Держава як вища форма організації суспільства

Тема 2. Держава як вища форма організації  суспільства. 

      Основні питання теми.

1. Держава як основна і визначальна форма організації спільної діяльності людей.
2. Теорії виникнення держави як суспільного феномену.
3. Типологія держави та її політико-організаційні форми управління.
4. Суспільні функції держави та їх еволюція.

Резюме

Сутнісні  категорії

Питання для творчого осмислення

Завдання  для індивідуальної роботи

Література  для поглибленого вивчення 
 

Література:  

1. Мельник А.Ф. Державне управління: підручник. /А.Ф.Оболенський, А.Ю. Расіна; за ред А.Ф.Мельник.- К.; Знання, 2009 – 582.
2. Авер'янов В.Б. Державне управління: теорія і практика. — Київ, Дрінком-Інтер, 1998 р.с.432
3. Атаманчук Г. В. Государственное управление (организационно-функциональные вопросы) : учебн. пособие / Г. В. Атаманчук. - М. : ОАО "НПО "Экон-ка", 2000. - 302 с.
4. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. - X., 1996. - 398с.
5. Гладун З.С. Поняття і зміст державного управління: адміністративно-правовий аналіз. — Львів, 1996. —21с.
6. Удовик С. Л. Государственность Украины : истоки и перспективи / С. Л.   Удовик. - К.: Ваклер, 1999. - 208 с.

    Вивчення  курсу „державне та регіональне управління” неможливе без глибокого опанування такого явища як держава, як феномену суспільної діяльності людей. Історія розвитку цивілізації засвідчує, що держава завжди була, є і мабуть ще довго буде основною організаційно-економічною, політичною і соціальною організацією, завдяки якій і забезпечується координація і організація стабільної спільної діяльності людей, гарантія вільного і стабільного існування кожного громадянина. Держава є соціально-політичною засадою та конкретною організацією, що забезпечує стабільність та соціально-економічну захищеність кожного індивіда, всіх націй і народів. 

     Поняття “держава” виникло близько 3-х  тисячоліть тому (стародавня держава  Урарту існувала в 9-6 ст. до н.е.). В різні  епохи це поняття мало різний зміст. Питання по державу, її поняття, сутність і роль з давніх пір відносяться до числа основоположних в державознавстві. Це може пояснити хоча б такими причинами: по-перше, дані питання прямо і безпосередньо зачіпають інтереси різних шарів, класів суспільства, політичних партій і рухів; по-друге, ніяка інша організація не може конкурувати з державою в багатогранності виконуваних задач і функцій, у впливі на судьбу суспільства; по-третє, держава – дуже складне і внутрішньо-суперечливе соціально -політичне явище.

     В суспільній літературі дається різне  тлумачення терміну “держава”. Синонімами даного слова є: “країна”, “народ”, “суспільство”, “вітчизна”. Одні, відповідно до своїх поглядів, розуміють під державою організоване в певні обєднання населення, інші – устрій суспільства, треті – апарат влади, державні та правові органи, які здійснюють державну владу. У міжнародному сенсі держава трактується як суб’єкт  міжнародних відносин, якому властиві єдність:

• території;
• населення;
• суспільної влади.

    Визначення  держави можна давати з позицій  таких суспільних наук як право, економічна теорія, соціологія, політологія, тощо. З точки зору політології, держава — це апарат, механізм, який захищає інтереси населення певної території, регулює відносини між членами суспільства, зокрема за допомогою примусу. Держава поширює свою владу на всіх, хто живе на її території. Державна влада передбачає можливість примусу з боку держави, застосування певних “силових” засобів. В окремих державах це спричиняє порушення прав окремої людини, зневажання її гідності. У демократичній державі влада, забезпечуючи інтереси суспільства загалом, одночасно захищає права і свободи кожної людини. Межа державної влади в демократичному суспільстві – забезпечення прав і свобод діяльності кожного громадянина, що не суперечать державно-національним інтересам.

     Загальне  поняття держави має не тільки пізнавальне, але й практичне значення, так як дає правильне орієнтування в складних і, часом, вельми суперечливих, питаннях господарського, політичного і культурного життя, що стоять в якості завдання перед державним управлінням.

