Методи та форми соціально-психологічної підтримки сімей «групи ризику»

Зміст 

 
 

Вступ 

     Сім'я-це суспільство в мініатюрі, з усіма  його досягненнями, протиріччями. В  даний час сім'я переживає складний період розвитку: здійснюється перехід  від традиційної моделі сім'ї  до нової, змінюються види сімейних відносин. Зростає число розлучень, знижується народжуваність, хоча збільшується народження дітей, народжених поза шлюбом, щорічно  близько 1 мільйон дітей залишається  без одного з батьків, частка неповних сімей сягає 15% по країні, зростає  злочинність і що особливо небезпечно, збільшується кількість злочинів скоєних підлітками. Тому сім'я є важливим об'єктом надання допомоги в сучасному суспільстві. При цьому слід враховувати, що багато форм права, що регулюють відносини сім'ї і держави, прийшли в протиріччя, тому що не відповідають сучасним потребам сім'ї та суспільства. Більшість законів, які зачіпають питання сім'ї, малоефективні або взагалі не діють. Все це вимагає прийняття невідкладних заходів по зміцненню та розвитку соціального інституту сім'ї.

     В даний час склалася така життєва  ситуація, що понад 40 мільйонів неблагополучних  сімей і 38 мільйонів дітей з  цих сімей потребує ефективної реалізації державної сімейної політики. У важкі  життєві умови потрапляють неповні  сім'ї, сім'ї біженців, вимушених переселенців, малозабезпечені сім'ї, безробітні, сім'ї з дітьми-інвалідами, багатодітні сім'ї, неблагополучні сім'ї. Для цих сімей характерні проблеми: фінансові, працевлаштування, обмеження життєдіяльності, медичні, психологічні, і так далі. Такі сім'ї прийнято називати - сім'ями «групи ризику». У дітей в таких родинах спостерігається низька самооцінка, неадекватне уявлення про значення власної особистості, що може негативно позначитися на подальшій долі.

     Об'єкт  дослідження роботи - сім'ї «групи ризику».

     Предмет дослідження - соціальна робота з  вирішення проблем сімей «групи ризику», в умовах загальноосвітнього закладу. 

     

1. Поняття та загальна характеристика сім’ї «групи ризику»

 

     Сім'я - це соціальна група, яка складається  з чоловіка та жінки, котрі перебувають у шлюбі,  їх  дітей  (власних  або  прийомних)  та  інших  осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів  і  здійснює  свою життєдіяльність на  основі  спільного  економічного,  побутового,  морально-психологічного укладу, взаємної  відповідальності,  виховання  дітей.  Сім'я завжди   виступає   моделлю   конкретного   історичного   періоду   розвитку суспільства, відображає його економічні, моральні  й  духовні  суперечності.

     Отже,  сучасні  економічні  перетворення,  демографічні  проблеми,  криза  в політиці, культурі - все це відбивається на життєдіяльності сучасної  сім'ї, при цьому поглиблюється її дезорганізація.

     Сім'я як соціальний інститут перебуває  у стані  гострої  кризи,  що, звичайно, негативно впливає на виконання  нею основних  функцій,  тобто  на життєдіяльність   сім'ї:   матеріально-економічне   забезпечення,   житлово-побутові умови. Це, в свою  чергу,  створює  певний  морально-психологічний клімат, який впливає  на  духовність  сім'ї,  виховання  дітей,  організацію вільного часу членів сім'ї.

     Успішність соціальної роботи з молодою сім'єю  забезпечується  завдяки врахуванню типу сім'ї. Адже кожна сім'я, яка належить  до  того  чи  іншого типу,  має  свої  типові  особливості,  а значить потребує  різних   видів соціальної  допомоги,  застосування  певних  форм  і методів  роботи.

     Слід зазначити, що у науковій літературі  типологія  сімей  достатньою  мірою  не розроблена, не визначені основні ознаки, які мають бути покладені  в основу визначення типології сімей.  Проте  визначення  типів  сімей  необхідне  для практичної діяльності закладів освіти, соціальних служб для молоді.

     Розрізняють 4 основні статуси сім’ї:

     1. Соціально-економічний (рівень доходів, житлові умови, предметне оточення, соціально-демографічні характеристики членів сім’ї).

     2. Соціально-психологічний (подружні відносини, стосунки батьки-діти, сім’я-оточення).

     3. Соціально-культурний (освітній та культурний рівень членів сім’ї).

     4. Ситуативно-рольовий статус (роль батьків, дітей, глави сім’ї).

     Виходячи з вищесказаного, соціальну адаптацію сім’ї, з врахуванням її соціального статусу, можна подати у вигляді наступної схеми.  

     Рис.1.1 - Основні статуси сім’ї 

     Соціальний  статус сім’ї буває:

     а) низький – існують значні відхилення від норми у тій чи іншій  сфері адаптації.

     У більшості випадків призводить до руйнування сім’ї.

     б) середній – задовольняються базові потреби членів сім’ї.

     в) високий – задовольняються усі потреби.

     В залежності від соціального статусу, сім’ї поділяються на:

     а) асоціальні;

     б) сім’ї групи ризику;

     в) соціальні.

     Розглянемо  докладніше характеристику сімей групи  ризику.

