Лікарсько-педагогічний контроль на заняттях оздоровчої спрямованості з людьми зрілого та похилого віку

Велике значення має  відмова від паління у віці 35-54 роки тривалість життя збільшується більш ніж на 2 роки, в 55-64 – на 1,8 року, в 65-74 – на 1,45 року, 75-84 – 9 місяців, якщо рівень рухової активності збільшувався до 1500 Ккл. • тиж ^-1 і людина відмовляється від паління приріст подовження життя у два рази більший, ніж при малоактивному способі життя, але при відмові від паління.

Найбільший ефект спостерігається  при переході до здорового способу  життя (відмова від паління, підвищення рухової активності, нормалізація харчування) при одночасній нормалізації стану  функціонального стану серцево-судинної системи.

Моніторинг 7000 дорослих людей протягом 5,5 року показав, що тривалість життя і стан здоров’я тісно пов’язані  з наступними здоровими звичками:

• регулярне 3-х разове харчування;
• щоденний сніданок;
• регулярна рухова активність середньої активності;
• повноцінний сон (7-8 годин);
• відмова від паління;
• підтримання оптимальної ваги тіла;
• не вживання або обмеження вживання алкоголю;
• додаткове споживання вітамінів А, Е, С, і бета-каротину;
• зниження чутливості до стресів;
• заняттям суспільною діяльністю.

 

1.2.1 Вплив рухової  активності на здоров’я.

Коли одного з філософів  древності спитали: “Що цінніше  – багатство чи слава?”, - він  відповів: “Ні багатство, слава не роблять людину щасливою. Здоровий бідний щасливіший здорового короля!”  ці слова точно відображають головну думку: багатство чоловічого життя – це здоров’я.

Наукові досліди показали взаємозв’язок між рівнем рухової  активності і захворюваністю, смертністю. Автоматизація і механізація  виробництва, штучний розвиток різних засобів зв’язку, транспорту, умов життя призвели до значного обмеження рухової активності.

Поступово знижується інтерес  до спорту, тривале перебування на робочому місці в одній і тій  же позі, відпочинок переважно за читанням або переглядом телепередач, обмежують  рухову активність дорослої людини. Це призводить до значних порушень в діяльності життєвозабезпечуючих систем і передчасному старінню і смерті.

Цікаві результати дослідів, проведені професором І. Муравйовим. Вчений вивчив дві групи мишей  одного віку. Одну групу не обмежував в рухах, руховий режим другої групи мишей був різко обмежений – їх помістили в маленькі клітки. Результат експерименту виявився вражаючим: тривалість життя тварин, які вели малорухливий спосіб життя була в 6 разів коротшою, ніж активних мишей. Розріз показав, що у малорухливих  мишей було різко виражені процеси старіння в серці, в легенях, в печінці. Крім цього були виявлені різко патологічні явища.

Ще Аристотель писав: “Ніщо так не зморює і руйнує людину, як тривале фізичне ледарство”. Науковими дослідженнями встановлено, що у осіб, які ведуть „сидячий” спосіб життя смертність в результаті серцево-судинних захворювань спостерігається в 2 – 3 рази частіше, ніж у фізично активних людей (Аронов, 1985р.).

Тривале зниження рухової  активності призводить до виражених і стійких порушень, які поступово стають не зворотними  і вколи кають найбільш розповсюджені в наш час хвороби, так звану „хвороби цивілізації”: гіпертонічну хворобу, атеросклероз, ішемічну хворобу серця, захворювання судинні, порушення постави з ураженням кістково-м’язового апарату; сприяють розвитку інфаркту міокарда.

В той же час фізичні  вправи, регулярні заняття фізкультурою і спортом здійснюють позитивний ефект, який проявляється, в  перш за все, в екомінізації і стимуляції функцій організму.

Екомінізуючий ефект появляється  в зменшенні показників діяльності організму в стані спокою. Так, якщо частота серцевих скорочень у нетренованих більше 80 уд•хв.^-1, от у тренованих – менше 60уд/хв.^-1. часто та дихання у не тренованих більше 1,6, у тренованих – менше 12 цикл•хв^-1.

Стимулюючий вплив рухової  активності проявляється в підвищенні функціональних резервів, працездатності, сили, витривалості. Покращується самопочуття, появляється відчуття бадьорості, нормалізується сон, апетит.