     Держава – це організація. Але саме держава як “організація”, на відміну від підприємства (фірми) –організації, необхідно тлумачити у вузькому і широкому значенні. У вузькому значенні держава означає окремий осередок людського колективу, хоч би в мінімальній мірі оформленого. До таких форм слід віднести організацію законодавчої,  виконавчої та судової влад, муніципальне управління, управління обороною  і т.п. У широкому значенні держава означає органічну єдність всіх інституційних складових, що забезпечують виконання державою всіх своїх функцій. Тобто, можна зробити висновок, що держава з одного боку представляє собою в один і той же час як органічно-єдину сукупність інституцій (організацій), а з другого – як окрему інституційну державну одиницю (організацію), діяльність яких в обох випадках підпорядкована досягненню єдиних цілей, що стоять на відповідний період часу перед державою.   

    Держава є організацією суспільства, але організацією особливою, яка характеризується тим, що вона:

1) всеохоплююча  організація - об’єднує в єдине ціле всіх членів суспільства, відображує та забезпечує загальносуспільні інтереси і потреби;

2) територіальна  організація - об’єднує членів  суспільства (громадян) за територіальним принципом, а територія є матеріальною базою держави;

3) єдина  організація, що об’єднує все суспільство як ціле, тоді як всі інші соціальні організації (політичні партії, професійні та молодіжні спілки, асоціації підприємців тощо) охоплюють лише окремі верстви населення;

4) офіційна  організація - репрезентує суспільство, виступає від його імені, і такою визнана іншими державами;

5) універсальна  організація, бо об’єднує членів  суспільства для вирішення питань, що стосуються різних сфер їх життя;

6) верховна  організація - є вищим за значенням  та силою об’єднанням суспільства, всі інші соціальні організації у сфері загальносуспільних інтересів підпорядковані їй;

7) централізована  організація –  внутрішня структура держави здійснюється за ієрархією, тобто підпорядкованістю нижчих організаційних структур (регіонів, місцевих органів державної влади і управління, державних підприємств і установ) вищим, і насамкінець –  загальнодержавним (парламенту, президенту, міністерствам).

           Головні ознаки, які відрізняють  державу від інших  соціальних організацій  такі:

• держава – це єдина політико-територіальна організація влади в межах однієї країни, на визначеній території, основним її призначенням є здійснення владних, управлінських функцій в суспільстві;
• це організація особливої публічної влади: держава – це така публічна влада, яка не зливається з суспільством, а стоїть над ним; держава формально зовні представляє все суспільство;
• це організація влади, яка має у своєму підпорядкуванні аппарат примусу, побудований на правовій основі;
• це організація суверенної влади (неподільність, недоторканість, незалежність та єдність влади і території). Суверенітет як ознака держави має внутрішній і зовнішній прояв. Зовнішній – полягає в охороні влади і території держави від будь-яких впливів інших держав чи сил. Внутрішній – полягає в захищеності державно-правового механізму від внутрішніх насильницьких дій. Єдність державної влади означає, що єдиним джерелом влади у країні є народ, і лише народи може визначити питання про організаційні форми і межі її здійснення;
• невід”ємною ознакою держави є населення, яке пов”язане з нею громадянством чи підданством;
• це організація влади, фінансову основу діяльності якої складають податки;
• обов”язковою ознакою держави є наявність загальнообов”язкових правил поведінки (правових норм), які розробляє, приймає і охороняє держава і які визначають сферу відносин, що охороняються державою, роблять державні рішення обов”язковими на рівні суспільства та встановлюють можливі міри покарання за порушення встановлених норм.

      Держава - це не утворення, що знаходиться над  суспільством і незалежна від нього, а суспільний феномен, що існує в конкретному просторово-тимчасовому контексті. Просторово - часовий характер держави обумовлюється тим фактом, що соціально-господарський порядок діє на конкретній території в конкретний час. Держава — організація економічної, політичної, правової та ідеологічної влади в суспільстві, за допомогою якої забезпечується її цілісність і безпека, здійснюється виконання загальнолюдських та класових соціально-економічних функцій. Держава є універсальною політичною формою організації суспільства, центральним елементом політичної системи. Означена теза ґрунтується на наступному:

• в кожній країні може бути багато політичних організацій, а держава існує лише одна;
• лише держава може вирішувати будь які загально - суспільні справи, а решта організацій вирішують, як правило, справи, що стосуються лише частини суспільства;
• лише держава має право виступати від імені свого народу;
• лише веління держави, втілені у правові норми, є загальнообов’язковими для всього населення країни..

