Сім’я як соціальний інститут

      Спочатку  патріархальна сім'я була досить чисельною. Вона включала в себе родичів та потомків одного батька разом з їхніми жінками, дітьми, родичами, а також рабів. Латинське слово «фамілія» в стародавні часи означало сукупність рабів, які належали одному власникові. Така сім'я нараховувала декілька сотень людей.

     Патріархальна сім'я була досить стійким і крупним  виробничим об'єднанням. Тому вона проіснувала досить тривалий час.

     Відокремлення трудової діяльності від сім'ї як один із результатів індустріалізації виробництва в епоху капіталізму спонукало появу нуклеарної сім'ї. Така сім'я складається тільки із самих необхідних для утворення сім'ї людей - чоловіка і дружини. До її складу може входити скільки завгодно дітей, але в останні десятиліття стало фактом зменшення їх кількості і навіть утворення бездітних нуклеарних сімей. Вперше назву «нуклеарна» застосував для визначення типу сім'ї американський соціолог Дж. Мардок.

     Нуклеарна сім'я виявилась краще пристосованою для сучасного індустріального суспільства, що зумовлене рядом обставин. По-перше, відокремлення сім'ї від трудової діяльності та включення її членів у суспільне виробництво вимагає пересування людей із однієї місцевості до іншої. По-друге, члени сім'ї одержують можливість мати різні професії, займати різне соціальне становище, отримувати винагороду за свою працю, що породжує відмінності в способі життя, формах проведення дозвілля, методах досягнення мети та задоволення власних потреб. По-третє, розвиток системи соціального забезпечення і сфери послуг, а також соціальних служб, які забезпечують безпеку і захист громадян, виплата пенсій і тому подібне, знижують потребу хворих та старих людей у пошуках підтримки у сім'ї. По-четверте, суспільне виробництво все більше висуває на передній план особисті заслуги людини, в результаті чого від неї вимагається вміння і можливість до самостійної реалізації здібностей, не розраховуючи при цьому на допомогу родичів.

      Нуклеарна сім'я може бути повною і неповною, бездітною, малодітною та багатодітною. Повною нуклеарною сім'єю називають таку сім'ю, в якій є чоловік, дружина і їхні діти. Неповна - це та сім'я, в якій є тільки один із батьків та його діти. Бездітною вважають сім'ю, коли подружня пара прожила більше п'яти років у шлюбі і при цьому у них немає дітей. До малодітних належать сім'ї, що мають тільки одну дитину. Багатодітні - це сім'ї, в яких є чотири і більше дітей. Значне місце в класифікації типів сім'ї займає структура сім'ї. Під структурою сім'ї розуміють систему родства, а також сукупність духовних, моральних, психологічних відносин, внутрішньо сімейні установки і відносини влади та авторитету.

      За  структурою влади виділяють сім'ї  авторитарні і демократичні. Авторитарна сім'я характеризується суворим, незаперечним підкоренім жінки чоловікові, або навпаки, а також дітей батькам. Демократична сім'я заснована взаємоповазі членів сім'ї, на розподілі сімейних ролей згідно з потребами конкретної ситуації, з особистісними якостями та здібностями один одного, на рівноправній участі кожного з них у справах сімейного життя, на принципах спільності у прийнятті важливих рішень. В авторитарній сім'ї чоловік або дружина являються монопольним главою, деспотичним господарем. У демократичній сім'ї «офіційного» глави немає, а є лідер, авторитетна особа. При цьому чоловік може бути лідером за одних

обставин, а дружина - за інших, в деяких життєвих ситуаціях лідерами можуть ставати і діти.

      Участь  у виробництві обох членів подружжя, їхній відносно рівний внесок в спільне господарство, юридична рівність членів сім'ї і разом з розвитком демократичних засад сприяють становленню егалітарних відносин в сім'ї. Сучасна нуклеарна сім'я стає егалітарною : (від лат. egalitare— правлячий), тобто сім'єю з рівною часткою прав та відповідальності всіх її дорослих членів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 3

Становлення та розвиток сім’ї 
 

      3.1. Сімейно-рольова  взаємодія 

      Сім'я  являє собою чітку систему  відносин між людьми, які утворюють  її. Взаємодія між членами сім'ї суттєво відрізняється від взаємодії колег по роботі, зустрічних на вулиці і т.д. Тут вона має більш тісний характер, члени сім'ї мають певне значення один для одного, відіграють іншу роль в житті один одного.

      В нуклеарних сім'ях головними сімейними  ролями є ролі чоловіка і дружини, батька та матері, братів і сестер. В розширеній сім'ї до цих ролей добавляються ролі дідуся та бабусі, свекра і свекрухи, тестя та тещі, зятя і невістки, онуків і т.д.

      Особливим є зв'язок між матір'ю та дитиною  і це зрозуміло, адже мати народжує свою дитину, вигодовує її, вона забезпечує первинний догляд і початкову соціалізацію дитини. Значно складніше пояснити характер відносин між батьком та дитиною. Всі дослідники згодні з тим., що роль батька в соціалізації і вихованій дітей досить велика, а в неповній сім'ї ніякі зусилля матері не можуть замінити відсутність батьківського впливу.

