Правила i методика загартування

Мiнiстерство освiти і науки, молоді та спорту України

Чернігівський національний педагогічний університет  імені Т.Г. Шевченка

Хіміко-біологічний факультет 

                                                          Кафедра фізичного виховання 
 
 
 
 
 

  

ПРАВИЛА І МЕТОДИКА ЗАГАРТУВАННЯ

Реферат 
 
 
 

Виконав студент 31 групи

Хоменко Антон Олексійович 

Перевірив: викладач

Козерук Ю. В. 
 
 
 

Чернігів 2011 р.

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1 Правила  і методика загартування………………………………………5

1. Основні та загальні правила загартування……………………………...5
2. Методики загартування…………………………………………………10

1.2.1. Методика загартовування повітрям……………………………..10

1.2.2. Методика  загартовування водою………………………………...11

1. Методика контрастного душу…………………………12
2. Методика обтирання снігом, «моржування»…………12

1.2.3. Методика ходіння босоніж……………………………………….13

1.2.4. Методика підвищення стійкості до теплових дій………………14

1.2.5. Методика приймання сонячних ванн……………………………14

РОЗДІЛ 2 Вплив загартовування на кровоносну, дихальну, судинну системи,

          серце, обмін речовин…………………………………………………...17

   2.1. Вплив  повітря на організм………………………………………………...17

   2.2. Вплив  води на організм…………………………………………………...18

   2.3. Вплив  сонця на організм………………………………………………….19

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...21

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….23 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

     

       Загартовування  організму -  це формування   й   удосконалювання  функціональних систем, спрямованих на підвищення імунітету  організму,  що в остаточному  підсумку  приводить  до  зниження  «простудних»  захворювань.  Причому загартовування  дітей  дає  подвійний  позитивний  результат  —  зниження  їх захворюваності і підвищення корисної  зайнятості  батьків  на  виробництві, що має не тільки соціальне, але й  істотне  економічне  значення. Можна без перебільшення сказати, що науково обґрунтовані методи  загартовування є невичерпними джерелами збільшення здоров'я  дітей  різного віку.

     З давніх часів використовувалися  і зараз залишаються  основні  і  найдійовіші засоби загартовування природні сили природи: сонце,  повітря  і вода.

       Загартовування найчастіше  розглядається   як  процес  пристосування організму  до мінливих умов погоди і  клімату. Але  говорячи  про   загартовування як  засобі  фізичного   виховання,    мається   на   увазі   не   тільки пристосування   організму, що   відбуває   під   впливом   несприятливих  умов.  Загартовування  треба   розглядати  як  свідоме  застосування  у визначеній системі  заходів,  що  підвищують  опірність   організму, що виховують здатність  швидко і без  шкоди  для   здоров'я  застосовуватися   до різних умов зовнішнього  середовища.  Загартовування  варто   починати  із  самого раннього  дитинства і продовжувати протягом  усього  життя  видозмінюючи  форми  і методи його застосування  в залежності від віку.  Оздоровче   значення повітряних, сонячних  ванн,  водяних  процедур  безсумнівне. 

      Існує два правила загартування. Їх два  – щоденність і поступовість.

          Під загартуванням  розуміють підвищення стійкості  організму до впливу коливань температури  повітря і води, вологості повітря, атмосферного тиску, сонячного випромінювання та інших фізичних чинників навколишнього  середовища. У фізіологічному відношенні загартування розглядають як адаптацію, що досягається багаторазовим тренуванням, впливом того чи іншого загартовувального чинника або комплексом чинників.

      Загартування підвищує адаптаційні можливості організму не тільки до погодних, а й до інших несприятливих (фізико-хімічних, біологічних, психологічних) чинників, знижує чутливість до респіраторних та інших заразних захворювань, підвищує працездатність, сприяє формуванню позитивних психофізіологічних реакцій. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  1

ПРАВИЛА ЗАГАРТУВАННЯ

1. Основні та загальні правила загартування

    Систематичне  загартовування – випробуваний і  надійний оздоровлюючий засіб! З  його допомогою можна запобігти  виникненню багатьох хвороб, подовжити  життя і на довгі роки зберегти працездатність, вміння радіти життю. Особливо велика роль відводиться загартовуванню в профілактиці застудних захворювань. В 2 – 3 рази загартовуючі процедури їх зменшують, а в окремих випадках навіть взагалі позбавляють. Загартовування укріпляє організм, підвищує тонус центральної нервової системи, покращує циркуляцію крові, нормалізує обмін речовин.

                                   Від простого – до складного

    Принцип систематичності потребує щоденного  виконання загартовуючих вправ. Для того, щоб досягти високих показників загартовування необхідно постійно повторяти дію того чи іншого метеорологічного фактора. І так перша умова: процедури проводяться не час від часу, а систематично кожен день! Повторення дії того чи іншого метеорологічного фактора обов'язкове. Інакше досягти бажаного загартовуючого ефекту неможливо.

    Таємниця  загартовування полягає в тому, що при регулярних процедурах поступово  відбувається зміна реакції організму  на дане подразнення. Систематичне загартовування підвищує здатність нервової системи  пристосовуватись до умов довкілля, що постійно змінюються. Організм, як доведено, звикає до холоду швидше, якщо охолодження  проводиться щоденно по 5 хв., а  не протягом 10 хв. через день. Тривалість же перерв веде до послаблення або  й повної втрати набутих захисних реакцій. Звичайно вже після 2-3 тижнів припинення виконання процедур спостерігається  зниження стійкості організму.

