Лікарсько-педагогічний контроль на заняттях оздоровчої спрямованості з людьми зрілого та похилого віку

 

 

 

 

 

 

 

 

Лікарсько-педагогічний контроль на заняттях оздоровчої спрямованості  з людьми зрілого та похилого віку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ

Розділ І. Роль фізичних вправ в життєдіяльності організму  та фактори, що впливають на здоров’я дорослих людей.

1. Роль фізичних вправ.
2. Фактори, що впливають на здоров’я дорослих людей.
1. Вплив рухової активності на здоров’я.
2. Норма рухової активності.
3. Шкідливі звички і здоров’я.

Розділ ІІ. Вікові особливості різних періодів життя дорослої людини та складові чинники фізичної культури та спорту для цих людей. Методика їх проведення.

2.1. Вікові особливості.

2.1.1. Характеристика вікових  змін в похилому віці.

2.2. Складові чинники фізичної  культури для людей старшого  та похилого віку. Методика їх  проведення.

2.2.1. Ранкова гігієнічна гімнастика.

2.2.2. Пішохідні прогулянки.

2.2.3. Оздоровчий біг.

а). Ранкова пробіжка.

б). Щоденний лікувальний біг.

2.2.4. Заняття фізичною культурою  у групах здоров’я.

5. Методика загартування.

2.2.6. Раціональне харчування, як  фактор здорового способу  життя.

Розділ ІІІ. Лікарсько-педагогічний контроль на заняттях оздоровчої спрямованості  з людьми зрілого та похилого віку.

Висновки

Список використаних джерел

 

 

Вступ

Неодноразово на загальних, міжнародних і всесвітніх конгресах  кардіологів, геронтологів і спеціалістів по спортивній медицині і лікувальній фізкультурі підкреслювалося, що поряд з нераціональною організацією режиму харчування однією з важливих причин передчасного старіння і порушення нормальної функціонувальної діяльності організму являється недостатня рухова активність. Малорухливий спосіб життя, в першу чергу призводить до зміни стану серцево-судинної системи, яка в похилому віці являється одним з найбільш слабких ланок організму.

Недостатня рухова активність (гіпокінезія) у певній степені обумовлена сучасним способом  життя, механізацією і автоматизацією виробництва. Через це і виникає необхідність у вишукуванні найбільш раціональних фізіологічних методах  боротьби з недостатком рухової активності. Одним з таких засобів являється фізична культура, яка компенсує недостатню рухову активність, що  особливо важливо у старому і  похилому віці, коли за рахунок звичайного старіння у визначеній системі обмежуються рухові можливості людини. Найбільш розповсюдженою формою занять фізкультурою для осіб середнього і похилого віку являється групи здоров’я,  яка створюється у виробничих колективах, спортивних організаціях, на стадіонах, самостійні заняття оздоровчим бігом, ходьбою; загартування і насамперед ведення здорового способу життя:

• рухова активність;
• наявність або відсутність шкідливих звичок (паління, вживання або не вживання алкоголю, наркотиків і т.п.);
• характер харчування (переїдання, недоїдання, нормальне харчування і т.п.);
• загартування (повітрям, водою);
• режим праці і відпочинок;
• гігієна;
• стрес;
• здоровий сон;
• зовнішнє середовище;
• хобі (захоплення музикою, спортом і т.п.);
• суспільна робота.

 

В даній роботі матеріал являється  результатами узагальнення даних літератури і багаторічного досвіду систематичних  спостережень спеціалістів даного профілю  за людьми старшого та похилого віку, які займаються фізкультурою.

 

Розділ І. Роль фізичних вправ в життєдіяльності  організму та фактори, що впливають  на здоров’я дорослих людей.

1.1. Роль фізичних  вправ.

Фізичні вправи, являючись  біологічним стимулятором доброякісних реакцій, в першу чергу здійснюють загальну неспецифічну дію на організм.

Функціональна діяльність організму людей, котрі займаються фізкультурою, забезпечуються умовно-рефлекторними  механізмами, завдяки котрим з’являється  можливість регулювати дію різних факторів зовнішнього і внутрішнього середовища. Умовний сигнал включає цілу систему головних зв’язків, яка забезпечує найбільш цілісну форму взаємодії організму з безумовними агентами. За допомогою умовного рефлексу удосконалюються засоби збереження постійності внутрішнього середовища і шляхи її регулювання, що дуже важливо при навчанні фізичним вправам, розвитку і вдосконаленні пристосувальних реакцій.

