МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ  ПРАЦІ І СОЦІАЛЬНИХ ВІДНОСИН

ФЕДЕРАЦІЇ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ 
 
 

Факультет соціального управління

Кафедра соціальної роботи та практичної психології 
 
 
 
 

 . Соціальна робота з дітьми та молоддю з функціональними обмеженнями

Курсова робота

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                             Студентки курсу

                                                                           (заочної форми навчання)

ф-ту соціального управління

                                                                            

                                                                            Науковий керівник: 
 
 
 
 
 
 
 

      Київ  – 2010

     ЗМІСТ 
 

ВСТУП_____________________________________________________ 3

Розділ I Соціально-педагогічні аспекти роботи з дітьми та молоддю з функціональними обмеженнями

1.1 Загальна характеристика  людей з особливими

потребами         ______________________________________________ 6

1.2 Соціально-психологічні проблеми дітей та молоді з обмеженою дієздатністю       _____________________________________________ 9

1.3Діяльність держави по допомозі  дітям та молоді з особливими

 потребами       _____________________________________________ 12

РОЗДІЛ II. Шляхи  інтеграції дітей та молоді з обмеженими функціональними можливостями в суспільство.

 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

    В Декларації про права інвалідів  сказано, що поняття «інвалід» позначає особу, яка не може самостійно забезпечити повністю або частково потреби нормального особистого і/або соціального життя внаслідок недоліку, вродженого або ні, його чи її фізичних або розумових здібностей[9].

    Актуальність  проблем людей з особливими потребами визначається тим, що в Україні спостерігається тенденція до зростання чисельності інвалідів унаслідок зниження рівня медичного обслуговування, зростання наркоманії й алкоголізму, підвищення екологічної небезпеки, зниження можливостей повноцінного харчування і відпочинку, погіршення умов праці.

     Чисельність інвалідів в Україні з кожним роком зростає, як і в усьому світі та країнах ближнього зарубіжжя. Це зростання зумовлене комплексним впливом численних факторів, серед яких найбільш значущими є природні катаклізми, техногенні катастрофи, дорожньо-транспортні пригоди; наслідки аварії на Чорнобильській АЕС та інші чинники забруднення зовнішнього середовища; збільшення кількості уроджених вад та хронічних захворювань.

     Протягом  останніх 10-12 років чисельність дітей у складі населення України щорічно зменшувалася, натомість зростала частка дітей з функціональними обмеженнями. Так, якщо 1993 р. чисельність дітей віком до 16 років становила 11,7 млн., з яких дітей-інвалідів налічувалося трохи більше 93 тис., то вже 2001 р. кількість дітей цього віку зменшилася до 9,3 млн., а чисельність дітей з функціональними обмеженнями серед них сягнула майже 154 тис. На кінець 2002 року за даними Київського міського центру соціальних служб для молоді в Києві мешкає 8 500 дітей-інвалідів та 7 тис. молодих людей віком до 28 років. [15, c.63]

     Важливим  завданням на сьогоднішній день є  створення таких умов, щоб людина з функціональними обмеженнями  могла стати корисною для суспільства, реалізувати себе у соціальному житті, зробити внесок у розвиток культури. Тому важливим завданням є пошук і реалізація технологій роботи з молоддю з функціональними обмеженнями, щодо розвитку їх творчих здібностей та самореалізації у суспільному житті. Проте на шляху реалізації цього завдання постає ряд проблем, пов’язаних з існуючими у суспільстві стереотипами щодо інвалідів.

    Громадську  думку змінити набагато легше, ніж  переконати молоду людину з фізичними  вадами в тому, що вона нічим не гірша  за інших, і що здатна реалізувати  себе у творчому просторі. В реальному житті людина, що має фізичні обмеження, не зможе пограти у футбол з однолітками або знайти друзів на дискотеці. І можливо не зможе проявити свої людські і творчі якості, соромлячись своїх вад. Дуже важливо, щоб така молода людина могла реалізувати себе не звертаючи увагу на обмеження. . Всього в світі поблизу 200 мільйонів дітей з особливими потребами .

    Більше  того, у нашій країні, як і в  усьому світі, простежується тенденція  зростання кількості дітей-інвалідів. За даними Міністерства охорони здоров'я України збільшився рівень чисельності дітей-інвалідів з 146930 у 1997 році до 152210 чоловік у 1998 році, у 2009році 186000чоловік що становить 3.6% приросту за рік [8].

    Аналіз  літературних джерел  свідчить, що проблемами дітей-інвалідів займалося багато науковців в соціальній педагогіці та соціальній роботі, психології - В.Г.Бочарова, О.В.Безпалько,  І.Д.Звєрєва, С.І.Григор’єва,

Т.В Семигіна., Н.С.Морозова, А.Й.Капська, А.В.Мудрик,  Е.І.Холостова ,

 С.В Толстоухова , С. С Пальчевський та багато інших.

   З огляду на вищезазначене метою курсової роботи є аналіз проблем  дітей і молоді з функціональними обмеженнями в Україні та висвітлення основних шляхів вирішення соціально-психологічних проблем дітей та молоді з проблемами фізичного здоров'я.

