Функціонально-семантичні особливості термінів сімейного права

3. спеціально-технічні терміни  відбивають область спеціальних знань наприклад: афідавід, медіатор; affidavit, mediator. [29]

Термінів, що мають відповідники у загальновживаній лексиці, в сучасній мові відносно небагато. Основна функція термінологічної лексики номінативна, терміни називають спеціальні поняття з різних галузей людських знань. У цій функції вони завжди виступають у науковому, публіцистичному, професійно-виробничому й діловому стилях. Проте термінологічні слова можуть вживатися й поза цими стилями, їх досить часто використовують і в мові сучасної художньої літератури, в якій вони, крім свого прямого номінативного значення, набувають і додаткових значень, а також експресивного чи емоційного забарвлення.

У мові художньої літератури терміни  можуть втрачати «свою стилістичну  замкненість», а використання термінологічних слів «у ролі складових елементів тропів і художніх образів» зумовлює часткову чи й повну їх семантичну детермінологізацію.[11]

У зв'язку з появою нових  галузей права, відкриття нових  явищ виникають значні труднощі визначення загальнонаукової, загальнотехнічної галузевої і вузькоспеціальної термінології: загальнонаукові і загальнотехнічні терміни - це терміни, які вживаються в декількох галузях науки і техніки.

Галузеві терміни - це терміни, які вживаються лише в одній  галузі знань. Наприклад: правові норми, прийнятий закон, nugatory.

Вузькоспеціальні терміни - це терміни, які характерні для  спеціальності даної галузі. Наприклад: позов, нунціатура, chaplain, charge-sheet. [20]

В умовах, коли потрібно давати назви новим і новим  явищам та поняттям, багато загальновживаних слів набувають визначену специфіку.

Відбувається спеціалізація їх значення при передачі термінів на іншу мову і уніфікація перекладних  еквівалентів.

Інколи в текстах зустрічаються  слова і словосполучення, які  відносяться до різних функціональних систем, тобто різних галузей.

Термін може бути утвореним на основі рідної мови або запозиченим як із нейтрального термінологічного банку (міжнародні греко-латинські терміноелементи), так і із іншої мови, він повинен  відображати ознаки даного поняття; значення терміну для спеціаліста рівняється значенню поняття.

Усі терміни по своїй будові поділяються  на:

1. прості, які складаються із  одного слова: punish - наказати;

2.  складні, які складаються  з двох слів і пишуться разом  або через дефіс: the Supreme  Court – Верховний суд;

3. терміни-словосполучення,  які складаються із декількох  компонентів: specific  performance – реальне виконання. [16]

Оскільки серед юридичних  термінів сімейного права переважають в основному терміни-словосполучення, то вони й являються основною проблемою при перекладі юридичного тексту.

Найважливішою   ознакою   терміну-словосполучення є   його відтворюваність у професійній  сфері вживання для вираження  конкретного спеціального поняття. Складений термін буде стійким лише для певної системи усвдомлення. За межами конкретної термінологічної системи таке словосполучення не буде стійким і не сприйматиметься як зв'язана мовна одиниця. Отже, за кожним складеним терміном (терміном-словосполученням) стоїть стійка, стандартно відтворювана структура складного (розчленованого) професійного поняття[15]. Термінологія для терміна є тим полем, яке дає йому точність і однозначність, і за межами якого слово втрачає ознаки терміна.

 Особливістю синтаксичної  структури складеного терміна  є зв'язаність елементів за якою їх можна вважати вільними (бо його компоненти зберігають своє пряме значення) і одночасно - закритими (бо при довільному включенні до їх складу інших слів, вони втрачають свою термінологічність) [Скороходько 1974]. Порівняймо: слідча таємниця й важлива слідча таємниця

судова експертиза і  ретельна судова експертиза.

У межах юридичної  термінології виділяється значний  відсоток термінів, утворених синтаксичним способом. За кількістю компонентів  можна виділити 1) двокомпонентні; 2) трикомпонентні: 3) полікомпонентні.

Найбільш поширеними в юридичній термінології сімейного права є такі синтаксичні типи:

І. Двокомпонентні:

1. "прикметник + іменник у Н. в. однини":

Приклади: юридична практика, кримінальне судочинство, авторське право, фізична особа. умисне вбивство, цивільний позивач, правова допомога, юридичний факт, досудове слідство, повторний злочин, прямий умисел, дитяча злочинність,  умовне звільнення, виправні робо; legal custody, law charge.

