Соціологія як наука

   Прогностична функція. Реалізується через соціальні прогнози. За сучасних умов соціологічне дослідження завершується не просто рекомендаціями щодо управління процесами, а виробленням та обґрунтуванням прогнозу (короткострокового або довгострокового) щодо досліджуваного об'єкта. Короткостроковий прогноз спирається на встановлені тенденції розвитку соціального явища, довгостроковий — на ті самі тенденції плюс зафіксовані закономірності й відкриті чинники, які вирішальним чином впливають на прогнозований об'єкт. Виявлення таких чинників і наступне моделювання досліджуваного процесу — один з найскладніших видів наукової праці.

   Критична функція. На Заході давно існує своєрідний напрям — соціальна критика. Соціологія, даючи об'єктивне знання, покликана попереджувати соціальну політику про відхилення від соціального ідеалу, сигналізувати про можливі негативні соціальні явища і наслідки.

   Функція соціального контролю. Полягає у виробленні і науковому обґрунтуванні ефективних рекомендацій, спрямованих на боротьбу з девіантною поведінкою, вдосконалення моральних відносин, підвищення рівня політичної культури і правової свідомості. Реалізується через участь соціології в системі «зворотного зв'язку», забезпечення достовірної інформації про соціальні явища і процеси, аналіз дії механізмів соціального контролю, санкцій, соціальних норм тощо.

   Функція соціального управління. Виявляється у свідомій, цілеспрямованій дії щодо соціальних систем, інститутів, процесів з метою оптимізації напряму, темпів їх розвитку і функціонування. Соціальне управління тим ефективніше, чим більше воно спирається на знання законів розвитку суспільства та об'єкта управління.

   Сучасна соціологія дедалі більшого значення надає соціальній інженерії. Ця тенденція  пов'язана із зростанням потреб у  соціальному проектуванні, об'єктом  якого стають зв'язки і відносини  у різних сферах суспільного життя  на всіх рівнях: суспільство в цілому, регіон, трудовий колектив тощо.

   Пізнавальні завдання соціології перебувають у  тісному зв'язку з практичними. Проте  цей зв'язок має складний характер. Високий рівень абстрагування, складність структури соціологічного знання, необхідність доведення його до можливості практичного  використання потребують особливої  дослідницької діяльності у розрізі  трансформації теоретичних знань  у практичні рекомендації, що є  змістом соціально-технологічної  функції соціології.

   Сутністю  соціально-технологічних завдань  є вироблення соціальних технологій, типових процедур управління, сценаріїв  різних ділових ігор — від імітаційних  до організаційно-діяльних. Завдяки  цьому соціально-технологічна функція  визначає і виробляє методи впровадження рекомендацій, пропонованих соціологами.

   Перелічені  функції соціології не вичерпують усіх можливостей їх класифікації. Можна, наприклад, виокремити ще функції окремих  галузей, фундаментальних і прикладних розділів тощо. Результативність реалізації функцій залежить від суспільних закономірностей, соціальних умов, рівня  організації соціологічної діяльності, зв'язків соціології з життям суспільства, від професійної підготовки соціологічних  кадрів.

   У соціальній діяльності функції соціології взаємодіють, пронизуючи всі її сфери. Беручи до уваги їх розмаїття при  вивченні й прогнозуванні суспільних процесів, можна окреслити найважливіші напрями досліджень сучасної вітчизняної  соціології:

   — вироблення спільно з іншими суспільствознавчими  науками сучасної концепції громадянського суспільства;

   — цілісний соціологічний аналіз процесів перетворення суспільства у найширшому контексті (історичне минуле, сучасність, найближчі й віддалені перспективи);

   — вивчення соціальної структури українського суспільства у її різноманітних  вимірах (йдеться про реальну  соціальну структуру, процеси стратифікації, формування за умов ринкових відносин нових соціальних груп і верств суспільства);

   — вивчення національних проблем, процесів формування національної свідомості, відносин між різними націями  і народностями;

   — оптимізація соціальної політики в  умовах переходу до ринкової економіки;

   — вивчення мотивації трудової діяльності людей, її ціннісних орієнтацій та інтересів  як важливих чинників політичних і  економічних перетворень;

   — аналіз проблем, пов'язаних з розвитком  демократії, свободи слова, політичного  плюралізму, зародження масових громадянських  рухів;

   — вивчення проблем формування, висловлювання, врахування громадської думки різних верств населення.

