Соціологія як наука

   Спеціальні  соціологічні теорії виконують такі завдання:

   — вироблення спеціальних термінів і  категоріального апарату, які відображають сутність явищ конкретної соціальної сфери;

   — розробка методів соціологічних  досліджень, найбільш адекватних досліджуваним  процесам та явищам;

   — вивчення закономірностей і соціальних механізмів, які зумовлюють функціонування і розвиток окремих сфер суспільного  життя та громадської свідомості;

   — вивчення соціальних функцій певної соціальної підсистеми.

   Особливе  місце у науковій характеристиці спеціальних соціологічних теорій посідає їх класифікація, щодо критеріїв  якої існують розбіжності в поглядах. Одні вчені (Г. Осипов) розрізняють шість  груп соціологічних об'єктів, які  необхідно досліджувати за допомогою  спеціальних соціологічних теорій:

   — головні умови і форми життєдіяльності  суспільства (соціологія техніки, соціологія праці, соціологія побуту, соціологія трудових колективів, соціологія сім'ї, соціологія робочого і позаробочого часу тощо);

   — соціальна структура суспільства (соціологічні теорії, які вивчають функціонування соціальних верств, класів, груп, соціально-етнічні і національні  відносини, соціологія молоді тощо);

   — соціально-професійна структура (соціологія професій, промислова соціологія тощо);

   — соціально-територіальні спільноти (соціологія міста, соціологія села тощо);

   — соціально-політична організація  суспільства і соціальні інститути (соціологія політики, соціологія права, соціологія освіти, соціологія науки  тощо);

   — відносини людини і суспільства (соціологія особистості, соціальні  проблеми способу життя, соціологія культури, соціологія виховання, соціологія громадської думки, соціологія засобів  масової інформації тощо).

   Інші  вчені (М. Руткевич) виокремлюють три  головні групи спеціальних соціологічних  теорій:

   1. Соціологічні теорії, які вивчають  певні поширені сфери людської  діяльності (праця, дозвілля тощо).

   2. Соціологічні теорії, які досліджують  взаємодію особистості з суспільством, тобто різні соціальні групи  (особистість, сім'я, колектив, місто,  село тощо).

   3. Соціологічні теорії, які виникли  на межі соціології і наук, що вивчають окремі сфери життя  суспільства (політика, наука, право  тощо).

   Найвдалішою у теоретичному і практичному  аспектах прийнято вважати таку класифікацію спеціальних соціологічних теорій:

   1. Спеціальні соціологічні теорії. Вивчають соціальні закони, закономірності функціонування і розвитку соціальних спільнот. Усі вони безпосередньо пов'язані з предметом соціології як науки (теорія соціальної структури, теорія соціальної стратифікації, теорія соціальних систем, теорія соціального розвитку, теорія соціальних конфліктів).

   2. Галузеві соціологічні теорії. Назва має умовний характер і свідчить, що критерієм диференціації в даному разі є окремі сфери суспільного життя і форми масової свідомості (соціологія праці, соціологія науки, соціологія освіти, соціологія дозвілля тощо).

   3. Особлива група. Соціологічні теорії (соціологія особистості, соціологія молоді, соціологія мистецтва, соціологія моралі тощо).

   4. Соціологічні теорії вузького значення (теорія бюрократії, теорія референтних груп, теорія мотивації та ін.).

Емпіричні соціологічні дослідження

   Вони  домінують на початковому етапі  пізнавального процесу. На відміну  від теоретичного дослідження (у  межах якого соціолог оперує науковими  категоріями і поняттями, що відображають сутнісні якості соціальних процесів і явищ) в емпіричному дослідженні  предметом аналізу стають різноманітні дії, характеристики поведінки, погляди, настрої, потреби, інтереси, мотиви людей, соціальних груп і спільнот, відображення соціальної реальності у фактах людської свідомості.

   Емпіричне дослідження є не тільки нагромадженням і відбором соціальних фактів, що підтверджують  чи спростовують теоретичні гіпотези. Це спеціальні наукові процедури, які  за допомогою соціологічних методів  дослідження (аналіз документів, опитування, спостереження, соціальний експеримент) дають змогу зареєструвати соціальні  факти, що є базою для подальших  теоретичних пошуків та узагальнень.

