Життєвий шлях та наукова творчість Макса Вебера

Київський економічний інститут менеджменту

«ЕКОМЕН» 
 
 
 

Курсова робота

з курсу:історія  соціології

на тему:«Життєвий шлях та наукова творчість Макса Вебера» 
 

                                                                                         Студентки

                                                                                         Київського економічного

                                                                                          інститутуl курсу

                                                                                          спеціальності соціологія

                                                                     Черковської М.О. 

                                                                                    Перевірила: Ілляхова М.В. 
 
 
 

Київ-2010

Зміст

1. Вступ………………………………………………………………………3
2. Життєвий шлях Вебера:…………………………………………………5

  2.1.Роки  дитинства та навчання………………………………………………5

    2.2.Вчителювання…………………………………………………………….7

    2.3.Роки після хвороби………………………………………………………8

    2.4.останні роки життя……………………………………………………….9

3. Наукова творчість Макса Вебера………………………………………11
4. Макс Вебер і сучасність………………………………………..………..25
5. Висновки………………………………………………………………….27

Використана література………………………………………………………..31

1. Вступ

     Макс  Вебер належить до числа найбільш впливових і водночас ще надто  мало відомих у нас соціологів двадцятого сторіччя. Лише нещодавно  з’явився друком збірник його вибраних праць у російському перекладі. Українською мовою праці цього  всесвітньовідомого дослідника взагалі  не виходили — за винятком кількох  невеличких уривків. Тим часом до його ідей і висновків постійно звертаються  сьогодні фахівці — соціологи, економісти, історики і юристи, політологи і  культурологи. Світову славу вченому  принесли його дослідження культурно-духовних джерел новоєвропейського капіталізму, праці з історії господарства та господарської етики світових релігій, новаторські відкриття  у галузі соціологічної та політологічної теорії.

     Цього вченого іноді називають «Галілеєм  соціально-наукового пізнання» або  «буржуазним Марксом». Звичайно, ці порівняння, як і всяка аналогія, умовні. Та є тут і певна частка істини. М. Вебер — так само, як і Е. Дюркгейм, В. Парето, Д.-Г. Мід  та інші класики світової соціологічної  думки — причетний до методологічної революції у соціології, внаслідок  якої ця наука вивільнилась від однобічних натуралістичних уявлень і спрямувала свій інтерес у бік вивчення сучасних форм соціальної взаємодії людей. М. Вебер вніс також серйозні корективи  у розуміння фундаментальної  проблеми взаємозв’язку між економікою і суспільством. Він надав цій  проблемі більш коректного наукового  формулювання, показавши, що питання  про «первинність» чи «вторинність»  економічних відносин взагалі лежить за межами можливостей емпірично-наукового  обґрунтування і що з емпіричного  погляду обидві «великі каузальні  гіпотези» — як Марксова, так  і протилежна їй — однаковою мірою  можливі. Спираючись на аналіз величезного  фактичного матеріалу, вчений показав, що духовні запити людей можуть виступати  не менш важливим чинником історичного  прогресу, аніж їх матеріальні інтереси (що стало, зокрема, одною з причин тривалого замовчування його праць  правовірними марксистами). Застосувавши поняття «раціоналізації», М. Вебер  дав оригінальне пояснення особливостей економічного, соціально-політичного і культурного розвитку західного суспільства нового часу, а це, у свою чергу, дозволило по-новому глянути на предмет, функції і методи соціології, його працю «Протестантська етика і дух капіталізму» справедливо відносять до числа класичних творів світової соціологічної думки.

     Все це  зумовило вибір об'єкта, предмета, мети, та завдань нашого дослідження.

     Об'єктом  дослідження є наукові концепції Макса Вебера та його життевий шлях.

     Предмет дослідження – особливості теорій цінностей та ідеальної типізації М.Вебера.

     Мета  і завдання дослідження.  Вивчення прикладного значення Веберівських концепцій для українського соціуму.

     Для досягнення сформульованої мети потрібно вирішити такі завдання:

• розкрити суть та теоретичні засади наукового доробку М.Вебера;
• виявити принципову різницю його поглядів у порівнянні із поглядами інших класиків;
• на основі аналізу основних теоретичних концепцій М.Вебера визначити її значення для сучасної української соціології.

     Дослідження ґрунтується, з одного боку на аналізі  Веберівських концепцій провідними зарубіжними теоретиками – Р.Арона, Б.Берельсоном, Е.Даунсоном, С.Ліпсетом, Ф.Кемпбеллом, В.Міллером, В.Ріккером, С.Рокканом, С.Ківітом, М.Фіоріною, П.Ордешуком і, з іншого, на аргументах українських  та російських соціологів – Є.Головахи, Ю.Давидова, М.Горшкова, В.Матусевича, Ю.Левади, В.Комаровського, Л.Сєдова, О.Петренка, С.Швеця, М.Чурилова та ін. 
 