Умовно-рефлекторні механізми  – результат діяльності головного  мозку, а реалізація цих механізмів обумовлена рівнем активності центральної нервової системи, яка значно підвищується в умовах активного рухового режиму, особливо в осіб похилого віку. Через це важливим фактором, визначаючим можливості виробітки і реалізації умовних рефлексів, являється стан активності фізіологічних систем і всього організму в цілому.

 Систематично  виконувані  фізичні вправи  стимулюють умовно-рефлекторну   діяльність, удосконалюють маючі  і сприяють утворенню нових  умовно-рефлекторних зв’язків між  корою великого мозку, підкорковими утвореннями, ретикулярною формацією, внутрішніми органами і працюючими м’язами.

Фізичні вправи покращують динаміку основних нервових процесів – збудження і гальмування, збільшують їх рухомість , врівноваженість і  силу, що здійснює вплив на діяльність основних  систем організму, в тому числі і серцево-судинної.

При правильній методиці проведення  фізичних вправ роздражнення рецепторів тканин, беручи участь в  русі, викликає рефлекторно-трофічну перебудову тканинних процесів. По принципу внутрішнього гальмування здійснюється дія на центральну нервову систему – подавлення і видалення застійних вогників збудження. Систематичні заняття фізичними вправами створюють центральній нервовій системі потужну домінанту.

В результаті постійного продумування і повторення вправ виникає модель майбутньої дії, значно полегшує виконання наступних рухових дій.

При позитивних емоціях, які виникають під час занять фізкультурою, відбувається різне збудження  симпатичної частини автономної нервової системи, покращується діяльність органів чуття, підвищується тонус і працездатність центральної нервової системи. В зв’язку з цим покращується перетворення інформації і розвиток пристосувальних реакцій  організму. Підвищується розщеплення  запасів глікогену в печінці і м’язах, викликаючи утворення глюкози – енергетичного матеріалу, необхідного працюючим м’язам. Розщеплення глюкози в скелетних м’язах супроводжується різним посиленням окислювальних процесів. Цьому сприяє викликаючи адреналіном розширення простору бронхів і посилення легеневої вентиляції.

При емоційному напруженні рідко посилюється діяльність серця  і підвищується артеріальний тиск, відбувається перезподілу крові. Артеріоли  брючних органів звужується, судини працюючих м’язів розширюються, що покращує збагачення їх киснем і енергетичними матеріалами. З цього випливає, що при позитивному емоційному збудженні стимулюється робота всіх систем забезпечуючих зовнішніх реакцій організму, створюються умови для інтенсивної і напруженої м’язевої діяльності.

Правильно організовані заняття фізкультурою зазвичай супроводжуються позитивними емоціями, які утворюють позитивний фон для діяльності серцево-судинної системи, дихання і інших систем.

Для правильної оцінки впливу можливих емоцій підчас занять фізкультурою слід враховувати вік людей, які займаються і особливості функціонального стану серцево-судинної системи, наявність вікових судинних дефектів, при яких протипоказане значне емоційне покращення, які супроводжуються різними посиленнями коронарного і церебрального кровообігу (Амосов, Муравов, 1985 р.).

Фізкультура являється  розрядною, яка сприяє нормалізації зрушень, виникаючі при негативних емоціях. Робота м’язів призводить до розширення судин і деякому зниженню артеріального тиску, що зменшує  навантаження на серце і нормалізує його діяльність.

Систематично використовувати  фізичні вправи покращують нервову  регуляцію доцільно дихальної системи, вони сприяють підвищенню окисно-відновних  процесів за рахунок більш повноцінної  утилізації кисню. Це забезпечується збільшенням  глибини дихання, виробіткою більш повноцінного ритму його, використання допоміжних дихальних механізмів (екскурсій грудної клітки і діафрагми, еластичність легень, тонус міжреберних м’язів) насичення артеріальної крові киснем.

Вказані положення мають  важливе значення для осіб старшого та похилого віку, оскільки раціональне використання фізичної культури являється біологічним стимулятором позитивних реакцій, а надмірне дозування їх призводить в першу чергу до порушень діяльності серцево-судинної системи – основної лімітуючої ланки в дозуванні фізичних вправ.

