Девиация материнства

Зміст

Вступ.

Розділ 1.  Теоретична інтерпретація феномена материнства.

Розділ 2. Материнство в умовах СРСР та сучасного українського       суспільства.

Розділ 3. Девіантні або нетипові форми материнства.

Висновки.

Вступ.             

Вже досить тривалий час вивчення материнства є досить популярним, як в теоретичному, так і в практичному аспектах. Інтерес науковців до дитинства та материнства виникає на досить пізніх етапах розвитку суспільства та, власне, науки. І на даний момент набуває все більш вираженого полідисциплінарного характеру, стаючи важливим предметом дослідження не тільки в галузях, які традиційно мають до нього безпосереднє відношення (медицина, фізіологія, біологія поведінки), але і в гуманітарних науках, таких як психологія, історія, культурологія, соціологія і т.д.

Нині в Україні у зв'язку з послідовним змінюванням соціальних інститутів, соціальних цінностей та норм відбувається трансформація  материнства. Необхідно зазначити що основні соціальні аспекти вагітності і пологів, тісно пов’язані з проблемою соціальної цінності материнства і його соціального статусу. Соціальний статус материнства в свою чергу визначається системою моральних цінностей, політичних дій і соціальною практикою. Досвід вагітності, пологів і материнства є дуже важливою частиною біографії майже кожної жінки. Отже, саме тому, материнство можна розглядати як своєрідний індикатор відношення до жінки в суспільстві збоку держави і суспільних інститутів.

Конституцією України проголошено, що сім'я, дитинство, батьківство в Україні охороняється державою. З 1 січня 2004 р. діє новий  сімейний кодекс України, метою якого є зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб, утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї, побудова сімейних відносин на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, забезпечення права кожної дитини на сімейне виховання, можливість духовного та фізичного розвитку. За законом для встановлення материнства не має значення, чи перебуває мати у шлюбі [35, с.46].                                                                                                                 Актуалізує тему дослідження значно збільшений розмір державної допомоги при народження дитини, наслідки якого є дуже суперечливими та потребують ґрунтовного аналізу.

Слід також відзначити, що як свідчать статистичні дані, вже на протязі багатьох років, репродуктивне здоров'я населення багато в чому визначається репродуктивним здоров'ям молодої жінки у віці до 35 років [31, с. 55]. Його необхідно вивчати, так як здоров’я майбутніх поколінь залежить від того в якому становищі знаходиться здоров’я сьогоднішніх як реальних, так і потенційних матерів.  

Не менш важливою складовою становлення демократичного громадянського суспільства, правової української держави є гендерна рівність, руйнація стійких міфів та застарілих стереотипів про жінку як домогосподарку і жертовну матір. Цікаво виявити, які зміни відбулися на індивідуальному і суспільному рівні, які мотиви народження дитини в сучасній Україні, яке місце дітонародження в загальній картині жіночих життєвих спрямованостей, вивчити картину репродуктивної поведінки жінки.

Безліч сучасних досліджень в області материнства і суміжних проблем відрізняються обширністю, плюралізмом концепції і підходів. Отже, тема материнства привертає увагу багатьох дослідників. Так, серед західних вчених, роботи яких створили теоретичну базу аналізу материнства, можна відмітити: Блам А., Джонсон М., Мід М., Річ А., Форсей Л., Фергасон Є., Хаотменд Х., Хорні К., Чодоров Н. та інші [29;38;].

Серед російських соціологів, які тим чи іншим чином аналізували проблему материнства, можна відзначити таких вчених як: Авдєєв А.А. (проблеми аборту), Акокелова М.Г. (охорона материнства), Белозерова Ю. (соціальні аспекти вагітності),  Ісупова О.Г. (соціальні аспекти материнства), Пушкарьова Н. Л. (соціологія та етнологія материнства), Філіпова Г. Г. (психологія материнства)  [1; 2; 7; 47; ]

На сучасному етапі розвитку соціологічної думки, можна відмітити наступних українських вчених, які займаються розробкою проблематики материнства: Балакірєва О. М. (формування сексуальної культури молоді), Галичанська А. (симетричність сімейних ролей), Голубева І.Є. (молодь і відтворення населення), Лук’яненко І. та Бояну М. (психологічна готовність до материнства),  Павлова Л. (правові аспекти материнства), Семиченко В. А. та Заслуженюк В.С. (психологія та педагогіка сім’ї), Сіданіч І. Г. (культура взаємин батьків та дітей), Соломко І. (сурогатне материнство), Удалова О. (підготовка жіноцтва до сімейного життя), Якубова Ю.М. (проблеми неповнолітніх матерів) та інші [11; 28].

