Особливості соціальної роботи зі студентськими родинами

     Соціально-моральна готовність до сімейного життя передбачає громадянську зрілість (вік, середня освіта, професія, рівень моральної свідомості), економічну самостійність, здоров'я. Створити сім'ю можна в 18 років, але найбільш сприятливий з медичної точки зору вік вступу в шлюб - 20-22 року для дівчат та 23-28 для юнаків (тут враховується той факт, що чоловічий організм досягає повної зрілості пізніше жіночого). При вивченні успішних і неуспішних шлюбів (до успішних відносяться ті, де подружжя задоволені своїми відносинами і вважають свій шлюб міцним) з'ясувалося, що в групі успішних родин лише 43% жінок одружилися до 21 року, а неуспішних 69% [18, 130].

     Рівень  моральної свідомості молодих людей - одне з важливих умов готовності до створення сім'ї. Розвинуте моральну свідомість виявляється в розумінні  молоддю соціальної значущості сім'ї, в серйозному відношенні до шлюбу, в продуманому виборі супутника життя, в почутті відповідальності за створювану родину, в глибокій повазі до майбутнього чоловіка (дружини), до представників старшого покоління, до інших членів сім'ї, в чуйності, а також у спілкуванні з ними.  Готовність до створення сім'ї та її благополуччя багато в чому залежить від стану здоров'я молодих людей, що вступають у шлюб. Здоровий спосіб життя сприяє розвитку духовної культури людини, зміцнення сімейних відносин, підтримання дружніх та високоморальних відносин з оточуючими людьми, а також дозволяє людині значно легше долати труднощі і психоемоційні стресові ситуації, які часом виникають в сімейному житті.

     Молодим людям, що збираються створити родину без міцного матеріального фундаменту, зазвичай доводиться вислуховувати чимало цілком справедливих застережень. І все ж створення такої родини має набагато більше раціональних підстав, ніж це видається тим, хто визнає обов'язковим матеріальну забезпеченість молодят. Як правило тривалий період залицяння може призвести до спаду любовних відносин [5, 107].

     Соціальна робота серед молоді має великий  вплив на становлення молодих  сімей. Вона розглядається як забезпечення найбільш сприятливих соціально - економічних  умов розвитку кожної молодої людини, що сприяє соціальному становленню особистості, набуття нею всіх видів і свобод та повноцінної участі індивідів у житті суспільства. Багато соціальних програм стосовно сім’ї молодь отримує у ВНЗ, а постійне спілкування зі студентами протилежної стати інколи призводить до створення родин. 

     Отже, молода сім’я одна з найбільш незахищених  груп населення. Готовність до сімейного  життя передбачає різнорівневу зрілість та «дорослість», це дуже відповідальний крок у житті кожної людини. 

    1.2. Створення родини в студентські роки

    Враховуючи  те, що більшість молоді є студентством, більш детально розглянемо поміж  молодих родин саме студентські. В даний час відзначається  середній відсоток студентських сімей  у зв'язку із зміною соціально-економічної  ситуацій в країні, зниженням рівня життя, появою платної освіти, відсутністю фінансування для здійснення державної політики в галузі сім'ї. Ще 10-15 років тому сімейний студент був рідкістю, винятком. Як правило, це були молоді люди, які відслужили в армії, що живуть з батьками чи після весілля знімають "кут". Всі сімейні проблеми, матеріальне забезпечення і т.д. вирішувалися самостійно цією парою. Сьогодні сміливо починають будувати сім'ї студенти всіх курсів, впевнені в тому, що навіть з дитиною на руках вони зуміють закінчити ВНЗ, стати фахівцем з вищою освітою За статистикою, з 10 молодих людей, які навчаються в ВНЗ і технікумах, одружуються під час навчання 7 дівчат і 6 юнаків [16, 7].

    Студенти  укладають шлюби найчастіше на старших  курсах, коли наближається час закінчення вищого навчального закладу й розподіл на роботу (хоча б для одного з подружжя). Вік одруження y чоловіків 22-24 роки, у жінок – 20-22. Студенти вважають, що під час навчання у ВНЗ легко створити сім'ю, особливо жінкам, оскільки згодом їх шанси помітно зменшуються (із збільшенням віку, із зміною місця проживання, де контингент чоловіків або жінок недостатньо відповідний тощо).

    Як  бачимо, студентська сім'я - досить складний і ще маловивчений об'єкт дослідження. У нашому дослідженні під студентської сім'єю розуміється така сім’я, у якій чоловік та дружина є студентами денного відділення вищого навчального закладу, тобто гомогенна(однорідна) за соціальним положенням. Це молода родина, де обидва з молодят є студентами денного відділення, подружжю не більше 28 років, а стаж сімейного життя не перевищує 5 років [9, 35]. За даними Державного комітету статистики України у 2008 році було зареєстровано 22,5 тис. студентських сімей, в яких виховувалося понад 12 тис. дітей[7, 1].