 

2. Життевий  шлях Вебера

           2.1.Роки дитинства  та навчання

     М. Вебер народився 1864 р. в Ерфурті. Сім'я в якій він ріс була досить забезпеченою і належала до кагорти  товарно-промислової буржуазії та чиновництва, що одразу ж дало хлопцеві багато привілеїв, поставивши його на вищий щабель в соціально-класовій структурі німецького суспільства. А це, в свою чергу, сприяло тому, що Макс отримав змогу ще в юному  віці посягнути ті найпередовіші  здобутки світової наукової думки, які  полонили тогочасне суспільство. Батько Макса приєднався до проБісмаркських  націонал-лібералів і виїхав до Берліна, де став спочатку депутатом пруського  парламенту, а потім -Рейхстагу індивід.

     Мати  походила із родовитої і заможної сім’ї Фаленштейнів. Найкращі спогади  дитинства майбутнього вченого  пов’язані з колоритною фігурою  його діда Г. Фаленштейна — учасника війни проти Наполеона — та його віллою на березі річки Неккар у Гайдельберзі, де сім’я відпочивала  влітку. Мати була духовним центром  родини; глибоку пошану і любов  до неї М. Вебер зберігав протягом усього життя. Ця жінка була вихована у дусі кальвіністської набожності, водночас вона мала добру класичну освіту. У домі Веберів часто бували видатні вчені і політичні  діячі — Т. Моммаен, В. Дільтей, Г. Трейчке, Р. Беннінгсен та інші. Дід  і батько брали активну участь у діяльності німецької націонал-ліберальної  партії. . З самого раннього дитинства  юний Вебер оримав можливість під  впливом різних наукових дискусій, які мали місце в нього в  домі, формувати свій власний погляд на речі, на хід світової історії, на реалії тогочасного життя Німеччини  і світу. А, як відомо, висновки кристалізовані в дитячому віці мають вплив на формування подальших думок протягом життя, бо вони є найменш заангажованими, упередженими, на них не в токій  значній степені впливає навколишнє середовище, вони виходять лише з особистих  відчуттів дитини і керуються  лише її природніми інстинктами. В такій  ситуації опинився маленький Макс, на якого прямо не "тиснули" ні суспільство, ні батьки і який під впливом різних "дорослих" дискусій формував свій власний світогляд. Хлопець не зазнав такого деструктивного впливу суспільних негараздів на свою свідомість, як його однолітки. Можна сказати, що з ними він зтикнувся тоді, коли вже був достатньо сформований як

     Первісток у родині, маленький Макс у ранньому дитинстві тяжко перехворів на менінгіт, протягом тривалого часу його життя  було під загрозою. Водночас досить рано проявилися його розумові здібності. «В інтелектуальному відношенні, —  писав Вебер, — я дозрів досить рано, тоді як в усіх інших відношеннях  дуже припізнився»[3;7]. Тринадцятирічним школярем він «під партою» перечитує твори Гете, цікавиться працями Спінози, Канта, Шопенгауера. У п’ятнадцять років предметом його читання стають твори Геродота, Вергілія, Тіта Лівія, Цицерона, Саллюстія та праці з історії європейського середньовіччя. А далі, в процесі інтелектуального розвитку, він все глибше і глибше вдосконалював свої знання. Так по закінченні гімназії у Шарлоттенбурзі Вебер отримує акодемічну підготовку юриста в Берлінському, Геттингенському, Страстбурзькому, Гейдельберзькому університетах, Він спеціалізувався в галузі історії і теорії права, але центром його інтересів були проблеми політики в широкому значенні цього слова. Своїм основним фахом за прикладом батька він обирає право; однак поряд з юридичними дисциплінами інтенсивно вивчає економіку, філософію, стародавні мови. Закінчивши університетське навчання протягом 1883 — 1884 років, він відбуває військову повинність, потім деякий час працює в судових установах, продовжуючи водночас займатись науковою діяльністю — зокрема як активний учасник наукового семінару відомого історика права Л. Гольдшмідта. Змолоду вихований у ліберальному дусі, М. Вебер зближується у цей час з такими ж, як і він, молодими гуманітаріями, які прагнули проведення у Німеччині буржуазних реформ — насамперед із В. Зомбартом, Ф. Майнеке, Е. Трьольчем, Г. Шульце-Гаверніцем та ін. Разом із ними він бере активну участь у діяльності «Спілки соціальної політики», яку заснував «катедер-соціаліст» Г. Шмоллер. Дещо пізніше вчений примкнув до християнсько-євангелічного руху, ставши близьким приятелем одного з його лідерів Ф. Наумана.

     У 1886 р. здача перших університетських іспитів з юриспруденції.