     Все частіше і частіше говорять про  сім'ї «ризику». «Група ризику» - це категорія сімей, яка в силу певних обставин свого життя більше інших  категорій схильна негативним зовнішнім  впливам з боку суспільства.

     Основною  причиною потрапляння дитини в сім'ю  групу ризику, є складні життєві  обставини:

• пияцтво одного чи обох батьків; їх асоціальна поведінка;
• пристрій у квартирі батьками притонів для кримінальних і асоціальних елементів;
• вбивство одного з батьків на очах дітей іншим батьком;
• жорстоке поводження з дітьми (побої);
• втечі з дому, конфлікти з однолітками [2, с.56].

     Сім'ї  групи ризику характеризуються:

     1. Слабкою здатністю членів цих  сімей до аналізу того, що відбувається  в родині, нездатністю з цієї  причини висувати цілі щодо  покращення життя сім'ї та досягати  ефективних результатів.

     2. Слабкою здатністю обговорювати  словесно проблеми сім'ї; члени  цих родин погано розуміють,  коли психолог намагається їм  пояснити на словах, як можна  покращити життя сім'ї, і в  чому причини неблагополуччя.

     3. Засиллям в сім'ї емоцій, пов'язаних  з досягненням влади, домінуванням, агресією на противагу емоціям,  пов'язаним з любов'ю, турботою, взаємодопомогою.

     4. Високим ступенем ризику по  відношенню до проблеми прийому  алкоголю і наркотиків [1, с.123].

     Часом члени цих родин не вірять, що вони можуть щось змінити у своїй  долі і долі своїх близьких. Тому першим і необхідним етапом роботи є розвиток надії. Для цього слід розповісти членам сім'ї кілька історій  про сім'ї, життя яких була схожа  на нинішню життя сім'ї, але потім  змінилася на краще. Слід розповісти про кроки, які робили люди в цій  сім'ї, про те, які були невдачі, і  що саме допомагало, а що ні. Історії  повинні бути зрозумілими, викликати емоційний відгук, короткими, щоб не втомити людей. У зв'язку з цим стосовно практиці консультативної роботи з сім'ями можна виділити спеціальну дослідницьку задачу - збір, аналіз і систематизації подібних історій, складання збірників подібних історій стосовно різних проблем. 
 
 

     

2. Методи  та форми соціально-психологічної  підтримки сімей «групи ризику»

 
     

1. Фактори ризику, які впливають на сім'ї

 

     Сім'я  «групи ризику» - різновид сім'ї, яка  не виконує в достатній мірі своїх  функцій, а так само виявляється  підлягає впливу негативних соціальних факторів. Слово ризик означає  можливість, велику ймовірність чого-небудь, як правило, негативного, небажаного, що може статися, або статися. Тому, коли говорять про сім'ї «групи ризику», мається на увазі, що ці сім'ї перебувають  під впливом деяких небажаних  факторів, які можуть спрацювати або  не спрацювати. Фактично мова йде про  дві сторони ризику. З одного боку, це ризик для суспільства, який створюють  діти. Слід зазначити, що поняття «групи ризику» з'явилося ще в радянський період, саме у контексті пріоритету суспільних інтересів. Це поняття, дозволяло  виділяти категорію людей, сімей, поведінка  яких могло становити певну небезпеку  для оточуючих і суспільства  в цілому, оскільки суперечило загальноприйнятим  нормам і правилам [4, с. 89].

     Різні вчені виділяють різні групи  факторів ризику, розглянемо підхід В.Є. Летунова:

     а) медико-біологічні фактори:

     б) група здоров'я;

     в) спадкові причини;

     г) група здоров'я;

     д) уроджені властивості;

     е) порушення в психічному та фізичному  розвитку;

     ж) умови народження дитини;

     з) захворювання матері і її спосіб життя;

     к) травми внутрішньоутробного розвитку і т.д.

     л) соціально - економічні:

     м) багатодітні та неповні сім'ї;

     н) неповнолітні батьки;

     о) сім'ї, що ведуть аморальний спосіб життя;

     п) непристосованість до життя в  суспільстві [3, с.18-24].

     Найбільш  важливе і конкретне для роботи соціального працівника становить  інтерес класифікація Белічевой. Вона виділяє наступні фактори ризику:

• медико-соціальні: (обтяжена спадковість, хронічні захворювання, інвалідність, антисанітарія);
• соціально - економічні (низький матеріальний рівень сім'ї, погані житлові умови);
• соціально-демографічні (неповні; багатодітні; повторний шлюб);
• соціально-психологічні (спотворений характер взаємин, відсутність спільних інтересів, моральна безвідповідальність батьків, жорстокість);
• кримінальні чинники (алкоголізм, наркоманія, аморальний спосіб життя батьків, сімейні дебоші, наявність засуджених членів сім'ї) [6, с.110].

     С.В. Тетерський виділяє сім'ї, які в силу об'єктивних чи суб'єктивних причин перебувають у стані життєвих труднощів і потребують допомоги з боку і судової системи, системи соціального захисту та соціального обслуговування:

     а) сім'ї біженців, вимушених переселенців;

     б) малозабезпечені сім'ї;

     в) сім'ї з надмірною иждивенческой навантаженням;

     г) сім'ї виховують дітей інвалідів;