     Сьогодні  дослідники студентської сім’ї відмічають, що сімейні студенти вчаться не гірше інших студентів і виховують дітей не гірше досвідчених батьків. Незалежно від нашого бажання кількість одружених студентів росте, і це стійка тенденція, а не виняток. У наш час немає й не може бути національного або якого-небудь іншого, наприклад, соціального бар’єру для укладення шлюбу. Тому, вибираючи собі супутника по життю, юнак або дівчина прагне знайти в ньому риси характеру, що імпонують йому або їй.

     Як  правило, одруження для студентської молоді не є необачним рішенням. Буває, звичайно, що одружуються й 18-19-літні. Зрозуміла тривога батьків за долю своїх дітей. Але страх того, що, створивши родину, студенти обов'язково залишать навчання, не повинно лякати батьків. У ході опитувань студентів з'ясувалося, що наміру залишити навчання після одруження або після появи дитини немає ні в кого із сімейних студентів. Статистика свідчить, що до віку 25 років у шлюб вступають більш 80% жінок і близько 70% чоловіків [10, 2]. Студенти не є виключенням. Крім того, серед студентів більше половини дівчат, і зрозуміле прагнення останніх створити родину в найбільш сприятливі для цього роки.

     За  даними "служби сім’ї", сьогодні до 20 років виходять заміж більше 55% дівчат. Головною причиною ранніх шлюбів (за даними опитування, проведеного працівниками одного із РАЦС) серед дівчат є страх залишитися самотньою. Якщо ще врахувати, що в країні кожний четвертий - п'ятий самотній, і ця обставина досить серйозна, то зрозуміти молодь неважко [16, 34].

     Студентська сім'я створюється в результаті активного пошуку молодими людьми близької, дорогої людини, необхідної для щасливого, повноцінного життя. Характер майбутнього шлюбу значною мірою визначається мотивами, причинами, які зумовили укладення шлюбного союзу. Було доведено, що переважним мотивом укладення шлюбу у студентської молоді є любов і близькі до неї духовні, етичні і естетичні цінності і чекання.

     Фахівці стверджують, що соціальне походження подружжя, місце їхнього народження, склад і величина батьківської сім'ї більшою мірою можуть позначатися на характері сімейних відносин подружжя, ніж їх національна приналежність. Спадкування східних зразків і норм поведінки, поширених в середовищі, де виросли майбутнє подружжя, сприяє більш повного взаєморозуміння та єдності інтересів [19, 24].

    Переважна більшість обстежених студентських пар (за даними статистики - близько 90%) є вихідцями з повних сімей. Більше 70% виховувалися в сім'ях з братами  і сестрами; більше 9% росли в трехпоколенних сім'ях, тобто в сім'ях жили бабуся чи дідусь [16, 36]. Отже, виховання більшості майбутнього подружжя в батьківських сім'ях здійснювалося в повному обсязі родинних зв'язків, що, без сумніву, позитивно позначається на сімейно-шлюбних відносинах респондентів.

    Молоді  сім'ї успадковують багато зразків  сімейного життя батьків. Як правило, ті, хто оцінюють шлюб батьків як ідеальний, так само підходять і до свого шлюбу. І чим більше конфліктів було в батьківських сім'ях, тим частіше вони виникають і в сім'ях дітей. Батьки, чиє подружжя склалося благополучно, дають дітям самий наочний і переконливий приклад того, як повинна будуватися спільне життя чоловіка і дружини.Гармонійність сімейного життя батьків має й інші результати для майбутнього сімейного життя дітей. Близько 43% опитаних з сімей, де між батьками панували лад і злагода, проявляли повне взаєморозуміння в питаннях ведення домашнього господарства, у той час як ті, чиї батьки розлучилися, така якість виявляли тільки 28% опитаних [12, 2].

    Тому, як бачимо, значення особистого прикладу батьків для майбутнього сімейного життя дітей дуже велике. Психологічні установки щодо кількості дітей у сім'ї, розподіл обов'язків між подружжям багато в чому має традиційний характер. Однак молодості властиве прагнення до нового, власного розуміння цінностей шлюбу. Студентським сім'ям, наприклад, притаманні інші підходи до питань лідерства в сім'ї, здоров'я, психологічного комфорту, свої особливі ціннісні орієнтації. І в той же час, слабка підготовка молодих людей до шлюбу і сімейного життя, психологічні перевантаження і підвищені вимоги до шлюбного партнера нерідко призводять до конфліктів, які роз'їдають сімейні устої .

