Правила i методика загартування

     Кращий  час для прийому сонячних ванн – ранкові години, коли повітря  чисте і менш нагрітий. При прийомі  ванн необхідно лягати ногами до сонця, голову захищати від сонячних променів. Не рекомендується загоряти натще, безпосередньо  перед їжею і відразу після  неї. Сонячні ванни можна приймати через 30-40 хв. після сніданку, а закінчувати  не менш ніж за годину до чергового  прийому їжі.

     У залежності від часу року, погоди загартовування починають із сеансів тривалістю 5-10 хв. у день. Поступово їх збільшують на 5-10 хв. щодня і доводять до 2-3 годин. Після кожної години опромінення  необхідно робити перерва на 10-15 хв і відпочивати в тіні.

     Під час прийому сонячних ванн забороняється  спати, не можна доводити себе до рясного  потіння. Після сонячної ванни варто  прийняти чи душ викупатися.

     При систематичних заняттях спортом  на відкритому повітрі необхідність у спеціальному прийомі сонячних ванн істотно зменшується, тому що спортсмени одержують достатню дозу сонячної радіації під час занять. 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 2

ВПЛИВ ЗАГАРТОВУВАННЯ НА КРОВОНОСНУ, ДИХАЛЬНУ, СУДИННУ  СИСТЕМИ, СЕРЦЕ, ОБМІН РЕЧОВИН

    2.1. Вплив повітря  на організм

    Повітряні ванни благотворно діють на людину. Завдяки ним людина стає більш  урівноваженою, спокійною. Непомітно  зникає підвищена збудливість, поліпшується сон, з'являються бадьорість і життєрадісний  настрій. Позитивно впливають повітряні  ванни на серцево-судинну систему - сприяють нормалізації артеріального  тиску і кращій роботі серця.

    Отже, у процесі загартовування повітрям відбувається підвищення працездатності всіх систем, що забезпечують терморегуляцію. Стосовно судинної системи це значить, що чим швидше судини після охолодження (звуження) повернуться до свого  нормального стану, тим краще  наш організм пристосовується до холоду.

    Вплив повітряних потоків на людський організм різнобічний. Це вплив і температури  повітря і його вологості, і швидкості  руху, і наявності аерозолей - усякого роду твердих і рідких речовин, що знаходяться в стані дрібного роздроблення. Основний фактор, що впливає на людину, - температура повітря.

Повітряна ванна може бути загальною, якщо впливу повітря піддається вся поверхня тіла, або частковою, коли оголюється тільки його частина (тулуб, шия, руки, ноги).  Вплив повітряних потоків, що гартує, зв'язано насамперед з  різницею температур між ними і поверхнею  шкіри. Шар повітря, що знаходиться  між тілом і одягом, звичайно має  постійну температуру (близько 27-28 °С). Різниця між температурою шкіри  одягненої людини і навколишнім  повітрям, як правило, невелика. Тому-те віддача тепла організмом майже  непомітна. Але як тільки тіло людини звільняється від одягу, процес віддачі  тепла стає інтенсивніше. Чим нижче  температура навколишнього повітря, тим більшому охолодженню ми піддаємося.

    Вплив холодного повітря на велику поверхню тіла викликає в організмі визначену  реакцію. У 1-ий момент унаслідок великої віддачі тепла виникає відчуття холоду, потім кровоносні судини шкіри розширюються, приплив крові до шкіри збільшується і відчуття холоду змін., почуттям приємної теплоти.

    Шкідливі  речовини в окремих випадках, обумовлених  недостатнім провітрюванням навколишньої атмосфери, можуть накопичуватися в  приземних шарах повітря, утворити отрутний смог, що нерідко викликає масові отруєння. Особливу небезпеку  представляють радіоактивні забруднення, що можуть носити глобальний характер.

    Отже, теплі повітряні ванни не стимулюють механізми загартовування, але діють позитивно на організм, покращуючи окислювальні процеси. Більш суттєву дію мають прохолодні і помірковано холодні повітряні ванни, які підвищують тонус нервової та ендокринної систем, покращують процеси травлення, вдосконалюють діяльність серцево-судинної та дихальної систем, підвищують кисневу ємність крові, викликають відчуття бадьорості й свіжості. 
 

2.2. Вплив води на  організм

     Висока  ефективність впливу води на організм порозумівається тим, що її теплоємність у 28 разів вище, ніж теплоємність повітря. Так, повітря при температурі 13° С сприймається як прохолодний, у той же час вода тієї ж температури  здається холодною. При одній і  тій температурі повітря і  води організм втрачає у воді майже  в 30 разів більше тепла. Саме з цієї причини вода розглядається ,як дуже сильний природний засіб, що гартує.

