Життєвий шлях та наукова творчість Макса Вебера

     На  сьогодні найвідомішу веберівську  працю вже перекладено англійською, французькою, російською, італійською, іспанською, португальською, голландською, норвезькою, угорською, хорватською, корейською та іншими мовами. Пропонуючи читачеві український переклад цього твору, сподіваємось, що він принесе користь  усім, хто цікавиться проблемами нашої  культурної традиції та її зв’язків з  духовним життям інших європейських народі В сучасній західній соціології  питання методології соціального пізнання все частіше висуваються на перший план. Серед різних методологічних підходів одне з важливих місць займає конструктивна типологія, в межах якої розробляються актуальні “позаемпіричні” проблеми, в тому числі приділяється велика увага визначенню статуса загальних понять і принципів соціального пізнання. В умовах кризи позитивіських, вузькоемпіричних методів і відсутності загальнометодологічних концепцій багато буржуазних дослідників висловлюють надію, що конструктивна типологія може заповнити прірву між теорією і емпірією. Конструктивна типологія пов’язана з основними принципами вчення М.Вебера і являється відображенням неокантіанської традиції в сучасній немарксистській соціології. Безсумнівною заслугою Вебера є виділення ним – вперше в буржуазній соціології – методологічних питань, пов’язаних з призначенням типологічних понять, їх функціональною роллю і відношенням до емпіричного змісту. Стверджуючи всією своєю теорією ідеальних типів, що хід конкретних подій не може бути досліджений без абстрактних категорій, Вебер в певній мірі визнавав діалектичність пізнавального процесу, однак при цьому у відповідності з традиціями неокантіанської гносеології абсолютизував існуючі відхилення, неспівпадіння поняття і об’єкта та відривав поняття від дійсності. 

4. Макс  Вебер і сучасність

     Вплив Вебера на соціологію було величезний, але неоднозначний.

     Парсонс, що багато зробив для популяризації  Вебера в США, доклав чимало зусиль, щоб синтезувати його ідеї з ідеями Парето і Дюркгейма в рамках єдиної теорії соціальної дії; теоретичні категорії  Вебера були при цьому вирвані  з історичного контексту і  перетворилися на поняття з позачасовим  змістом. У той же час Вебер  використовувався як прапор антінатуралістіческой  орієнтації в соціології. Криза структурного функціоналізму в 60-х роках нашого століття посилила інтерес до антипозитивістських ідей і історизму Вебера, але одночасно викликала гостру критику його методологічного об'єктивізму, принципу «свободи від цінностей» ліворуч (Гоулднер та ін.) У соціології ФРН ставлення до Веберові - точніше, його інтерпретація - в той же період стало одним з вододілів між позитивістської-сцієнтистської і левомарксістской орієнтаціями (зокрема, Франкфуртської школою); цей конфлікт, що охопив широке коло питань, особливо яскраво проявився на з'їзді соціологів ФРН в 1964 р., присвяченому сторіччю з дня народження Вебера.

     Ситуація  змінилася з середини 70-х років: зараз соціологія в ФРН переживає  свого роду «веберовский ренесанс», орієнтований діаметрально протилежним чином, ніж інтерес до Вебера в ліворадикальної соціології 60-х років. Ця нова тенденція знайшла своє вираження в роботах К. Зейфарта, М. Шпронделя, Г. Шмідта, почасти В. Шлюхтера та ін Представники цієї тенденції, з одного боку, виявляють етичні коріння принципу раціональності, а з іншого - пропонують конкретно-соціологічну розшифровку цього принципу з метою показати, які соціальні верстви є носіями принципу раціональності протягом історії нового часу. У полеміці з названими авторами ідеї Франкфуртської школи - з відомими, втім, застереженнями - продовжує відстоювати Ю. Габермас.

