Соціальна робота з молодими сім ями в умовах безробіття

 

ВСТУП

Досягнення високого рівня  зайнятості - одна з основних цілей  макроекономічної політики держави. Економічна система, що створює додаткову кількість  робочих місць, ставить задачу збільшити  кількість суспільного продукту і тим самим у більшому ступені  задовольнити матеріальні потреби  населення. При неповному використанні наявних ресурсів робочої сили система  працює не досягаючи своїх виробничих можливостей.

Актуальність обраної теми курсової роботи зумовлена тим, що молодь – це основа майбутнього трудового потенціалу країни. Молодь впливає на суспільні процеси, визначаючи майбутнє держави, використовуючи свою мобільність, гнучкість та інтелектуальний потенціал. Залучення молоді в суспільні процеси країни є одним з перспективних напрямів забезпечення повної зайнятості. Початок XXI століття ознаменований різким загостренням соціальних проблем молоді в різних країнах світу в тому числі і в Україну. Однією з найважливіших проблем стало безробіття серед молоді. Рівень безробіття серед молоді зріс з 7,7% в докризовий період до 20% (2011-й рік). Кожен другий, хто звертається в Державну службу зайнятості, молодше 35 років. Торік 56 тисяч випускників ВНЗ і 36 тисяч випускників профтехучилищ не змогли знайти роботу. У цілому 20% молоді в Україні зараз безробітні. Експерти відзначають поліпшення ситуації з працевлаштуванням молоді з 2010-го по 2011-й рік. Зокрема, чисельність безробітних у 2011-му році в порівнянні з 2010-м роком, скоротилася на 3% і склала 1732,7 тисяч осіб. Безробіття – важливий соціальний, психологічний і моральний феномен,який безпосередньо пов'язаний з політикою держави, а в умовах глобалізації – з політикою міжнародних організацій.

Об’єктом дослідження курсової роботи є молодь в умовах безробіття.

Предметом дослідження є особливості соціальної роботи з молоддю, що потребують підтримки з боку соціальних служб і служби зайнятості.

Мета: розглянути молоду сім’ю та проблеми, що виникають в ній як об’єкт соціальної роботи.

Основні завдання курсової роботи:

1. дати визначення тенденції розвитку молодої  сім’ї; 
2. охарактеризувати проблеми молодої сім’ї;
3. виявлення основних тенденцій і проблем працевлаштування молоді;
4. розглянути особливості соціальної роботи з молодою сім’єю в умовах безробіття;
5. роль Державної служби зайнятості у працевлаштуванні молоді.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Молода сім’я в умовах безробіття

1. Соціально-економічне становище молодих сімей в Україні на сучасному етапі

Сім'я – це соціальна група, яка складається з чоловіка та жінки, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.

Відповідно до Сімейного кодексу України:

1. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства.
2. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
3. Права члена сім'ї має одинока особа.
4. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Молода сім'я – це сім'я в перші три роки після укладення шлюбу (у разі народження дітей – без обмеження тривалості шлюбу) за умови, що жоден з подружжя не досяг 30-річного віку. Молодою вважається сім'я з моменту укладення шлюбу або початку спільного проживання і до народження першої дитини[25].

Головне завдання цього періоду - перехід від стану особистої незалежності до стану взаємозалежності подружжя. У цей час вирішується також завдання диференціації від батьківської сім'ї, якщо це не сталося раніше. Встановлюються нові кордони спілкування з друзями і родичами, вирішуються конфлікти між особистими і сімейними потребами.

Специфіка молодої  сім'ї визначається тим, що вона знаходиться в процесі свого становлення, інтенсивного розвитку, нестабільності відносин між її членами, освоєння ними соціальних ролей, а також соціалізації сім'ї в суспільстві як самостійного соціального суб'єкта і виконання функцій як соціального інституту.

Першим кроком до створення  нової сім’ї є шлюб. Від рівня  шлюбності населення безпосередньо  залежить кількість нових сімей  у кожному році. Шлюб та сім'я як соціальний інститут зазнають безпосереднього впливу економічної трансформації суспільства. Зростання безробіття та реформи в економіці в 1990-х роках, економічна криза 2008-2009 рр. в Україні не могли не накласти відбиток на підготовку молоді до шлюбу, мотивацію реєстрації шлюбних союзів, зміну репродуктивних настанов. Еволюція шлюбу та сім'ї породжує низку явищ, які мають місце в сучасному суспільстві, зокрема, таких як зростання частоти розлучень, падіння народжуваності нижче рівня, необхідного для простого відтворення населення тощо. В Україні останнім часом руйнуються традиційні стереотипи і відмічається перехід до західної моделі шлюбності, зокрема спостерігається збільшення незареєстрованих шлюбів, нуклеарізація сімей, зростання віку вступу до першого шлюбу.