Аналіз наукової літератури показав, що в українській соціологічній науці останнім часом здійснюються спроби подолати суто медико-соціальний підхід проблеми репродуктивного здоров'я, визначити і вивчити його складові і механізми формування, вивчити репродуктивну поведінку. Що стосується досліджень репродуктивного здоров'я, то соціологічних робіт тут дуже мало. Слід назвати роботу київських дослідників О.О. Яременка, О.М. Балакиревої, О.В.Вакуленко, І.Л. Демченко і др. “Формування здорового способу життя молоді проблеми і перспективи” (українсько-канадський проект «Молодь за здоров`я»), в якій досліджується репродуктивне здоров'я молоді [48]. Робота харківських соціологів В.Л. Арбеніной, В.Л. Волянськой, О.Б. Зінчиной, Л.Г. Сокурянськой і ін. "Підліток у великому  місті: фактори і механізми соціалізації", у якій досліджується сексуальне здоров'я підлітків [35].

Необхідно визнати,  що  аналіз материнства в українській соціології знаходиться на периферії наукового інтересу, і спеціальних робіт, присвячених даній проблемі, поки ще не існує, а материнство розглядається в контексті загальних питань, пов’язаних із батьківством, сексуальним вихованням, вихованням дітей тощо.

Мета даної роботи – виявлення особливостей феномену материнства  у сучасному українському суспільстві.

Реалізація висунутої мети передбачає вирішення наступних завдань:

- здійснити історіографічний аналіз основних теоретико-методологічних підходів до вивчення  материнства;

- дослідити особливості материнства в умовах СРСР та сучасного українського суспільства, а зокрема репродуктивне здоров’я українських жінок як об’єктивне підґрунтя  материнства;

-   з’ясувати фактори, що впливають на особливості сучасного материнства;

- проаналізувати тенденції, що характеризують девіантне (нетипове) сучасне материнство.

Об’єктом роботи є  материнство як соціальний феномен. Відповідно, предмет роботи – характерні  особливості сучасного материнства та його девіантні, нетипові форми.

Робота складається із вступу, трьох глав, списку використаної літератури.

Глава 1. Теоретична інтерпретація феномену материнства.                                          Материнство є однією з фундаментальних цінностей людини. Сучасна наука визначає материнство як період безпосередньої взаємодії матері з дитиною, що триває з моменту народження дитини і протягом всього їхнього життя.[1] У дослідженнях  материнства можна виділити кілька напрямків, серед яких:

   1. Культурно-історичні аспекти материнства, які виходять з того, що у сучасних дослідженнях інститут материнства розглядається як історично обумовлений, що змінює свій зміст від епохи до епохи [22, с.31]. Однак мається значна різноманітність у поглядах на ключові аспекти цієї проблеми.