   Для реалізації мети було поставлено наступні завдання:

• проаналізувати основні  причини обмеження життєдіяльності в Україні  та у світі
• узагальнити типові соціально-психологічні проблеми дітей і молоді з функціональними обмеженнями
• визначити основні аспекти діяльності держави щодо подолання проблем інвалідів.
• - з’ясування та висвітлення особливостей технологій роботи з інвалідами щодо розвитку їх творчих здібностей .
• розробити рекомендації до «інтеграції » дітей та молоді з функціональними обмеженнями в суспільство
• здійснити аналіз програм спрямованих на вирішення проблем дітей з особливими потребами.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ I Соціально-педагогічні аспекти роботи з молоддю з функціональними обмеженнями

1.1Загальна характеристика поняття люди з особливими потребами.

     В українській мові до кінця XVIII ст. людина з вадою розвитку тлумачилась як каліка, хромець, сліпець (давньоруською), що знаходимо у пам'ятках давньоруської літератури. Так, в Уставі князя Володимира Святославича серед переліку метрополітичних та церковних людей є список світських людей, які підлягають особливому судочинству, серед них - "каліка, хромець".

     На  початку XVIII ст. у слов'янських мовах  починає вживатися слово "інвалід", яке за походженням - безсилий, слабкий, важко поранений, - прийшло в українську і російську мови з французької і до кінця XIX ст. вживалося в значенні "той, що відслужив, заслужений воїн, який непристосований до служби через каліцтво, поранення, старезність".

     До  сьогодні в Україні немає єдиного терміну стосовно осіб, що мають фізичні та психічні відхилення. Так, в засобах масової інформації, спеціальній літературі вживаються поняття:

• інвалід;
• особи з обмеженими функціональними можливостями;
• люди з обмеженою дієздатністю;
• люди з особливими потребами;
• особи з вадами розвитку.

У законодавчих документах як правило домінує термін "інвалід".

     У Законі "Про соціальний захист інвалідів" сказано, що "інвалід - це особа, яка має порушення стану здоров'я зі стійкими розладами функцій організму, зумовлені захворюванням, наслідками травм чи дефектами, які призводять до обмеженої життєздатності і вимагають необхідності її соціального захисту".

     "Обмеження  життєздатності, - говориться в цьому  ж Законі , - це повна чи часткова  втрата особою здатності чи  можливості здійснювати самообслуговування, вільно пересуватися , орієнтуватися , спілкуватися, контролювати свою поведінку, навчатися і займатися трудовою діяльністю".

     Інвалідність  - це обмеження в можливостях обумовлених фізичними, психічними, сенсорними, соціальними, культурними, законодавчими та іншими бар'єрами, які не дозволяють людині бути інтегрованою в суспільство і брати участь в житті сім'ї та держави на тих же умовах, як і інші члени суспільства. [15, с.64]

     Обмежена  можливість - втрата здатності (внаслідок наявності дефекту) виконувати певну діяльність в межах того, що вважається нормою для людини;

     Недієздатність  - наслідок дефекту чи обмежена можливість конкретної людини, що перешкоджає чи обмежує виконання нею певної нормативної ролі, виходячи з вікових, статевих чи соціальних факторів.

     Дитина-інвалід  - це особа яка внаслідок хронічних захворювань, вроджених чи набутих порушень у розвитку має обмеження у життєдіяльності, перебуває в особливо складних і надзвичайних умовах і має особливі потреби у розвитку психофізичних можливостей, природному сімейному оточенні, доступі до об'єктів соціального оточення і засобів комунікації, соціалізації та самореалізації.

Фактори зовнішнього середовища є визначальними  у появі хвороб, тому що вони не тільки впливають безпосередньо на організм, але й можуть викликати зміни його внутрішніх властивостей. Ці зміни у майбутньому поколінні можуть самі спричинювати хвороби (спадковість, вроджені вади).

     Інвалідність  у дітей - визначається вченими як стійка соціальна дезадаптація, зумовлена хронічними захворюваннями чи патологічними станами, що різко обмежує можливість включення дитини в адекватні її віку виховні і педагогічні процеси, у зв'язку з чим вона постійно потребує догляду та допомоги. [15, с.65]

     Групи і причини інвалідності, а також час її настання встановлюються медико-соціальними експертними комісіями, які діють на підставі положення про них, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Залежно від ступеня втрати працездатності інваліди поділяються на три групи (I, II, III).

   Основні обмеження дитячої життєдіяльності  пов'язані з такими порушеннями  і захворюваннями:

• порушення слуху і мови (глухі; ті, що слабо чують, логопати);
• порушення зору (сліпі; ті, у кого слабкий зір);
• порушення інтелектуального розвитку (розумово відсталі; із затримкою психічного розвитку тощо);
• порушення опорно-рухового апарату;
• комплексні порушення психофізіологічного розвитку, (сліпоглухонімі; із дитячим церебральним паралічем, поєднаним з розумовою відсталістю тощо);
• хронічні соматичні захворювання;
• психоневрологічні захворювання. [15, с.65]

1.2. Соціально-психологічні проблеми дітей з особливими потребами

     Діти  та молодь з функціональними обмеженнями, на відміну від деяких інших категорій клієнтів, становлять об'єкт соціальної роботи з надзвичайно складною структурою, оскільки існує необхідність врахування психофізіологічних особливостей розвитку в контексті певної вікової приналежності.

     Торкаючись  проблем, що постають перед молодими інвалідами  на шляху до самореалізації слід сказати про існування ряду проблем, які пов’язані з фізичними обмеженнями. Це такі актуальні на сьогодні проблеми, як непристосованість громадського транспорту, відсутність місць відпочинку, пристосованих для інвалідів, відсутність умов для нормальної життєдіяльності людей з обмеженими можливостями, тобто архітектура міста не відповідає потребам інвалідів.