Соціальна робота з молодими сім ями в умовах безробіття

 

Але житлова проблема має  не тільки кількісний аспект, а й якісний, її вирішення не може бути зведено тільки до збільшення обсягів житлового будівництва та зростання житлового фонду. Структура житла повинна максимально відповідати об’єктивним потребам населення, пов’язаним із соціально-демографічним складом сімей, їх розміром і типом, рівнем освіти й характером праці членів сімей тощо. Поряд з цим стрімко збільшується плата за житлово-комунальні послуги. У кожному регіоні діють свої, затверджені на місцевому рівні тарифи. Наскільки вони економічно обґрунтовані, визначає місцева влада, так само, як і приймає рішення про їхній перегляд, зазвичай про їх збільшення. Єдине, що поєднує, мабуть, усі без винятку регіони, так це низька якість надання цих послуг, а іноді навіть їхня повна відсутність.

В 2002 р. була прийнята програма забезпечення молоді житлом на

2002–2012 р. Вона дає можливість  одержати квартиру в кредит  на тридцять років на максимально вигідних пільгових умовах. Умови цієї програми досить привабливі – при народженні першої дитини, сім’я одержує пільгу безпроцентного кредиту, після появи другої дитини держава погашає 25% вартості житла, а при народженні третьої – 50%.

Розглянувши соціально-економічне становище сімей можна сказати, що в Україні останнім часом спостерігається зростання показників доходів та показників споживання, але незважаючи на це, відмічається незадоволення своїм рівнем життя серед сімей з дітьми, їх матеріальне становище залишає бажати кращого. На сьогодні утримання і розвиток дитини в основному залежить від сімейного бюджету, який формує переважно заробітна плата. Поряд з ростом заробітної палати паралельно зростають ціни на продукти споживання, непродовольчі товари та послуги тощо[27].

 

2. Причини та наслідки безробіття серед молоді

Безробіття є невід'ємною  складовою ринкової економіки, одним  з негативних наслідків самої  природи ринку, результатом дії  його головного закону — попиту і пропозиції.

Зайнятість - це забезпечення працездатного населення робочими місцями та його участь в суспільно корисній діяльності, що приносить заробіток чи прибуток.

За Закон України «Про зайнятість населення»:

Безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування.

Безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи[13].

Безробіття в умовах ринкових економічних відносин є, з одного боку, невід'ємною, а з другого, — неприйнятною альтернативою зайнятості, проблемою, яку суспільству доводиться вирішувати щоденно шляхом проведення заходів державного регулювання зайнятості.

Виділяють наступні види безробіття:

1. Фрикційне безробіття показує плинність кадрів, зв'язану зі зміною робочих місць, місця проживання.

Серед сукупної робочої сили якась частина постійно знаходиться  в русі, переходячи на нові робочі місця. Цей тип безробіття включає в  собі людей, що не зайняті в зв'язку з переходом з однієї роботи на іншу і протягом тижня розраховують приступити до роботи на новому місці, а також працівників у тих  галузях, де тимчасові звільнення є  нормою без впливу на загальний рівень доходу людей, наприклад, у будівництві. У період впровадження нових досягнень  технічного прогресу, такий рух стає не тільки неминучим , але і більш  інтенсивним. Якоюсь мірою це безробіття є бажаним тому що багато робітників переходять з низькопродуктивної, малооплачуваної  роботи на більш високооплачувану і  більш продуктивну роботу. Це означає  більш високі доходи для робітників і більш раціональний розподіл трудових ресурсів, а отже, і більший реальний об’єм реального національного  продукту.

2. Структурне (технологічне) безробіття власне кажучи є розширенням фрикційного.

З часом у структурі  споживчого попиту та у технології відбуваються важливі зміни, що , у  свою чергу, змінюють структуру загального попиту на робочу силу. Через такі зміни  попит на деякі види професій зменшується  або зовсім припиняється. Попит на інші професії, включаючи нові, збільшується. Виникає безробіття, тому що робоча сила реагує на цю зміну повільно і її структура не відповідає новій структурі робочих місць. Різниця між структурним і фрикційним безробіттям дуже невизначена. Істотне розходження полягає в тому, що в “фрикційних” безробітних є навички, що вони можуть продати, а структурні безробітні не можуть відразу одержати роботу без перепідготовки. Фрикційне безробіття носить більш короткостроковий характер, а структурна більш довгострокова і тому вважається більш серйозною проблемою.

3. Циклічне безробіття. Таке безробіття викликане спадом виробництва, тобто тією фазою, яку називають кризою надвиробництва.

