Особливості соціальної роботи зі студентськими родинами

    Сімейний  кодекс, прийнятий в Україні в 2004 році, захищає насамперед офіційні подружжя, кожен із яких у разі розлучення одержує половину майна і має  інші права, чітко прописані законом. Що стосується прав цивільного подружжя, то новий Сімейний кодекс визначає цивільний шлюб як факт, який тягне за собою породження юридичні наслідки стосовно майна. Потрібно тільки довести в законному порядку факт такого шлюбу. У старому сімейному кодексі цього не було [14, 2].

    Сьогодні  думки українських психологів різко розділилися: одні борються за інститут цивільного шлюбу, інші гнівно його засуджують. Перші стверджують, що модель цивільного шлюбу розвиватиметься і стане основною в нашому суспільстві: спочатку люди довго житимуть разом і тільки після народження дитини офіційно реєструватися. Аргументом служить те, що цивільні шлюби - вибір освіченого населення, тобто населення майбутнього. А для людей малоосвічених дуже важливе саме весілля як питання престижу. Прибічники вільних стосунків посилаються на те, що партнери, не пов'язані законним шлюбом, більшою мірою сприймають себе як коханці, у них сильніший сексуальний потяг, сильніше бажання спілкуватися, більше емоційних і психологічних мостів.

    Проти цивільного шлюбу, наводять свої аргументи: за неофіційну сім'ю змагаються переважно чоловіки. Побоюючись втратити незалежності, вони розхвалюють «вільні, цивілізовані відносини, прийняті в усьому світі». Жінки ж відчувають підступність, що криється у вільному шлюбі. Прихильники різних точок зору сходяться в одному: середня тривалість цивільного шлюбу серед українців становить чотири роки. При цьому більшість цивільних дружин (близько 90%) вважають себе одружена, а близько 85% цивільних чоловіків стверджують, що вони неодружені[6, 57].

    З віком психологія цивільних подружжів змінюється: у тих, що прожили разом менше чотирьох років, більше шансів укласти законний шлюб, оскільки перша закоханість ще жива, а складний час притирання вони благополучно подолали. Пари, які переступили цей термін, ризикують так ніколи й не одружитися.

    Таким чином, серед молоді простежується тенденція до цивільних шлюбів в противагу законним. Це зумовлено сукупністю причин пов’язаних з пріоритетами молоді та суспільною думкою. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    РОЗДІЛ 2

    Особливості соціальної роботи зі студентськими родинами. 
 

    2.1.  Основні проблеми студентської родини та шляхи їх вирішення.

    Як  і у будь-якої сім’ї у студентської виникають певні проблеми, які  інколи стають причинами розлучень  або згасання почуттів подружжя. У  цьому підрозділі ми детально розглянемо основні проблеми студентських сімей та шляхи їх вирішення, також визначимо роль соціальних служб у допомозі студентським сім’ям.

    Дослідження показали, що сім’я не є головною перешкодою в оволодінні знаннями, а для значної частини студентів сімейне життя є чинником, що стимулює навчання. Та через необхідність сумісництва виконання сімейних обов’язків та навчання неможлива максимальна результативність в обох сферах одночасно. Як у відомому анекдоті "Якщо студент починає приділяти більше часу дружині, то у нього виростають хвости, а якщо навчанню – то роги, а коли ж розділяє увагу між дружиною та навчянням, швидко відкидує копита» [11,2]. Звідси зрозуміло, що студентській родині потрібна підтримка. Не лише батьків та друзів, що і так зрозуміло, а насамперед це має бути передбачено при розробці програм соціальної політики, та інших політичних програм.

    У студентській сім’ї спільність діяльності (навчання) передбачає і справедливий розподіл домашніх обов’язків між  подружжям і це потрібно враховувати і дружині і чоловікові. Більшості студентських сімей притаманні духовна та моральна єдність. Засновані такі сім’ї на коханні та спільності інтересів. Але більшість з них стикаються з такими труднощами: погані житлові умови, невлаштований побут, низький матеріальний рівень, дефіцит вільного часу [13, 124].