Характерно, що оздоровчий ефект рухової активності більш виражений у похилих людей, ніж у молодих. Про це свідчить результати наукових досліджень.

Вплив місячного фізичного  тренування на молодих і похилих  людей.

 

Показники	Вік, років	До тренування	Після тренування, % до вихідного рівня
Сила м’язів, кг:
Кисті	20-29 60-69	50,8 38,8	+14,0 +25,3
Спини	20-29 60-69	149,7 95,0	+19,8 +34,7
Працездатність м’язів передпліччя, Дж	20-29 60-69	62,3 44,3	57,9 63,9
Тривалість відновлення  частоти серцевих скорочень	20-29 60-69	165,4 219,0	8,7 17,0

 

Під впливом тренування підвищується адаптація організму  до негативних факторів зовнішнього  середовища (холоду, радіації).

Наукові дослідження  показали, що треновані краще переносять радіацію ніж не треновані. В то й  же час в умовах підвищеної радіації пристосування і оздоровчий ефект залежить від направленості засобів фізичної культури і їх ефективності. Найбільш ефективними у цих умовах являється вправи низької активності зі значним статистичним компонентом.

При адаптації до фізичних навантажень покращується скоротлива здатність міокарда, знижується потреба кисні підвищується вміст глюкози, білку і активність ферментів, необхідних для ефективної і тривалої роботи серця. Це призводить до економізації роботи серця і підвищенню енергетичних ресурсів. Основні фізіологічні показники в стані спокою у тренованих, знаходиться на більш „економічному” рівні, а максимальні можливості при м’язовій роботі більш високі, ніж у не тренованих.

При систематичних заняттях фізичними вправами значно змінюється морфофункціональна характеристика дихальної системи: розвиваються дихальні м’язи, збільшується загальна ємність легень, покращується ефективність функції дихання.

Позитивні зміни спостерігаються  в опорно-руховому апараті: вдосконалюється  кровопостачання і нервова регуляція м’язів, підвищується активність ферментів, які прискорюють аеробні і анаеробні реакції в м’язах, покращується функціональна здатність суглобів.

Тренування хворих призводить до більш швидкому оздоровленню або  більш легшому перенесенні хвороби, попереджує розвиток ускладнень. Наприклад, після операції на серце суворим ускладненням, яке часто супроводжується летально, являється пневмонія. Використання фізичних вправ і масажу з перших днів після операції сприяє покращенню цього ускладнення.

Досвід свідчить, що люди, які займаються фізичними вправами рідше хворіють простудними захворюваннями, у них менше днів не працездатності, і що особливо важливо, заняття фізичними вправами збільшують фізичну працездатність, знижують появи втоми, підвищують можливість реакції, гнучкість, витривалість, тим самим сприяють підготовці до високовиробничої праці.

Однак неадекватні навантаження, перевищуючі функціональні можливості організму не6рідко призводять до негативних наслідків, а  в ряді випадків – і до незворотнім змінам. Це відбувається при не знанні або ігноруванні основних принципів використанні фізичних вправ.

Видатний лікар XVIII ст. Тіссео стверджував, що рух як такий може по своїй дії змінити любий засіб але всі лікувальні засоби світу не можуть замінити дії руху (Круцевич, 2003р.).

 

1.2.2. Норма рухової  активності.

В літературі останніх років  широко обговорюється про рівні  рухової активності, необхідних для  нормальної життєдіяльності в різні  вікові періоди.

У відношенні норми рухової  активності дорослих людей існує декілька думок. Відповідно в одній точці зору, доросла людина повинна щоденно витрачати над основного обміну на м’язову роботу 1200 – 1300 Ккл., що забезпечує нормальне функціонування організму, необхідну працездатність, попереджує від детренованості. Задумкою прихильників цього положення, якщо фізична активність менша норми, виникає своєрідний „дефіцит” м’язової діяльності, який необхідно компенсувати за рахунок включення спеціально організованих занять фізичними вправами.

Такий підхід привернув увагу спеціалістів по фізичні культурі в силу своєї простоти і можливості визначення „дефіциту” рухової активності у людей різних професіональних груп. При цьому допускалась дефіцит рухової активності розглядати як звичне значення об’єму занять фізичною культурою.

