Девиация материнства

У нормальних умовах соціальний статус породіллі підтримує її в період слабкості і розгубленості — вона оточена близькими, їх увагою, поздоровленнями, дарунками. Ті, що оточують зміцнюють цінність дитини, проявляючи підвищену увагу до неї, забезпечуючи підтримку матері і створюючи найкращі умови для її входження в материнство [32].              Ситуація ж з вагітними жінками і матерями з дітьми в ув’язненні є набагато складнішою. І неважко собі уявити, наскільки така ситуація є стресовою як для ще ненароджених дітей так і для дітей, які живуть з матір’ю у в’язниці. Так вже склалося, що ув’язнені матері часто є головною чи навіть єдиною опорою для своїх немовлят і маленьких дітей. А чи замислюємося ми (суспільство), який величезний негативний вплив на таких дітей спричиняє ув’язнення їхніх матерів та тюремне середовище?                                                                                    Багато ув’язнених матерів, які виросли у дитячих будинках чи соціально неблагополучних родинах, не мають соціального (родинного) досвіду, материнських навичок, знань про те, як доглядати і виховувати дитину [45].   В умовах позбавлення волі жінка-породілля не має можливості контакту з власною матір'ю, батьком дитини, з іншими близькими людьми. В той же час вона позбавлена можливості знаходитися в ізоляції від інших сторонніх — співробітників установи, де вона перебуває. Це створює ситуацію додаткового стресу, що посилює її стан і що приводить до астенії, тривоги, агресії. Негативні стани вона вимушено пригнічує, фрустрація накопичується, депривація посилюється.

У буденному людському житті модель ідеальної материнської позиції — мета поведінки люблячої розумної матері. Жінки, що потрапили в місця позбавлення волі через досконалі злочини, найчастіше вихідці з несприятливих життєвих умов, з неблагополучних сімей. Їх соціальне навчення часто повторює негативний досвід неадаптованої сім'ї [32].                            У нашій державі засуджені жінки відбувають покарання в 11 виправних колоніях, у тому числі в одному виправному центрі та у виховній колонії для неповнолітніх осіб жіночої статі. З метою збереження зв'язків матері та дитини, формування відповідального материнства у сфері діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України функціонують дві виправні колонії для засуджених жінок, при яких діють будинки дитини (жіночі виправні колонії у містах Чернігові та Одесі) [46].     Починаючи з 2007 року на Україні реалізується проект „Жінки і матері з дітьми в ув'язненні", який передбачає загальне мешкання матері і дитяти у виправному закладі до трьох років. Чернігівська виправна колонія № 44 стала першою колонією, де цей проект вже почав втілюватися в життя. Майже у кожної засудженої жінки на волі - по п'ять-шість дітей. За кимось на волі наглядають родичі, а хтось чекає на маму в дитячому будинку...

Наступним видом материнства який ми розглянемо буде раннє або підліткове материнство.

Широкого вседержавного резонансу набувають зараз проблеми раннього материнства та збільшення кількості відмов від новонароджених. 
   Ці проблеми є актуальними для Європи та США, але в Україні вони особливо гострі в зв’язку з економічним неблагополуччям та політичною нестабільністю.  Наявність глобальної проблеми породжує інші незгоди. Так, раннє материнство несе за собою проблему відмов від дітей, жорстокого поводження з дітьми, неможливість юною матір’ю відвідування школи, зрештою діти юних матерів часто стають соціальними сиротами (потрапляючи у дитбудинки як відмовники). Не дивлячись на загальне зниження кількості дітей, що народжуються, юні дівчата зараз народжують навіть більше, ніж раніше. Багато хто з них стає матерями-одиночками, але деякі одружуються, створюють сім'ю з таким же юним чоловіком.

