Лікарсько-педагогічний контроль на заняттях оздоровчої спрямованості з людьми зрілого та похилого віку

Результати первинного лікарсько-педагогічного контролю служать основою для визначення раціональних параметрів оздоровчих занять: направленості, інтенсивності, об’єму. Розроблені таблиці, номограми, які полегшують їх визначення.

По результатам тестування встановлюють рівень фізичного стану. Як правило, виділяють 5 рівнів фізичного стану: низький, нижче середнього, середній, вище середнього, високий.

Низький і нижче середнього рівні фізичного стану характеризуються сукупністю і високою виваженістю  факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань, а саме: надлишкова маса тіла ( як правило більше 30%), артеріальний тиск крові – на верхні границі норми або перевищує її, фізична працездатність знижена в порівнянні з нормальною більш ніж на 40%, рухові якості – більш ніж на 30%. Стан здоров’я знаходиться на грані норми і патології.

При середньому рівні  фізичного стану показники фізичної працездатності і підготовленості  відповідають середньовіковим значенням. Функціональні показники не відхиляються від нормативів. Ризик розвитку серцево-судинних захворювань мінімальний, у окремих людей – явний.

Високий і вище середнього рівні фізичного стану зустрічаються  лише у тренованих людей. У них  відсутній ризик розвитку серцево-судинних захворювань. Рівень функціональних резервів, фізичної працездатності відповідають або вищі визначених значень. Адаптація до фізичних навантажень задовільна, показники захворюваності – низькі, стан здоров’я – стабільний. Характерно, що люди з високим рівнем фізичного стану навіть в віці старше 50 років не рідко досягають результатів у рухових тестах, які відповідають рівню 30 річних.

Оперативний (терміновий) лікарсько-педагогічний контроль проводиться  під час або відразу після  занять для оцінки інтенсивності  і адекватності навантажень функціональним можливостям організму.

Якщо навантаження перевищує  функціональні можливості, виникають  специфічні, суб’єктивні ознаки їх неадекватності. Симптоми, які свідчать про порушення діяльності серця  під час виконання фізичних вправ:

• біль і почуття давлення за грудиною;
• біль, яка віддає в ліву руку і під ліву лопатку;
• дискомфорт в області шлунку;
• короткочасна втрата свідомості.

При їх появі навантаження слід зменшити, а потім призупинити, прийняти судинно-розширюючи засоби і звернутися до лікаря. Ці явища  пов’язані з гіпоксією міокарда, внаслідок порушення кровообігу.

Про різні зміни артеріального  тиску крові під час виконання  фізичних вправ свідчать наступні симптоми: біль і почуття важкості в височній області, шум у вухах, блювання, головокружіння, носові кровотечі.

Крім того, існують візуальні ознаки неадекватності навантажень:

• різке почервоніння або поблідніння шкірних покровів обличчя;
• поява “холодного” поту ( тобто, поява потовиділення при навантаженні низької інтенсивності, коли організм ще не розігрівся);
• синюшність губ;

до об’єктивних показників неадекватності фізичних навантажень відносяться (Пирогова и др., 1986 р.):

• підвищення систолічного артеріального тиску крові до 220 мм. рт. ст.; діастолічного 120 мм. рт. ст.;
• порушення серцевого ритму (часті екстрасистоли, 1:10; пароксизмальна тахікардія, ранні або групові екстрасистоли);
• “горизонтальне” або “дугоподібне” зміцнення сегмента ST від ізометричної лінії на 0,2 мВ і більше;
• підвищення сегмента ST більше 0,2 мВ, які супроводжуються дискордатним зміцненням в протилежних відділах;
• виражені порушення внутрішньошлункової і передсерцево-шлункової провідності;
• зменшення амплітуди зубця R не менше ніж на 50% його значення в спокої;
• інверсія або реверсія зубця Т зі збільшенням його амплітуди більш ніж в 3 рази у порівнянні з вихідною.

Максимальний пульс розраховують попередньо, до початку занять.

Для оцінки інтенсивності  фізичних навантажень в процесі  занять фізичними вправами доцільно користуватися залежністю між ЧСС  і інтенсивністю навантажень (виражених  в % МПК), яка була визначена по R. Shephard (1969 р.) і представлена на номограмі (мал. 3.1.)

Рис. 3.1. Номограма для визначення ЧСС в залежності від інтенсивності фізичного навантаження

Енергетичну вартість циклічних вправ  розраховують по формулі (Иващенко, Странко, 1988 рік), ккал * хв.^-1:

де t – тривалість занять, хв.