              Роботи М. Мід показали, що материнська турбота і прихильність до дитини настільки глибоко закладені в реальних біологічних умовах зачаття і виношування, пологів і годуванні груддю, що тільки складні соціальні установки можуть цілком придушити їх. Жінки по самій своїй природі є матерями, хіба, що їх спеціально будуть вчити запереченню своїх дітородних якостей [29, с.98]. Там, де вагітність карається соціальним несхваленням і ображає подружні почуття, жінки можуть йти на все, щоб не народжувати дітей. Якщо жіноче почуття адекватності своєї статевої ролі грубо перекручено, якщо пологи сховані наркозом, що заважає жінці усвідомити, що вона народила дитину, а годування груддю замінено штучним, то в цих умовах виявляється значне порушення материнських почуттів. Кроскультурні дослідження свідчать, що там, де люди вище усього цінують соціальний ранг. Спостереження М.Мід показують, що там, де суспільство надзвичайно високо ставить принцип закононарожденості, мати незакононародженої дитини може кинути її чи навіть убити.                                                        Іншу соціоцентричну позицію займає Е. Бадинтер. Простеживши історію материнських установок протягом чотирьох сторіч (з XVII до XX століття), вона прийшла до висновку, що материнський інстинкт — це міф [38, с.49]. Вона не знайшла ніякої загальної і необхідної поведінки матері, а навпроти – надзвичайну мінливість її почуттів у залежності від її культури,  амбіцій чи фрустрацій. Материнська любов – це поняття, що не просто еволюціонує, але наповняється в різні періоди історії різним змістом. Дослідниця розглядає у взаємозв'язку три головні соціальні жіночі ролі: матері, дружини і жінки, яка вільно реалізується. Е. Бадинтер вважає, що в різні епохи та чи інша з цих ролей ставала чільною. Дослідниця указала на зв'язок між суспільними потребами і мірою материнської відповідальності за народження дитини, роблячи цілком соціологічний висновок про те, що жінка стає кращою чи гіршою матір'ю в залежності від того, цінується чи знецінюється в суспільстві материнство. Науковець проаналізувала динаміку материнських установок протягом декількох століть у Франції і прийшла до висновку, що до кінця XVIII ст. материнська любов була справою індивідуального розсуду, випадковим явищем. У ті часи репродуктивна функція жінки сприймалася лише як рядова, нітрохи не більш важлива, чим участь жінки в сімейному виробництві. З іншого боку, при відсутності чи малій ефективності контролю народжуваності репродукція залишалася невід'ємною стороною життя майже кожної жінки. Цінність дитини визначалася її становим положенням, порядком народження і статтю (цінувався насамперед закононароджений хлопчик і первісток), а аж ніяк не особистими якостями. Розхожим було спокійне відношення до загибелі дитини. З появою небажаних і позашлюбних дітей був розповсюджений так називаний «закамуфльований інфантицид» – практика нещасливих  випадків чи підкидання немовляти в чужі будинки. У цілому суспільство було байдуже до фактів зникнення, раптовій хвороби і загибелі дітей. К. Бонне, просліджуючи історію соціального сирітства, затверджує, що між проявом інфантицидів і відмовленням від дитини існує глибокий зв'язок [29, с.48–59]. У залежності від того, за яку форму відмовлення від материнства суспільство могло законодавчо менше покарати, та і виявляється в більшому ступені.                            Трансформації в суспільній свідомості піддавалися не тільки материнські установки, але й образ дитини. Л. Стоун виявив чотири альтернативних образи новонародженої дитини в європейській культурі:      1) традиційно-християнський, що припускає, ніби немовля несе на собі печатку первородного гріха і врятувати його може тільки нещадне придушення волі, підпорядкування батькам і духовним пастирям;                   2) соціально-педагогічний детермінізм, відповідно до якого дитина по природі своїй не схильна ні до добра, ні до зла, а являє собою tabula rasa, на якій суспільство і вихователь можуть написати що завгодно; 3) природний детермінізм, згідно якому характер і можливості дитини визначені до його народження; 4) утопічно-гуманістичний погляд, який затверджує, що дитина народжується гарною і доброю і псується тільки під впливом суспільства [14, с.117 - 118].                                                                                                                                                                        В другій половині XX ст. соціально-політична емансипація жінок і все більш широке залучення їх у суспільне виробництво робить їхні сімейні ролі, включаючи материнство, не настільки всеосяжними і, можливо, менш значимими для них. Самоповага жінки має, крім материнства, багато інших підстав — професійні досягнення, соціальну незалежність, самостійно досягнуте, а не придбане завдяки заміжжю суспільне становище. Деякі традиційно-материнські функції в інституті родини приймають на себе суспільні інститути і професіонали (лікарі, вихователі, спеціалізовані суспільні установи й ін.). Це не скасовує цінності материнської любові і потреби в ній, але істотно змінює характер материнської поведінки. Як пише історик Ф. Арьєс, в останні десятиліття змінився образ дитини в суспільній європейській свідомості: він став мислитися як надокучливе, непотрібне створіння, що намагаються «відсунути» навіть чисто фізично, зменшуючи кількість і якість тілесного контакту, роблячи виховання дитини подібним до технологічного процесу [18, с.74]. Спад народжуваності пов'язаний з острахом майбутнього, ростом мотивації особистісного розвитку, бажанням затвердити своє місце в житті, свою індивідуальність, мати стійкий соціальний стан раніш, ніж присвятити себе турботі про дітей .                                                        