Під час цієї фази багато підприємств припиняють свою роботу, їхні працівники поповнюють армію безробітних. Якщо сукупний попит на товари і  послуги зменшується, зайнятість скорочується, а безробіття зростає. Циклічне безробіття іноді називають безробіттям, пов'язаним з дефіцитом попиту. Причому цей  дефіцит поширюється не тільки на попит товарів і послуг, а й  на саму робочу силу. Припинення цього безробіття пов'язане із закінченням фази кризи і переходом до фаз пожвавлення і піднесення виробництва. Особливістю такого безробіття є те, що воно знаходиться у циклічному розвитку: через певні проміжки часу періодично повторюються його спади і піднесення.

4. Застійне (добровільне) безробіття. Цей вид безробіття породжується досить значним часом при відсутності роботи.

Це призводить до того, що деякі люди, по суті, втрачають кваліфікацію і навіть бажання регулярно працювати. Вони живуть за рахунок випадкових заробітків чи подаянь інших людей  або благодійних організацій. Деяка  частина представників застійного безробіття поповнює кримінальні верстви  населення, а також ряди так званих люмпенів і осіб без певного місця  проживання.

5. Інституціональне безробіття виникає, коли сама організація ринку праці недостатньо ефективна.

Наприклад, неповна інформація про вакантні робочі місця. Рівень безробіття був би нижче при налагодженій роботі системи інформації.  У  цьому випадку зростає тривалість безробіття тому що гасяться стимули  для енергійних пошуків роботи.

6. Приховане безробіття. Причиною такого безробіття є, по-перше, низька конкурентоспроможність невеликих підприємств порівняно з великими; по-друге, кризові явища в країнах, що переходять до ринкової економіки.

Приховане безробіття особливо виявляється серед сільського населення. Безробіття тут називають прихованим тому, що воно приховується ілюзорною зайнятістю в сільському господарстві. Клаптик землі, малопродуктивне, майже натуральне господарство не забезпечують людині засобів існування впродовж року. Селянин змушений шукати роботу на стороні: найматися до заможних господарів, працювати в сезонних будівельних бригадах, займатися дрібним кустарним промислом, здійснювати різноманітні послуги, що мають, як правило, нерегулярний характер. Приховане безробіття виявляється і у містах. Воно приховується тим, що працівники переміщуються в межах підприємств, але мають неповний робочий день або перебувають в неоплачуваній відпустці[15].

Молодий працівник - громадянин України віком до 35 років, випускник професійно-технічного або вищого навчального закладу, який у шестимісячний строк після закінчення навчання працевлаштувався самостійно або за направленням навчального закладу чи територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та продовжує працювати протягом трьох років за кваліфікацією, яку він набув під час навчання, в тому числі незалежно від місця першого працевлаштування[13].

В умовах ринкової економіки  проблема зайнятості молоді стає особливо гострою. Найбільше труднощів з працевлаштуванням зазнають представники наймолодшої вікової групи (15 – 24 роки). Молодь складає лише ¼ частину від загальної кількості населення працездатного віку, ймовірність безробіття для молодих людей втричі вище, ніж для дорослих. Ця проблема актуальна і для України. Слід зауважити, що загальна чисельність безробітних в нашій країні у віці від 15 до 70 років за методологією МОП (Міністерство організації праці) зросла з 1417,6 тис. чол. в 2007 р. до 1785,6 чол. в 2010 р., тобто з 6,4 до 8,1% від економічно активного населення. В той же час потреба в робочій силі на кінець року скоротилася з 169,7 тис. чол. у 2007 р. до 63,9 тис. чол. в 2010 р. Незважаючи на таку негативну тенденцію, рівень зайнятості серед людей у віці 25 - 49 років у 2010 р. досяг 75% від загальної чисельності населення відповідної вікової групи, однак серед молодих людей від 15 до 24 років він склав усього 34,5 %.  В Україні рівень безробіття у віковій групі 15 – 24 роки є найвищим і майже в 2 рази перевищував у 2011 р. рівень безробіття у віковій групі 25 – 29 років. Це пояснюється відсутністю досвіду роботи у молодих людей у цьому віці[21].

Молодь - специфічна соціально-економічна група населення, яка потребує додаткових заходів підтримки ринку праці, це підтверджується також аналізом причин молодіжного безробіття.

Причини безробіття серед молоді:

1. Недостатня профорієнтація (проінформованість щодо працевлаштування);
2. Невдалий початок трудового життя. Молоді люди часто обирають роботу заради грошей, яка не відповідає їхнім потребам і професійній підготовці;
3. Недостатня мобільність (переїзд заради роботи);
4. Потреба додаткових прямих або непрямих витрат на спеціальну підготовку молодих спеціалістів до роботи на новому робочому місці для роботодавця, що пов’язане з неефективною професійною підготовкою в період навчання;
5. Низькі зарплати для молодих працівників у наявних робочих вакансіях;
6. Корупція при працевлаштуванні як у державних органах (правоохоронні органи), так і на підприємствах.