До головних причин ранньої народжуваності слід віднести пропаганду в ЗМІ  все­дозволеності, сексуальну революцію, виховання підлітка як вільну людину, яка  самостійно обирає своє життя. Ще майже 20 років тому стиль виховання був авторитарним: із підлітками поводилися як з не­досвідченими особами, які повинні в усьому слухати старших, визнавався авто­ритет батьків. Нині до дітей відносяться гуманніше, визнаючи їх право на свободу вибору, що іноді і призводить до неповнолітнього материнства.

Ще одна причина - це відсутність у неповнолітніх відповідальності за власні дії. Корені ранньої народжуваності слід шукати в емоційній відчуженості батьків і дітей. З одного боку - підліткові не вистачає душевної теплоти домівки, він схильний довірятися іншим людям. З іншого – недостаток інформації від батьків на тему сексуального виховання, оскільки серйозно ніхто їм цього не пояснював [15, c. 89].

В соціальному плані ранньою вагітністю прийнято називати факт очікування дитини неповнолітньою дівчинкою. Саме тому це явище частіше називають вагітністю підлітковою. Вагітність і материнство в підлітковому віці спричиняють за собою безліч проблем медичного, психологічного і соціального характеру. Виношування вагітності в підлітковому віці – це серйозне випробування, оскільки процес гестації протікає в умовах функціональної незрілості організму, неадекватності адаптаційних механізмів, незавершеності психосексуального розвитку. Вагітність і пологи в підлітковому віці протікають з великою кількістю ускладнень порівняно з дорослими жінками і представляють значний ризик для вагітної і її майбутньої дитини. Ризик ускладнень і смерті під час вагітності і в пологах серед дівчаток 15 - 19 років в 2 рази вище, ніж у жінок в 20-річному віці, а серед дівчаток до 15 років - в 5 разів вище. Останніми роками приблизно 11% всіх пологів в світі припадає на частку підлітків. Основною причиною смерті у дівчаток 15 - 19 років є рання вагітність і ускладнення, пов'язані з пологами.[19, с.19].

У віці до 18 років статеве дозрівання ще не цілком завершене, механізми регуляції функції репродуктивної системи ще не дозріли. Отже, вагітність і пологи в підлітковому віці протікають з великою кількістю ускладнень порівняно з дорослими жінками і представляють значний ризик не тільки для вагітної, а й для її майбутньої дитини. Вагітність у підлітків часто є незапланованою, випадковою, несподіваною для дівчини і приводить до стресової ситуації. Небажана вагітність в підлітковому віці викликає цілий комплекс проблем і тривог – складні стосунки з рідними, проблеми з батьком майбутньої дитини, з навчанням, несамостійність і залежність від батьків, опікунів може привести до важкого нервово-психічного стану, що відіб'ється на перебіг вагітності [23,с. 26-29]. Проте, навіть найблагополучніший перебіг вагітності і пологів не вирішує всіх проблем. З народженням дитини, юні матері опиняються в ситуації повної і тривалої психологічної і соціально-економічної залежності від батьків, вимушеної ізоляції від однолітків і звичного кола спілкування; з сумнівною перспективою відносно майбутнього родинного життя, можливостей освіти і професійного вибору, що забезпечать задовільні матеріально-побутові умови [26]. Юні мами частіше потрапляють в залежність від державної підтримки. Вони повинні продовжувати свій власний особистий і соціальний розвиток, в той же час намагаючись адаптуватися до цілодобових потреб немовляти.

Сучасні підлітки мають низький рівень фізичного розвитку, загально-соматичного здоров'я і високу поширеність гінекологічної патології. Це пов'язано з погіршенням соціально-економічних умов, якості харчування, впливом несприятливих чинників довкілля, особливостями сексуальної поведінки підлітків. У більшості підлітків з груп соціального ризику захворювання носять хронічний характер. Підвищення сексуальної активності і неінформованість про методи контрацепції приводять до збільшення частоти вагітності в підлітковому віці, у зв'язку з чим проблема підліткового материнства в останні десятиліття набуває все більшу актуальність [3].