     У водяних процедур є ще одна особливість. Вони, як правило, роблять на людину і механічний вплив. Більш сильна дія в порівнянні з повітрям вода робить і за рахунок розчинених у  ній мінеральних солей, газів  і рідин. До речі, з метою посилення  дратівного дії води іноді до чий  додають 2-3 столові ложки повареної  солі або 3-4 ложки столового оцту.

     Основна ж перевага води як засобу загартовування полягає в температурному факторі. Водяні процедури по своїй температурі  підрозділяють на гарячі - вище 40 °С, теплі - 36-40 °С, байдужні - 34-35 °С, прохолодні -20-33 °С и нижче 20 °С. Розподіл такого роду враховується при проведенні загартовування. Уміло варіюючи температурою води, можна легко дотримуватися точності дозування сеансів загартовування.

     Кожний, у залежності від стану, ступеня  загартованості, інших умов може до того ж вибрати придатний для  себе спосіб процедур. Вплив деяких з них не занадто велико (наприклад, обтирання мокрим рушником). Сила ж впливу інших, скажемо, душу, купання, - досить велика. Однак при всіх обставинах намагайтеся дотримувати найважливішого принципу - поступовості. Інакше кажучи, доцільніше використовувати воду тієї температури, що необхідна в даному випадку.

     Загартовування  водою починають з м'яких процедур - обтирання, обливання, потім переходять до більш енергійних - душ, купання  і т.д.

Систематичне  застосування водяних процедур - надійний профілактичний засіб проти випадкових охолоджень тіла. Не даремно існує  приказка: Хто з водою холодною дружить, той нежиті не боїться. Водяні процедури, багатогранно впливаючи  на організм, поліпшують терморегуляцію, обмін речовин, роботу серцево-судинної і дихальної системи.

    Отже, водні процедури суттєво змінюють хімічну й фізичну терморегуляцію організму, підвищують обмін речовин, стимулюють діяльність центральної нервової системи. Звуження й розширення кровоносних судин — це своєрідна гімнастика судин, яка тренує шкіру, змушує її краще пристосовуватись до зміни температури навколишнього середовища. 

2.3. Вплив сонця на організм

    Сонячне світло складається з видимих і невидимих променів. Видима частина спектра неоднорідна, складається з червоних, жовтогарячих, жовтих, зелених, блакитних, синіх і фіолетових кольорових пучків, що добре помітні після грози, коли на небі веселка. Невидимі промені розташовуються по обидва боки сонячного спектра. Одні з них примикають до його червоної частини і називаються інфрачервоними, інші ж знаходяться за фіолетовим кінцем і тому іменуються ультрафіолетовими.

    Ультрафіолетові промені мають найменшу довжину  хвилі - від 295 до 400 нм. На частку ультрафіолетової області сонячного спектра в земної поверхні приходиться тільки близько 5% сонячного випромінювання. Проте ця область має найбільшу біологічну активність.

    Дія чарівних ультрафіолетових променів на організм неоднаково і залежить від  довжини хвилі. Одні з них роблять  вітаміноутворюючу дію - сприяють утворенню в шкірі вітаміну D, недостатність якого викликає порушення фосфорно-кальцієвого обміну в організмі, приводить до захворювання дітей рахітом. Інші роблять так звану еритемну і пігментну дію, тобто викликають на шкірі утворення еритеми (почервоніння) і пігменту, що обумовлює засмагу. Найбільш короткі ультрафіолетові промені роблять бактерицидні, убиваючі мікроби дія.

    При опроміненні сонцем частина його променів відбивається шкірою, інша частина  проникає всередину і робить теплову  дію. Інфрачервоні промені можуть проникнути в організм на 5-6 див, видимі промені - на кілька міліметрів, а ультрафіолетові - тільки на 0,2-0,4 мм.

    У природних умовах на людину впливає  пряма радіація, що безпосередньо  виходить від Сонця, розсіяна - від небесного зводу і відбита - від різних земних предметів. Енергетичний склад прямої і розсіяної радіації різний і виз., висотою стояння Сонця. Сонячне світло, робить згубна дія на хвороботворні мікроби.

    Отже, сонячне світло володіє воістину дивною цілющою силою. Його промені, насамперед ультрафіолетові, діють на нервово-рецепторний апарат шкіри і викликають в організмі складні хімічні перетворення. Під впливом опромінень підвищується тонус центральної нервової системи, поліпшується обмін речовин і склад крові, активізується діяльність залоз внутрішньої секреції. Усе це благотворно позначається на загальному стані людини. Загартовування сонячним опромінювання покращує обмін речовин, підвищує вміст гемоглобіну в крові, підсилює кровообіг, стимулює травлення, загальний тонус організму, його стійкість проти інфекції. 

ВИСНОВКИ

    Загартовування  — це своєрідне тренування термоадаптаційних механізмів організму, їхня підготовка до своєчасної мобілізації, це один із методів профілактики захворювань і укріплення здоров’я.