Дослідження різних культурних варіантів материнства в сучасному суспільстві також свідчать про вплив наявних моделей родини, дитинства і цінностей, прийнятих у даній культурі, на материнську поведінку і переживання жінки. Великий інтерес представляє приведене в цих роботах порівняння розподілу материнських функцій у різних культурах, материнської поведінки і відношення до дитини, що забезпечують формування необхідних у даній культурі особистісних якостей (наприклад, особливості когнітивної й емоційної сфери, прихильності, особливостей переживання успіху і невдачі в досягненні мети).                                                                       Таким чином, материнство – це одна із соціальних жіночих ролей, тому навіть якщо потреба бути матір'ю і закладена в жіночій природі, суспільні норми і цінності впливають на прояви материнського відношення. Поняття «норми материнського відношення» не є постійним, тому що зміст материнських установок міняється від епохи до епохи. Тій чи іншій соціальній установці відповідає визначений образ дитини. Прояви девіантного материнства існували завжди, але вони могли носити більш сховані чи відкриті форми і супроводжуватися більшим чи меншим почуттям провини в залежності від суспільного ставлення до цих актів.                            2. Біологічні аспекти материнства. У цей напрямок можна об'єднати дослідження, у яких матір і забезпечувані нею умови розглядаються як організація фізіологічного і стимульного середовища для розвитку дитини. Велике значення надається еволюційним аспектам формування фізіологічних, мотиваційних і поведінкових механізмів материнства. Деякі напрямки цих досліджень поєднують біологічний і психологічний підходи. Серед них найбільш цікавими є наступні:                                                                                                  а) Етологічні дослідження. Материнство вивчається з позицій оцінки кількості ресурсних витрат батьківської особи, виявлення еволюційних основ формування паттернів батьківської поведінки, взаємного забезпечення батьками та дітьми стимуляції для реалізації адаптивної поведінки. У цьому напрямку великий інтерес представляють дослідження, присвячені індивідуальним особливостям материнської поведінки у вищих приматів у неволі й у природі, впливу відносин у співтоваристві, зокрема, рангу матері на її материнську поведінку і розвиток дитини. Деякі з цих досліджень, наприклад, вивчення ізольовано вирощуваних дитинчат приматів, ефектів соціального полегшення і соціального навчання, реакції проходження, батьківських і дитячих стимулів, внесли істотний вклад у розвиток популярних у даний час психологічних концепцій [39, с.98].                                                        б) Фізіологічні і психофізіологічні аспекти материнства. Спектр цих досліджень надзвичайно великий, в основному вони спрямовані на вивчення нейрогуморальних механізмів статевого дозрівання і забезпечення вагітності і лактації. Для даного напрямку традиційним є зіставлення даних, отриманих на тваринах і людині. Вивчається зв'язок гормонального фону й емоційних станів, їхня роль у розвитку материнства, забезпеченні емоційних особливостей материнсько-дитячих відносин. Багато уваги приділяється порівняльним дослідженням гормонального фону і прояву материнської поведінки, динаміці емоційних станів під час вагітності, а також фізіологічному стану людини. Обговорюється адаптивна роль динаміки емоційних станів під час вагітності і післяпологовому періоді. Розвиток материнства і динаміка стану вагітності розглядаються з погляду формування фізіологічної «домінанти материнства», порушення в протіканні вагітності, успішність пологів і післяпологового періоду зв'язуються з ліво- правопівкульним домінуванням, психофізіологічними особливостями емоційної сфери жінки і її особистісних характеристик [38, с.51-52].                                           в) Порівняльно-психологічні дослідження. У даному випадку маються на увазі порівняльні дослідження материнства у тварин і людини і засновані на них уявлення про сутність і механізми «материнського інстинкту». Це одна з найбільш проблемних областей вивчення материнства, оскільки саме поняття інстинкту, а тим більше материнського інстинкту, недостатньо визначено і в психології, і біології. У психологічній літературі полеміка навколо проблеми «материнського інстинкту» (знову ж без аналізу самого поняття «інстинкт») розгорілася в другій половині XX ст. [47, с.37].  Одні дослідники затверджували переваги соціальних факторів у формуванні материнського відношення, інші дотримувались переконань, що материнська прихильність підкоряється багато в чому тим же уродженим механізмам, що ріднять людський вид із тваринами. Роль біологічних факторів у формуванні материнського відношення обговорюється в етологічних дослідженнях.                             3. Психологічні аспекти материнства. У психологічних дослідженнях також існує багато напрямків, які можна, за думкою Г. Филиппової, об'єднати в такий спосіб:                                                                                                                                            - Феноменологічний напрямок. Виділяються і докладно описуються функції матері, особливості її поведінки, переживань, установок, чекань і т.п. Популярним є виділення типів і стилів материнської поведінки і т.д. Саме в цих дослідженнях найбільше яскраво виявляється орієнтація на вікові особливості дитини і періоди материнства, у залежності від чого виділяються  особливості матері.

