публічне право) або приватноправові відносини між громадянами різних країн і їх об`єднання (міжнародне приватне право). Міжнародне публічне право і міжнародне приватне право тісно пов’язані, оскільки норми цих двох галузей права слугують меті оформлення мирного міжнародного співробітництва в різних галузях.

Процесуальні галузі права:

Цивільно – процесуальне право – система юридичних норм, що регулюють судочинство у справах про захист порушених і оспорюваних прав, свобод і законних інтересів громадян; організацій та інших суб’єктів цивільних, трудових та інших правовідносин. Норми цивільного процесуального права регулюють не лише порядок розгляду і вирішення судом цивільних справ, але й порядок виконання судових рішень. Державній діяльності щодо захисту права в цивільному судочинстві властивий диспозитивний характер, оскільки: а) вирішальною основою процесу стає особистий інтерес суб’єкта , він сам захищає своє суб’єктивне право: б) вирішення спору відбувається без оперативного реагування держави. Особливості методу правового регулювання цивільного процесуального права (окрім зазначеного диспозитивного характеру) виявляються в підставах припинення провадження у справі: відмова позивача від позову; утвердження судом укладеної сторонами мирової угоди; неприпустимість правонаступництва у спірних правовідносинах після смерті громадянина, який був однією зі сторін у справі. Основним нормативним актом цивільного процесуального права є Цивільний процесуальний кодекс.

Адміністративно – процесуальне право – система юридичних норм, що регулюють правовідносини, які складаються під час здійснення адміністративного судочинства в результаті оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності представників влади. Регламентації юридичних норм адміністративно-процесуального права підлягають процесуальні форми, порядок і методи реалізації матеріальних норм адміністративного права, тобто адміністративний процес в його широкому і вузькому розумінні. Слід розрізняти адміністративний процес і адміністративне судочинство (адміністративну юстицію).

Кримінально – процесуальне право – система юридичних норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають у зв’язку з виробництвом у кримінальних справах, шляхом створення особливої процедури їх порушення, розслідування, розгляду і вирішення. Інакше, це система юридичних норм, що регулюють порядок діяльності правоохоронних органів (органів досудового слідства, прокуратури) і судів у зв’язку з розкриттям злочинів, розслідуванням кримінальних справ, їх розглядом у суді і винесенням вироку, перевіркою законності вироку в касаційному (апеляційному) порядку і в порядку судового нагляду. Типовою властивістю методу кримінально-процесуального регулювання вважається особлива процедура порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, що орієнтує суб’єктів на поведінку, котра відповідає завданням кримінального процесу. Основний нормативний акт кримінально-процесуального права – Кримінально-процесуальний кодекс.

Окрім зазначених галузей процесуального права, існують господарсько-процесуальне право, конституційно-процесуальне право, міжнародно-процесуальне право та ін. Процесуальні галузі права мають свій предмет регулювання – організаційні відносини, що формуються в результаті діяльності уповноважених суб’єктів із застосування норм матеріального права. Ці відносини за рівнем  не збігаються з предметом регулювання матеріального права.

Є й нові комплексні галузі права (військове право; гендерне право; ювенальне право; інтеграційне право та ін.).Наприклад, ювенальне право – система правових (матеріальних, процесуальних, організаційних) норм, спрямованих на забезпечення виживання та розвитку дитини, захист її прав, свобод та законних інтересів. Ювенальне право України не кодифіковане. Його джерела-нормативні акти, а також постанови Пленумів Верховного Суду України, що містять конкретизуючи правові норми, котрі є похідними від витлумачених законів.

Окремими взаємозалежними елементами галузі є інститути права.

Інститут права – сукупність відносно відособлених правових норм у рамках певної галузі (галузей) права, що регулюють певну групу (вид) взаємозалежних суспільних відносин.