Місце соціології в системі  суспільствознавства, її зв'язок з іншими науками

   Місце соціології у системі соціальних, гуманітарних наук зумовлене тим, що вона є наукою про суспільство, його процеси та явища; охоплює загальну соціологічну теорію (теорію суспільства), яка виступає як теорія та методологія  всіх інших суспільних і гуманітарних наук. Усі науки, які вивчають різноманітні аспекти життєдіяльності суспільства  і людини, завжди передбачають і  соціальний аспект, тобто закони та закономірності, які виявляються  в певній сфері суспільного життя, реалізуються через діяльність людей. Техніка й методика вивчення людини, спільнот, суспільства, застосовувані  соціологією, використовуються всіма  суспільними та гуманітарними науками. На перетині соціології з іншими науками  склалася ціла система досліджень: соціальні, соціально-економічні, соціально-політичні, соціально-демографічні та ін. Соціологія як система знань не може розвиватися  і реалізовувати свої функції, не взаємодіючи з іншими науками. Те, що соціологія посідає загальне місце  серед суспільних і гуманітарних наук, не означає, що вона є філософською наукою. Її значення для інших наук полягає в тому, що вона продукує науково обґрунтовану теорію про  суспільство та його структури, озброює  розумінням законів і закономірностей  взаємодії його різноманітних структур.

   У системі суспільних наук соціологія найтісніше взаємодіє з історією. Об'єктом і предметом досліджень історії і соціології є суспільство, закономірності його розвитку та функціонування у конкретних часових вимірах. Обидві науки відтворюють соціальну  дійсність в єдності необхідного  й випадкового. Але історія вивчає минуле суспільства, його розвиток у  хронологічній послідовності, причому  часто іншими засобами, ніж соціологія. Соціологія більше переймається актуальними  сучасними проблемами. Джерела, використовувані  історією та соціологією, збігаються лише частково.

   Багато  спільного між соціологією та філософією. Але соціологія має справу не лише з абстрактними законами та категоріями, а й з конкретними  фактами дійсності: її висновки та узагальнення здебільшого мають частковий, а  не універсальний характер.

   Соціологія  працює і на межі з економічною  наукою, предметом якої є вивчення закономірностей і форм функціонування й розвитку відносин, що складаються  в процесі виробництва, обміну й  розподілу матеріальних благ. Оскільки спосіб виробництва є основою  всіх соціальних відносин і процесів, умовою життєдіяльності людини, багато економічних досліджень безпосередньо  змикаються з соціологічними студіями. І навпаки, соціологічні дослідження (соціологія праці, міста і села, економічна соціологія тощо) значною  мірою ґрунтуються на результатах  пошуку економічної науки.

   Соціологія  тісно пов'язана з політологією. Їх взаємозв'язок виявляється в тому, що з'ясування закономірностей політичного  життя є ефективним за умови розгляду суспільства як соціальної системи. Крім того, суспільство не можна  пізнати і змінити без впливу на політичні структури. Взаємодія  соціології та політології покликала  до життя нову галузь науки —  політичну соціологію.

   Вивчаючи  особливості держави, її інститутів у регулюванні соціальної діяльності мас та особистостей, соціологія спирається на дані правових наук, в полі зору яких — юридичні норми, що законодавчо  закріплюють певні відносини  у державі, регулюють соціальну  поведінку людей.

   Із  психології як науки соціологія запозичує  теорію мотивів поведінки, особистих  та масових реакцій, методи дослідження  соціальних орієнтацій особистості, які  є необхідними компонентами при  дослідженні поведінки особистості  в колективі та суспільстві.

   Різноманітні  галузі педагогіки, як і соціальної психології, мають велике значення при вивченні соціологічних проблем  освіти.

   Вивчаючи  взаємини людей у колективі, сім'ї, їх ставлення до праці, власності  тощо, соціологія використовує понятійний апарат, основні ідеї етики.

   У процесі дослідження системи  «людина — техніка» соціологія вступає  у певні взаємовідносини і  з технічними науками. Це стосується як окремих виробничих процесів, так  і виробництва взагалі.

   Широко  застосовує соціологія математичні  методи, вироблені кібернетикою, теорією  інформації, теорією ділових ігор тощо. Створюються і спеціальні математичні  методи й теорії (шкальний, факторний, причинний і латентний аналізи), пристосовані до специфіки соціологічного дослідження.

   Отже, соціологія функціонує у тісній взаємодії  з комплексом соціально-гуманітарних наук, генеруючи ідеї, теорії про  людину, її місце і роль у системі  соціальних зв'язків тощо.