Соціальна робота з молодими сім ями в умовах безробіття

Для посилення  ефективності державної політики зайнятості міри подолання молодіжного безробіття повинні включати:

1. пільгове оподатковування підприємств та матеріальне заохочування підприємців, що приймають на роботу молодих фахівців. Проблема працевлаштування молоді полягає сьогодні не тільки у відсутності робочих місць, а й у нездатності держави, роботодавців та самих молодих спеціалістів знайти спільну мову. Роботодавці бажають відразу мати відданого суперпрофесіонала, який був би готовий працювати за середню зарплату 12 годин на день без вихідних. Натомість молоді спеціалісти бажають здебільшого протилежного. Збалансувати цей очевидний конфлікт інтересів має насамперед держава. Пільгове кредитування – вагомий інструмент державного регулювання. На правах пільгового оподатковування повинні здійснювати свою діяльність підприємства, де від 20 до 40% (орієнтовно) працюючих складають випускники навчальних закладів усіх рівнів акредитації, що не мають досвіду роботи. Така міра буде сприяти працевлаштуванню найменш привабливої для роботодавців частини робочої сили, прийом якої на роботу пов’язаний з додатковими витратами на навчання. У випадку пільгового оподатковування ці витрати будуть компенсовані низькими податковими відрахуваннями;
2. полегшення переходу від навчального закладу до роботи. У цьому зв’язку варто вжити заходів:

- щодо удосконалення якості і структури освіти, зробити її адекватною вимогам до робочої сили на сучасному ринку праці. Недостатня прив’язка програм підготовки до потреб виробництва, падіння престижу професій науково-технічного напряму, надмірне розширення платної освіти і тому подібне в умовах кризи вітчизняного виробництва закладають серйозну проблему структурної невідповідності майбутнього попиту і пропозиції робочої сили в професійно-кваліфікаційному розрізі;

- щодо забезпечення більшої  адаптаційної здатності молодих  людей до технологічних і економічних  змін. Навчання кадрів є одним  з головних засобів боротьби  зі структурним безробіттям, формування  передумов для росту мобільності  кадрів, скорочення періоду між  втратою та отриманням роботи. Вирішення цієї проблеми знаходиться  у площині законодавчого та  колективно-договірного врегулювання  відповідальність роботодавця за  належний рівень кваліфікації  найманої робочої сили та запровадження  механізму стимулювання як роботодавців  так і найманих працівників  підвищувати рівень кваліфікації  та здобувати нові професії;

- щодо попередження молодіжного  безробіття. Необхідно завчасно  в середньостроковій перспективі  (до 5 років) розрахувати потребу  в працівниках за галузями  економіки. Це дозволить уникнути  диспропорцій між попитом та  пропозицією робочої сили в  подальшому.

Однак проблема далеко не обмежується  високим рівнем безробіття серед  молоді. Намагаючись вижити, вони часто  працюють в незадовільних умовах в неформальній економіці. Зростання  безробіття негативно позначилося  на положенні молодих людей, особливо молодих жінок. Ті, кому вдається знайти роботу, часто змушені працювати  понаднормово, на основі короткострокових або неофіційних контрактів, низької  заробітної плати, в умовах недостатнього  соціального захисту (соціального  страхування і інших соціальних виплат) або за повної його відсутності[16].

Проблеми випускників  на ринку праці

Дослідники визначили  ряд проблем випускників на ринку  праці. До них відносять:

1. Відсутність досвіду та стажу роботи

Наявність досвіду роботи і стажу роботи, бажано за фахом, на сьогоднішній день є одним з  істотних вимог до кандидатів на заміщення  пропонованих на ринку праці вакансій. Відповідно, не мають досвіду роботи і стажу випускників ВУЗів, у цьому випадку на роботу найчастіше беруть неохоче. Отже, випускники не мають не тільки досвіду роботи, але й можливості отримання такого досвіду.

Вирішення цієї проблеми: реалізація такого механізму як квотування робочих місць для випускників. В даний час ця практика застосовується до таких категорій громадян як інваліди, діти-сироти, члени багатодітних сімей. Однак реалізація цих пільг носить добровільно-примусовий характер. Ефективного механізму реалізації цієї практики на даний момент немає.