Якщо під час оздоровчої 30 хвилинки у жінок 50 років ЧСС становило 120 уд. * хв.^-1, то інтенсивність енергетичних затрат:

а загальні енергозатрати протягом 30 хв. – 6,5*30=195 ккал.

Оцінка ефективності курсу (циклу) оздоровчих занять проводиться за допомогою засобів і методів текучого лікарсько-педагогічного контролю. Крім цього враховують динаміку суб’єктивних відчуттів, показників захворюваності, а також об’єктивних показників здоров’я. Зазвичай використовують ті ж методи обстеження, що і при первинному контролі, тобто до початку курсу занять, щоб зручніше було порівнювати.

Ефект буває трьох типів6 позитивний, індиферентний (відсутність змін), негативний.

Критерії позитивних змін:

• покращення самопочуття, нормалізація сну, бажання займатися фізичними вправами, зниження втомленості;
• зменшення днів непрацездатності, загострень хронічних захворювань, випадків гострих респіраторних захворювань;
• зміни факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань (нормалізація або зменшення маси тіла, нормалізація або зниження артеріального тиску, нормалізація ліпідного обміну, відмова від шкідливих звичок, підвищення рухової активності);
• зниження ЧСС в спокої після сну і при стандартному навантаженні;
• підвищення рівня фізичного стану з низького до нижче середнього, з нижче середнього – до середнього рівня фізичного стану і т.п.;
• покращення результатів рухових тестів (збільшення дистанції за стандартний час, скорочення часу на подолання стандартної дистанції, зменшення реакції ЧСС при виконанні стандартного навантаження).

Особливе значення в процесі  фізкультурно-оздоровчих занять відводиться  самоконтролю. Самоконтроль під час  самостійних занять використовується з метою оцінки:

• рівня фізичного стану;
• інтенсивності і адекватності використовуваних засобів оздоровлення;
• ефективності оздоровчих занять.

Поряд з позитивними змінами  в ряді випадків при надмірному навантаженні можуть спостерігатися ознаки пере тренованості. Найчастіше це  відбувається при  неконтрольованих самостійних заняттях. Через це не тільки спеціалісти в області фізичної рекреації, але й самі люди які займаються, повинні знати ці ознаки:

• зміни настрою, поява роздрукування або депресії;
• загальна апатія;
• втрата інтересу до занять фізичними вправами;
• стан загальної втоми, відчуття важкості в ногах;
• проблеми зі сном;
• головні болі;
• зниження рухових результатів;
• підвищення ЧСС в спокої;
• збільшення лімфовузлів;
• аменорея у жінок передкліматиричного віку;
• підвищена чутливість простудним захворюванням, алергія;

Найбільш типовими причинами пере тренованості в процесі самоконтрольованих занять фізичними вправами є:

• значно швидке збільшення рівня фізичної активності;
• недостатній період відпочинку;
• інтенсивні тренувальні заняття більше трьох разів на тиждень;
• неправильна техніка рухів;
• наявність стресів;
• проблеми з екіпіруванням (наприклад, зношене взуття);
• хворобливі відчуття в суглобах (в колінних – у тих, хто займається ходьбою і бігом підтюпцем, і в плечових – плаванням);
• туго рухливість і хворобливі відчуття в області м’язів;
• запалення сухожиль і зв’язок.

Для профілактики пере тренованості рекомендують:

• використовувати в заняттях навантаження, які по направленості, інтенсивності і об’єму відповідають індивідуальному рівню фізичного стану;
• збільшувати фізичне навантаження не більше ніж на 10% в тиждень;
• раціонально співставляти навантаження і відпочинок протягом дня і тижня, не перевантажувати себе в ті дні, які вільні від занять;
• навчитись правильно оцінювати свої суб’єктивні відчуття.

Висновок. Необхідно пам’ятати, що перед тим, як вирішити займатися спортом чи фізичною культурою, необхідно пройти поглиблений медичний огляд, порадитися із спеціалістами.

Розпочинати потрібно з невеликих  навантажень, поступово збільшуючи дистанцію, тривалість і інтенсивність  занять. В разі відчуття дискомфорту, перевтоми, болі різного роду, необхідно негайно припинити заняття у подальшому зменшити навантаження, пройти консультацію чи огляд у лікаря. Також потрібно через певні проміжки часу проходити поточні медогляди.

 

Висновки:

Фізична активність, заняття фізкультурою і спортом у старшому і похилому віці позитивно впливають на організм як в цілому, так і на окремі його системи ( серцево-судинну, дихальну, нервову, м’язову і ін.). Дають можливість добре себе почувати, позбутися деяких недуг, молодше виглядати, підвищити власну працездатність “відтягнути” старість і безпомічність. І як показали досліди у людей, які займають інтенсивною фізичною працею навіть у похилому віці, краще працює мозок, в доброму стані пам’ять.