Однак такий підхід до визначення норм рухової активності має значні недоліки, оскільки не враховує функціональні резерви організму, індивідуальну потребу в русі. Клініко-фізіологічним дослідженням встановлено, що норми рухової активності строго індивідуальна.

1.2.3. Шкідливі  звички і здоров’я.

Шкідливі звички входять  в число найважливіших факторів ризику багатьох захворювань. Навіть епізодичне вживання в молодості алкоголю, паління  несуть в собі загрозу розвитку алкоголізму  пристрасті до тютюнопаління. Ще більш небезпечним використання засобів, котрі володіють наркотичними або токсичними діями.

Є дані, що в молодіжному  середовищі з віком кількість  осіб, які вживають алкоголь, збільшується (табл.1.1.).

Таблиця 1.1.

Процент молоді, яка вживає алкоголь

Вік, р.	Не вживають	Вживають рідко	Вживають часто
До 20	50,8	28,3	20,9
20-25	28,4	49,3	22,3
26-30	21,1	54,4	24,5

 

По даних наукових досліджень, у хворих алкоголізмом і регулярно вживаючих алкоголь в 2-2,5 рази частіше зустрічаються  психічні розлади, туберкульоз органів дихання, венеричні хвороби, захворювання печінки. 75% померлих в результаті нещасних випадків і травм – люди, що споживають алкоголь.

Велику небезпеку для  здоров’я представляє паління. Є  відомості про те, що 40% населення  земної кулі становлять люди, що палять.

Встановлено, що активне  паління віднімає 8-10 років життя, викликає рак легень, підвищує ризик  серцево-судинних захворювань, мертвонароджуваність, смертність новонароджених, веде до великих  економічних втрат.

Тютюновий дим шкідливий для непалящих, не менш, ніж для самого курця. Особливо він небезпечний для жінок. Таким чином отруєння оточуючих тютюновим димом – питання загальної культури.

У країнах де, ця звичка укоренилася давно, 90% летальних  випадків пов’язано з раком легень, 30% всіх ракових захворювань припадає на курців. 80% випадків захворювань хронічним бронхітом і емфіземою легень зв’язані з палінням, ця звичка стає причиною 20-25% коронарних захворювань серця і пов’язаних з ними смертельних випадків. Сюди ж слід віднести респіраторні захворювання, язву шлунку, ускладнення вагітності. У жінок, які палять народжуються діти з пониженою масою тіла, відхиленнями розумового і фізичного розвитку, збільшується ризик смертності.

Ризик захворювання раком  особливо зростає, якщо людина почала палити в молодому віці. У людей, які відмовилися від вживання тютюну вірогідність захворювання знижується. Разом з тим у них збільшується маса тіла, що само по собі служить фактором ризику. У деяких осіб збільшення маси тіла становить 2,7-3,6 кг, 10% чоловіків і 13% жінок збільшують масу тіла в межах 13,5 кг. Шанс збільшити масу тіла зростає після 55 років.

Сигаретний дим містить  бензол, який служить джерелом іонізуючої радіації. Люди, які палять частіше  хворіють лейкемією і раком спинного мозку (мієлома). При обстеженні 34 тис. людей було виявлено, що у тих хто викурює в день 25 і більше сигарет лейкемія зустрічається в тричі частіше, ніж у тих, хто не палить. Для тих, хто палить 15 років і більше, ризик захворіти раком спинного мозку збільшується в п’ять разів. У тих, хто палить зі стажем 15 років і більше, які викурюють по 25 сигарет в день ризик збільшується в сім разів.

Як правило, звичка до паління формується до 17-ти літнього віку. В останній час збільшилася  кількість підлітків і жінок. Раннє паління особливо небезпечне для молодого організму. Найбільш часті причини, які спонукають до паління – цікавість, приклад дорослих, друзів, вплив телебачення, психологічні проблеми, конфлікти, наявність кишенькових грошей.

В останні роки відмічено збільшення кількості людей, які вживають наркотики. В основному це молодь: 80% наркоманів – люди у віці до 30 років. Велику небезпеку представляє вживання психотропних засобів, не віднесених до наркотичних, але які формують залежність, швидко інвалідізуючи підлітків - токсикоманію.