 

Основними факторами, які впливають на роботу і включеність  молоді в трудову діяльність є:

• особистий потенціал і самооцінка;
• мотиви і ціннісні орієнтації;
• ступінь професійного самовизначення;
• рівень і якість освіти;
• місце проживання;
• ступінь поінформованості;
• наявність трудової біографії;
• соціальна захищеність;
• діяльність Державної служби зайнятості і т.д[5].

Як свідчать результати опитувань, майже 70% випускників шкіл орієнтовані  на навчання у вузах, що є наслідком  відсутності системного підходу  до формування усвідомленого вибору професій необхідних на ринку праці. На жаль підприємства і організації практично не займаються профорієнтацією в загальноосвітніх школах, не приділяють уваги цим питанням і засоби масової інформації. Професійна підготовка багатьох молодих спеціалістів, які закінчили вищі навчальні заклади практично не відповідає вимогам сучасних роботодавців. Система професійної освіти повністю орієнтується не на потреби роботодавців, а на платоспроможний попит. Більшість навчальних закладів прагнуть готувати фахівців з бухгалтерського обліку, юристів, економістів. Навіть коледжі та технікуми, традиційно випускають кваліфікованих робітників, отримують ліцензії на право готувати таких фахівців. Насиченість ринку праці даними спеціальностями призвела до того, що молоді люди з дипломом, але без досвіду роботи не можуть знайти роботу за фахом. Про це свідчить те, що в 2009 р. в нашій країні частка не працевлаштованих після закінчення загальноосвітніх та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації становила 260,8 тис. чол., або 18,3% від всього безробітного населення. Крім цього більше 60% випускників шкіл головною умовою свого працевлаштування вважають високу заробітну плату. Така переорієнтація призвела до того, що в Україні на одного випускника - майбутнього працівника, який навчався в системі професійно технічної освіти доводиться до чотирьох фахівців з вищою освітою.

Масове безробіття серед  молоді, в силу специфіки, не усталеною  ще психіки, надмірних амбіцій новоспечених фахівців, юнацького максималізму і  реактивності, є ще більш глибокою проблемою. Молоді спеціалісти –  це гордість і надія будь-якої розвиненої держави, а якщо ця «надія» не має  відповідної соціальної захищеності, «не пристроєність» молоді перетворюється в одну з найбільш значущих загроз економічній безпеці та соціальної стабільності країни[7].

Безробіття  серед молодого населення веде:

• до поглиблення бідності та зубожіння бюджетів молодих сімей (як наслідок – збільшення розлучень, абортів, зниження народжуваності, збільшення кількості безпритульних і покинутих дітей, дітей-сиріт, дітей-інвалідів);

• зниження соціальної захищеності  і неадекватна оцінка молодіжного  праці сприяє падіння національного  патріотизму, призводить до відтоку  молодих фахівців в розвинуті  капіталістичні країни, прищеплює інтерес  до пошуку альтернативних форм заробітку  у сфері неформальної економіки  і тіньового бізнесу, підриває інтерес  до освіти;

• посилюється криміногенна ситуація в країні: збільшується кількість  економічних і кримінальних злочинів, розцвітає алкоголізм і наркоманія, збільшується кількість венеричних та інших захворювань, скорочується рівень тривалості життя, збільшується смертність – все це сприяє природному виродження нації[5].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. Особливості  соціальної роботи з молодими сім'ями  в умовах безробіття

1. Соціальна робота, спрямована на боротьбу з безробіттям серед молоді

Особливе місце в регулюванні  ринку праці займає проблема співвідношення попиту та пропозиції робочої сили. В умовах зростання безробіття її вирішення може досягатися не тільки на основі заходів, що забезпечують збільшення економічних робочих місць, але  і за допомогою реалізації активних дій по покращенню структури зайнятості.

З погляду оптимізації  зайнятості можна виділити боротьбу з молодіжним безробіттям як напрямок удосконалення структури зайнятості у віковому розрізі. Станом на 1 березня 2009 р. на обліку в службі зайнятості перебувало 924,9 тис. осіб. Статус безробітного мали 906,1 тис. осіб, з яких 657,2 тис. отримували допомогу по безробіттю. Із загальної чисельності незайнятих громадян 30 % складають молоді люди у віці до 35 років. Фактична кількість безробітних серед молоді майже втричі перевищує офіційні показники[23]. Безробіття серед молоді – предмет особливої уваги з боку державних і суспільних органів України. Психологічно хитлива, піддана негативному соціальному впливу безробітна молодь є живильним середовищем для зростання злочинності, наркоманії, соціальних конфліктів.