Соціальна робота з дітьми та молоддю з функціональними обмеженнями

     Таким чином, не тільки внутрішні переживання  спонукають людину до творчості, сама творчість викликає певні переживання, що приводить до трактування процесу творчості як ментального (душевного) акту.

     Пропонуємо  розглянути деякі аспекти застосування технологій щодо розвитку творчих здібностей та самореалізації.

     Ліпка з глини або кераміка – має  ряд переваг, що робить цей вид  мистецтва дуже зручним для розвитку творчого потенціалу особливих дітей. Глина дозволяє проводити над собою наступні операції: місити, працювати з фактурою поверхні, малювати на ній різноманітні узори, придавати їй необхідну форму, змінювати її консистенцію, працювати як з великими так і з малими об’єктами, тим самим створюючи неперевершені роботи.

Крім  того глина дуже піддатлива і з  нею можна виконувати такі дії  які неможливо здійснити з  іншими матеріалами, наприклад, пластиліном. Для роботи з глиною можна використовувати різноманітні інструменти; натирати її на тертушку, продавлювати крізь сито, різати ножем, протикати шилом, легко створювати цікаві елементи декору і вирізати різноманітні форми. Ліпка з глини дуже сприятлива для розвитку фантазії.

     Окрім всього вище перерахованого спорт — один з найважливіших факторів соціалізації, самореалізації та реабілітації інвалідів. Спортивні організації повинні розширювати можливості для залучення інвалідів до участі у спортивних заходах, а держава має забезпечувати участь інвалідів у національних та міжнародних змаганнях.

     Відповідно  до статті 34 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» місцеві органи державної влади та управління зобов'язані забезпечувати інвалідам необхідні умови для вільного доступу і користування культурно-видовищними закладами і спортивними спорудами для занять фізкультурою і спортом, а також забезпечувати надання спеціального спортивного інвентарю. Інваліди користуються переліченими послугами безоплатно або на пільгових умовах.

     Формування  спортивного руху інвалідів в Україні бере початок з 1989 року, коли почали створюватися фізкультурно-спортивні та оздоровчі клуби інвалідів. В подальшому ці громадські об'єднання стали основою для створення національних Федерацій спорту інвалідів. В Україні у 1993 році створена унікальна структура — «Інваспорт», яка сприяє фізкультурно - реабілітаційній і спортивній роботі серед інвалідів.

     Фізкультурний рух інвалідів в Україні з  кожним роком набирає все більшого розмаху. Крім 27 регіональних центрів «Інваспорт» уже створені і діють 65 регіональних відділень, 27 дитячо-юнацьких спортивних шкіл інвалідів, 111 фізкультурно-спортивних клубів, працюють 617 тренерів, у тому числі 222 штатних. [4]

     Загін прихильників здорового способу  життя серед інвалідів досяг  майже 28 тис. осіб. Свою спортивну майстерність вони удосконалюють з 25 видів спорту.

Спортсмени-інваліди своїми високими результатами на найпрестижніших  світових спортивних форумах завоювали  авторитет і визнання, чим значно підняли імідж нашої молодої держави на світовому рівні і змогли соціалізуватися та реалізувати свої творчі здібності.

     У міжнародному параолімпійському русі Україну представляє Національний Комітет спорту інвалідів України, створений у 1990 році. Він координує діяльність громадського спортивного руху інвалідів, об'єднуючи чотири національні Федерації спорту інвалідів з ураженням зору, слуху, опорно-рухового апарату.

     В країні діють близько ста фізкультурно-спортивних клубів інвалідів. Розгалужена система фізичної культури і спорту інвалідів дозволяє здійснити широке охоплення людей з фізичними вадами, які можуть займатися спортом — більше ніж 20 тис. [19]

     Одним із прикладів використання Інтернеттехнологій у роботі з інвалідами є проект реабілітації інвалідів «Комп’ютер – спосіб життя» найперший проект в Україні подібного напрямку. Реалізацією та виконанням цього проекту займається Центр соціальних служб для молоді голосіївського районну державної адміністрації в місті Києві та Фонд розвитку та впровадження комп’ютерних і  інформаційних технологій для інвалідів "АІК".

Мета  проекту: реабілітація молоді з обмеженими фізичними можливостями в інформаційному середовищі, шляхом використанням новітніх комп’ютерних та інформаційних технологій.

Для реалізації цієї мети буде:

1. проводиться  учбово-консультативна діяльність серед людей з обмеженими можливостями, з метою подальшого їх працевлаштування.

2. створенно  учбово-консультативний сайт, який  буде розміщено в Інтернет, на  якому буде міститься учбовий  матеріал у вигляді посібників  та лекцій, а також адреси бібліотек з додатковою літературою.

3. підготовленна  група волонтерів в галузі  комп’ютерних систем та мереж,  для подальшої їх допомоги  в роботі з людьми з обмеженими  можливостями в експлуатації  та обслуговуванні комп’ютерної  техніки.

     Очікувані результати: підвищення рівня знань в галузі новітніх комп’ютерних та інформаційних технологій людей з обмеженими фізичними можливостями та реалізація напрямку початого Соціальною службою для молоді який виражається в гаслі  “Разом заради розвитку ” шляхом реального зближення людей з особливими потребами, та волонтерів Соціальної Служби Молоді міста Києва

      Отже  проблема реалізації та розвитку творчих  здібностей молоді з функціональними  обмеженнями стоїть досить гостро на сучасному етапі розвитку суспільства. Аналіз даної проблеми, напрямів роботи різних  організацій, як громадських так і державних свідчить про потребу в інноваційних технологіях. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВОКИ

    В роботі були з'ясовані основні причини сприяючи виникненню інвалідності:

• погіршення екологічної обстановки,
• несприятливі умови праці жінок, що позначається на дитячі інвалідності,
• зростання травматизму,
• відсутність нормальних умов праці і культури здорового способу життя
• високий рівень захворюваності.