      В інституті держави втілюється природа й організація публічної влади - система закладів, що управляють економічною, політичною і соціальною діяльністю людей. Нарешті, в ній виражається внутрішній територіальний поділ суспільства. Форма держави завжди має відповідне правове закріплення. Усі її елементи мають правову основу - вони фіксуються у конституції, законах, підзаконних актах.

    До  основних причин виникнення держави необхідно  віднести: 

• розпад родо-племінного укладу, розвиток виробництва у зв’язку  поділом праці, зміна умов розподілу суспільного продукту, відокремлення соціальних структур виникла потреба цілеспрямованого керівництва та захисту населення  що проживає на визначеній території;
• необхідність організації великих суспільних робіт, об'єднання в цих цілях великих мас людей. Це особливо виявлялося в тих регіонах, де основою виробництва було поливне землеробство, що вимагало будівництва каналів, водопідйомників, підтримки їх у робочому стані і т.п.;
• необхідність підтримки в суспільстві громадського порядку, що забезпечує дотримання громадянами відповідних законів та правил, сприйняття соціальної несправедливості, соціальну стійкість суспільства, , його стабільність, у тому числі і стосовно зовнішнього впливу з боку сусідніх держав чи племен;
• на пізніших етапах розвитку цивілізації зростання ролі держави обумовлено потребою вирішення складних глобальних проблем людства та ствердженням самодостатності людини.

    Сьогодні  держава націлена в першу чергу  на виконання суспільних функцій, а значить і складає основний стержень здійснення політики. Власне сама держава, як організація, була видумана людством з єдиною ціллю – виконання суспільних функцій, яка найбільш ефективно виконує означену роль серед інших організацій. Держава, здійснюючи відповідну політику, направляє всю діяльність кожного суб’єкта господарювання в суспільне русло. Платон у свій час дав наступне визначення політики; "Політика - це мистецтво жити разом", підкресливши цим важливу об'єднуючу функцію держави. 

    Висновок. Держава повністю не зливається із суспільством, не розчиняється в ньому, вона є організацією, яка певним чином відокремлена, інституціоналізована у вигляді механізму держави (державної системи), має власні закономірності становлення, функціонування та розвитку, а  уповноваженим держави властиві особливі потреби та інтереси, які не завжди можуть співпадати з інтересами більшості населення цієї держави.  Вивчення мотивів та суперечностей між інтересами різних груп в процесі державотворення є предметом теорії державного управління.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Теорії  виникнення держави  як суспільного феномену.

    Понад тисячоріччя люди живуть в умовах державно-правової дійсності: вони є  громадянами визначеної держави, підпорядковуються  державній владі, координують свої дії у відповідності з правовими розпорядженнями і вимогами. Ще із давен люди почали замислюватись над питаннями щодо  причин і шляхів виникнення держави. Створювалися найрізноманітніші   теорії, що по-різному відповідають на такі запитання. Різноманітність цих теорій пояснюється розходженнями історичних і соціальних умов, у яких формувалася кожна з сьогоденних держав та у яких жили автори відповідних концепцій, розмаїтістю ідеологічних і філософських позицій, що вони займали.

    Полярність  і множинність теорій виникнення держави є відображенням різноманітності шляхів її ствердження в різних країнах. Можна виділити три підходи до дослідження держави. Перший – політико-філософський (представники стародавньої філософії Аристотель та Цицерон), згідно якого держава розглядається, як свого роду спілкування, організоване заради спільного блага, задоволення щоденних потреб, як засіб вирішення “загальних справ” і регулювання відносин “народ-держава”. Другий – класовий, що вбачає в державі результат розподілу суспільства на класи та засіб класової боротьби, машину для гноблення одного класу іншим (марксистський підхід). Третій – організаційно-правовий, який визначає державу як організаційний і правовий засіб регулювання суспільних відносин. Теорії про походження держави стали виникати разом з розвитком самої держави, відображаючи рівень розвитку економічного ладу і суспільної свідомості.