    Своє  загартування можна зберегти лише шляхом неперервного виконання загартовуючих процедур – не зважаючи на вік,пору року. Якщо перерва буде необхідна, то загартовування відновлюється з „м'яких” процедур, потім поступово переходять до більш серйозних.

    Інша  обов'язкова умова загартовування –  поступове і послідовне збільшення дозування процедур. Тільки – і  про це ніколи не слід забувати –  поступове посилення впливу того чи іншого подразника (зниження температури  води, яка використовується для водних процедур або іншої загартовуючої процедури), а також послідовний перехід від малих доз дії до великих забезпечують бажаний ефект.

    Наукові спостереження показують, що загартування організму значно зростає, якщо систематично підвищувати вимоги до нього. Якщо ж  дозу при проведенні загартовуючих процедур поступово не збільшувати, то він уже не зможе стимулювати підвищення степеня загартування і витривалості організму.

    Загартовування  починають з невеликих доз  і найпростіших способів. Невиконання  цього правила може призвести  до небажаних наслідків. Ірраціонально  починати боротьбу за своє здоров'я, наприклад, одразу з розтирання снігом чи купання в ополонці. Таке „загартування” напевно закінчиться серйозною застузою.

    При виборі дози та форми проведення загартовуючих процедур беруться також до уваги індивідуальні особливості організму людини – вік, стан здоров'я... Пояснюється це тим, що реакція органгзму на загартовуючі процедури у різних людей неоднакова. Дітям, наприклад, характерна більша чутливість до дії зовнішніх факторів. Особи, які фізично слабоко розвинені або нещодавно перехворіли якою – небудь хворобою, також значно дужче реагують на дію метеорологіних факторів у порівнянні з здоровими людьми. Не можна також і брати до уваги вік. Зазвичай у людини в 40 – 50-річному віці і далі відбуваються неминучі зміни кровоносних судин і інших систем оргамізму.

    Стійкість організму до несприятливих зовнішніх  факторів у значній мірі підвищується завдяки поєднанню загальних  та особливих процедур.

    При загальних процедурах піддається впливу вся поверхність тіла, при особливих – лише його окремі частини. Особливі процедури здійснюють безумовно не меншу дію на організм, ніж загальні. Однак ефекту можна досягти і при особливому загартовуванні, якщо вміло піддавати впливу особливо чутливі чистини тіла – шию, горло, ноги.

    Високий загартовуючий ефект дає застосування контрастних процедур, коли зігрівання організму швидко змінюється холодом і навпаки, але до такого режиму загартування потрібно себе підготувати.

    Ефективність  загартування набагато зростає, якщо воно проводиться в активному режимі, тобто виконувати під час процедур, наприклад, фізичні вправи або будь – яку роботу для м'язів. Так , доведено, що фізичні вправи при  загартуванні холодом дають змогу  покривати викликану холодом  більшу тепловіддачу за рахунок збільшення теплопродуктивності.

    Активний  режим для покращення стійкості  до холоду передбачає швидше нарощування  інтенсивності подразника, ніж пасивний. Це сприяє швидшому підвищенню стійкості  організму до холоду.

    Починати  загартовування доцільно навесні чи влітку, поступово знижуючи температуру  води чи повітря. Ефективність загартовування вища, якщо воно проводиться у комплексі  з фізичними вправами. Виходячи із фізіологічних механізмів загартовування, його необхідно проводити регулярно, підбирати оптимальну тривалість процедур. Наприклад, ефективніше проводити  щоденне охолодження по 5 хвилин, ніж охолодження через день по 10 хвилин.

      Якщо в процесі загартовування  відбулась перерва, особливо тривала,  організм поступово втрачає набуті  властивості адаптаційних реакцій  до дії несприятливих чинників  довкілля (різкі зміни температури  повітря, атмосферного тиску,  вологості, сильний вітер і  ін.). Тому при відновленні загартовування  необхідно знову дотримуватися  поступовості й послідовності  процедур.

    Підсумовуючи  вищесказане, ми можемо сформулювати 4 основні правила загартовування.

• Перше правило - точне дозування загартовуючих чинників, кожна температурна дія повинні відповідати індивідуальним можливостям організму. Чим сильніша охолоджуюча процедура (наприклад, чим холодніша вода і більша швидкість вітру), тим меншою повинна бути її тривалість. Основна мета суворого дозування загартовуючих чинників - забезпечити будь-якій людині (від новонародженого до людини похилого віку) посильне для неї температурне навантаження.
• Друге правило - систематичність дії загартовуючих чинників. Міцний і стійкий загартовуючий ефект виникає в результаті тренування, тобто системи повторних навантажень, кожне з яких діє на організм в стані нової набутої збільшеної здатності до охолодження. Ось чому дуже важливо не припиняти загартовуючі процедури, адже кожна перерва означає втрату вже досягнутого рівня опірності організму. Тому навіть при хворобі або поганому самопочутті потрібно не припиняти процедури, а лише зменшити їхню інтенсивність і тривалість.
• Трете правило - поступовість збільшення загартовуючих чинників, причому це збільшення має бути східцеподібним. Це означає, що кожне відчутне посилення холодового навантаження має підкріплятися протягом деякого часу для того, щоб організм мав змогу пристосуватися до досягнутої інтенсивності подразнення. Потому температурне навантаження можна знову збільшити.
• Четверте правило - індивідуальність підбору загартовуючих чинників із врахуванням віку, стану здоров'я, навіть астрологічних особливостей.