Стан серцево-судинної системи похилих осіб посилює  вплив і на інші системи організму.

Багато клініцистів  відмічають важливу роль дозованої  людської діяльності в профілактиці серцево-судинних захворювань і  розвитку  компенсаторних реакцій. В умовах помірної патології серцевого м’язу дозовані фізичні вправи, підвищуючи активність не вражених ділянок міокарда, у визначеній степені компенсують порушення кровообігу. Фізичні вправи покращують кровопостачання і обмінні процеси в серцевому м’язі, створюють умови для притоку крові до частин серця, сприяють біль енергійному скороченні шлуночків.

Відповідно механізм  позитивної дії фізичних вправ на організм людей, які займаються фізичною культурою нейроендокринно-гуморальний. Нервова ланка цього механізму:

• покращення динаміки – основних нервових процесів кори півкуль великого мозку (збудження і гальмування);
• удосконалення умовно-рефлекторних зв’язків;
• утворення позитивного емоціонального на лаштування до фізичних вправ і збудження в центральній нервовій системі;утворення моделі рухової дії в центральній нервовій системі для виконанні і удосконалення рухових актів.

В ендокринній ланці  механізму дій фізичних вправ  важлива рол належить системі  гіпофіз - кора наднирників.

Збільшення синтезу нуклеїнових кислот і білків приводить не тільки до функціональних, але й до структурних зрушень, забезпечуючи розвиток пристосувальних реакцій до нових умов зовнішнього середовища і до зміни, які відбуваються у внутрішньому середовищі організму. В результаті цього організм пристосовується до фізичних навантажень, що і визначає тренованість організму, яка має важлива значення для здоров’я літніх людей і особливо для тих, хто має вікові зміни в серцево-судинній системі.

Механізм позитивної дії фізичної активності являється основою для реалізації занять фізкультурою в різному віці, в тому числі і в похилому, при умові вивчення пристосувальних можливостей організму за допомогою рішень методів дослідження. Ці механізми більш чітко розкриваються при проведенні лікувально-педагогічних спостережень.

В зв’язку з тим, що в старшому і похилому віці найбільш виражена патологія серцево-судинної системи, вважається, що представляє  інтерес аналіз різних методів лікувально-контрольного обстеження  і систематичного спостереження за станом серцево-судинної системи у людей, які займаються фізкультурою у цьому віці.

1.2. Фактори, що впливають  на здоров’я дорослих людей.

Вивчення факторів, які  впливають на здоров’я людини, показують, що 50% складають фактори, які характеризують спосіб життя людини, 20% - гігієнічні, 20% - спадковість і тільки 10% залежить від стану медицини. Відповідно спосіб життя займає провідне місце в детермінації здоров’я і змінюючи спосіб життя, людина сама може впливати на своє здоров’я.

Під способом життя розуміється сукупність форм діяльності, посередником яких виражає своє існування особистість, індивід, соціальної групи (студенти, робітники, службовці і т.п.), суспільство.

Встановлено, що здоровий спосіб життя  робить життя якісно кращим, збільшує його тривалість.

Розглянемо вплив основних факторів здорового способу життя  на здоров’я людини. На основі вивчення взаємозв’язку між рівнем рухової  активності, захворюваністю і смертністю у 17000 випускників Гарвардського  університету, яким на час дослідження було 35-74 років ( тобто через 10-15 років після закінчення вузу), було встановлено, що:

• більш активні випускники прожили довше і характеризувалися зниженим ризиком смерті;
• позитивний вплив активного способу життя, яке проявлялося в  збільшенні тривалості життя, починалося з першого кроку і продовжувалося неупинно зростати зі збільшенням рухової активності;
• максимальна користь для здоров’я була досягнута в тих випадках, коли найбільш малорухомі випускники ставали більш активними;
• найменший ризик розвитку захворювань і передчасної смерті, а також максимальне збільшення тривалості життя було у найбільш у фізично активних студентів, які щоденно витрачали близько 2000 кілокалорій і більше на заняттях масовим спортом.

Крім того було встановлено, що щоденні заняття масовим спортом, при яких енергетичні затрати складають 2000 Ккл. в тиждень, збільшують тривалість життя на 2 роки у віці до 60 років, після 60-тя вісім місяців.