Альтернативою практиці квотування може стати система умов, при яких роботодавцям було б вигідно брати на роботу випускників, зокрема – введена на муніципальному рівні система податкових пільг для роботодавців, які беруть на роботу випускників вузів. Реалізація цієї ідеї можлива через депутатські комісії і комітети виконавчих структур влади. Перш за все, потрібні конкретні фінансові розрахунки, які дозволять визначити стратегію реалізації ідеї.

Ще однією можливістю отримання  випускниками вузів необхідного  досвіду роботи може бути практика тимчасового найму на разові роботи. Такі як різного роду рекламні акції, маркетингові дослідження, соціологічні опитування, робота в сфері політики, зайнятість на громадських роботах, діяльність в громадських організаціях в якості волонтерів. Тут корисним було б ввести практику отримання  рекомендаційних листів з місць  такої роботи. Тимчасова зайнятість випускників у даному випадку  не тільки дозволить їм отримати досвід, але і заробити репутацію, що відіграє значну роль на сучасному ринку праці.

Крім того, існує ще механізм молодіжної практики. В даний час  організацією молодіжної практики займається служба зайнятості. Однак брати на роботу людину без досвіду для  роботодавця залишається невигідним навіть за умови того, що половину заробітної плати виплачує служба зайнятості. Існує можливість, при якій сам  кандидат буде оплачувати отримання  досвіду роботи того підприємства чи фірмі, які згодні надати йому місце  для практики.

Щоб реалізувати такий  механізм, необхідне створення банку  даних подібного роду вакансій, просування цієї ідеї в ЗМІ, в школах через  уроки ОБЖ, за допомогою створення  відповідної сторінки в Internet. На федеральному рівні необхідне створення і реалізація програми створення робочих місць спеціально для молодих фахівців – випускників вузів. Практична реалізація цієї програми поки малоймовірна через нестачу бюджетних коштів, але ідея має просуватися вже зараз.

2. Проблема дисбалансу попиту та пропозиції на ринку праці

Проблема полягає в  тому, що існує невідповідність між  тим, які спеціальності на конкретний момент потрібні на ринку праці, і  тим, фахівців яких спеціальностей випускають вузи. У даному випадку мова йде про те, що ринок праці в даний час навіть приблизно складно прогнозувати на ті ж п'ять-шість років, оскільки економічна ситуація в суспільстві нестабільна. Купуючи, здавалося б, престижну спеціальність, випускник ризикує виявитися незатребуваним після закінчення ВУЗу у зв'язку з різко зміненим рейтингом престижних спеціальностей.

У даному випадку найбільш важливим є наявність у випускників навичок, що дозволяють швидко адаптуватися до нової ситуації. Ці навички повинні виховуватися в процесі соціалізації особистості, як у сім'ї, так і під час навчання спеціальності.

Іншим механізмом адаптації  до вимог ринку є перенавчання спеціалістів в службі зайнятості та у вузах. Для цього можуть бути використані механізми отримання  різного роду кредитування навчання студентів роботодавцями, що дозволяє випускникам визначитися з подальшим  місцем роботи.

Крім того, можливо налагодження механізму, за якого вузи будуть укладати з підприємствами прямі договори на навчання фахівців необхідних спеціальностей.

Створення інформаційних  систем, що дозволяють враховувати  спектр вакансій, аналізувати їх і  прогнозувати ситуацію на ринку праці теж покращить ситуацію. Така робота вже розпочата, про що проінформували представника муніципальної влади в групі.

3. Інфантилізм молоді в пошуку роботи

Молоді люди часто не мають  активної позиції в пошуку роботи, а відповідно не використовують багато з існуючих можливостей знаходження  роботи. Неабиякою мірою це пов'язано  з небажанням потрапляти в некомфортні  і жорсткі ситуації ринку праці.

Для вирішення цієї проблеми запропоновано, перш за все, раннє залучення  підлітків до праці.

Іншим важливим моментом є  необхідність наявності у випускників  вузів високого рівня самоорганізації  з тим, щоб у пошуку роботи мати можливість відповідно зустрічати і долати труднощі, пов'язані з не комфортністю пропонованої праці.

Крім того, для нашого суспільства актуальною є робота по включенню в суспільній свідомості механізму активного пошуку роботи. Ця робота полягає, перш за все, в інформуванні молоді про принципи і технології пошуку.

Необхідно проводити спеціальні курси для батьків з тим, щоб сприяти включенню даного механізму на рівні сім'ї.