 У складі населення України переважають прості (нуклеарні) сім’ї, їх розподіл за кількістю членів визначається переважно наявністю чи відсутністю дітей та їх кількістю. Ситуація станом на 2010 р. свідчить про посилення тенденцій збільшення частки шлюбних пар без дітей, з однією дитиною та сімей з нереалізованими орієнтаціями на дводітну сім’ю, особливо у містах.

Україна характеризується доволі високими показниками рівня розлучуваності, стабільність шлюбу залежить від різноманітних чинників, в основному таких, як вік одруження, термін знайомства до шлюбу, соціальний статус тощо[21].

Сім'я є одним з головних об'єктів соціальної роботи. Сучасна  сім'я переживає складний етап в  еволюції - перехід традиційної моделі до нової, і багато вчених характеризують нинішні умови сім'ї як кризові, що спричинило за собою падіння народжуваності, зростання кількості розлучень  і збільшення числа самотніх людей.

У молодих  сімей існує безліч проблем:

1. Матеріально-побутові проблеми;

Бюджет молодої сім'ї складається із заробітної плати (заробітна плата молодого фахівця, стипендії), допомоги на дитину; вторинні заробітки - непостійні і мінімальні; допомога батьків. Неповнолітні матері цілком перебувають на утриманні своїх батьків. В основному молода сім'я має низький дохід, а багато з них перебувають за межею бідності.

2. Житлова проблема;

Житлова проблема одна з  найактуальніших для молодих сімей. Це викликано скороченням житлового будівництва, згортанням практики надання безкоштовного житла державою та недоступне через високі ціни житло на вільному ринку.

Можливі кілька варіантів проживання - державна, кооперативна, приватна квартира, гуртожиток. Лише невелика кількість молодих сімей має окрему квартиру. Лише 13-14% молодих людей відокремлюються від батьків ще до весілля. У більшості випадків найкращий варіант - проживання з батьками. Це покращує матеріальне становище сім'ї, допомагає вихованню дітей, батьки мають час для вторинного заробітку, навчання, дозвілля. Таким чином, проблеми матеріальної та житлової забезпеченості стоять на першому місці зміцнення сім'ї. Тенденція молодих сімей - окреме проживання, і лише невеликий відсоток з них хотіли б жити з батьками.

3. Проблема працевлаштування;

Проблема працевлаштування молодого фахівця, низька зарплата, особливо в бюджетній сфері, незадоволеність  вторинними заробітками штовхає  молодих фахівців шукати роботу в  іншому місті і навіть виїжджати  за кордон. Робота, пов'язана з тривалою відсутністю вдома, не сприяє зміцненню сім'ї, створенню в ній атмосфери любові, взаєморозуміння, доброзичливості.

Ситуація на вітчизняному ринку праці в останні роки є досить напруженою. Зростають масштаби безробіття серед молодих людей, збільшується його тривалість. Можливості молоді обмежені низькою конкурентоспроможністю порівняно з іншими категоріями  населення. Державна служба зайнятості України свідчить, що станом на 1 листопада 2011 р. на її обліку перебувало 211,5 тис. –  це 40,2% від загальної чисельності  зареєстрованих безробітних. Частка випускників  навчальних закладів серед осіб, що стають на облік, в останні чотири роки є стабільною. Освіта підвищує шанси молодих людей на працевлаштування в Україні, в той час  як вік, якість освіти, стать і сімейний стан можуть знижувати їх конкурентоспроможність на ринку праці. Молодь, яка не має  спеціальної освіти, є вагомою часткою серед усіх безробітних в країні. Такі працівники найбільш страждають у випадку скорочення штату на підприємстві.

4. Психологічні проблеми;

До психологічних проблем можна віднести спільні емоційні відносини, психологічну сумісність, звикання подружжя до зміни способу життя, нестабільність відносин в молодій сім'ї. Подружжю доводиться звикати до захоплень, проявам характеру один одного. У перші роки шлюбу проходить процес адаптації подружжя один до одного, причому протиріччя або неадекватний хід цього процесу можуть призвести сім'ю до розпаду, настільки частого в перші 5 років шлюбу. Тому стійко високим є рівень розлучень в молодих сім'ях, так що розпадається приблизно половина всіх шлюбів, а на кожні три знову укладаються шлюбу припадають в середньому два розлучення. Кожна щойно створена сім'я піддається серйозним випробуванням і часто не витримує навантажень

5. Медичні проблеми.