Провідне місце у доброму  самопочутті та здоров’ї у подальшому житті є ведення здорового способу життя. Адже, найбільше залежить стан здоров’я людини, саме від ведення способу життя. Також немаловажною умовою здоров’я є відмова від шкідливих звичок (алкоголю, паління, наркотиків).

Ще для здоров’я та доброго самопочуття має раціональне харчування: потрапляння з їжею, білків, жирів, вітамінів, органічних і неорганічних (мінеральних) речовин, які забезпечують нормальну роботу всіх органів і систем організму.

Завжди слід пам’ятати, що перед  тим, як вирішити займатися фізкультурою чи спортом необхідно пройти поглиблений медичний огляд, порадитися з спеціалістами.

Розпочинати потрібно з невеликих  навантажень поступово збільшуючи дистанцію, тривалість і інтенсивність  занять. В разі відчуття дискомфорту, перевтоми, болів різного роду необхідно негайно припинити заняття, у подальшому зменшити навантаження, пройти консультацію чи огляд у лікаря. Також потрібно через певні проміжки часу проходити поточні медогляди.

Дотримуючись цих всіх вище перелічених  умов та принципів, можна до глибокої старості почувати себе молодим, здоровим, бадьорим, життєрадісним і надовго забути дорогу до лікарні.

 

Список літератури:

1. Авдушна А.С. Жизнь без лекарств. М.: Фізкультура и здоровье, 1985. –   71 с.
2. Апанасенко Г.Л. Проблемы управления здоровьем человека //Наука в анатомическом спорте. – 1999 – спец. выпуск. – С. 56-60.
3. Апанасенко Г.Л., Попова Л.А. Медицинская валеология. – К.: Здоров’я, 198. – 248 с.
4. Аронов Д.М. Сердце над защитой. М.: Физкультура и здоровья, 1985. – С. 33-35.
5. Бальсевич В.К., Запорожанов В.А. Физическая активность человека. –К.: Здоров’я, 1987. – 224с.
6. Вайкбаум Я.С. Дозирования физических нагрузок. – М.: Просвищение, 1991. – 64с.
7. Завацький В.І. Фізіологічна характеристика розвитку організму школярів. Луцьк, „Надстир’я” 1994, ст.149.
8. Зимкин Н.В., Коробков А.В. Физическое упражнения как средство повышения устойчивости организма к неблагоприятным воздействиям внешней среды: Повышение устойчивости к гипоксии, токсическим веществам и заболеваниям //Теор. и практ. физ. культ. - М., 1960. – Т23, - №4. – С.270-275.
9. Иващенко Л.Я., Круцевич Т.Ю. Методика физкультурно-оздоровительных занятий. - К.: УГУ ФВС, 1994. – 126с.
10. Іващенко Л.Я., Пирогова Е.А. Вплив фізичних вправ на працездатність і здоров’я людини. К.: „Здоров’є”, 1986.
11. Круцевич Т.Ю. Теория и методика физического воспитания. – 2 том. –К.: Олимпийская литература, 2003.- С. 201-252.
12. Куц А.С. Организационно-методические основы физкультурно-оздоровительной работы со школьниками, проживающими в условиях повышенной радиации. К.: 1977.
13. Макилова В.Н. Физическая культура в пожилом возврасте. – К.: Здоров’я, 1980. – с.-3-9.
14. Пирогова Е.А., Иващенко Л.Я., Странко Н.М. Влияния упражнений на работоспособность и здоровье человека. – К.: Здоров’я, 1986. – 152с.
15. Симаков А.Ф. Рецепты для здоров’я. М.: Физкультура и здоровье, 1996.- С. 5-9.
16. Солодовиченко О.Е. Самостоятельные занятия оздоровительной гимнастикой для женщин второго зрелого возраста.: Метод. Рекомендации. – К.: Олимпийская литература, 1996. – 24с.
17. Сухарев А.Г. Здоровье и физическое воспитание детей и подростков. М.: «Медицина», 1991, ст.272.
18. Транквилитати. Золотая осень жизни. М.: Физкультура и здоровье, 1989. – С. 80-92.
19. Фомин Н.А., Филинг В.П. Возрастные основы физического воспитания. М.: Физкультура и спорт, 1972. – 176с.
20. Шенкман С.Б. Физкультура и здоровье. М.: Физкультура и спорт, 1984. – С.48-52.