Застосування тренажерів для навчання і тренування

     2.Тестування.

     Нами  були проведені тести з метою  визначення технічної підготовки займаються з тренажерами та тренажерними пристроями і без них.

     4.Методи математичних статистик.

     Розрахунок  середнього балу = кількість займаються: сума кількостей влучень.

     Дослідження проводилося в 4 етапи на базі Луцької ЗОШ №3.

     1 етап - аналіз літературних джерел  за темою дослідження, постановка цілей і завдань;

     2 етап - підбір більш ефективних  методик для власного дослідження;

     3 етап - проведення власних досліджень.

     Дослідження проводилися на базі Луцької середньої загальноосвітньої школи №3. У дослідженні брали участь школярі з 6 по 10 класи в кількості 10 чоловік.

     Мета  дослідження: виявити і обґрунтувати, що використання тренажерних пристроїв, в процесі підготовки волейболістів підвищує їхні спортивні результати.

     4 етап - обробка отриманих результатів.

 

2.2. Результати власних  досліджень

     На  початку нашого дослідження з  метою визначення технічної підготовки учасників нами були проведені наступні тести:

     - Нападаючий удар на точність  у зони 1,6,5.

     - Подача на точність в ціль.

     - Нападаючий удар з перекладом.

     - Нападаючий удар по зустрічному  м'ячу.

     Ми  отримали наступні результати:

     У вправах на точність, щоб показали свій рівень підготовленості їм було дано по 3 спроби.

     Один  учасник потрапив на точність з 3 спроб 3 рази.

     Шість учасників потрапили 2 рази з 3 спроб.

     Два учасники потрапили один раз з 3 спроб

     Один  учасник не потрапив ні разу з 3 спроб

     За  отриманими результатами можна зробити  наступні висновки. Такі результати вийшли тому, що під час навчально-тренувального процесу не використовувалися тренажерні пристрої, що полегшують навчання технічним прийомам. Застосування тренажерів дозволяє значно розширити коло засобів спеціальної фізичної, технічної і тактичної підготовки спортсменів.

     Після проведення тестування рівня технічної  підготовки ми поділили групу волейболістів  на дві підгрупи для того, щоб  виявити вплив тренажерів і тренажерних  пристроїв на оволодіння технічними прийомами гри.

     Протягом  місяця обидві підгрупи виконували техніку  нападаючого удару, подачі, блокування, прийому та передачі одна підгрупа займалася з тренажерами та тренажерними пристроями, а інша без них.

     Наступним кроком в нашому дослідженні було проведення контролю і оцінки рівня  технічної підготовки учасників в обох групах.

     Ми  також провели ці ж тести.

     Рівень  підготовки учасників з тренажерами та тренажерними пристроями був такий:

     Таблиця 2.1.

     Показники технічної підготовки учнів

     з тренажерами та тренажерними пристроями

 

     СР арифм .= һ: r

     r - кількість учнів.

     h - сума кількостей влучень. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Таблиця 2.2.

     Показник  технічної підготовки учнів без тренажерів і тренажерних пристроїв.

 

     СР арифм .= һ: r

     r - кількість учнів.

     h - сума кількостей влучень.

     Таким чином, проводячи в системі навчально-тренувальні  заняття з волейболу та використовуючи різноманітні засоби навчання, в тому числі і тренажерні пристрої, які  полегшують навчання технічним прийомам гри, можна домогтися гарної результативності у застосуванні технічних прийомів гри на змаганнях. 

 

Висновок

Отже, раціональне  застосування технічних засобів  дає можливість:

1. цілеспрямовано вирішувати питання управління навчально-тренувальним процесом спортсменів і більш ефективно проводити навчання їх техніці спортивних вправ;
2. розширити коло засобів і методів, що застосовуються в фізичної, технічної, тактичної, морально-вольової та теоретичної підготовки спортсменів;
3. дотримуватися принципу спряженості, тобто відповідності спеціальних вправ основним змагальним рухом, завдяки чому не тільки розвиваються фізичні якості, але й одночасно удосконалюється технічна майстерність;
4. використовувати ефект поєднання долає і поступається режимів роботи м'язів з урахуванням специфіки рухів основного спортивного вправи;
5. вибірково-цілеспрямовано розвивати основні або специфічні групи м'язів, що визначають успіх у даному виді спорту;
6. застосовувати вправи локального і регіонального характеру, що сприяють зміцненню відносно слабких ланок м'язової системи спортсменів;
7. вибірково впливати на певні м'язові групи з урахуванням фаз рухів, де необхідний прояв максимальних зусиль;
8. багаторазово повторювати складнокоординаційні вправи в заданому режимі;
9. відновлювати у м'язовій пам'яті основні фази і деталі спортивного вправи;
10. чітко дозувати навантаження [4., с.89].

     У нашому дослідженні була заявлена ​​гіпотеза, припустимо що, використовуючи тренажерні пристрої в процесі підготовки волейболістів, підвищиться рівень фізичної підготовленості  атакуючого удару, яку ми спробували довести.

     Практика  застосування тренажерних пристроїв  говорить про те, що до числа найбільш ефективних навчальних пристроїв відносяться  ті, які створюють і моделюють  умови, близькі до змагальної діяльності спортсменів, мають високу надійність і безвідмовністю в роботі, забезпечують одержання інформації про результати своїх дії, дозволяють широко використовувати індивідуальну , потокову, кругову форму організації занять і дають можливість комплексного розвитку окремих видів підготовки. Так, тренажерні пристрої допомагають оволодіти окремими фазами ударного руху, інші сприяють об'єднання окремих частин прийому в цілісний руховий акт.

     Ми  отримали наступні результати, що група  в якій при навчанні технічними прийомам гри використовувалися тренажери  і тренажерні пристрої в кінці  дослідження показали результат  засвоєння техніки нападаючого  удару краще, ніж у 2 підгрупи. Результат експериментальної групи - 2.6, результат учнів без тренажерних пристроїв та тренажерів-1.8. Наші результати оброблені і доведені методом математичних статистик. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Література

1. Вайнбаум Я.С. Дозування фізичних навантажень. - М.: Просвещение, 1991 .- 64 с.

2. Голомазов В.А. Волейбол в школі .- М.: Просвещение, 1988.-174 с.

3. Железняк Ю.Д., Портнов Ю.М. Спортивні ігри .- М. Академія, 2001.-310 с.

4. Железняк Ю.Д., Мінбулатов В.М. Теорія і методика навчання предмета

«Фізична  культура» - М.: Академія, 2004.-272 с.

5. Железняк Ю.Д. 120 уроків з волейболу. - М.: Просвещение, 1970.-305 с.

6. Клещев Ю.М. Спортивні ігри: Навчальний посібник для вузів.

-М.Просвещеніе, 1980.-230 с.

7. Ковальов В.Д., мірошників А.Г. Волейбол в школі .- М.: Просвещение, 1976.-111 с.

8. Кочашкін В.М. Методика фізичного виховання. - Л., 1962 .- 301 с.

9. Лук'яненко В.П. Фізична культура знань. - М.: Радянський спорт,

2003. -224 С.

10. Лях В.І., Віленський М.Я. Методика фізичного виховання учнів

10-11 класів. - М.: Просвещение, 2002. - 125 с.

11. Набатникова М.Я. Основи управління підготовки юних спортсменів

-М.: Фізкультура і спорт, 1982. - 280 с.

12. Савін В.П. Спортивні ігри: Техніка, тактика, методика навчання.

-М.: Академія, 2002. - 250 с.

13. Фурманов А.Г., Болдирєв Д.М. Волейбол. - М.: Фізкультура і спорт,

1983 .- 144 с.

14. Холодов Ж.К., Кузнєцов В.С. Теорія і методика фізичного виховання і

спорту: навч. посібник для студ. вищих навчальних закладів. - М.: Академія, 2000 .- 480 с.

15. Холодов Ж.К., Кузнєцов В.С. Практикум з теорії і методики навчання фізичного виховання і спорту. - М.: Академія, 2001. - 144 с.

16. Хомутинський В.С. Волейбол: Програма для секцій колективів фізкультури. -М.: Освіта, 1971 .- 212 с.