Ознаки інституту галузі права:

1)     регулює не всю сукупність якісно однорідних суспільних відносин, а окремі видові особливості (сторони, ознаки) одного роду суспільних відносини або здійснює особливі завдання, функції в цьому регулюванні, тобто має видову однорідність соціального змісту;

2)     володіє відносною нормативною самостійністю, стійкістю і автономністю функціонування, але на іншому рівні, ніж галузь права, є її підсистемою;

3)     формується об’єктивно, а не створюється штучно; має відособленість від інших інститутів права – його норми не можуть з волі законодавця переміщатися в межі іншого правового інституту;

4)     характеризується специфічністю засобів правового регулювання;

5)     втілює у своєму змісті особливу юридичну конструкцію, деякі загальні положення, єдині принципи;

6)     має можливість формувати загальні поняття у власних межах, які допомагають забезпечувати безпрогалиність регульованих ним (інститутом права) відносин.

Як правило, кожна галузь права має інститути права як свій самостійний підрозділ.

Види інститутів права:[14.c.305]

-         за галузевою приналежністю: інститути конституційного права – інститути конституційного права – інститут громадянства, інститут виборчого права, інститут президентства та ін.;інститути цивільного права – інститут купівлі продажу, інститут представництва, інститут спадкування, інститут відшкодування шкоди, інститут дарування та ін.; інститути сімейного права (суміжні з цивільним правом) – інститут спільної власності подружжя, інститут шлюбного договору та ін.; інститути кримінального права – інститут необхідної оборони, інститут крайньої необхідності, інститут співучасті, інститут затримки особи, що явно вчинила суспільнонебезпечне діяння, та ін.; інститути фінансового права – інститут податкового права; інститут неподаткових доходів бюджету; інститут доходів державних централізованих позабюджетних фондів; за функціональною роллю в правовому регулюванні (за функціями права) : регулятивні (інститути міни); охоронні (інститут адміністративного нагляду); захисні (інститут відшкодування майнової шкоди); залежно від елементного складу : прості (галузеві) – прямо поєднують подібні норми права усередині якоїсь певної галузі права (інститут застави в цивільному праві); складні (комплексні, міжгалузеві) – складаються з сукупності відносно відособлених норм права різних галузей і спрямовані на регулювання певної групи (виду) взаємозалежних суспільних відносин (інститут власності становлять норми конституційної, цивільної, кримінальної та інших галузей права);

-         за субординацією у правовому регулюванні: інститути матеріального права (інститут підряду); інститути процесуального права (інститут порушення кримінальної справи).

Інститути матеріального права слугують предметом захисту процесуального права. Проте не всі інститути процесуального права виникають у відповідь на виникнення інститутів матеріального права. Багато інститутів процесуального права існують незалежно від матеріального права. Так, цивільно-процесуальні відносини не залежать від наявності чи відсутності матеріальних відносин. Прикладом є порушення провадження у справі без попереднього рішення про те, існує чи ні суб’єктивне право, за захистом якого звертається до суду зацікавлена особа (наприклад, після закінчення строку позовної давності).

Міжгалузевий інститут права – міжгалузева підсистема, що є сукупністю відносно відособлених правових норм кількох галузей права, які регулюють певні групи (види) взаємозалежних суспільних відносин. Так, інститут власності складається з норм конституційної, цивільної, кримінальної та інших галузей права. Найбільші міжгалузеві інститути права знаходять втілення у відповідній комплексній галузі законодавства.

У рамках інституту виділяють субінститут права – сукупність норм права, що відображає деякі особливості регулювання конкретного виду суспільних відносин, які перебувають у межах складного інституту (інститут злочинів проти життя і здоров`я в кримінальному праві може бути поділений на два субінститута – проти життя і проти здоров`я).

Родинні інститути однієї і тієї ж галузі права утворюють підгалузі права. Підгалузь права – це підсистема однорідно предметно пов’язаних інститутів певної галузі права. Підгалузь права ще називають укрупненим інститутом. Так, державне управління здійснюється в різних сферах життєдіяльності суспільства: оборона, освіта, наука, культура, охорона здоров`я, будівництво та ін. Відповідно до цих сфер регулювання утворюються укрупнені інститути (підгалузі) адміністративного права. Підгалузі існують у багатьох галузях права, хоч і не в кожній. Підгалузі цивільного права – право власності, зобов’язальне право, спадкове право, авторське право, сімейне право та ін. Підгалузі фінансового права – банківське право, податкове право, бюджетне право.Формування нових спеціальних галузей права (космічне, комп’ютерне, інформаційне та ін.)супроводжується появою низки інститутів, а в деяких галузях права утворюються підгалузі права.