Застосування тренажерів для навчання і тренування

     Розробкою і впровадженням тренажерів і  тренувальних пристроїв для фізичної культури та спорту займаються фахівці  багатьох зарубіжних країн, і в першу  чергу США, Англії, Франції, ФРН.

     Науково-технічний  прогрес у спорті здійснюється наступними шляхами:

1. Використання в практиці підготовки спортсменів досягнень технічного прогресу, накопичених у нас в країні і за кордоном у різних видах спорту.
2. Використання в спортивній практиці досягнень технічного прогресу, накопичених в інших сферах суспільно-економічного життя.
3. Створення фахівцями в галузі фізичної культури і спорту нових засобів матеріально-технічного забезпечення системи підготовки спортсменів на основі принципово нових технічних рішень.

     Технічні  засоби у спорті - це пристрої системи, комплекси та апаратура, що застосовуються для тренувального впливу на різні  органи і системи організму, для  навчання та вдосконалення рухових  навичок, а також для отримання  інформації в процесі навчально-тренувальних занять з метою підвищення їх ефективності.

     Тренувальні пристрої - це технічні засоби, що забезпечують виконання спортивних вправ із заданими зусиллями та структурою рухів без  контрольованого взаємодії.

     Тренажер - навчально-тренувальне пристрій для  навчання та вдосконалення спортивної техніки, розвитку рухових якостей, вдосконалення аналізаторних функцій  організму. Завдяки наявності зворотного зв'язку тренажери більш ефективні, ніж тренувальні пристрої.

     Тренувальні пристрої і тренажери можуть бути індивідуального і колективного користування, а їх дія на організм - локальним, регіональним або загальним.

     Тренажери розрізняються за своїм конструкторському  рішенню. Їх технічні особливості визначаються необхідністю переважного розвитку того чи іншого рухового якості або  одночасно декількох. Наприклад, такі технічні пристрої, як бігова доріжка, велотренажер і їм подібні, дозволяють направлено розвивати загальну, швидкісну і швидкісно-силову витривалість стосовно своїх видах спорту. Різні тягові пристрої, еспандери, ролери сприяють розвитку динамічної сили та гнучкості. Використовуючи міні-батут, можна удосконалювати спритність і координацію рухів. Різні за спрямованістю впливу на організм тренажери можуть бути об'єднані в одному пристрої. Такі тренажери називаються універсальними. Так, наприклад, за допомогою гімнастичного комплексу «Здоров'я» можна розвивати практично всі рухові якості.

     В даний час є ряд класифікацією  технічних засобів у спорті: за призначенням, структурою, принципом  дії, формі навчання і контролю, логіці роботи і т.д.

     За  принципом дії технічні засоби поділяються  на світлотехнічні, звукотехнічне, електромеханічні, цифрові моделюють, електронні моделюють, кібернетичні та ін.

     За  формою навчання і контролю їх можна  розділити на засоби індивідуального, групового і поточного використання.

     За  логікою роботи технічні засоби можуть бути з лінійної або розгалуженої програмою, тобто вони можуть впливати як на окремі органи і системи, так  і бути комбінованими. А залежно  від характеру сигналів зворотного зв'язку технічні засоби можуть бути з  альтернативним вибором рухової  дії і з вільним конструюванням програми відповіді.

     Існує безліч видів тренувальних пристроїв  та тренажерів з педагогічної спрямованості  й конструкторському рішенню: з  регульованим зовнішнім опором, імітаційні, полегшеного лідирування, керованого взаємодії [13, с.98]

     Тренувальні пристрої для навчання рухам з'явилися  ще в глибокій старовині. Вже тоді люди прагнули прискорити процес навчання шляхом використання різноманітних  технічних пристосувань. Наприклад, техніку захисту від ударів противника і одночасно нападу на нього гладіатори Стародавнього Риму вдосконалювали за допомогою спеціального пристосування  у вигляді безперервно обертаються  м'ячів. Лицарі середньовіччя освоювали  техніку володіння списом за допомогою  спеціальної машини, яка при точному  ударі падала, а при неточному - завдавала лицарю чутливий удар по спині.

