Соціальна робота з людьми похилого віку

    Міністерство  освіти та науки,молоді та спорту України

    Національний  технічний університет України

    «Київський  політехнічний інститут»

    Факультет соціології та права 
 
 
 
 

    Реферат

    З курсу «Діловодство в соціальній роботі»

    на  тему:

    «Соціальна  робота з людьми похилого віку» 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                                                                    Виконала:

    Студентка 4ого курсу

    Фсп,ср-82

    Прокопович  А.Д.

    Перевірила:

    Савицька  Л.І. 
 
 
 
 

    КИЇВ

    2011 

    З М І С Т 

 ВСТУП

  РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні аспекти та роль соціальної роботи з

  самотніми людьми похилого віку

  1.1. Сутність та значення похилого віку

  1.2. Особливості соціально-психологічної роботи з самотніми людьми похилого

  віку

  1.3. Нормативно-правове забезпечення соціальної роботи з людьми похилого

  віку

  РОЗДІЛ 2. Дослідження соціальної роботи з людьми похилого віку

  2.1. Вимоги до професіоналізму соцпрацівника, що працює з людьми похилого

  віку

  2.2. Дослідження проблем людей похилого віку і особливості їх вирішення в

  соціальній  роботі

 ВИСНОВОК

 СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 ДОДАТКИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

    Соціальна робота визнана у всьому світі  назва спеціальності, основою якої є прояв гуманного ставлення  людини до людини. Потреба у соціальній роботі збільшується саме під час соціальних та економічних криз, бо в таких умовах з’являється чимало людей, котрі не можуть обійтися без захисту і допомоги з боку інших членів суспільства.

    Зміна соціально-психологічної основи нашого суспільства корегує життя всіх поколінь, зокрема і старшого. Зміна соціального статусу літньої людини викликана насамперед, припиненням самого способу життя та спілкування, а також виникнення різноманітних перешкод у соціально-побутовій та психологічній адаптації до нових умов, диктує необхідність відпрацювання та здійснення специфічних підходів, форм і методів соціальної роботи з людьми похилого віку.

    Актуальність  даного реферату полягає в тому, що проблема самотності літніх людей в усьому світі носить універсальний характер.

    В Україні на тлі масової бідності населення, проблема самотності літніх людей стоїть особливо гостро. Проблема самотності літніх людей проявляється як незатребуваність, відчуженість їх у суспільстві, відчутті своєї непотрібності, марності. У зв'язку з цим, пошук ефективних форм і методів соціальної роботи, спрямованих на подолання самотності в літньому віці є актуальною проблемою на сьогоднішній день.

    Трансформація соціально-економічних відносин і  політичних умов життєдіяльності українського суспільства зажадала нової соціальної політики держави і розвитку у зв'язку з цим нових видів професійної діяльності та підготовки кваліфікованих кадрів, які забезпечують її реалізацію. Одним з нових видів професійної діяльності стала соціальна робота, пов'язана з наданням соціальної підтримки та допомоги різним соціально-демографічними та віковими групами населення, в тому числі й людям похилого віку, як найменш економічно захищеною і чисельно зростаючої частки українського населення.

    Соціальна робота з людьми похилого віку становить  особливий вид професійної діяльності. Соціальна робота з людьми похилого віку та старими людьми в її сучасному розумінні є складним і системним процесом цілеспрямованої організації професійно-прикладної діяльності, орієнтованої на дієве індивідуальний дозвіл проблем літніх людей, що опинилися у важкій життєвій ситуації.

    Основні проблеми людей похилого віку пов'язані  з погіршенням здоров'я, бідністю і самотністю. 
 

    РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні аспекти та роль соціальної роботи з

    самотніми людьми похилого віку 

    1.1. Сутність та значення  похилого віку

    Зростання питомої ваги старих людей у віковій  структурі отримало назву “демографічного  старіння” або старіння населення.

    Старіння  – руйнівний процес, що протікає в результаті наростаючої з віком  дії зовнішніх і внутрішніх чинників, які ушкоджують і призводять до недостатності фізіологічних функцій організму [10, c.24].

    Стратегічним  завданням соціальної роботи здатної  “втрутитися” в біосоціологію старості є подолання синдромів і передчасного (прискореного) старіння, що характеризується раннім розвитком вікових змін чи більш яскравим їх проявом у той чи інший віковий період.

    Автор Рацюк.К. в своїй книзі “Психологічні  особливості в похилому віці”  пише, що найбільш суттєвим та важливим питанням старіння як психологічного явища є те, наскільки зміни,що визначаються біологічними віковими процесами, можуть відбиватися на психіці людини, її особистісних та інтелектуальних характеристиках.

    Відомий американський психолог Еріксон  описував кризу переживаючу в  роки старіння. Ця криза являє собою завершення життєвого шляху, а розв’язання її залежить від того, як цей був пройдений з точки зору людини, яка переживала кризу. На думку Еріксона, основна задача старіння - досягнення цінності, усвідомлення і прийняття прожитого життя і людей, з якими вона тебе звела, як внутрішньо необхідної.

    Автор Холостова у своїй книзі “Соціальна робота з людьми похилого віку”  пише,що постійне збільшення долі похилих  людей у всьому світі являється  впливовою соціально-демографічною  тенденцією всіх розвинутих країн. Такий процес обумовлений двома причинами. По-перше, підвищення рівня і якості ведуть до збільшення середньої очікуваної продовжуваності життя людей, яка сьогодні в розвинутих країнах наблизилась до 80 років.По-друге, процес зниження народжуваності, нижче рівня простого замінення покоління, зменшення числа дітей, народжених однією жінкою за весь її репродуктивний період, приводить до того, що рівень смертності в нашій країні перевищує рівень народжуваності [28, c. 24].