Як ми вже говорили, дівчата-підлітки, що завагітніли, часто стикаються з сильним несхваленням своєї сім'ї або вже знаходяться в конфлікті зі своїми батьками до моменту вагітності. Проте якщо вони не виходять заміж, то у них часто немає вибору, і їм доводиться під час вагітності і після пологів продовжувати жити удома, знаходячись в залежному положенні. Тому, з метою уникнути подібної ситуації, у деяких дівчат-підлітків виникає мотивація одружитися і обзавестися власним господарством. Але заміжжя не завжди є найкращим вирішенням проблем юної матері.                                                                       Діти матерів-тінейджерів також знаходяться в невигідному положенні в порівнянні з дітьми матерів більш зрілого віку. Вони можуть страждати від того, що їх матерям не вистачає досвіду виконання дорослих обов'язків і турботи про інших. Оскільки ці юні матері відчувають  стрес і фрустрацію, вони частіше нехтують своїми дітьми або жорстоко поводяться з ними. Діти юних матерів частіше відстають в розвитку і когнітивному зростанні.                                           Проте, деякі юні мами відмінно справляються з вихованням своїх дітей в той час, як продовжують дорослішати самі. Раннє материнство - напевно, не стільки медична, скільки соціальна проблема. Як же відноситься до неї суспільство? Яку допомогу воно може надати юній жінці, що опинилася в такій складній ситуації? Адже юна матір, зазвичай, не в силах і себе утримувати, не говорячи вже про дитину. До того ж вона нерідко стикається із засудженням, мало не ворожістю оточення, серед якого часом виявляються і її близькі. А як часто подібне відношення поширюється і на дитину. Якщо це сталося не варто вирішувати цю проблему самостійно.                            Найважливішим соціальним завданням залишається допомога юним матерям і їх дітям, направлена на те, щоб вони успішно розвивалися і стали продуктивними членами суспільства [37].   Загальновизнано, що потрібен комплексний підхід до проблеми освіти підлітків з питань здорового способу життя із залученням засобів масової інформації, школи, сім"ї.                                                        Підліткова соціальна спільність є особливою групою суспільства, яка займає маргінальну позицію в силу вікових особливостей та пов'язаної з ними невизначеністю статусу, несформованої життєвої позиції та ціннісно-нормативної системи. Намагаючись як можна скоріше перейти до статусу дорослих, підлітки некритично та спрощено сприймають інформацію про сексуальність особистості, а ліберальна сексуальна культура, характерна для сучасної реальності, сприяє цьому.                                                                                      Негативні наслідки лібералізації статевої моралі в першу чергу відслідковують медики, фіксуючи ріст абортів, венеричних захворювань у підлітків, а серед молодих подружніх пар, як наслідок, - збільшення кількості безплідних шлюбів. Сьогодні засоби масової комунікації і преса активно транслюють такі теми, як безпечний секс, СНІД, проституція,  в той час як інформації про соціальні і моральні сторони сексуальності майже не торкаються. А поєднання неінформованості і наукової неграмотності приводять до того, що формується невірна стратегія виховання відносно сексуальної культури підлітків. Це, в свою чергу, тягне за собою катастрофічні соціальні, культурні і епідеміологічні наслідки.                                                        Статеве виховання – важливий етап у становленні індивіда, оскільки чітке усвідомлення та ідентифікація себе представником чи представницею певної статі є запорукою успішного формування повноцінної особистості. Враховуючи той факт, що дитина розвивається постійно, необхідно ще з раннього дитинства брати до уваги особливості статевого розвитку дівчаток і хлопчиків, зважаючи на відмінності і випередження.

Важливу роль відіграє виховання правильного розуміння дорослості, почуття відповідальності за свої вчинки; ознайомлення з особливостями сучасної сім'ї, її значенням у житті людини та суспільства; формування у дівчаток здатності планувати і реалізовувати свій життєвий шлях, самостійно приймати рішення з життєво важливих питань; виховання бережливого ставлення до свого здоров'я і піклування про здоров'я інших, уміння вести здоровий спосіб життя.