5. Висновки

     М. Вебер - один з найбільш великих соціологів початку ХХ століття. Деякі його ідеї формувалися в полеміці з  марксизмом. К. Маркс, у своїх роботах, прагнув зрозуміти суспільство  як певну цілісність, соціальна теорія М. Вебера виходить з індивіда, з  його суб'єктивної свідомості своїх  дій. Якщо ми будемо розглядати творчість М. Вебера, присвячену типам панування, то можна помітити, що предметом його дослідження стають деякі історичні цикли. Відхід від повсякденності шляхом харизматичного панування, потім повернення до повсякденних форм правління, історія переходу від традиційної влади до раціонально-легітимною - ось основні моменти творчості М. Вебера. Політична соціологія М. Вебера дуже повчальна і корисна для сучасного читача, який довгий час виховувався під впливом ідей марксизму. Не всяку критику марксизму можна визнати справедливою у Вебера, але соціологія панування може багато чого пояснити як в нашій історії, так і в сучасній дійсності. Багато соціологічних понятть донині широко використовуються в засобах масової інформації та в науковому середовищі. Така сталість творчості М. Вебера говорить про фундаментальність і общезначимість його праць. Якщо зробити загальний висновок до праці М.Вебера, то очевидним є одне - автор повністю переконаний у тому, що саме протестантські секти стали "винуватцями" сучасного капіталізму. І, хоча, жоден з релігійних вождів (Кальвін, Лютер, Цвінглі) і не ставив перед собою мету сформувати капіталістичний устрій сучасного типу, але вони створили всі необхідні умови для цього.

     Про вплив "Протестантської етики" на перебіг формування нормального, здороврго капіталістичного суспільства  говорилося багато і часто з початку XX ст. аж по сьогоднішній день. Але я хотіла би сказати одне: те, що залишив нам Вебер - це невичерпне джерело інформації для роздумів ще для багатьох поколінь. Адже, протягом цілого століття "Протестантська етика і дух капіталізму", як і вся творчість Вебера загалом досліджувалися дуже багатьма науковцями. І в кожному такому дослідженні завжди знаходилось щось таке, чого не помічали інші. На базі цих, непримітних на перший погляд, нюансів деякі дослідники запропонували багато корисних ідей, які згодом були вивчені детально і слугували основою інших наукових праць. Конкретний вплив формул Вебера в сучасному капіталістичному світі важко недооцінити. Давайте подивимся, хто визначав життя людства на різних етапах його існування - такими визначниками були окремі, вийнятково здібні особистості: філософи, полководці, вчені, письменники, глави держав і т.д. Саме зусилля таких людей штовхали людство в певному напрямку (як правило до вдосконалення). Так твори Арістотеля та Платона до цього часу змушують сучасних мислителів дотримуватись визначених в них стандартів; Піфагор, Архімед, Ньютон визначили певні рамки для розвитку науки; зусилля ідеологів американського способу життя Т.Джеферсона, Дж.Вашінгтона, Дж. Медіссона багато в чому призвели до формуванню того, що зараз зветься Сполученими Штатами Америки. З огляду на такий порядок речей в суспільстві стає зрозумілим, чому твори Макса Вебера і до сьогодні такими популярними. Вся справа в тому, що автор розкриває те, що незмінно керує життям людей найрозвиненішої частини людства впродовж кількох століть - дух капіталізму. Саме йому ми завдячуємо можливістю розвитку на даному історичному етапі. Але капіталістичний дух, про який писав Вебер притаманний далеко не всім. Можна легко визначити того, хто керується ним у повсякденному житті, а хто ні. Нажаль, я не можу сказати, що дух капіталізму притаманний українцям. Так, дійсно, ми є дуже працьовитою нацією, і більшість українців не мислить свого життя без повсякденної праці. Але внаслідок певних історичних умов наша нація не могла працювати сама на себе, а, отже, не могла виробити в собі ту жилку, якою пишаються європейці та американці. Крім того, в нас ніколи не були популярними протестанські ідеї, тут також ми "завдячуєм" нашим сусідам (як східним, так і західним). Але це все історія, а на сьогоднішній час є багато українців, які хотіли би сказати:"В нас теж є капіталістичний дух!" При цьому вони посилаються на ті "ринкові відносини", на більшість необхідних для них інституцій, всі з яких просто і примітивно запозичені за кордоном, на деякі інші, аналогічним шляхом взяті, елементи капіталізму. Деякі з таких людей твердять:"3 допомогою Заходу ми за енну кількість років побудуємо капіталізм! " Але чи зможемо ми "побудувати" капіталізм, навіть з допомогою Заходу, навіть за велику енну кількість років? На це питання відповідає українцям сам Макс Вебер. Він говорить, що нікому і ніколи не вдасться "побудувати" капіталізм, адже для цього потрібно існувати сформованому "Духу". Саме сформованому, а не побудованому! То ж давайте не будемо впевнені у тому, що нам першим поталанить "побудувати" і капіталізм і його незмінний дух. Якщо ми коли-небудь і будемо жити в капіталістичному суспільстві, то ми до цього прийдем лише еволюційним шляхом. Якщо ми виплекаєм в собі капіталістичний дух самостійно, а не запозичимийого де-небудь інде, то це нам вдасться. А може плекаючи в собі цей дух ми знайдемо якусь іншу формулу, яка поєднає наші історичні традиції з традиціями заходу і стане основою майбутнього світового устрою? І тоді неодмінно з'явиться якийсь український Макс Вебер, який так само геніально пояснить всьому світові український винахід. Принаймі, у нас є всі передумови щоб сподіватися кращого.  

     ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

1. Арон Р. Этапы развития социологической  мысли. М.: Прогресс: Универс, 2003. - 462с.
2. Беккер Г., Босков А. Современная социологическая теория. - М., 2005.-219 с.
3. Вебер М. Понятие социологии и «смысла» социального действия // Избранные произведения. - М., 1990. - С.13-40.
4. Вебер Макс. Протестантська етика і дух капіталізму. – К.: Основи, 1994. – С.8-24.
5. Гидденс Э. Развитие социологической теории // Социология.- М., 1999.- Гл. 22.
6. Громов И. А., Воронцов А. В., Мацкевич А. Ю. Социология: XIX-XX вв.: Учебное пособие. - М., 1997. - 385с.
7. Давыдов Ю.Н. Исторический горизонт теоретической социологии // История теоретической социологии.- М., 1997. - 340с.
8. Добренько В. И., Кравченко А.И. Социология. - Т. 1. Методология и история. М., 2000. - С.20-42.
9. Иванов Д.В. Эволюция концепций глобализации // Телескоп. - 2002.- № 4. - С.2 -7.
10. Конт О. Курс положительной философии // Западно-европейская социология XIX века. Тексты. /Под ред. В.И.Добренькова.- М., 1996.-С.3-12.
11. Кравченко А.И. Социология: Учебник для вузов. – М.: Академический проект, 2002. – 508 с.
12. Осипов Г. В. Предмет и структура социологического знания // Социология. Основы общей теории. - М., 1999. - Гл. 2.
13. Парсонс Т. О структуре социального действия. - М., 2000.-186с.
14. Ритцер Дж. Современные социологические теории. - 5-е изд. - СПб: Питер, 2002.- 380с.
15. Сорокин П. А. Предмет социологии // Система социологии. -1993. - М., Т. 1.- Гл. 1.
16. Соціологія: підр. /За ред. проф.. В. Г. Городяненка. – К.: Академія, 2002. – 559 с.
17. Соціологія. Навч. посіб /За ред. С.О. Макеєва. - 3-тє вид., стер. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2005. - 455 с.
18. Спенсер Г. Общество есть организм / Основания социологии // Западно-европейская социология XIX века. Тексты. Под ред. В.И.Добренькова.- М., 1996.- С.30-39.
19. Тернер Дж. Структура социологической теории. - М., 1985. - 193с.
20. Швець С.Б. Еволюція концепцій раціональності ХХ століття: від М. Вебера до Ю. Габермаса // Зб. наук. праць. - Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2006.- У 2-х т. - Т.1.  - С. 233 - 238.
21. Эфендиев А.Г. Социология как наука //Общая социология. - М., 2000.- Гл. 1.
22. Ядов В.А. Некоторые проблемы теории и методологии социологических исследований //Стратегия социологического исследования.- М., 1998. - Гл. 1.