- Психолого-педагогічний напрямок. Самостійним напрямком можна вважати перинатальну психологію, що займається проблемами вагітності, пологів, післяпологового періоду в психолого-педагогічному і фізіологічному аспектах. У цих дослідженнях використовується сімейно-орієнтована психотерапія, що включає батька й інших членів родини в період чекання дитини, психологічну підготовку сімейних пар до народження і виховання дитини, розробляються методи психологічної корекції і психологічної підготовки вагітної і сімейної пар з погляду оптимізації умов для розвитку дитини (орієнтація на «свідоме батьківство»). Виділяються якості матері, особливості її переживань, емоційних і фізіологічних станів, що вважаються оптимальними і на який дослідники і практики орієнтуються в побудові своїх програм.

- Психотерапевтичний напрямок, у рамках якого вивчаються особливості матері (і ширше — батьків), що розглядаються як джерело порушення психічного розвитку дитини. Це, насамперед, практичні дослідження затримок і порушень психічного розвитку, дитяча психіатрія, порушення соціальної адаптації і психологічні проблеми дітей і підлітків. Багато уваги приділяється вивченню впливу на розвиток дитини, у тому числі дитячого віку, різних форм девіантного материнства [47с. 84-85].

У сучасній соціології особистості материнство вивчається в аспекті задоволеності жінки своєю материнською роллю, як стадією особистісної і статевої ідентифікації. В усіх цих випадках виділяються окремі сторони  материнства чи його функції. У дослідженнях материнства як стадії статево вікової і особистісної ідентифікації воно аналізується з погляду особистісного розвитку жінки, психологічних і фізіологічних особливостей різних періодів репродуктивного циклу (на відміну від інших періодів життя) і т.п.                                                                                                                                                                         Вважається, що особливості материнського відношення визначаються не тільки культурним і соціальним статусом жінки, але і її власною історією до і після народження. Різними авторами виділяються етапи розвитку материнства (як варіанту батьківства) від планування до реалізації в першому і другому поколінні, етапи вагітності, зв'язок вагітності з розвитком особистості, вагітність як стадія розвитку материнства. У плині онтогенезу деякі види досвіду (взаємини з власною матір'ю, контакти з дітьми і виникнення інтересу до них у дитинстві, інтерпретація материнства в зв'язку зі шлюбом впливають на зміст ставлення матері до дитини, своєї материнської ролі й інтерпретацію своїх переживань із приводу материнства. Індивідуальний онтогенез материнства проходить кілька етапів, у процесі яких здійснюється адаптація жінки до материнської ролі [28, с.299]. 

Представлений короткий огляд сучасного стану досліджень в області материнства дозволяє казати, що існує два основних напрямки вивчення даного явища. Перший продовжує традиції психоаналітичного і етологічного напрямку. Другий напрямок — соціально-культурологічний, у рамках якого вивчаються культурно-історичні механізми материнської поведінки, переживання матері ставляться в залежність від соціальних норм материнства.