    Отже, студентська сім'я, як категорія молодої сім’ї , створюється в результаті пошуку молодими людьми близької, люблячої, дорогої людини, необхіднї для щасливого, повноцінного життя. Характер майбутнього подружжя в значній мірі визначається мотивом, причинами, що зумовили укладення шлюбного союзу. 

    1.3. Громадянські шлюби серед студентів

    У молодіжному середовищі, у тому числі і студентськоmy, досить широко поширені дошлюбні інтимні зв'язки. Майже 70% студентів ВНЗ вважають дошлюбні сексуальні відносини допустимими. Так, серед студентських сімейних пар мали інтимні стосунки з майбутнім чоловіком до шлюбу приблизно 80%, а 55% і 20% жінок відзначили, що мали досвід сексуальних відносин до знайомства з майбутнім чоловіком. Констатуючи факт широкого розповсюдження дошлюбного статевого життя студентів, слід все ж відрізняти інтимний зв'язок закоханої пари від статевої розбещеності деяких молодих людей. Якщо оцінювати причини дошлюбного сексуального спілкування, то слід зауважити, що майже 60% студентів допускають можливість вступу в сексуальні зв'язки тільки з коханою людиною. І лише близько 12% опитаних не бачать жодних перешкод для повної свободи дошлюбних відносин [16, 43].

      Більшість опитаних студентів вважають дошлюбну близькість допустимою і морально виправданою, якщо їй супроводжує любов і плани майбутнього укладання шлюбу. Майже половину опитаних сімейних пар склали такі, де подружжя були знайомі до шлюбу від року до трьох років. При цьому знайомство майже 70% подружжя було пов'язано зі спільною навчанням, що, безумовно, зумовило спільність їх поглядів, життєвих планів, дало можливість дізнатися і зрозуміти особистість майбутнього чоловіка.

    Крім  того, різні соціологічні опитування серед молоді віком від 18 до 25 років підтверджують, що близько 50% дівчат і 90% юнаків віддають перевагу не законному шлюбу, а цивільній сім'ї, вважаючи, що таким чином вони зможуть уникнути неприємностей, пов'язаних із судовими та правовими питаннями[10, 3].

    Цивільний шлюб народився в Нідерландах  у ХVI столітті. Люди різних віросповідань  не могли обвінчатися, і такі союзи  узаконила влада. Сьогодні все навпаки - неоформлений владою шлюб навіть після  вінчання не вважається законним. На Заході цивільний шлюб практикується давно. Наприклад, за Швецією утвердилася репутація країни вільного кохання, що підтверджує статистика: у 1950-1967 роках кількість шлюбів у цій країні становила всього 7 на тисячу жителів, а в 1995-му зменшилася до 3,8 на те саме число шведів. Половина народжених у Швеції дітей позашлюбні. У Німеччині цивільний шлюб теж став звичним явищем: молоді люди живуть разом 4-5 років, і тільки потім, у віці старше 30 років (зазвичай після народження дитини) вирушають оформлювати шлюбні відносини. Мати-одиначка в цій країні має колосальні пільги, тому не поспішає заміж. У США цивільний шлюб - поняття правове. Жінка в цій країні завжди може подати позов про визнання співжиття шлюбом, і закон на її боці. У Домініканській Республіці, якщо люди жили разом понад чотири роки, вони мають право на спільне майно як подружжя. А у Франції співмешканці можуть укладати пакт громадянської солідарності, в якому визначаються майнові відносини. Що ж щодо України, то соціологи стверджують, що якщо сьогоднішні тенденції збережуться, то через 3-4 роки кількість пар, що живуть у цивільному шлюбі, перевищить кількість офіційно зареєстрованих [11, 12].

    Проте юристи стверджують протилежне: таке ставлення до офіційного шлюбу - помилкове. Оскільки цивільні відносини не визнаються законом, у разі «розлучення» співмешканці не мають законних прав на спільне майно. Наприклад, якщо цивільна дружина не працювала, а вела домашнє господарство, після розлучення з чоловіком вона може легко опинитися на вулиці. Недарма девіз цивільного шлюбу - з чим прийшов, з тим і пішов. У таких ситуаціях більше потерпають жінки, оскільки чоловіки заробляють гроші, на них оформляються спільна власність, житло, фірма, тощо [13, 84].

    У більшості країн Заходу проблеми цивільного шлюбу не існує. У законодавстві багатьох європейських країн фактичне проживання чоловіка і жінки вважається шлюбом, і реєстрація, яку проводять найчастіше лише релігійні організації, розглядається виключно як данина традиції. У нас в Україні держава давно взяла на себе функцію реєстрації шлюбних відносин.