      В нуклеарній сім'ї значно ускладнюється  проблема виховання дітей. Це пов'язано  з тим, що по-перше, у великій сім'ї в вихованні дітей приймають участь всі члени сім'ї. Материнські обов'язки у такій сім'ї розділяли сестри матері та батька, батьківські - брати батька і матері, помітну роль у вихованні відігравали бабусі та дідусі, брати і сестри. Тепер весь цей вплив зведений до мінімуму. А малодітність навіть усуває виховний вплив старших братів і сестер, оскільки їх немає взагалі. Виховну функцію тут у переважній більшості виконують тільки батьки.

      По-друге, сімейна праця батьків заставляє  їх передавати догляд за дітьми та їхнім вихованням навіть у ранньому віці суспільним закладам: яслам, дитячим садам, школі. В цьому відношенні нуклеарна сім'я стає досить відкритою, вплив суспільства виявляється більш вагомим.

      По-третє, виділення трудової діяльності за межі сім'ї ускладнює проблему трудового виховання. Раніше діти виховувались у праці на прикладах та під наглядом старших членів сім'ї. Вони знали, що їхня праця є необхідною для сім'ї. Суспільна форма трудового виховання поки що не зуміла заповнити ту іншу, що утворилася в сфері трудового виховання.

      По-четверте, відносна ізоляція нуклеарної сім'ї  від старших родичів ускладнює  процес засвоєння молодим поколінням соціальних цінностей, житейської мудрості і духовного багатства, що були накопичені попереднім поколінням.

     По-п'яте, відсутність сімейної професійної  орієнтації, неможливість у спадковому порядку передати дітям свою спеціальність  роблять сам процес виховання більш універсальним і в той же час більш суперечливим. Батьки не можуть однозначно визначити, які навички та конкретні вміння знадобляться їхнім дітям у майбутній діяльності.

      По-шосте, віддаляється включення підростаючого  покоління у широке соціальне життя, у трудову діяльність. Тривалий період життя зводиться до підготовки до трудової і соціальної діяльності. Той виграш, що отримує суспільство у всебічному розвитку особистості (одинадцять років навчання в середній школі, потім у професійно-технічному училищі чи вищому навчальному закладі) знецінюється запізненням у соціальному розвитку молодого покоління, що проявляється в розвитку серед частини молоді соціально-психологічного інфантилізму, штучному стримуванні енергії молоді, яка інколи знаходить вихід для себе в асоціальній поведінці.

      Ці  недоліки у вихованні ще в більшій  мірі посилюються тим, що між установками та методами сімейного виховання з одного боку і конкретними діями та методикою вихователів суспільних закладів з іншого боку, можливими є протиріччя.

      Зміни в економічному становищі сім'ї, її структури і функції, що відбулися у суспільстві, даються взнаки і в характері та структурі внутрішньосімейних зв'язків. Серед всіх сфер діяльності, які раніше забезпечували стабільність сім'ї, головне навантаження тепер переноситься на морально-психологічну сферу.

      Нуклеарна сім'я відрізняється спрощеною структурою, обмеженою кількістю внутрішньосімейних відносин, які побудовані на принципах егалітарності. В той же час в ній накопичуються і свої власні проблеми, зростає психологічне навантаження, господарсько-побутові обов'язки поділяються тільки між подружжям, відносини стають все більш інтенсивними та емоційними. Тому для затвердження здорового морально-психологічного клімату у нуклеарній сім'ї необхідна висока культура її членів, наявність почуття такту. Чоловікам і жінкам доводиться опановувати нетрадиційні ролі.  

3.2. Негативні явища в шлюбно-сімейних відносинах та шляхи їх подолання 

      У 20-ті роки XX ст. американські соціологи дійшли висновку про зниження ролі сім'ї у життєдіяльності суспільства, який ґрунтувався насамперед на підставі зниження дітонародження і зростання злочинності. У 60-ті роки, коли значно збільшилась кількість розлучень, стали говорити про агонію сім'ї як соціального інституту. Все це давало підстави для висновків про дезорганізацію сім'ї. Щоб знайти причини цієї дезорганізації, з'ясувати наскільки, сім'я, як соціальний інститут вичерпала свої можливості, необхідно розглянути об'єктивні та суб'єктивні чинники, що зумовлюють кризу сучасної сім'ї.

     В умовах індустріального способу  виробництва благополуччя людини стало  залежати не від сім'ї, а від індивідуальних досягнень особи в інших соціальних інститутах. За попередніх умов людині було важко прожити поза сім'єю. Це стосувалося не тільки матеріальної а й інших сфер життя. У доіндустріальний період люди здебільшого мешкали у порівняно невеликих поселеннях, де позашлюбні сексуальні контакти легко виявлялись й осуджувались.