Поняття „материнство” має певну історію. В сучасних філософських, соціологічних та психологічних концепціях материнство є однією з суттєвих тем. У 1960-1970 рр. в західній соціально-психологічній літературі з’явилася  тенденція розглядати материнство як такий аспект в особистому житті жінки, який може бути рівнозначним з іншими його сферами (дружба, закоханість і любов, переживання самотності тощо).                                                                                     Концептуально новими серед соціологів були визнання праці американських соціологів (М. Джонсон, Л.Форсей, Л. Блам та інші) [38, c.48]. Вищеназвані вчені загострювали увагу на динаміці еволюції відношень у невід’ємній парі матір - дитина з точки зору конструювання образу сильної матері і впливу цього образу на напрямок і особливості соціалізації дитини, на соціальну групу і на все суспільство в цілому.                                                                      У 1970-1980 рр. в західній соціологічній літературі з’явилися досить серйозні неомарксистські за духом інтерпретації соціально - економічних аспектів материнства. Феміністські, неомарксистські орієнтації підкреслювали значення материнської функції саме в цьому аспекті, що стала, на їх думку, причиною однією з основ соціальної нерівності (Х.Хартменд, Е.Фергасон). Материнство розглядалося як біологічно, соціально і психологічно визначена функція жінки, без якої неможливе відтворення індивідів [38, c.50].                                                                                                                Слід також відмітити, що у 60-х рр. ХХ ст. у західній соціології намітився перехід від біологічного детермінізму до соціального конструктивізму: оточуючий нас світ, скоріше і в більшій мірі сконструйований людьми ніж визначений природою. Пануючий у соціології 60-х рр. структурно - функціональний аналіз дозволив уявити суспільство як жорстоку конструкцію, в якій жінка вважалася відповідальною за експресивну функцію, а чоловік за інструментальну. В цей же час, соціальні конструктивістки із числа феміністок заявили, що статус жінки, як і різниця між чоловічим і жіночим, не має біологічного  походження; він лише засіб інтерпретації біологічного, закріплений законами даного суспільства [26, с. 163-164].                                                                                                                                                                         Наукова і політична феміністська дискусія останніх десятиліть поставлена перед проблемою, що загрожує підірвати аналітичну основу феміністського способу мислити, - розходження і нерівність. Жіночі, а слідом за ними і гендерні дослідження стали критикуватися за іконізацію й універсалізацію основних категорій аналізу «чоловік» - «жінка», за допомогою яких імпліцитно відтворюються відносини влади. Паралельно з критикою аналітичних категорій феміністських досліджень був виражений сумнів у існуванні солідарного жіночого суб'єкта і можливості жіночого руху на підставі логіки прямого протиставлення жінок чоловікам [38, c.50]. Наприклад, досвіди жінок різних культурних традицій, класів, віків, сексуальних орієнтацій стали  розглядатися як такі, що зводяться не до єдиного категоріального ядра, а як відмінні один від одного історичні і соціальні процеси конструювання різних зразків і типів жіночності [7, с. 27].                Відповідь феміністських досліджень на критику  полягав у ствердженні, що не зважаючи  на дискурсивну, соціальну й історичну множинність маскулінності та фемінності, все ж таки можна позиціонувати жіночий суб'єкт не як клас осіб, а як вид тілесного і соціального досвіду, який відрізняє жінок. Цей досвід заснований на біологічному розходженні (жіночі тіла здатні до дітонародження, а тіла чоловіків – ні), але організований за допомогою складних інституціональних опосередкувань  у виді  роботи  з догляду (турботи) і обслуговування. Дітонародження і материнство залишилися в сучасності, можливо, останніми інстанціями, що створюють специфічно жіноче тіло і цілком його репрезентують. Дітонародження дотепер є тим досвідом, при якому «жіноче тіло піддається тотальному кодуванню за допомогою сакралізації вагітності і висуванню на перший план зв'язаних з цим процесів етичних вимог». Воно є ядром категорії жінок, її ресурсом і стигмою. Саме на прикладі материнства як тілесного й одночасно соціального феномена може бути показано, як створюється категорія «жінка» і як жінки у своїх індивідуальних життєвих історіях співвідносять себе з цією категорією [13, с.114-116].                                                                                                  Американський соціолог і філософ А. Річ розглядала материнство як соціальний феномен, на відміну від біологічних детерміністів, що шукали тісні зв’язки між потенціальним материнством і сексуальністю. А. Річ, досліджуючи  феномен материнства,  вважала, що суспільний детермінізм є одним з головних факторів, який впливає на формування материнства. Характер материнства і зміст відносин між матір’ю та дитиною, на її думку, визначається у всі часи, не жіночою природою, а суспільними очікуваннями [13, с.119].  