     У 1889 p. M. Вебер захистив докторську дисертацію “До історії торгівельних суспільств в середні віки”. А в 1891 пише дисертацію "Римська аграрна історія і її значення для державного та приватного права". Співбесіда під час її захисту з професором Моммзеном послужило приводом для запрошення Вебера на посаду професора кафедри факультету права Берлінського університетуНевдовзі М. Вебер одружується зі своєю кузиною, донькою лікаря з м. Ерлінгаузена Маріанною Шнітгер. В цей час за пропозицією «Спілки соціальної політики» М. Вебер бере участь в одному з перших у Німеччині емпіричних обстежень становища найманих сільськогосподарських робітників у Східній Пруссії. Вивчення мотивацій трудової діяльності німецьких та польських батраків дало вченому багато матеріалів для роздумів про роль рель гійного виховання у виробленні ставлення до праці і формуванні типових ціннісних орієнтацій певних груп селянства. В цей же час він публікує дослідження про біржу, до аналізує мотивації діяльності учасників біржових операцій.

            2.2.Вчителювання

     1894 р. Фрейбурзький університет пропонує  М. Веберові кафедру політичної  економії; вчений приймає цю пропозицію. У вступній лекції він торкається  політичних питань, зокрема проблеми  розбудови сильної національної  держави. Підкреслюючи свою приналежність  до буржуазного класу, М. Вебер  водночас вказує на нездатність  німецької буржуазії виконувати  роль національної еліти. Засобом  подолання політичної слабкості  буржуазного класу має бути  кропітка і тривала праця по  політичному його вихованню, виробленню  у ньому свідомості провідної  і консолідуючої національної  сили. З початку 1897 р. Вебер  очолює кафедру політичної економії  Гайдельберзького університету, яку  до цього займав відомий лідер  німецької історичної школи політекономії  Карл Кніс. Тут він близько  сходиться з істориком права Г. Єлінеком та істориком церкви Е. Трьольчем, погляди яких багато у чому співпадали із веберівськими. На цей час припадає гострий конфлікт між М. Вебером і його батьком, якого він звинуватив у нечуйному ставленні до матері; відносини між батьком і сином так вже ніколи й не відновилися.

     Не  пробувши у Гайдельберзі і двох років, вчений змушений був залишити викладацьку  роботу внаслідок тяжкої нервової хвороби. Він повністю втрачає працездатність і, як пише біограф, «стає нездатним  ні до читання, ні до писання, ні до думання»[3;8]. Тривалий час Вебер лікується вдома та в санаторіях, неодноразово виїздить разом із дружиною до Італії, подовгу залишаючись у Римі та Флоренції. Лише навесні 1902 р. здоров’я його покращало. Вебер пробує повернутись до викладання, однак умови, запропоновані факультетом права Гайдельберзького університету, видаються йому принизливими і він покидає роботу. Певний час він веде замкнений спосіб життя, спілкуючись лише з вузьким колом друзів і знайомих; у цей час він робить детальний власний опис своєї хвороби, однак написане заклеює в конверт з поміткою «розкрити після 2000 року» (Маріанна Вебер знищила цей матеріал у 1944 році).

     2.3.Роки  після хвороби

     Поступово вчений повертається до наукової і  громадської діяльності (в цей  же час він отримує велику спадщину свого померлого дядька, і ставши матеріально незалежним, відмовляється  від викладацької роботи). Він пише цикл статей під спільною назвою «Рошер і Кніс та логічні проблеми політичної економії», де піддає ґрунтовній критиці  теоретичні уявлення історичної школи, які були певний час близькі і  йому самому. У методологічних питаннях М. Вебер солідаризується з ідеями видатного представника баденської школи німецького неокантіанства Г. Ріккерта, книгу якого «Межі природничо-наукового  утворення понять» називає «дуже  гарною». Однак поділяючи гносеологічні  погляди Ріккерта, М. Вебер водночас піддає серйозному переосмисленню неокантіанську аксіологію (теорію цінностей). З 1904 р. М. Вебер разом з Е. Яффе та В. Зомбартом розпочинають видання часопису «Архів соціальної науки і соціальної політики». Перший випуск часопису відкривала програмового характеру стаття «Об’єктивність соціально-наукового і соціально-політичного пізнання», що належала перу М. Вебера; другий і третій містили публікацію першої частини праці «Протестантська етика і дух капіталізму». 1904 р. вчений на запрошення Гарвардського університету разом з Трьольчем приїздить до США, де вперше після довгої перерви виступає з доповіддю на науковому конгресі, відвідує на півдні США сім’ї кількох своїх родичів по материній лінії. З одним із них М. Вебер побував на зібраннях місцевих баптистських громад. Високо оцінюючи здобутки американської цивілізації, вчений разом з тим зауважив, що в американському суспільстві прагнення до наживи, позбавлене усякого релігійно-етичного змісту, набуває часом характеру чисто спортивної пристрасті.