    Встановили, що в Україні існує комплекс проблем у людей з особливими потребами:

• непристосованість громадського транспорту;
• відсутність місць відпочинку пристосованих для інвалідів,
• відсутність умов для нормальної життєдіяльності людей з особливими потребами, тобто архітектура міста не відповідає потребам інвалідів;
• самотність;
• ізольованість від соціального середовища(інтернатах,будинках);
• не отримання  належного лікування , реабілітації , освіти;
• відсутність безперешкодного доступу в різні структури
• відсутність забезпечення інформацією.
• наявність бар‘єрів у спілкуванні,
• проблеми пов’язані з власною сексуальністю,
• соціальна незахищеність (низькі пенсії).

    В Україні гарантії соціального захисту  людей з обмеженнями визначені  законами "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про реабілітацію політичних жертв в Україні", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

    Закон України "Про основи соціальної захищеності  інвалідів в Україні"

    передбачає  ряд спеціальних прав для інвалідів, без яких вони не можуть успішно  інтегруватися в суспільство, зокрема:

• право на медичну допомогу (безкоштовно або на пільгових умовах), право на медичну реабілітацію;
• право на забезпечення безперешкодного доступу до інформації з допомогою засобів комунікації;
• право на забезпечення безперешкодного доступу до об'єктів соціальної інфраструктури;
• право на освіту;
• право на працевлаштування;
• право на матеріальне забезпечення;
• право на соціально-побутове обслуговування;
• право на медичне і санаторно-курортне лікування;
• право на транспортне обслуговування;
• право на створення громадських об'єднань.

    Основними аспектами діяльності держави щодо подолання проблем людей з  особливими потребами є :

    виконання всіх вище зазначених прав в повному обсязі;

    адаптувати  інвалідів в  суспільстві та адаптувати суспільство;

    забезпечення  гідного рівня проживання ,

    та  нажаль в нашій державі все  це виконується не завжди гідним чином. 
 
 
 
 

    СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» // Відомості Верховної Ради (ВВР) 2001 № 42 ст.213.
2. Актуальні проблеми теорії та практики соціальної роботи на межі тисячоліть: Монографія.-К.: УДЦССМ, 2001.-344 с. // Соціальна робота. Книга І.
3. Безпалько, Ольга Володимирівна. Соціальна педагогіка: схеми, таблиці, коментарі. : навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / О. В. Безпалько; М-во освіти і науки України, Київ. міськ. пед. ун-т ім. Б. Д. Грінченка. — К.: Центр учб. л-ри, 2009. — 207 с.: іл., табл.
4. Введення у соціальну роботу. Навчальний посібник. – К.: Фенікс, 2001. - 288 с.  , колектив авторів: Семигіна Т.В., Грига І.М., та інші.
5. Капська А.Й. Соціальна робота: Навч. посібник – К.:Центр навчальної літератури , 2005. – 328с.
6. Соціально – педагогічна робота з дітьми та молоддю з функціональними обмеженнями. Навчально – методичний посібник для соціальних працівників і соціальних педагогів / За ред. проф. А.Й. Капської. – К.: ДЦССМ, 2003. – 168с.
7. Лукашевич М. П., Мигович І.І. Теорія і методи соціальної роботи: Навч. посіб. - К.: МАУП, 2002. - 136 с.
8. Права дітей з особливими потребами: Посіб.-довід. /За заг. ред. О.Копиленка.- К.: ДІНІТ, 2002.- 249 с
9. Права інвалідів в Україні: Збірник правових документів. – К.: Сфера,1998.–.300с.
10. Пальчевський С. С. Соціальна педагогіка: Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2005. - 560 с.
11. Соціальна педагогіка: мала енциклопедія / За заг. ред. І.Д.Звєрєвої. - К.: Центр учбової літератури 2008. - 336 с.
12. Соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю з функціональними обмеженнями. Навчально-методичний посібник для соціальних працівників і соціальних педагогів / За ред. проф. А.11. Капської. - К.: ДЦССМ, 2003. - 168 с.
13. Соціальна робота з дітьми, молоддю, жінками, різними категоріями сімей / Упорядники Драпушко Р.Г., Зайцева З.Г., Зінченко А.Г..- К.: УДЦССМ, 1998.- 112 с.
14. Соціальна реабілітація молоді з обмеженою дієздатністю / за заг. Ред. Толстоухової С.В., Пінчук І.М. – К.: УДЦССМ. 2000. – 184 с.
15. Технологія роботи з різними категоріями клієнтів центрів соціальних служб для молоді: Методичний посібник / С. В. Толстоухова, О. О. Яременко, О. В. Вакуленко та ін. - К.: ДЦССМ, Державний ін-т проблем сім'ї та молоді, 2003. - 88 с.
16. Тюптя Л.Т. Іванова І.Б. Соціальна робота (теорія і практика): Навч. посібик. - К. : Знання 2008. - 574 с
17. Інтернет – портал   Національна    Асамблея   інвалідів України http://naiu.org.ua
18. Шахрай В.М. Технології соціальної роботи: Навч. посібник. – К.:Центр навчальної літератури ,2006.– 464 с.
19. Ярская-Смирнова Е.Р.; Неберушкина Е.К. Социальная работа с инвалидами. – СПб.: Питер., 2004. – 316 с.