    Загартовування  не лікує, а попереджає хворобу, саме у цьому його профілактичне значення. Ним можуть займатись люди будь-якого  віку, незалежно від ступеня фізичного  розвитку, адже воно підвищує працездатність і витривалість організму, нормалізує стан емоційної сфери. Згідно з міркуваннями йогів, загартовування забезпечує злиття організму з природою.

    Виділяють такі основні принципи загартовування:

1. регулярність у проведенні за гартувальних процедур. При відсутності підкріплення вже вироблений умовний рефлекс зникає;
2. поступове збільшення тривалості і інтенсивності за гартувальних процедур;
3. врахування індивідуальних особливостей організму, стан здоров’я, сприйняття до дії за гартувальних факторів, їх витривалість;
4. комплексне використання фізичних факторів: холоду, тепла, опромінення (видимими ультрафіолетовими і інфрачервоними променями), механічної дії повітря, води;
5. виконання за гартувальних процедур на різному рівні теплопродукції організму для підвищення його активності як в  спокої, так і при різній руховій активності людини;
6. досягнення оптимальної стійкості людини завдячується при загартуванні не тільки найбільш в’язких до дії  фізичного агента частин тіла (стопів, шиї, області поясу), але і всього організму.

Загартовування  має позитивний вплив на організм, а саме:

• Загартовування сонячними променями. Сонячне ультрафіолетові промені, діють на нервово-рецепторний апарат шкіри і викликають в організмі складні хімічні перетворення. Під впливом опромінень підвищується тонус центральної нервової системи, поліпшується обмін речовин і склад крові, активізується діяльність залоз внутрішньої секреції. Усе це благотворно позначається на загальному стані людини. Загартовування сонячним опромінювання покращує обмін речовин, підвищує вміст гемоглобіну в крові, підсилює кровообіг, стимулює травлення, загальний тонус організму, його стійкість проти інфекції.
• Загартовування повітрям: теплі повітряні ванни діють позитивно на організм, покращуючи окислювальні процеси. Прохолодні і помірковано холодні повітряні ванни, підвищують тонус нервової та ендокринної систем, покращують процеси травлення, вдосконалюють діяльність серцево-судинної та дихальної систем, підвищують кисневу ємність крові, викликають відчуття бадьорості й свіжості.
• Загартовування водою. Водні процедури суттєво змінюють хімічну й фізичну терморегуляцію організму, підвищують обмін речовин, стимулюють діяльність центральної нервової системи. Звуження й розширення кровоносних судин — це своєрідна гімнастика судин, яка тренує шкіру, змушує її краще пристосовуватись до зміни температури навколишнього середовища.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андреев П.Л. Как нужно закаляться. - К.: Азимут, 2000. - С. 78-80.
2. Воронцова  І.М.,  Біленький  Л.А.  Загартовування  дітей  із  застосуванням інтенсивних методів. Методичні рекомендації. - Санкт-Петербург: Феникс, 1990. - С. 27.
3. Голяченко О.М., Сердюк А.М, Приходський О.О. Соціальна медицина, організація та економіка охорони здоров'я. – К.: Джура, 1997. - 328 с.
4. Єрмолаєва В. Виховання фізично здорових дітей природними засобами загартування. // Початкова школа. - 2004. - № 5. - С. 56 - 57.
5. Іванченко В.Г. Таємниці народного загартування. - М.: Литкон, 1991. - С. 31.
6. Корнелюков Е.Р. Загартовування. - К.: Освіта, 2001. - С. 23-67.
7. Лаптев А.П. Закаливайтесь на здоровье. - М.: Медицина, 1991. - 159 с.
8. Леонов О. Оздоровчі засоби загартування. // Початкова школа. - 2004. - № 12. - С. 60 – 62.
9. Матвеев Л.П. Тоерия й методика физической культури. — М.: ФиС, 1991. – С. 189-201.
10. Свят В.П. Загартовування дітей дошкільного віку. - М.: Амфора, 1988.  - С. 220.
11. Сестринська справа. Навчальний посібник / Під ред. М.Г. Шевчука - К.: 3доров'я, 1992. - С. 88-95.
12. Толкачев Б.С. Фізкультурний заслін ОРЗ. - М.: Олимп, 1988. - С. 102.
13. Традиційні і нетрадиційні  методи  оздоровлення  дітей.  Матеріали конф. – Дубна: 1992. - С. 115.
14. Турсунов М.М. Патогенетичні основи лікарської тактики при частих ОРЗ. - М.: ВАГРИУС, 1987. - С. 18.
15. Щуліпенко І.М. Загальний і спеціальний медичний догляд за хворими з основами валеології. – К.: Кий, 2003. - С. 6-13; - С. 26-34.