4. Проблема необізнаності населення про свої права та можливості в пошуку роботи

В даний час населення  вкрай незадовільно інформовано  про можливості пошуку роботи. При  цьому відіграють роль як вже згадувана  пасивна позиція в пошуку роботи, так і певного роду забобони, невірна  інтерпретація шукають роботу громадянами  свого становища як невдаху і  прохача. Крім того, виявилося, що інформаційних  каналів про попит на ринку  праці явно недостатньо.

У зв'язку з цим необхідною є робота з доступним інформуванням населення про існуючі на ринку вакансії. Також необхідно інформування про існуючі можливості отримати такого роду інформацію.

У кінцевому підсумку широке інформування громадян про існуючі можливості і права в пошуку роботи дозволять частково зняти кожну з названих проблем[17].

Збільшення чисельності  молодих людей все більш випереджає можливості країни забезпечити їх роботою. Крім того, молодим людям знайти роботу важче, ніж дорослим. Між рівнем молодіжного і дорослого безробіття існує кореляція, однак в період економічного спаду молодіжне безробіття, як правило, зростає вищими темпами. У першому кварталі 2009 роки в Євросоюзі  без роботи опинилися 5 мільйонів  безробітних у віці 15-24 років. Про  це повідомляє Eurostat. Всього за перші  три місяці 2009 роки безробіття серед молоді в ЄС досягло рівня в 18,3 відсотка, тоді як загальний рівень безробіття ЄС залишався значно меншим - на рівні 8,2 відсотка[20].

За останнє десятиліття  економічна активність молоді скоротилася. Частково це відбувається через бажання  молодих людей продовжити освіту, але причина і в тому, що багато юнаків настільки розчаровуються у  пошуках роботи, що просто виходять зі складу робочої сипи. Окрім нижчих шансів знайти роботу, молоді люди стикаються з дискримінацією за віком, статтю і  соціально-економічним положенням.

Боротьба з молодіжним безробіттям, що породжує соціальну  незахищеність і відчуття знедоленої людини, повинна зробити значний  внесок в розвиток економіки України. Більш того, ті, хто успішно розпочав трудове життя, мають менший ризик тривалого безробіття в майбутньому[27].

2. Соціальна допомога безробітнім молодим сім’ям в Україні

Формування соціально  орієнтованої економіки в Україні  потребує певного державного гарантування щодо зайнятості. Важливим напрямом державної політики зайнятості має стати розробка превентивних (запобіжних) заходів щодо недопущення формування зон масового безробіття з урахуванням того, що Україна має об'єктивні передумови для цього. Це пов'язано з дуже високим рівнем концентрації та спеціалізації виробництва, що, в свою чергу, зумовило моногалузеву орієнтацію окремих регіонів, наявність цілих населених пунктів, життєдіяльність яких практично повністю залежить від функціонування одного чи дуже обмеженої кількості підприємств. У таких населених пунктах у разі різкого скорочення виробництва працевлаштування вивільнених працівників практично неможливе.

Забезпечення зайнятості має спиратися на комплекс державних  гарантій, який передбачає:

• добровільність праці та вибору виду діяльності;
• захист від необґрунтованої відмови у прийомі на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи;
• безоплатне сприяння у підборі належної роботи і працевлаштуванні відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти, з урахуванням суспільних потреб всіма доступними засобами, включаючи професійну орієнтацію і перепідготовку;
• відшкодування матеріальних витрат у зв'язку з направленням на роботу до іншої місцевості;
• виплату вихідної допомоги і збереження середньої заробітної плати на період працевлаштування працівникам, що втратили постійну роботу на підприємствах, в установах і організаціях у випадках і на умовах, передбачених чинним законодавством;
• безоплатне оволодіння безробітними новими професіями, перепідготовка у навчальних закладах або у системі державної служби зайнятості з виплатою стипендій;
• виплату безробітним у встановленому порядку допомоги з безробіття, матеріальної допомоги членам сім'ї, що перебувають на їхньому утриманні, та інших видів допомоги;
• включення періоду підготовки й оволодіння новими професіями, участі в оплачуваних громадських роботах, а також періоду одержання допомоги з безробіття до загального трудового стажу;
• надання роботи за фахом на період не менше ніж 3 роки молодим спеціалістам — випускникам державних закладів освіти, раніше замовлених підприємствами, установами, організаціями[19].