     Спроби  конструювати тренажери, сприяють навчанню техніці рухів у ряді видів  спорту, робилися ще в період першої сучасної олімпіади. Надалі тренажерні пристрої поступово ускладнювалися. Особливо інтенсивним цей процес став з початку 60-х рр.., Коли стало  ясно, що загальноприйняте, спортивне  обладнання не дає бажаного ефекту.

     Технічні  засоби в даний час застосовується тільки в навчанні і тренуванні спортсменів, а й у фізичному вихованні  школярів і студентів. Це сприяє вирішенню  завдань висунутих самим життям, - вдосконаленню навчальних і позакласних занять з фізичної культури в школах, училищах, технікумах і вузах. Поліпшується організація уроку, збільшується його щільність, змістовність, емоційність; технічні засоби допомагають у вдосконаленні фізичних якостей і в процесі навчання вправам.

     За  допомогою технічних засобів  можна ефективніше працювати  над вихованням і розвитком спеціальних  рухових і вольових якостей спортсменів  у різних видах спорту: сили, швидкості, витривалості, спритності, орієнтування у просторі, координації рухів, гнучкості, стрибучості, м'язового почуття, ритмічності, сміливості та інших якостей , необхідних для досягнення успіху в різних видах  спорту.

     Тренажери використовуються і в оздоровчих цілях. Медична та економічна значимість подальшого розвитку тренажерної техніки  в умовах зростаючого попиту населення, висока ефективність її застосування дозволяють розглядати тренажери як один із засобів зміцнення здоров'я, зниження захворюваності і підвищення продуктивності праці.

     Тренувальні пристрої і тренажери різних конструкцій  широко застосовуються і в період відновного лікування.

     Для більш ефективного впровадження тренажерів у процес фізичного виховання, а також для навчання і тренування спортсменів вони повинні бути доступні за вартістю; мати невеликі габарити і  масу; відповідати естетичним вимогам; мати простотою і надійністю в  обігу; бути в безвідмовності в роботі; давати можливість дозувати навантаження; відповідати антропометричним і  функціональним особливостям спортсменів; навички та уміння, що освоюються на тренажері, повинні відповідати  біохімічної структурі змагального  вправи. Необхідно також мати і  програми занять [3, с.158]

     У змісті спортивного тренування як багатогранного процесу виділяють такі основні  компоненти: фізичну підготовку, технічну, тактичну, морально-вольову і теоретичну підготовку. Застосування технічних  засобів, сприяє як підвищенню ефективності всього навчально-тренувального процесу  в цілому, так і кожної з його сторін окремо.

     Історія розвитку технічних засобів, що використовуються у фізичному вихованні та спортивному  тренуванні, показує, що раніше за всіх з'явилися тренувальні пристрої без зворотного зв'язку. Їх конструювали частіше за все самі тренери і  спортсмени, ентузіасти своєї справи. До теперішнього часу у вітчизняній  і світовій літературі є численні відомості про такі тренувальних пристроях, ефективно використовуються у підготовці спортсменів.

     Потім з'явилися тренажери зі зворотним  зв'язком, які є більш прогресивними, оскільки дають можливість кількісно  оцінити дії спортсмена безпосередньо  в ході виконання вправи.

     Наступною сходинкою стало створення багатоконтурних  тренажерів зі зворотним зв'язком  і терміновою інформацією, в яких програмується одночасно кілька показників життєдіяльності спортсмена. Для цього організується кілька одночасно діючих контурів зворотного зв'язку, що, природно, веде до ускладнення  конструкції тренажера. Однак ці витрати окупаються додатковими 

     Можливостями  багатоконтурних тренажерів, що дозволяють більш точно дозувати тренувальні  навантаження, відшукувати оптимальні варіанти техніки рухів з урахуванням  індивідуальних можливостей спортсмена вирішувати ряд інших важливих завдань  спортивної практики.

     У практику спорту технічні засоби спочатку входили лише як тренувальні пристрої, що забезпечують додаткову фізичне  навантаження, і як спеціалізовані пристосування для обробки тих  чи інших елементів техніки, що сприяло  підвищенню свідомості навчання і тренування, створювало умови для підвищення моторної щільності навчально-тренувальних занять.