      Паралельний процес поліпшення санітарно-гігієнічних  умов життя і розвитку охорони здоров'я значно знизив смертність, радикально трансформував структуру захворювань, які спричиняли смерть. З цього часу потреба в постійно високій народжуваності і багатодітності, які б компенсували високу смертність, стала не такою актуальною для самозбереження людства. Пом'якшилося ставлення до дошлюбних і позашлюбних стосунків, процедури розлучень. В індивідуальних уявленнях про сім'ю починає переважати орієнтація на сексуальне партнерство, товаришування, на домашню кооперацію співіснування. Бажання стати матір'ю (батьком) відійшло на задній план, народження однієї дитини стало даниною одруженню, побутовому конформізму. Одночасно розростаються позасімейні орієнтації, розширюються можливості для мінімізації кількості дітей у сім'ї аж до бездітності. Сім'я сприймається як зосередження безлічі справ, які вимагають сил, часу та нервів. Все частіше це призводить до її розпаду або формування неповної сім'ї з одним із батьків, адже у зазначених випадках мінімізуються затрати життєвої енергії індивідів. Однією з головних причин недостатньої міцності сім'ї є нерівність чоловіків і жінок у побуті. Як правило, жінка несе подвійне навантаження - на роботі і в сім'ї. Дослідження свідчать, що трудове навантаження жительки міста у простих сім'ях з дітьми становить 77 годин на тиждень, в тому числі вдома - 36 годин. Отже середня тривалість робочого дня жінки-матері, включаючи і вихідні дні, досягає приблизно 11 годин, а це в свою чергу виступає одним із факторів, що веде до розпаду сімей. Дані офіційної статистики говорять, що кількість розлучень збільшилась з 67 тисяч у 50-х роках XX ст. до 930 тисяч в кінці 80-х років, а з розрахунку на сто зареєстрованих шлюбів вона складає:

      - в 1950 р. - 3,

      - в 1960 р. - 10,

      - в 1970 р. - 27,

      - в 1980 р. - 34,

      - в 1990 р. - 38.

      Спеціальні  дослідження показують, що одна третина всіх розлучень припадає на сім'ї, які фактично проіснували менше року, ще одна третина сімей розпадаються протягом другого-п'ятого року життя. Звідси висновок: розлучення — це в основному проблема молодих сімей.

      Однак неодноразові прогнози про зникнення  сім'ї як соціального інституту не підтверджуються, вона все ж таки існує і буде існувати, бо альтернативи їй як універсальній формі задоволення особистих потреб і вирішення різних соціальних проблем людством не знайдено. Тому суспільство повинно турбуватися про захист і розвиток сім'ї. В сучасних умовах захист сім'ї мусить бути зведений до рівня державної політики. Серйозним чинником у збереженні та зміцненні сім'ї може бути повернення її функцій, які вона втратила, особливо виробничої. При цьому відродження виробничої функції сім'ї може відбутися на якісно іншій, ніж раніше, матеріально-технічній базі. Наприклад, широке застосування персональних комп'ютерів може перетворити кожний дім на своєрідний інформаційний центр, обладнаний дисплеями, засобами автоматичного зв'язку, іншою технікою, що забезпечить можливість виконувати вдома різні види робіт. Американські соціологи підрахували, що вдома можна виконувати 15 тисяч різних видів робіт. Вже сьогодні в Сполучених Штатах сім'ю як виробничий осередок широко використовує приватний капітал. Так, керівництво одного з найбільших банків США «Сіті-банк» активно схвалює шлюби між співробітниками банку, вважаючи, що подружні пари працюють продуктивніше. Підприємці часто встановлюють обладнання вдома у своїх службовців, даючи їм змогу виконувати роботу, не покидаючи оселі. Цю категорію працівників складають програмісти, друкарки, наукові працівника, адвокати, дизайнери.

      На  роботу в домашніх умовах переходить багато керівників середньої ланки. В Сполучених Штатах чимало компаній створюють поблизу проживання своїх співробітників електронні центри, з якими може швидко з'єднатися працівник, який виконує свою роботу вдома, і отримати потрібну інформацію. Це дає змогу фірмам одержувати додатковий прибуток. Позитивно позначаються на виробництві та сімейному стилі життя і гнучкі графіки роботи, неповний робочий день, тощо.

      Західні соціологи вважають, що поширення  надомної праці може зумовити певні зміни у способі життя сучасної людини, системі розподілу праці, своєрідну гуманізацію сім'ї та сімейних стосунків. Ідеалом може стати сім'я, де будуть краще сприймати досвід старших поколінь, сімейні традиції. Повернення виробничої функції може сприяти, крім економічного ефекту, вирішенню багатьох соціальних проблем - об'єднанню сім'ї у трудовій діяльності, залученню дітей до праці на конкретному прикладі батьків, розвитку розширеної сім'ї, прищепленню членам сім'ї таких позитивних якостей, як доброта, прагнення допомогти одне одному і т.ін.