ВИСНОВКИ

   Проаналізувавши наукову літературу з даної проблеми ми встановили, що як і в минулому, так і зараз, вивчення материнства є досить популярним, як в теоретичному, так і в практичному аспектах. Проблемами материнства займаються соціологи, медики, педагоги, психологи і багато інших спеціалістів. Актуальність даних досліджень вже не потребує додаткових обґрунтувань.

У курсовій роботі  була зроблена спроба  розглянути проблеми материнства в рамках соціологічного напряму, для чого були проаналізовані основні  теоретичні підходи до пояснення цього соціального феномена, механізмів і факторів, пов'язаних з його відтворенням:                                                                      1. Культурно-історичніий підхід в дослідження  материнства, у рамках якого того, що інститут материнства розглядається як історично обумовлений, що змінює свій зміст від епохи до епохи.                                                                       2. Біологічний підхід, який об'єднує дослідження, у яких мати і забезпечувані нею умови розглядаються як організація фізіологічного і стимульного середовища для розвитку дитини. Велике значення надається еволюційним аспектам формування фізіологічних, мотиваційних і поведінкових механізмів материнства. Деякі напрямки цих досліджень поєднують біологічний і психологічний підходи. До цього напряму відносяться етологічні дослідження, фізіологічні і психофізіологічні аспекти материнства.                                                                                                                                                                        3. Психолого-педагогічний напрямок, який акцентує увагу на проблемах вагітності, пологів, післяпологового періоду в психолого-педагогічному і фізіологічному аспектах.                                                                                                       4. Психотерапевтичний напрямок, у рамках якого вивчаються особливості матері (і ширше – батьків), що розглядаються як джерело порушення психічного розвитку дитини. Це, насамперед, практичні дослідження затримок і порушень психічного розвитку, дитяча психіатрія, порушення соціальної адаптації і психологічні проблеми дітей і підлітків.                             Представлений огляд сучасного стану досліджень в області материнства дозволив констатувати, що загалом феномен материнства досліджується у межах двох основних наукових напрямах. Перший продовжує традиції психоаналітичного і етологічного напрямку. Другий напрямок — соціально-культурологічий, у рамках якого вивчаються культурно-історичні механізми материнської поведінки, переживання матері ставляться в залежність від соціальних норм материнства.                                                                       Проаналізувавши поняття материнства, ми відзначили, що серед великої кількості інтерпретацій материнства, на жаль, поки що не існує соціологічної інтерпретації цього феномена. В основному материнство розглядається як функція яка властива жінці, як біологічний феномен.                              З'сувавши ставлення до материнства за часів радянської держави, ми встановили, що на рівні державної ідеології материнську роль і материнську функцію жінки всіляко піддержували і пропагували. Разом з цим, майже єдиною формою регулювання проблем материнства були аборти, які наносили величезний ущерб репродуктивному здоров'ю жінки, психічному самопочуттю тощо і, природно, знижували потенційні можливості радянських жінок стати матір'ю. Негативно впливали на відтворення материнства негативні умови жіночої праці - майже “тотальна” зайнятість жінок, несприятливі санітарно-гігієнічні умови, низькі заробітки тощо.

Досліджуючи умови відтворення материнства в умовах сучасного українського суспільства, ми вивчали  репродуктивне здоров’я жінок як об’єктивне підґрунтя для реалізації материнства, оскільки здоров'я майбутніх поколінь в багато чому залежить від того, в якому положенні знаходиться здоров'я сьогоднішніх як реальних, так і потенційних матерів. Аналіз літератури з проблеми репродуктивного здоров'я дозволив виокремити ряд чинників, що роблять безпосередній вплив на його стан. До них можна віднести наступні: екологічні, соціально-економічні, стан сучасної медицини, якість медичного лікування,  спосіб життя жінок, якість між особистих  відносин, моральний  тиск на жінку зі сторони громадської думки, нові репродуктивні технології, сімейна спадщина, інформаційні.