     Для сучасного етапу характерно оснащення  тренажерних пристроїв різними  пристосуваннями дозволяють отримувати кількісні та якісні оцінки виконуваних  вправ. Термінова інформація та експрес-аналіз забезпечують можливості для реалізації в масовому порядку загальних  схем навчання рухам при індивідуальному  підході до кожного займається.

     Тренажери та тренувальні пристрої в даний  час досить широко застосовуються в  різних видах спорту. А от сучасні  інструментальні методи досліджень та управління, зокрема автоматизовані системи реєстрації та обробки інформації, впроваджуються ще недостатньо швидко. Відбувається це з наступних причин: у спортивній наук поки немає чіткої систематизації найбільш інформативних параметрів, що використовуються при управлінні тренувальним процесом; не визначені технічні та методичні вимоги до технічних засобів, які використовуються при управлінні. Найчастіше технічні засоби виконуються кустарними методами, розробляються окремими фахівцями або невеликими конструкторськими групами. Створення таких приладів і пристроїв носить випадковий характер, їх технічні характеристики значно різняться, що призводить до непорівнянності одержуваної інформації [5, с.41].

     Крім  того, значна частина технічних засобів  не витримує основних методичних вимог  до їх використання у навчально-тренувальному  процесі. Зокрема, не забезпечується максимальне  подобу виконуваних з їх допомогою  рухів основним змагальних вправ  по рухової задачі і прояву фізичних якостей, немає зворотного зв'язку, що значно знижує ефективність процесу  навчання та вдосконалення спортивної техніки.

     В даний час в спортивній науці  й практиці все більш важливе  значення набуває термінова і  достовірна інформація про комплекс параметрів, що характеризують рівень розвитку рухових навичок та функціональний стан спортсмена в умовах його реальної рухової діяльності.

     Жодна система автоматичного управління не може оптимально функціонувати без  комплексу інформації про поточний стан об'єкта управління. Навчання спортсмена того чи іншого руху є окремим випадком управління. При цьому об'єктом  управління є людина. Тому ланка, що замикає канал зворотного зв'язку і забезпечує зняття інформації з  об'єкта управління (спортсмена), є одним  з найбільш важливих ланок, без якого  в кінцевому рахунку система  управління стає розімкнутої, що не забезпечує ефективності її роботи.

     Все це свідчить про те, що розробка технічних  засобів навчання, вдосконалення  та контролю, методики їх застосування безпосередньо в тренувальному  процесі є однією з найважливіших  передумов забезпечення оптимального управління процесом підготовки висококваліфікованих спортсменів.

     Навчання  техніці спортивних вправ нерідко  здійснюється в самих загальних  рисах, без певної системи і своєчасної інформації про його результати, тобто  процес навчання не є достатньо керованим. Ще й зараз часто займаються керують  за допомогою таких понять, як швидше - повільніше, сильніше - слабше, вище - нижче, добре - погано тощо, що не створює  конкретних правильних уявлень у  свідомості займаються, не відповідає його внутрішнім відчуттям.

     Застосування  тренажерів зі зворотним зв'язком  дозволяє спортсменові отримувати інформацію про якість виконання вправ. Якщо він виконав вправу погано, то може дізнатися в чому його помилки. Залежно  від швидкості отримання цієї інформації тренажери зі зворотним  зв'язком поділяються на тренажери  без термінової інформації та зі строкової  інформацією про кількісні та якісні характеристики вправи. Прикладом найпростішого тренажера зі зворотним зв'язком і терміновою інформацією може служити дзеркало на заняттях з гімнастики, важкої атлетики та ін. А до числа тренажерів зі зворотним зв'язком, але без термінової інформації можна віднести, наприклад, відеомагнітофон, за допомогою якого спортсмен може подивитися на себе з сторони вже після виконання вправи [7, с.237].

     В умовах роботи на тренажерах різко  активізується процес самоконтролю, тобто свідомої оцінки кінцевого  і проміжного результатів власної  діяльності з наступним його регулюванням для досягнення найкращого ефекту.