Непідготовленість молодих  сімей до шлюбу, недостатнє статеве  виховання проявляється несформованістю  культури інтимних відносин, неусвідомленим ставленням молодих людей до репродуктивного поведінки. Охорона здоров'я сім'ї в репродуктивному віці відіграє велике значення, так як його рівень визначає ефективність виконання функції дітонародження. Жінки, які не перебувають у шлюбі, страждають хронічними захворюваннями більше, ніж заміжні жінки з повних сімей. Сімейна невлаштованість, відсутність чоловічої опори істотно впливають на виникнення у чоловіків хронічних захворювань. Виявлено зв'язок між неблагополучним сімейно-психологічним кліматом і ризиком виникнення хронічних захворювань.

Слід також враховувати  ту обставину, що більшість порушень в репродуктивній системі починає  накопичуватися з дитячого віку. Потенційні можливості майбутньої матері і батька закладається в дитинстві. В останні  роки кожен 10-й новонароджений, народжується матір’ю, вік якої менше 20 років. У юних матерів частіше розвивається анемія, токсикози, передчасні пологи. Стан здоров'я жінок, у тому числі репродуктивного віку, характеризується наступними особливостями. У структурі захворюваності переважають захворювання органів дихання (18-19%), системи кровообігу (19%), органів травлення (14-17%). За останні 3 роки відзначається зростання гінекологічних захворювань, не покращується здоров'я вагітних жінок. Материнська смертність в 2,5 рази перевищує середньоєвропейський рівень. Особливо небезпечна для здоров'я жінок і дітей - вагітність жінок, які не досягли 20 років. Юні матері недостатньо фізіологічно підготовлені і у них в 2 рази частіше спостерігаються передчасні пологи, мертвонародження. 66,7% неповнолітніх матерів вживають невдалі спроби перервати вагітність на 2-му місяці або в більш ранні терміни. Зовсім не зверталися в жіночі консультації під час вагітності 27,3% юних матерів і вагітність у них протікала без медичного контролю. У 36,9% всіх неповнолітніх матерів були серйозні ускладнення під час вагітності. Особливо небезпечно для репродуктивного здоров'я жінки - штучне переривання першої вагітності, яке в ряді випадків може привести навіть до летального результату, до безпліддя[1].

Серед безлічі проблем, що з’являються у молодих сімей, особливо у перші роки подружнього життя, найбільш актуальною є відсутність власного житла. Як показує ряд досліджень, житло сьогодні є найбільш дефіцитним благом. Задоволення багатьох потреб людини, рівень, форми й способи організації споживання багато в чому залежать від житлових умов. А багато хто не наважується створити сім’ю саме через відсутність власної квартири [27].

За радянських часів існувала практика безкоштовного надання житла державою, що враховувала демографічний склад сімей, але не їхні доходи. Так, і високозабезпечені (за радянськими поняттями) і малозабезпечені сім’ї найчастіше отримували житло за формулою: кількість кімнат дорівнює кількості членів сім’ї мінус одиниця. У пострадянський час практика безкоштовного надання житла була сильно скорочена, а черги на це житло стали ще більш довгими. Дотепер не можуть одержати житло сотні тисяч сімей, багато яких «стали в чергу» ще в радянські часи.

Проблема забезпеченості сімей житлом набула гостроти у зв’язку з його приватизацією та розвитком ринкових відносин. Актуальність цієї проблеми пов’язана, насамперед, зі значним скороченням будівництва нового житла за державні кошти і його безкоштовним наданням; надмірною вартістю житла, яке будується приватними компаніями, що в свою чергу є недоступним для основної маси сімей з низьким рівнем доходів; ростом тарифів на житло й житлово - комунальні послуги; необхідністю капітального ремонту старих будівель тощо. Ринок житла в Україні, на відміну від західного, орієнтований не на те, щоб забезпечити всіх або майже всіх громадян власним або орендованим житлом різної якості й розміру у відповідності до їхніх доходів, а на те, щоб надати дороге житло невеликій багатій частині населення. Ринок не дозволяє купити житло не лише бідним, але й людям із середнім статком. У перші роки подружнього життя молоді сім’ї мають чимало проблем через вимушене спільне проживання з батьками, що часто призводить до конфліктів, а часом і до розлучень.

На кінець 2009 р. в Україні  на обліку на отримання житла та поліпшення житлових умов у державному фонді перебувало 1174 тис. сімей та одинаків, протягом року отримали житло лише 11 тис. сімей, що більш, ніж у 20 разів менше, ніж у 1990 р. (235 тис.). Основною причиною зниження темпів надання житла є зменшення обсягів будівництва житла державної форми власності, а причиною зменшення кількості перебуваючих на квартирному обліку – ліквідація її на підприємствах у зв’язку із відсутністю коштів на будівництво житла, звільненнями працівників тощо[18].

       

Динаміка надання житла  населенню у 1990-2009 рр. за даними Держкомстату