Розглядаючи чинники, які обумовлюють нове розуміння материнства та створюють новий контекст для його розгортання, автор наголошує на тому, що на нинішньому етапі трансформаційних процесів в Україні відбувається переосмислення ролей жінки й чоловіка в суспільстві, а точніше - створення егалітарних принципів рівності. Егалітарна концепція виходить з того, що жінка й чоловік – рівні як особистості, і тому повинні мати в суспільстві однакові можливості для свого розвитку, самореалізації. Цей принцип належить розуміти зовсім не як нівелювання різниці між жінкою та чоловіком, а навпаки – зважаючи на природну роль жінки, вибудовувати такі соціальні умови, щоби всі громадяни, незалежно від статі, мали однакові можливості гранично повно виявити свої таланти, реалізувати новаторські ідеї.                                                                                                                                                          На підставі проведеного аналізу, автором показано, як змінюється нормативне визначення жінки разом зі зміною ролі інститутів, що контролюють материнське тіло. Узагальнено зміни ці можна описати в такий спосіб: від матері-жінки до жінки-матері; від твердого державного контролю до морального регулювання. Іншими словами, нормативне, державне визначення материнства як основної й обов'язкової характеристики жінки, втілене в медичному контролі над жіночим тілом, і заохочення материнства в сімейній політиці радянської держави змінюються моральним материнством. Таке материнство проголошується результатом морального вибору, і це визначення стає пріоритетним. Модель повноцінного материнства міняється, це відбувається не завдяки зміні її нормативної складової, а внаслідок зміни відносини жінок із соціальними інститутами і діючими особами, що впливають на прийняття рішень і зсув атрибуції відповідальності і провини. Якщо в радянський період повноцінне материнство відновлювало себе за допомогою інституціоналізованої і нормалізованої  практики абортів, то в пострадянському контексті воно починає діяти за допомогою механізму індивідуальної відповідальності і вибору. Зі зміною основного механізму регулювання материнства відбувається і зміна ролі значимих інших, моральних авторитетів. У радянський період центральними інстанціями контролю над жіночим тілом були державна медицина і матері, то в даний час не останню роль починає грати чоловік.                                                                                                                                                          Нині в Україні у зв'язку з послідовним змінюванням соціальних інститутів, соціальних цінностей та норм відбувається трансформація  материнства. Виокремлено і проаналізовано наступні тенденції материнства, які є розповсюдженими в сучасному українському суспільстві:  позашлюбне материнство; девіантне материнство (включаючи відмову від дитини); сурогатне  материнство; збільшення віку жінок, що народжують першу дитину; орієнтація на одну дитину; відмова від народження дитини як свідомий вибір жінки, реалізація материнства шляхом усиновлення.                                           Було розглянуто деякі з форм нетипового материнства, а саме:                            - сурогатне материнство як нову допоміжну репродуктивну технологію із цілим рядом правових,  морально-етичних та психологічних проблем. Але сурогатне материнство – це достатньо нова форма материнства, яка набуває розповсюдження  в Україні.                                                                       - Материнство ув‘язнених жінок, як сумну реальність сьогодення. Розглянувши деякі моменти такого виду материнства, з‘ясували, що  ситуація з вагітними жінками і матерями з дітьми в ув’язненні є дуже складною. І наскільки така ситуація є стресовою як для ще ненароджених дітей так і для дітей, які живуть з матір’ю у в’язниці.                                                                                    - Раннє або підліткове материнство як медичну та соціальну проблему суспільства та як наслідок лібералізації статевої моралі, відсутності належного статевого виховання, та неінформованості з питань  сучасної контрацепції.