2. "прикметник + іменник у Н.в.  множини":

Приклади: кримінальні діяння, речові докази, противоправні дії. умисні дії, правоохоронні органи, дисциплінарні заходи, правові інститути, загальні суди, тяжкі злочини, слідчі дії, Merrill factors.

3. "іменник у Н.в. + іменник  у Р.В. без прийменника":

Приклади: орган дізнання, місце подій, вчинення злочину, суб'єкти правовідносин, вирок суду, розірвання шлюбу, склад злочину, спадкоємець майна,здійснення арешту, право власності, присікання хуліганства, позбавлення волі, касація вироку, санкція прокурора, сліди злочину, adult charge, accommodation of dispute.

4. "іменник у Н.в. + іменниково-прийменникова  конструкція":

Приклади: утримання під вартою, передача під нагляд, пенсія по старості, вбивство на замовлення, недонесення про злочин, кодекс про кару, підготовка до вбивства, доведення до самогубства, to escalate accusation.

П. Трикомпонентні синтаксичні типи:

1. "прикметник + прикметник + іменник":

Приклади: загальнодержавне адвокатське об'єднання, невольові юридичні факти, організоване злочинне формування, міжнародна судова процедура, підзаконні нормативно-правові акти, загальний трудовий стаж, тяжке тілесне ушкодження, judge’s finish charge.

2. "іменник у Н.в. + прикметник + іменник у Р.в.":

Приклади: суд присяжних засідателів, право промислової власності, притягнення до кримінальної відповідальності, вік кримінальної відповідальності, порушення кримінальної справи, подовження апеляційного терміну, одержання незаконної винагороди, застосування вогнепальної зброї, notice of witnesses, charge of crime.

3. "прикметник + іменник у Н.в. + іменник у Р.в.":

Приклади: спільна власність подружжя, фактичний рецидив злочинів, позитивна поведінка потерпілих, судовий захист честі, достоїнства; законодавчі норми права, об'єктивне ставлення в провину, суб'єктивна сторона злочину, зворотня чинність закону, законна чинність вироку, закінчений замах на злочин, дійсний радник юстиції.

4. "іменник у Н.в. + іменник  у Р.в. + іменник у Р.в.":

Приклади: огляд місця подій, право власності громадян, оскарження рішення суду, презумпція провини боржника, заподіяння шкоди здоров'ю, закінчення терміну давності, відстрочка виконання вироку.

5. "іменник у Н.в. + іменник  у З.в. + іменник у Р.в.":

Приклади: право на відшкодування витрат, право на свободу слова, пенсія за вислугу років, right of copyrighting.

6. "прислівник + прикметник + іменник у Н.в.":

Приклади: особливо небезпечний рецидивіст, суспільно небезпечні діяння, особливо злісне хуліганство, особливо небезпечний злочин, chance-medley.

III. Полікомпонентні терміни  можуть включати чотири, п'ять, шість і більше одиниць.

 Приклади: добровільна відмова від вчинення замаху на злочин; спроба застосування вогнепальної зброї; слідчий в особливо важливих справах; умисне вбивство при обтяжуючих обставинах; умисне вбивство з хуліганських мотивів; небезпечні для життя тілесні ушкодження, to acknowledge recognizance in false name, acquisition by discovery and occupation.[13]

Серед багатокомпонентних юридичних термінів особливе місце  посідають синтаксичні моделі предикативного типу: норми права, що надають повноваження; норми права, що зобов'язують; злочин, скоєний через необережність; злочин, скоєний умисно; громадяни, що мають обмежену дієздатність; умисне убивство жінки, яка завідомо для винного була в стані вагітності; умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю; умисне вбивство, вчинене в стані сильного щиросердечного хвилювання.[6]

Терміни об'єднуються  в термінологічні системи, які виражають  поняття однієї галузі.

У кожній термінологічній  системі утворюються певні групи, для яких загальним є їх належність до класу предметів або до класу процесів, властивостей і т.д.

Основна кількість термінів утворилась за рахунок загальновживаних слів, запозичень із міжнародної лексики  за словотвірними моделями, які характерні для сучасної англійської мови.

Окремі терміни утворюють  термінолексику як складову частину  загального складу мовної лексики. Якщо терміни об’єднуються одним фахом  або ділянкою науки, то вони складають  номенклатуру – певну системну схему, що криється за найменуванням понять. Точки зору на те, чи система найменувань взагалі необхідна, що вона має означати і які терміни охоплювати, досить різні – від тих, що схиляються до будь-яких імен, взятих принагідно, до тих, які потребують описових, належним чином відокремлених і фонетично відповідних термінів. До термінів часом відносять етикетки, прості цифрові стандарти і номенклатурні скорочення – власне, їх нікуди більше віднести. Вітаміни, наприклад, спочатку позначались літерою і цифрою: останнім часом перевага надається словам.