Сучасниця і  співвітчизниця А. Річ – відома феміністка               Н. Чодоров, написала багато праць по філософії та соціології материнства. В своїй праці “Відтворення материнства” вона довела, що зміст тих чи інших відносин між матір’ю і дитиною, як і саме оцінка матір’ю своїх дій, формується за рахунок зовнішнього світу більше, ніж за рахунок закладеного в ній біологічного і психологічного. Хоча власне материнство – явище біосоціальне,  в якому соціальна частина сильніше біологічної [38, c.99-101].              Прихильники гендерної концепції виключали тлумачення материнства як біологічного феномену, ставили знак питання поруч з визначенням  біосоціальний, закликали на конкретних фактах довести, що материнство феномен лише і безумовно соціальний.                                                                                    Сучасні уявлення про суть материнства не менш різноманітні, але існуючі визначення поняття «материнство» мають, скоріше, функціональний, а не соціокультурний зміст і розглядають материнство як функцію, властиву жінці. Так енциклопедичний соціологічний словник дає наступне визначення: “Материнство – біологічне і соціальне відношення матері до дитини” [10, c.367]. Материнство є складовою частиною соціального інституту батьківства і впливає на функцію сім’ї як малої соціальної групи. Основними функціями материнства є репродуктивна і виховна [42, c.367]. Тобто, у цьому визначенні материнство розглядається лише з погляду дитини. Значення материнства, як інституту виховання, змінюється залежно від соціально – економічних, історичних умов розвитку суспільства. До того ж, до теперішнього часу у науковій соціологічній літературі материнство розглядається переважно як функція жіночого організму, спрямована на продовження людського роду, включає біологічний (виконування, народження і годування дитини) і соціальний (виховання дитини) аспекти. Материнство визначається як найбільш важлива і необхідна для нормального функціонування суспільства робота. Філіпова Г. Г. розглядає  материнство  як варіант батьківської поведінки (як складову репродуктивної сфери), що властива жіночій статі [47, с.36].                                                                                                                  У соціальній психології визначається три блоки материнської сфери:    1. Потребно - емоційний – потреба матері в контакті з дитиною, в її захисті і турботі про неї, потреба в материнстві. 2. Операційний блок – операції з догляду і охорони, операційний склад спілкування з дитиною. 3. Ціннісно – смисловий блок включає відношення матері до дитини як самостійної цінності, що пов’язана з людиною материнських дитячих відносин в спілкуванні, а також цінність материнства  як стану “бути матір’ю” [47, с.121-122].                                                                                                                                                                                      З точки зору соціологічного підходу материнство розглядається з двох основних позицій: 1. Материнство як забезпечення умов для розвитку дитини. 2. Материнство як частина особистої сфери жінки.                                          У першому випадку материнство розглядається в декількох контекстах:              - культурно-історичний аспект материнства: інститут материнства розглядається як такий, що історично обумовлений і змінює свій зміст від епохи до епохи;                                                                                                                                                                        - біологічний аспект: матір і умови, які вона забезпечує розглядаються як організація фізіологічного і стимулюючого середовища для розвитку людини;                                                                                                                                                                                      - соціально-психологічні аспекти: функції матері, особливості її поведінки, переживання,  установки, опікування тощо, вивчаються періоди материнства в співвідношенні з віком дитини.                                                                                                  Що стосується материнства як частини  особистої сфери жінки, то материнство вивчається як стадія її особистісної ідентифікації. Материнство, як вже було визначене, має соціальну детермінованість.                                                         Підводячи підсумки першого розділу, зазначимо, що феномен материнства досліджувався багатьма науковими напрямками, кожний з яких зосереджував увагу на певному аспекті материнства. Ми розглянули напрямки вивчення материнства: культурно-історичний аспект; біологічний аспект (етологічні, фізіологічні, психофізіологічні напрямки досліджень); психологічний аспект (що включає феноменологічний, психолого-педагогічний, психотерапевтичний). В основному, дані підходи виходять з того, що материнство в першу чергу є біологічною функцією, яка властива жінці. Відзначимо, що серед великої кількості інтерпретацій поняття „материнство” не існує усталеної соціологічної дефініції. В соціології особистості материнство вивчається в аспекті задоволеності жінки своєю материнською роллю, як стадією особистісної і статевої ідентифікації. З точки зору конструктивістської парадигми, материнство уявляється соціальним конструктом, штучно сконструйованим суспільством, державою, громадською думкою, самими жінками. Феміністські автори розглядають материнство як засіб пригнічення жінок, оскільки необхідність народження дитини та догляду за нею ставить жінок у нерівні умови з чоловіками на ринку праці.