    Молоді  люди, створюючи сім'ю, звичайно, думають  про матеріальні і житлові  проблеми. За даними багаточисельних  досліджень чинник матеріальної і житлової забезпеченості на стабільність сім'ї безпосередньо не впливає. Проте погані матеріальні умови життя часто підсилюють конфліктні ситуації, що виникають з інших причин. Вибіркові соціологічні дослідження показують, що 44% молодят збираються жити спільно з батьками (при цьому у 37% молодят були встановлені нечіткі уявлення відносно думки батьків про їх шлюб). Інші молодята віддають перевагу гуртожитку, приватній квартирі, кімнаті комунальної квартири. При цьому відповіді молодят не збігаються у 23% випадках [2, 33]. В цілому сучасній молоді властиве прагнення до роздільного мешкання з батьками, хоча залежність молодих людей від батьків ще велика. Наприклад, близько 80% молодят, які вступили у шлюб, за даними тих же досліджень планують отримувати матеріальну допомогу від батьків, що вказує на економічну і соціальну несамостійність молоді. На балансі навчальних закладів, які перебувають тільки у підпорядкуванні Міністерства освіти та науки України, перебуває 1687 гуртожитків, у тому числі ВНЗ ІІІ-ІV рівня акредитації – 522, ВНЗ І-ІІ рівня акредитації – 301, професійно-технічних навчальних закладів – 864 гуртожитки. У Державному бюджеті України зазвичай не заплановано фінансових ресурсів на реконструкцію та ремонт гуртожитків.[10, 3]

    Молодим людям, що збираються створити сім'ю, без міцного матеріального фундаменту, зазвичай доводиться вислуховувати немало застережень, більшою частиною справедливих. Та все ж створення такої сім'ї має значно більше раціональних підстав, чим це представляється тим, хто визнає обов'язковою матеріальну забезпеченість молодят. Як правило, тривалий період залицяння може привести до спаду любовних стосунків та розриву відносин.

    Закон України “Про сприяння соціальному  становленню та розвитку молоді в Україні», указ президента від 4 серпня 2000 р. «Про соціально-економічну підтримку становлення та розвитку студентської сім’ї» забезпечують підтримку, становлення та розвиток студентської сім’ї, що передбачає поліпшення матеріально-побутових умов студентських сімей, забезпечення пільгового обслуговування дітей із студентських сімей у дошкільних закладах, надання допомоги у працевлаштуванні студентам, які мають сім’ї [14, 23]. Тобто держава робить кроки допомоги у становленні та розвитку молодих сімей. Проте, коштів на програми розвитку молодих сімей виділяється дуже мало, адже економіка тільки розвивається.

    За  даними соціологів, приблизно 40% сімейних студентів мають додатковий приробіток. Якщо серед студентів консерваторії додатково працює майже половина сімейних студентів, то серед майбутніх педагогів - всього 3-5%. Отже, можливість "підробити" багато в чому залежить від професії, до якої готує себе студент [1, 67].

    Молоде  подружжя, як вже зазначалося вище, нерідко користуються і допомогою батьків. Вона носить різноманітний характер. Це і матеріальна, і господарсько-побутова, і етично-психологічна, і допомогу по вихованню дітей. Допомога ця неоціненна і на початку подружнього життя і закономірна, тому що дає можливість молодим парам завершити освіту і більш раціонально і цікаво проводити вільний час. Якщо вона виявляється в розумних межах, то, природно, сприяє становленню сімей, в іншому ж випадку така допомога може негативно впливати на молоде подружжя, виробляючи в них неправдиві установки на "легкість", може сприяти розвитку до них утриманства, інфантилізму, паразитичних нахилів [2, 32].

    Тож, студентська сім'я живе сьогодні в дуже скрутних матеріальних умовах. Більшість молодих людей на початку  свого родинного життя стикається з проблемами, про які вони, можливо, раніше і чули, але не думали, що їм доведеться їх вирішувати. Зокрема, такий маленький бюджет, який має в своєму розпорядженні молода сім'я, вимагає особливої ретельності господарювання. І тут необхідні хоч би елементарні знання та вміння.

    Державна  служба зайнятості надає місцевим органам  виконавчої влади, органам місцевого  самоврядування, молодіжним центрам  праці, соціальним службам для молоді інформацію про наявність вільних  робочих місць (вакантних посад). Одним із дієвих напрямів запровадження державних соціальних програм, спрямованих на соціалізацію та адаптацію студентської молоді, є допомога у діяльності Студентських соціальних служб. На початок 2009 р. діє 153 заклади, що становить 43 % від загальної кількості ВНЗ III–IV рівня акредитації. Потребує поширення позитивного досвіду вже діючих студентських соціальних служб з метою їх подальшого впровадження [7, 4].

    Непрості  матеріальні та побутові умови наклали  відбиток на характер стосунків у  студентських сім’ях. За даними фахівців в більшості студентських сімей конфлікти бувають нечасто і мають конструктивний характер, що відзначають 85% подружжя-студентів. Особливістю відносин у студентській сім'ї є стурбованість обох молодят (68% чоловіків і 76% дружин) виникненням конфліктів, незалежно від їхнього характеру і частоти [16, 87]. Ще однією характерною рисою студентського шлюбу є різноманітний зміст конфліктів. Вони пов'язані як з основними сторонами життєдіяльності сім'ї, так і самим широким спектром проблем, розв'язуваних подружжям у період адаптації. Це свідчить про активність адаптаційних процесів. Якщо у зрілій сім'ї сфера конфліктів обмежена і причини сварок досить одноманітні, то в молодій сім'ї приводом для сутичок стає буквально все.