   Емпіричне соціологічне дослідження є найдинамічнішим  і має специфічну організаційну  структуру, яка відрізняється від  структури традиційної теоретичної  діяльності. Охоплюючи елементи теоретичного знання, необхідного для попереднього аналізу предмета дослідження, емпіричне  дослідження потребує вирішення  багатьох організаційних проблем, володіння  професійними дослідницькими прийомами  та засобами здобування первинної соціологічної  інформації, математичними методами опрацювання та аналізу статистичного  матеріалу. Важливе значення має  також вміння встановити контакт  із людьми, щоб одержати якісну інформацію.

   Отже, проведення соціологічного дослідження  є своєрідним мистецтвом, вимагає  не тільки володіння специфічними соціологічними знаннями і навичками, а й значного професійного досвіду та певних морально-психологічних  якостей.

Функції соціології

   Будь-яка  гуманітарна наука виконує специфічні й універсальні функції, які можна  об'єднати у дві групи — пізнавальну (гносеологічну) та соціальну. Завдяки  реалізації пізнавальних функцій стають доступнішими відомості про певні сторони життя соціальних об'єктів, їх властивості, відносини, асоціальна функція дає змогу оптимізувати процеси, відносини, зв'язки.

   Зв'язок соціології з життям суспільства  реалізується через її основні й  допоміжні функції. У соціологічній  літературі по-різному підходять  до їх тлумачення та визначення кількості. Одні вчені головними функціями  соціології вважають пізнавальну, практичну  та ідеологічну, інші — пізнавальну, прогностичну, соціального проектування і конструювання, організаційно-технологічну, управлінську та інструментальну. Відсутність  єдиного погляду на класифікацію функцій соціологічного знання пов'язана  насамперед зі складною структурою та значною кількістю завдань, які  соціологія має вирішувати, а також  з різноманітністю соціальної дійсності, яку вона вивчає.

   Синтезувавши  різні підходи, доцільно вести мову про такі найважливіші функції соціології: теоретико-пізнавальну, практико-перетворювальну, світоглядно-ідеологічну, а також  специфічні функції — гуманістичну, культурну, описову, інформаційну,прогностичну, критичну, соціального контролю, соціального  управління.

   Теоретико-пізнавальна функція. Спрямована на вироблення нового соціологічного знання і реалізується у таких аспектах:

   1. Соціологія нагромаджує знання, систематизує їх, складає висновки  про закономірності еволюції  суспільства, розкриває джерела  і механізми функціонування та  розвитку соціальних процесів  і явищ.

   2. Соціологічні теорії наводять  науково обґрунтовані висновки  щодо розуміння перспектив розвитку  суспільства в цілому і його  окремих сфер, визначають реальні  шляхи та методи наукової перебудови  світу.

   3. Соціологія здійснює теоретичний  аналіз пізнавальної діяльності  суспільства, виявляє нові закономірності  й тенденції, виробляє теорію  і методологію соціологічного  пізнання дійсності.

   4. Соціологічні дослідження виконують  інформаційні завдання, що дає  змогу одержати первинні дані  про індивідів та спільноти,  їх потреби, інтереси, цінності, орієнтації, мотиви, факти реальної поведінки,  громадську думку тощо, тобто  створюють інформаційну базу  для пізнання соціальної дійсності.

   Практико-перетворювальна функція. Тісно пов'язана з теоретико-пізнавальною, позаяк єдність теорії та практики — характерна риса соціології. Сутність її виявляється насамперед у виробленні науково обґрунтованих прогнозів щодо еволюції суспільства, які є основою перспективних планів соціального розвитку, скажімо, держави, регіону, підприємства тощо. Особливості соціологічного прогнозування полягають у тому, що воно має цілісний характер і дає змогу визначити тенденції розвитку суспільства в сукупності всіх структурних елементів.

