Функції держави

     Суспільний  порядок охороняється державними органами, громадськими організаціями і громадянами. Особлива роль у забезпеченні суспільного порядку належить органам внутрішніх справ, міліції , СБУ.

     За  усі види правопорушень, що посягають  на суспільний порядок встановлені  різні види покарань. Міри покарань повинні бути розмірні провині порушника.

     Охорона прав і свобод громадян гарантується Конституцією України та інших нормативно-правових актів.

     Таким чином, будь-яке зазіхання на приватну власність громадян, їхнє майно, а  також і на державне майно спричиняє  адміністративні і карні покарання.

     2.3 Зовнішні функції 

     Зовнішні  функції – це основні напрямки діяльності держави за її межами у взаємовідносинах з іншими державами , світовими громадськими організаціями і світовим товариством у цілому . До них відносяться такі функції як : інтеграція у світову економіку , підтримка іноземних інвестицій, функція оборони, функція підтримки світового порядку, функція співробітництва з іншими державами в рішенні глобальних проблем.

     Розглядаючи зовнішні функції держави, слід зазначити, що інтеграція України у світове  співтовариство істотно змінила  її зовнішню політику і спонукала до визнання ряду гуманістичних і загальнодемократичних норм і принципів у міждержавних відносинах. І якщо раніше позиція нашої держави виходила з того, що дотримання прав людини - внутрішня її справа і не підпадає під дію міжнародного права, то на сучасному етапі Україна співпрацює з іншими країнами з питань захисту прав людини, а також в рішенні глобальних проблем світового значення. При цьому проголошується, що загальновизнані норми міжнародного права складають частину українського права; встановлено пріоритет міжнародного договору перед внутрішньодержавним законом.

     Здійснення  функції інтеграції у світову  економіку стало можливим з ослабленням  напруженості між державами і  переходом України до ринкових відносин. Ця функція ґрунтується на визнанні економічної взаємозалежності держав у сучасному світі.

     Проблема  економічної інтеграції відіграє важливу  роль у збереженні світового порядку  і встановленні стабільних відносин між державами. Тому прагнення України  до інтеграції у світову економіку привело до створення в нашій країні нового механізму зовнішньоекономічної діяльності. Держава відмовилася від надмірно централізованого керування в зазначеній сфері і від пріоритету зовнішньополітичних інтересів перед економічними, що перешкоджало розвиткові нормальних торгово-економічних відносин з іншими державами. В даний час право на ведення зовнішньоекономічної діяльності належить усім підприємствам і організаціям незалежно від форми власності. Кожне з них вільно визначає свого контрагента в будь-якій державі.

     Однак відсутність у нашій країні сформованої  ринкової економіки в універсальному розумінні (ринок капіталу, ринок  робочої сили і ринок товарів) ускладнює інтеграцію України у  світову економіку. Буде потрібен певний час і великі зусилля, головним чином економічного характеру, щоб зняти бар'єри на шляху до інтеграції.

     Функція зовнішньоекономічного партнерства  і державної підтримки іноземних  інвестицій тісно пов'язана з  функцією інтеграції у світову економіку  і власне кажучи є її конкретизацією.

     Несумісність  економічних систем різних типів  суспільства, а також обмеження  торгівлі з нашою країною, встановлювані  в минулому західним світом по політичних розуміннях, не дозволяли налагодити стосунки партнерства. Перехід до партнерства в зовнішньоекономічних відносинах поставив перед Україною нові проблеми державно-правового характеру. Найбільш важливі з них: захист права власності та іноземних інвестицій в Україні. В області захисту права власності видані такі важливі закони як Закон “Про власність”, патентне законодавство, Закон “про підприємства і підприємницьку діяльність” та ін. Визначаючи умови і порядок діяльності на території України підприємств з іноземними інвестиціями, законодавець надає, як правило, їм ті ж права і покладає ті ж обов'язки, що і на вітчизняних підприємців, а в ряді випадків передбачає пільги для підприємств, що діють у пріоритетних галузях економіки або в так званих вільних економічних зонах. Наприклад, для іноземних інвесторів у цих зонах діє спрощений порядок реєстрації, пільговий податковий і митний режими, знижені ставки плати за користування землею й іншими природними ресурсами, дозволено безвізовий в'їзд і виїзд іноземних громадян.

       В даний час широке розповсюдження  мають спільні підприємства з  іноземними капіталовкладеннями, що стали основною формою залучення в країну іноземних інвестицій.

     Варто помітити, що створення даних спільних підприємств, охоплює, на жаль, не всі  галузі сфери виробництва товарів  і послуг. В основному, дані підприємства створюються для витягу максимально більшого прибутку за мінімальний термін. Іноземні інвестиції не охоплюють або дуже слабо охоплюють такі галузі, як, наприклад, важка промисловість та ін.

     Функція оборони - дана функція є найважливішим напрямком діяльності держави, тому що вона націлена на захист мирної праці, суверенітету і територіальної цілісності держави. Основну роль у цьому відіграють Збройні Сили України.

     Відповідно  до Конституції України “Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави , справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості покладаються на Збройні Сили України. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів, - наголошено у ст 65 Конституції України,- є обов’язком громадян України .Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону “. Відповідно до цього закону: усі чоловіки - громадяни України, незалежно від походження, соціального і майнового положення, місця проживання, зобов'язані проходити дійсну військову службу в лавах Збройних Сил України. На дійсну військову службу призиваються громадяни чоловічої статі, яким до дня призову виповнюється 18 років.