Не у всіх наукових сферах висуваються однакові вимоги до номенклатури, бо кожна ділянка науки має властиві їй потреби. Вимоги конкретних наук, що мають справу з реальними речами, відрізняються, скажімо, від вимог суспільних наук. Для однієї галузі науки досить родо-видової  класифікації; в інших потрібно розрізняти причини, процеси, процедури, ефекти, деталі.[11]

Вимоги до терміну  такі:

1. Термін повинен бути, по можливості, коротким і точним. Вдалий термін – не лише етикетка; він повинен чітко і повністю подавати характеристики поняття. Не всі терміни подають опис структури, аномалії, процесу чи функції, але взагалі кожний термін має короткі вказівні чи описові характеристики.

2. Специфічність. Ця ознака – дуже бажана для терміна у кожній галузі науки. В ідеалі термінологічне найменування повинне бути однозначним у межах окремої галузевої термінології і не мати синонімів.

Від терміна також  вимагають, щоб він не мав емоційно-експресивного  забарвлення, був цілеспрямованим  на об’єкт у системі або ряді та відповідав словотворчим закономірностям мови. Разом з тим від терміна вимагається, щоб він служив ґрунтом для утворення деривативів, але лише у межах своєї системи.

Сукупність перелічених  ознак, як показує практика, існує  лише в ідеалі для невеликої кількості  термінів. У дійсності ж та чи інша ознака або відсутня, або існує у послабленому стані. Звідси й випливають основні проблеми, пов’язані з перекладом термінології. [20]

1.4 Структурно-семантичні особливості юридичних термінів та їх переклад

 

Розвиток цивілізації  супроводжується появою численних термінів у різних галузях науки та техніки. Оскільки переважну частину лінгвістичного фонду складає фахова лексика, то цілком природно, що лінгвісти надають особливого значення дослідженню структурно-семантичних особливостей терміна.

Мова як система має  достатньо законів та засобів  утворення нових понять, які з'являються  у спеціальній лексиці та потребують номінації. Одним із поширених засобів  номінації фахових термінів є  використання багатозначних загальномовних слів у спеціальній науковій сфері. Вживання загальномовних слів у різних галузях науки базується на тих самих законах та механізмах «утворення» різних змістів їх вживання [34, с. 89].

Структурно-семантичний  потенціал терміна, його словотвірна  парадигма є предметом дослідження багатьох лінгвістів: А. С. Герд, В. П. Даниленко, М. Н. Володіна, С. Л. Міпіланова, В. Н. Прохорова, А. В. Суперанської та ін.

Відомо, що основною ознакою  терміна є його кореляція з  поняттям відповідної галузі знань. Враховуючи цю властивість терміна, важливо простежити його семантичні смислові зв'язки із загальновживаним словом, що буде показано на матеріалі лексикографічних джерел. Однією з найскладніших проблем у лексикографічному описі слова-терміна є розмежування полісемії та омонімії. Як зауважила у свій час О.С. Ахманова: «Лексикографу завжди загрожує дві однаково великі небезпеки: штучного об'єднання під одним звуковим комплексом кількох різних слів й не менш штучного розподілу одного слова на омоніми» [3, с. 110]. Якщо два ідентичні звукові комплекси є одним словом, то у відповідності до існуючої лексикографічної традиції їм має відповідати одна словникова стаття, а якщо вони за своєю суттю різні – то дві, три і т.д. Однак у тлумачних словниках опис численних значень одного і того самого знака здійснюється шляхом пояснення одного значення через інше без пояснення зв'язку між ними та без врахування його узагальнюючої природи слова-терміна [3, с. 110].

Так, В.Г. Гак висуває  тезу про відносність лексикологічних  категорій в лексикографії. Він  вважає, що для того, щоб правильно вирішити проблему природи того чи іншого лексикологічного явища у середині даної мови, треба розглядати його, по-перше, в середині даної мовної одиниці і, по-друге, у загальній системі мови з метою з'ясування того, чи є цей факт одиничним, чи закономірним явищем. Такий двоякий розгляд може по-новому визначити природу фактів. Те, що вважалося омонімією, виявиться багатозначністю; те, в чому вбачали полісемію, буде виступати як одиниця значення слова, але таке трактування не вносить чіткості у розуміння смислової структури терміна.