    На  конфлікт у студентській сім'ї істотно впливає також незадоволеність подружжя проведенням дозвілля, який має цінність в молодіжному середовищі. Створення сім'ї припускає виникнення нових обов'язків, а значить, зменшення вільного часу. Зміст дозвілля також стає іншим. У числі найближчих життєвих планів у студентських родин важливе місце займає народження дитини. З появою дитини родина вступає в новий, більш відповідальний етап розвитку[18, 54].

    Різні дослідження показують, що визначена частина молодят, іноді всупереч інтересам своєї родини, відкладають народження первістка через матеріальні проблеми (далеко не усі з них одержують матеріальну допомогу від батьків, багатьом сімейним студентам доводиться підробляти у "вільний час", іншим - переходити на заочне відділення, чи взагалі на якийсь час (а іноді назовсім) відкладати навчання). Приблизно в половині випадків відкладання народження дитини мотивується труднощями в рішенні житлового питання. У сімейних студентів, що вже мають дітей, одним з головних питань є "Де і з ким залишити дитини під час занять?". Більшість вузів не мають своїх садів і ясел. У менш половини студентських родин діти відвідують дошкільні установи, у 30% мати перебуває у відпустці по догляду за дитиною[5, 17].

      Не дивлячись на те, що держава підтримує допомогою у зв'язку з вагітністю та пологами; одноразовою допомогою при народженні дитини; по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років. у розмірі, не меншому від 23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб (не менше 120,75 грн), у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України[12, 3], постають і інші труднощі. Іншою проблемою є нестача вільного часу. Відзначається, що з появою дитини подружжя менше часу приділяють один одному, у більшості родин немає часу для частих зустрічей і спілкування з друзями.

    Серйозний вплив на стійкість і гармонійність  шлюбних відносин у студентських сім’ях спричиняє характер взаємовідносин молодої сім’ї з батьками. Крім допомоги та розуміння, виникають відкриті конфлікти, пов’язані в першу чергу з початковим етапом формування шлюбного союзу, коли закладаються основи майбутніх відносин між батьківськими та дочірніми сім’ями. Якщо молода сім’я не отримує батьківського схвалення, то це не може не відбитися на між сімейних та внутрішньосімейних відносинах. Однією з причин нестабільності шлюбу є нерозуміння подружжям справжнього значення сім’ї, адже її стійкість – не в безконфліктності відносин, а в умінні їх толерантно вирішувати, в усвідомленні того, що фізичне та моральне здоров’я людини залежить у першу чергу від сім’ї [2, 32].

    Таким чином, сучасні студентські сім’ї  стикаються з житловою проблемою, невлаштований  побут, низький матеріальний рівень, проблеми у навчанні,  дефіцит  вільного часу, складності після народження дитини, відносини між новоствореними сім’ями та їх батьками.

    Студентський шлюб - найлютіший ворог лише для несформованих особистостей. Тим же, хто впевнений у собі й готовий до будь-яких випробувань, він обов'язково принесе щастя 

    2.2.  Форми і методи соціальної роботи зі студентськими родинами

    Оскільки  молода сім'я, крім своїх інституціональних  і емоційно-групових зв'язків, має  також інші тісні взамозв'язки, її цілісність не статична, а динамічна. Студентська сім'я живе, пристосовуючись як до зовнішніх по відношенню до себе умовам, так і до внутрішніх змін, що відбуваються з її членами або з взаємовідносинами між ними. Причому адаптивна і гомеостатичних активність молодої сім'ї залежить від типу її структуроутворюючих зв'язків.

    Слід  пам'ятати також, що студентська  сім'я, як і будь-який інший тип сім'ї, - система по задоволенню потреб своїх членів. Якщо істотні потреби всіх або хоча б деяких її членів довгий час або систематично не задовольняються, причому мова йде не тільки про фізіологічні, вітальних потребах, але і про емоційні - потреби в захисті, визнання, приналежності тощо, настає неминуча дезорганізація родини або хоча б деяких її зв'язків. Зовнішні фактори впливу на сім'ю надають лише непряме (за винятком ряду екстремальних ситуацій) вплив на її стабільність у порівнянні з внутрішніми причинами [9, 54]. Зміни у статусі, характер, спосіб взаємозв'язку в одному елементі викликає відповідну трансформацію в інших. Якщо професіонал (соціальний працівник, психолог) хоче викликати зміни в одному елементі, він іноді впливає на інші елементи і систему в цілому, причому сама методика цього впливу повинна бути системною.