     Загальний військовий обов’язок – це конституційний обов’язок громадян України захищати свою Вітчизну , її незалежність, територіальну цілісність ,опановувати військову справу , нести військову службу в Збройних Силих України . Цей обов’язок включає:

• підготовку громадян до військової служби;
• їх приписку до призовних дільниць;
• призов на військову службу;
• проходження служби за призовом;
• виконання військового обов’язку особами, які перебувають у запасі;
• дотримання правил військового обліку.

     Відповідно  до конституції України “Президент України є Верховним головнокомандуючим збройними силами України. У випадку  агресії проти Української держави  або безпосередньої погрози агресії  Президент України вводить на території держави або в її окремих місцевостях воєнний стан.

     За  військовий злочин - злочину проти  встановленого порядку несення  військової служби, військовослужбовці, а також військовозобов'язані  під час проходження ними навчальних або перевірочних зборів, несуть відповідальність (карну).

     Практичне виконання функції оборони так само покладено на особливі державні збройні організації. Вони призначені для забезпечення суверенітету, захисту території, кордонів і населення від зовнішніх зазіхань і забезпеченні суспільного порядку і безпеки громадян. Особливі збройні організації наділяються компетенцією у відповідності з конституцією. Характер задач виконуваних збройними державними організаціями обумовлює особливості їхнього формування, діяльності, керування і забезпечення. До особливих збройних державних організацій відносяться:

     1. Служби зовнішньої розвідки. Вони  здійснюють збір інформації на  випадок ведення воєнних дій.

     2. Служба безпеки. Вона призначена  для захисту державної безпеки  і конституційного ладу від  зовнішніх зазіхань.

     3. Міліція є основою і гарантом суспільного порядку. Поліція покликана служити всьому суспільству, забезпечувати порядок, спокій і безпеку громадян. 

     Функція підтримки світового порядку  означає діяльність по збереженню світу, запобіганню війни, роззброюванню, ліквідації ядерної зброї. Процес оздоровлення міжнародної обстановки, зміцнення довіри між державами уможливили досягти реального роззброювання і домовленості про обмеження ядерних іспитів та ін. Забезпеченню світового правопорядку сприяє співробітництво нашої держави з іншими державами в таких сферах, як боротьба з організованою злочинністю, зокрема з контрабандою, наркобізнесом, тероризмом.

     Жодна держава не в змозі поодинці справитися з цією проблемою. Очевидна необхідність спільних дій держав по боротьбі з  міжнародною злочинністю.

     Конкретними діями держав у цій області є створення міжнародних організацій по боротьбі зі злочинами.

     Однієї  з таких організацій є ІНТЕРПОЛ. Держава планує свою діяльність по попередженню і припиненню цих злочинів, проводить спільні заходи, обмінюється інформацією. Це дозволяє більш ефективно боротися з міжнародною злочинністю.

     Функція підтримки світового порядку  охоплює і таку сферу, як участь світового  співтовариства в урегулюванні міжнаціональних  конфліктів. Це обумовлено тим, що такого роду конфлікти супроводжуються порушенням прав людини, особливо у відношенні національних меншостей, що вимагає міжнародного втручання. Події в Югославії і Боснії - яскраві приклади участі світового співтовариства як посередників у врегулюванні міжетнічних конфліктів.

     Функція співробітництва  з іншими державами в рішенні  глобальних проблем - в основі цієї функції закладені інтереси кожної держави. У Конституціях ряду країн підкреслюються ідеї дружби і співробітництва з усіма країнами.

     В сучасних умовах розвиток держав визначається процесом інтеграції господарського, політичного і культурного життя. Цей процес поглиблюється в програмі удосконалювання співробітництва.

     Функція співробітництва і взаємодопомоги виражає інтереси всіх держав. На цій  основі створюються різні організації, діяльність яких спрямована на поліпшення економічного, політичного і культурного життя суспільства (ООН, НАТО, Варшавський договір, СЕВ і т.д.)

     Як  уже було сказано вище, кожна держава  зв'язана з іншими державами різними  відносинами: політичними, економічними і культурними. Ці відносини необхідно встановлювати, розвивати і регулювати.

     1).Політичні відносини: Держава зобов'язана захищати своїх громадян, громадян інших держав, що знаходяться на території, і робити їм заступництво. Для підтримки міжнародних політичних відносин держави забезпечуються представниками в особі дипломатів, послів, консулів і ін.

      2).Економічні відносини: Держава, будучи членом світового співтовариства, входить в систему світового господарства. Економічний розвиток, природні ресурси визначають місце держави на світовому ринку. Жодна держава не може існувати без економічних зв'язків з іншими державами. Зовнішня торгівля, кредити і позики, інвестиції, спільні проекти - це найбільш розповсюджені складові зовнішньоекономічної діяльності держави.

     3). Культурні відносини: Культура кожного народу, держави є надбанням усього людства. Вона не може розвиватися усталено, тому що пов'язана зі світовою культурою. Держава підтримує і розвиває культурні зв'язки, що служить взаємному духовному росту і збагаченню. Конкретними видами діяльності держави в цьому напрямку є: міжнародні виставки, фестивалі, олімпіади, міжнародний туризм і багато чого іншого.

     4). Участь в охороні навколишнього середовища: У даний час гостро постало питання про охорону навколишнього середовища. Дане питання постійно знаходиться в центрі уваги усього світу. Охорона навколишнього середовища стає складовою частиною програми завершення будівництва матеріально - технічної бази в державі.

     У ряді держав це виявляється в особливій мірі, у зв'язку зі складними кліматичними умовами.

     Великі  вчені ряду держав стурбовані екологічним  станом природи в різних куточках світу. З державного бюджету усе  більше і більше виділяється коштів на підтримку екології в належному  стані , також надають різну допомогу і громадські організації. У ряді держав уряд вживає різних заходів до порушення нормативних актів по охороні природи. Чільне місце займає переконання, а також штрафи і карні покарання.