    Автор Россет.Е Л. В своїй книзі “Процес старіння населення” пише, що старіння населення - це явище досить нове. Це явище почалось після так званої демографічної революції, одним із двох основних проявів якої було зниження показника народжуваності [25, c. 20].

    Автор Холостова.Е І.в своїй книзі “Похила людини в суспільстві” пише, що соціальні проблеми старіння виникли разом з розвитком суспільства. Вони виражались в тому, яку позицію змінило суспільство по відношенню до похилих людей серед інших груп, які функції в суспільстві вони виконували [28, c.55].

    Основним  показником демографічного старіння суспільства  є чисельність груп населення  у віці до 19-ти років і більше 60-ти. Демографічна старість настає тоді, коли частина осіб, які належать до першої групи, нижче за 30%, а частина осіб, що відповідає другій групі перевищує 15% загального числа людей у суспільстві [14, c.21].

    Загалом, демографічне старіння стало глобальною тенденцією розвитку сучасної цивілізації. Ця демографічна ситуація обумовлює  не лише формування нових потреб та здатностей літніх людей, але й відмову від уявлень про старість тільки, як про те, що віджило себе.

    Темп  старіння людини залежить від способу  її життя, становища у сім’ї, рівня  життя, умов праці, соціально-психологічних  чинників.

    Нині  у нас середня очікувана тривалість життя становить 73 роки для жінок, і 62 - для чоловіків (такий низький показник за рахунок високої смертності чоловіків середнього віку). Щороку кількість людей на планеті збільшується на 2,4%. За деякими прогнозами до 2020 року кількість людей може зрости до 1 млрд. і біологи, які займаються вивчення питань старіння та смерті, звертають увагу на те, що дуже мало випадків, так званої, природної смерті. Тобто коли людина вмирає суто від старості, а не через різного роду негативних чинників. Багато дослідників вважають, що вік людини, як виду, сягає 120-130 років, і навіть більше.

    В Україні зберігається тенденція  до вікових змін у бік зростання  частки літніх людей. Всього в Україні  сьогодні проживає майже 11 мільйонів  людей похилого віку.

    Головну роль у процесі старіння населення відіграє зниження рівня народжуваності, адже чим менше народжується дітей, тим згодом більшою стає частина людей старшого віку. Демографія старіння в цьому значенні є зворотним явищем: “омолодження” населення стає при підвищенні народжуваності, коли в структурі суспільства збільшується частка дітей і молоді, а частка людей старшого віку відповідно зменшується.

    Значення. У процесі старіння в організму  людини відбуваються зміни, які призводять до обмеження її функціональних можливостей і зниження стійкості від різних шкідливих факторів.

    В результаті:

• знижується рівень активності;
• зменшується розумова і фізична працездатність;
• погіршується активність нервових процесів.

    Біологічні  зміни підвищують ризик виникнення атеросклерозу, злоякісних пухлин, хвороб серця, цукрового діабету, гіпертонічної хвороби, захворювань щитовидної залози [25, c.17].

    Підвищення  захворюваності серед населення  старшого віку за останні роки пов’язано  не лише з віковими змінами організму, але в значній мірі погіршення соціально-економічного становища цієї категорії населення. Тим більш, що загальновідомий зв'язок розповсюдження “соціальних хвороб” з рівнем соціально-побутових умов людей. Для категорії населення похилого віку це в першу чергу стосується захворюваності туберкульозом, психічним захворюванням суїциду.

    Старіння  викликає різноманітні психологічні і  соціальні проблеми, особливо вони актуальні в нашій країні. Викликано  це перш за все важким економічним  становищем нашої країни, так понад 70 % людей України знаходяться за межею бідності, а доходи більшості з решти ледь перевищують прожитковий мінімум. Особливо беззахисними перед лицем труднощів суспільної трансформації опинились люди похилого віку, бідність населення похилого віку поглиблюється відсутністю можливостей для цього контингенту заробити гроші на оплачуваній роботі. Різний спосіб світосприйняття, відмінностей у життєвих позиціях та ставленні до суспільних перетворень можуть стати підґрунтям для серйозного соціального конфлікту між поколіннями. Для літніх людей розвиток такого конфлікту загрожує посиленням соціальної ізоляції, перетворення стариків у соціальних парій, безглуздо споживаючих суспільний ресурс.

    Визнання  літніми людьми їх непотрібності  і незахищеності викликає безліч психологічних проблем і розладів. У людей похилого віку різко зростає вісток суїциду [30, c.125].

    У перспективі життєзбереження найстарших і найзалежніщих контингентів дедалі важчим тягарем тиснутиме на суспільну  систему соціального забезпечення. В цьому контексті проблема нестачі коштів, посилена нестачею необхідних матеріальних і професійних ресурсів у сфері соціальної підтримки престарілих, для України, враховуючи нинішній стан її економіки, у найближчому майбутньому, може дійсно реалізуватись у “економічну кризу старіння”. Така криза через скорочення матеріальних ресурсів суспільства у забезпеченні усіх громадян необхідного рівня свободи і незалежності може стати серйозною загрозою демократії.

    Рівень  і причини самотності в розумінні  людей похилого віку, залежать від вікових груп. Люди у віці 80 років і старше розуміють значення терміна «самотність» не так, як представники інших вікових груп. Для людей похилого віку самотність асоціюється зі зниженням діяльності, обумовленої непрацездатністю або неможливістю пересування, а не з відсутністю соціальних контактів [10, c.24].