Функції держави

     Ця  функція держави сильно змінилася в ході історичного існування держави від повного невтручання в економіку (концепція “держави - нічного сторожа”) до повного контролю всієї господарської діяльності і регулювання всіх питань економічного життя (тоталітарні держави соціалістичного типу).

     У сучасних умовах, коли збільшилися  й ускладнилися господарські зв'язки, демократична держава не залишається  стороннім спостерігачем. Вона активно  розробляє і проводить економічну політику, що будується на принципах  вільного ринку і вільного підприємництва.

     Держава впливає на економіку через податкову  політику, кредитно-фінансову і валютно-грошову  системи.

     В умовах розвинутих ринкових відносин, свободи підприємницької діяльності, різноманіття і рівності усіх форм власності, вільної конкуренції економіка розвивається на основі саморегулювання. Втручання держави має визначені межі. Воно зводиться, як правило, до:

     а). вироблення економічної політики;

     б).керування  підприємствами й організаціями, що складають державну власність. Їх коло повинне бути обмежене найважливішими галузями, що мають загальнодержавне значення, наприклад ядерною енергетикою, діяльністю в космосі, транспортом, зв'язком і т.д.

     в). установлення правових основ ринку  і цінової політики, зокрема, стимулювання державними коштами підприємництва і вільного труда, забезпечення рівноправності усіх форм власності, правовий захист власника, вживання заходів для припинення монополізму і недобросовісної конкуренції, охорона прав споживачів та ін.

     г). регулювання зовнішньоекономічних відносин держави

     У періоди економічних криз, стану  депресії, на перехідних етапах втручання  держави в економіку збільшується. Це характерно, наприклад для сучасного  етапу розвитку України. Як показує  досвід, економічні реформи, що у даний  момент реалізуються в нашій країні, не можуть бути результативними без адекватного впливу держави на розвиток економічних процесів. Звідси - великий масив законодавчих актів у цій області та економічні заходи, які проводяться державою, наприклад, приватизація житлового фонду, державної і муніципальної власності, земельна реформа і т.д.

     Соціальна функція різноманітна по змісту і  масштабна по обсягу діяльності. Головне  її призначення - забезпечити суспільний добробут, створити рівні можливості для всіх громадян у його досягненні.

     Багато  держав характеризують себе соціальними. Це означає, що вони вважають своєю  важливою задачею турботу про  всіх тих громадян, хто в силу яких-небудь причин не в змозі забезпечити  для себе нормальне існування, гідне  людини. Держава проводить заходи спрямовані на захист від безробіття, піклується про дітей і непрацездатних людей.

     Так у Конституції України зокрема  сказано: “ Громадяни мають право  на соціальний захист ,що включає право  на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин ,а також у старості та в інших випадках ,передбачених законом.

     Це  право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян , підприємств , установ і організацій ,а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

     В Україні фінансуються державні програми охорони і зміцнення здоров'я  населення, приймаються заходи для розвитку державної, муніципальної, приватної систем охорони здоров'я, заохочується діяльність, що сприяє зміцненню здоров'я людини, розвиткові фізичної культури і спорту, екологічному і санітарно-епідеміологічному добробуту .

     Заохочуються  добровільне соціальне страхування, створення додаткових форм соціального  забезпечення і добродійність. Соціальне страхування – це встановлена державою система матеріального забезпечення громадян у старості ,в разі тимчасової непрацездатності , інвалідності , втрати годувальника та в інших випадках . Основні види соціального страхування:

• Страхування на випадок безробіття
• Медичне страхування
• Страхування від нещасних випадків на виробництві
• Пенсійне страхування

 

     Державним центром з питань управління державним страхуванням є Фонд соціального страхування України .Соціальне забезпечення – це державна система матеріального забезпечення і соціального обслуговування сімей ,в яких є діти , громадян у старості , в разі хвороби , часткової або тимчасової втрати працездатності чи роботи , у разі втрати годувальника .

     Таким чином, держава вживає різних заходів  для підвищення життєвого рівня  громадян.

     У реалізації соціальної функції важливе  місце належить проведенню державної  політики в області освіти, науки, культури, здоров'я громадян. У зазначених сферах соціальна функція здійснюється у формі державної підтримки (фінансової, матеріальної, програмної та ін. ) освітніх, виховних та наукових установ, а також установ культури. Що стосується керування й організації їхньої роботи, то вони автономні, вільні у своїй діяльності, і втручання держави тут неприпустимо.

     Суспільство в цілому і держава зацікавлені  в тому, щоб кожен громадянин мав  освіту, що відповідає прийнятому стандарту. Без освіти в даний час немислима активна участь громадян у суспільному житті, у виробництві, у всіх сферах державної діяльності, у зв'язку з чим у багатьох державах освіта є обов'язковою.

     Держава заохочує і розвиває мистецтво, забезпечує для громадян волю творчої діяльності. Не може бути сильної, процвітаючої держави без поваги і збереження історичних традицій і культурної спадщини. Виховання громадян у дусі патріотизму, поваги до історичного минулого - невід ємна складова частина виховного процесу.

     Велике  значення має правове виховання. Кожен громадянин України зобов'язаний знати закони своєї держави і строго дотримуватися них.

     Безпосередньо примикає до соціальної екологічна функція, що обумовлена соціальним обов'язком  держави забезпечувати екологічне благополуччя громадян, їхню екологічну безпеку.

     Охорона природи, навколишнього середовища є конституційним обов’язком держави й усіх громадян України . У ст. 16. Конституції України зазначено ,що “Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України , подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави “. А ст.66 зобов’язує не заподіювати шкоду природі , культурній спадщині ,відшкодовувати завдані ним збитки.