   Прикладна соціологія, пов'язуючи теорію з дійсністю, бере участь у виробленні практичних рекомендацій щодо вирішення різноманітних  соціальних проблем як суспільства  в цілому, так і конкретних регіонів. Відповідно до специфіки соціологічного дослідження практичні рекомендації соціологів ґрунтуються на двох групах соціальних чинників: об'єктивних і  суб'єктивних. Об'єктивні соціальні  чинники — умови людської життєдіяльності: соціальна структура суспільства, політичний лад, конкретні умови  праці, побуту тощо і реальна поведінка  суб'єкта в цих умовах. Вивчаючи вплив  цих чинників на систему соціальних відносин, соціолог спирається на конкретну  інформацію, здобуту за допомогою  соціологічного дослідження. Суб'єктивні  соціальні чинники — мотиви, прагнення, інтереси, ціннісні орієнтації, різноманітні уявлення, громадська думка тощо.

   Вивчення  цих феноменів дає важливу  інформацію про світ окремої людини, конкретної спільноти (трудового колективу, професійної групи, класу тощо).

   Світоглядно-ідеологічна функція. Спрямована на забезпечення наукової дискусії між концепціями, поширення наукової ідеології, формування соціологічного стилю мислення, підготовку компетентних спеціалістів, глибоке та всебічне засвоєння ними наукової ідеології.

   Важливу роль у реалізації даної функції  мають соціологічні дослідження. Наукове  знання, здобуте за їх допомогою, сприяє політологічній та соціологічній освіті населення, допомагає людям виконувати свої трудові та громадські функції. Винятково важливу роль відіграють при цьому соціологічні дослідження  громадської думки, ефективності функціонування засобів масової інформації, політичних і правових інститутів суспільства  тощо.

   Гуманістична та культурна функції. Пов'язані з роллю соціології в культурному житті суспільства та гуманізації суспільних відносин. Соціологія є чинником, що сприяє гуманізації суспільства. Гуманістична установка, центром якої є людина, супроводжує реалізацію всіх інших функцій соціології. Попри те, що соціологія має справу з великими масами людей та оперує статистичною інформацією, дедалі актуальнішим стає положення, що соціолог повинен мати «гуманістичний нерв», тобто ставитися до людських проблем, драм, трагедій, які він вивчає, не як пасивний спостерігач, а зі щирим співчуттям і увагою. Ніколи загальне не повинно затінювати особисте й індивідуальне. Тому сучасного соціолога характеризують загострене почуття соціальної дійсності, відповідальність, альтруїзм, використання своїх знань на благо людства.

   Різноманітними  є зв'язки соціології з культурою, адже соціологія вивчає культурні цінності, засоби вдосконалення та облагородження звичаїв, традицій, норм поведінки, сприяючи нагромадженню, збереженню та передачі культурної спадщини. А одна зі спеціальних  соціологічних теорій (соціологія культури) безпосередньо займається вивченням  культури, процесів та відносин, які  функціонують у цій сфері.

   Описова функція. Зумовлена необхідністю систематизації, опису та нагромадження одержаного дослідного матеріалу у вигляді аналітичних нотаток, різноманітних звукових звітів, статей, книг, комп'ютерних матеріалів тощо. Вивчення їх дає змогу відтворити картину життєдіяльності тих соціальних об'єктів, що вивчаються. На основі цих досліджень складаються висновки та приймаються відповідні рішення щодо управління різними галузями суспільства. Ці матеріали є також джерелом виміру, відліку та порівняння, основою для прогнозування розвитку соціальних явищ і процесів, дають змогу простежити динаміку їх функціонування.

   Інформаційна функція. Стосується використання соціологічної інформації, одержаної під час соціологічних досліджень. Соціологічна інформація — один з найоперативніших видів соціальної інформації. Вона застовується: соціологами — для з'ясування динаміки, тенденцій розвитку соціальних процесів; замовниками дослідження — для прийняття науково обґрунтованих управлінських рішень, встановлення зворотного зв'язку з колективом (якщо замовником є керівництво підприємства), населенням конкретного регіону (якщо замовником є місцева влада). У зв'язку з ускладненням соціального життя значення соціологічної інформації в управлінні суспільством зростатиме. Її використання повинно стати невід'ємним елементом державної політики.