     Людина в результаті своєї господарської діяльності порушує природні зв'язки, руйнує навколишнє середовище, чим мимоволі створює для себе несприятливі (навіть згубні) умови існування .Охорона природи - справа всього суспільства, але тільки держава, що володіє необхідними коштами і можливостями мобілізації зусиль всіх організацій і громадян, може реально забезпечити захист навколишнього середовища.

     На  сьогоднішній день, проблеми охорони і раціонального використання природних багатств набули великого економічного, соціального і політичного значення. Вони стосуються інтересів усіх народів і держав.

     Чим раціональніше використовуватимуться багатства, тим більших успіхів досягнуть промисловість і сільське господарство. Охорона природи ставиться в число найбільш гострих соціальних проблем і являє собою одну з найважливіших загальнодержавних задач.

     Діяльність  з охорони природи, в рамках своєї компетенції здійснюють усі ланки механізму держави і його органів.

     Багато  норм, що регулюють природоохоронну  діяльність, містяться в основах земельного законодавства, основах законодавства про надра, а також у земельних і водних кодексах.

     В основі здійснення функції лежать наступні принципи:

     1). Природні багатства підлягають  охороні з боку держави незалежно  від того, чи введені вони в господарський оборот, чи ні.

     2). Використання природних багатств  повинно бути раціональним, відповідати  розвитку держави.

     3). Неухильне дотримання природоохоронного  законодавства і відповідальність  за його порушення.

     Проведення  цих принципів забезпечує цілеспрямованість природоохоронних функцій на рішення задач, що стоять перед державою в області охорони і раціонального використання природних ресурсів.

     Оподатковування - дана функція обумовлена тим, що бюджет держави, як і бюджет його структурних і регіональних одиниць складається цілком з різного роду податків, зборів, мита і інших обов'язкових платежів. Стаття 2 Закону України “ Про систему оподаткування “ трактує податок і збір до бюджетів та до державних цільових фондів як обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або до державного цільового фонду .

     Принципи  побудови системи оподаткування  :

1. Стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності – запровадження пільг щодо оподаткування прибутку ( доходу ) , спрямованого на розвиток виробництва .
2. Обов 'язковість – впровадження норм щодо сплати податків ,визначених на підставі достовірних даних про об’єкти оподаткування за звітний період , та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства .
3. Рівнозначність і пропорційність – справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків на рівні прибутку і пропорційно більших податків і зборів – на більші доходи .
4. Рівність недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу до суб’єктів господарювання при визначенні обов’язків щодо сплати податку .
5. Стабільність – забезпечення незмінності податків та їх ставок ,а також податкових пільг впродовж року .
6. Економічна обгрунтованість – встановлення податків і зборів на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованих витрат бюджету з його доходами .
7. Забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обгрунтованого неоподаткованого мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян,які отримують високі та надвисокі доходи .
8. Рівномірність сплати – встановлення строків сплати податків і зборів ,виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат .
9. Компетенція – встановлення і скасування податків і зборів ,а також пільг їх платникам здійснюється відповідно до законодавства про оподаткування винятково Верховною Радою України , Верховною Радою АРК , сільськими , селищними і міськими радами .
10. Єдиний підхід – забезпечення єдиного підходу до розробки законів з обов’язковим визначення платника податків і зборів , податкового періоду , ставок податків і зборів , строків та порядку
11. сплати податку , підстав для надання податкових пільг .

     В Україні існують два види податків і зборів:

• Загальнодержавні ;
• Місцеві.

     Загальнодержавні податки і збори : податок на додану вартість , акцизний збір , податок на прибуток підприємства , державне мито, плата за землю , податок на промисел , збір за спеціальне використання природних ресурсів , збір на обов’язкове державне пенсійне страхування , рентні платежі та інші .

     Місцеві податки і збори : податки – податок з реклами , комунальний податок; збори – готельний збір , збір з припаркування автотранспорту , ринковий збір , курортний збір , збір за видачу ордера на квартиру та інші.

     Прийнято  законодавчі акти, де регламентуються  права, обов'язки і відповідальність платників податків і податкових органів, порядок встановлення і  скасування податків та інших платежів, об'єкти оподатковування, пільги по оподатковуванню, види податків і контроль за стягненням податків на території України. Створено централізовану незалежну Державну податкову службу, яка підлегла Президенту й Уряду України, що контролює правильність вирахування податків, повноту і своєчасність їхньої сплати.

     Перехід України від тоталітаризму до демократичної правової держави  звів у ряд пріоритетних функцію  захисту прав і свобод громадян, забезпечення законності і правопорядку.

     Ця  функція державної діяльності проявляється в забезпеченні державою суспільного і правового порядку, захисті та охороні прав і інтересів громадян і організацій, захисті конституційного ладу і держави від протиправних зазіхань. Забезпечення внутрішнього миру та згоди в суспільстві, врегулювання суспільних відносин, зняття соціальних протиріч, неминучих у суспільстві, що складається з різних класів, груп, шарів, - це нагальна потреба, одна з тих причин, що викликали виникнення держави.

     Ця  функція також спрямована на охорону  життя, здоров'я, честі і гідності громадян, а також на охорону державного і суспільного майна, на охорону приватної власності.

     Під суспільним порядком розуміється система  суспільних відносин, регульованих нормами  правового і не правового характеру (нормами моралі, моральності, звичаями, традиціями і т.п.)

     Суспільний  порядок у більш вузькому, спеціальному розумінні являє собою систему  суспільних відносин, що складаються  головним чином у громадських  місцях і по своєму забезпечують свободу  і недоторканість особи, суспільний спокій, нормальні умови для праці і відпочинку громадян, функціонування і діяльності органів, підприємств, установ, організацій.