Зміни в міжнародному поділі праці в сучасних умовах

 

Табл 5.Рейтинг України за Індексом глобальної конкурентоспроможності в 2009-2011 рр.

Складові індексу глобальної конкурентоспроможності	Рейтинг України з 2010-2011 (з 139 країн  світу)	Рейтинг України з 2009-2010 (з 133 країн  світу)	Зміна позиції України у порівнянні з минулим роком
1 група: Інститути	134	120	-14
2 група: Інфраструктура	68	78	+10
3 група: Макроекономічна  стабільність	132	106	-26
4 група: Охорона здоров'я  та початкова освіта	66	68	+2
5 група: Вища та професійна  освіта	46	46	0
6 група: Ефективність  товарних ринків	129	109	-20
7 група: Ефективність  ринку праці	54	49	-5
8 група: Розвиненість  фінансового ринку	119	406	-13
9 група: Технологічна  готовність	83	80	-3
10 група: Обсяг ринку	38	29	-9
11 група:Конкур-ть бізнесу	100	91	-9
12 група: Інноваційність	63	62	-1

 

В 2010-2011 рр. Україна з індексом 3,9 значно втратила у рейтингу глобальної конкурентоспроможності ВЕФ, посівши серед 139 країн світу 89-е місце перед Гондурасом (рис. 5) та демонструючи значне відставання від середньосвітового індексу (4,18). В 2009-2010 рр.. Україна посідала 82 місце з індексом 4,0 серед 133 країн світу. Рис.5. Індекс глобальної конкурентоспроможності країн в 2010-2011 рр. за даними ВЕФ

 З цього переліку  стає зрозуміло, що навіть при  сучасній структурі промислового  виробництва Україна може не  тільки забезпечити себе валютою,  а й налагодити повноцінні  торгові стосунки з багатьма  країнами як на Сході, так  і в Центральній і Західній  Європі. Звичайно, не вся продукція  України високої якості. Тому  необхідно терміново змінити  структуру народного господарства, щоб спрямувати його на потреби  суспільства. Не менш важлива  проблема конверсії воєнної промисловості,  яка в Україні була однією  з домінантних галузей.

 Щодо внутрішніх поставок  у колишні республіки СРСР, то  Україна в 1989 р. перевершила  вивезення продукції (активне  сальдо) на суму 46 млрд. крб. Проте  у зовнішньоекономічних стосунках  вона мала пасивне сальдо, оскільки  ціни імпорту перевищували ціни  експорту. Річ у тім, що продукція  України має початкову та середню  стадії обробки, тому оцінюється  дешево.

 Українська держава  повинна забезпечити експортним  організаціям протекціоністський  захист з метою виживання власної  ще не зміцнілої економіки,  особливо її експортних секторів.

 Разом з тим потрібно  створити розгалужену систему  зовнішньоторгових організацій,  представництв, які з розумінням  справи зрушили б проблему  просування українських товарів  на світовому ринку. Доцільно  вживати заходи щодо надання  Україні цільових кредитів зарубіжними  країнами, виробниками.[11 с. 68]

 Відновлення економічних  зв'язків, нав'язуваних метрополією, особливо таких, як надмірна спеціалізація народного господарства, високий рівень мілітаризації економіки тощо, недоцільне з точки зору національних інтересів України.

 Отже, слід не тільки  відновлювати колишні зв'язки, а  налагоджувати нові, вигідні для  України, з Росією та іншими  країнами СНД. Уніфікація законодавства,  єдиних тарифних процедур, переливання  робочої сили та капіталів  у межах СНД не вигідні для  України. Експортно-імпортні інтереси  України мають відповідати стратегічним  інтересам нашої держави.[6. п.2.3]

 Молоду незалежну державу  Україну чекає ряд випробувань  на шляху становлення власної  економіки. Для цього необхідні  роздержавлення й приватизація, ринкова система, щоб справжні  економічні закони ліквідували  всі фальшиві, заідеологізовані  системи та форми господарювання, сприяли б розквіту нових форм  організації економіки. Зрозуміло,  що це приведе до значного  реформування, спеціалізації різних  галузей господарства, виникнення  вільних зон виробництва, економічних  районів, вузлів і центрів.  Економічні зв'язки із зарубіжними  партнерами сприятимуть зростанню  авторитету України. Вже сьогодні  в Україні діють близько 370 представників інофірм з 45 країн  світу, зареєстровані та функціонують 818 спільних підприємств.

 Зовнішньоекономічна  політика України спрямована  на:

• забезпечення переходу до активної експортно-орієнтованої стратегії економічного розвитку на основі цілеспрямованого формування та ефективної реалізації експортного потенціалу України
• в пріоритетних галузях економіки;
• послідовну лібералізацію сфери зовнішньоекономічних зв'язків;
• наближення до вимог Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ) і міжнародної торгової організації;
• надання пріоритетів у сфері економічних відносин країнам СНД. Основна увага приділятиметься виробничій і науково-технічній кооперації, створенню спільних підприємств, фінансово-промислових структур, розвитку спільних об'єктів інфраструктури, взаємодії на ринках країн, що розвиваються;
• розробку проекту концепції зовнішньоекономічної політики України, а також державної програми розвитку експортного потенціалу України.    [7. п.4.1] 
  

Висновки

Отже, після дослідження  сутності, факторів, форм, основних тенденцій  і напрямків міжнародного поділу праці; аналізу сучасного стану  розвитку України, визначення чинників, що впливають на участь України в  МПП та розгляд перспектив розвитку України на міжнародній рівні, можна зробити такі висновки.

На рубежі XX і XXI ст. в економіці  високо розвинутих держав склалася низка  проблем і процесів, що здійснюють найбільший вплив на МПП. Це насамперед, підвищення ефективності господарства в результаті залучення в нього  все більшого числа держав з різними рівнями індустріального розвитку, з неповторними особливостями національної, расової та релігійної специфіки. Наступною за важливістю є задача підтримки гармонії між людиною і природою, розповсюдження ультрасучасних технологій, здатних кардинально зменшити забруднення навколишнього середовища та потреби в не відтворюваних благах. Нарешті, найбільш істотними стали глобальні технологічні зміни та становлення інформації як основного виробничого ресурсу. Україна з ряду причин серйозно відстала в сфері інформаційного й інноваційного розвитку.

Важливою перешкодою для  залучення України в МПП виступає консервація структури української  економіки, що породжує процес дроблення  промислових структур, які не можуть бути суб'єктами МПП тільки з цієї причини. Незважаючи на неодноразові рішення вищих органів виконавчої влади про створення в Україні фінансово-промислових груп, фактично жодна така група не функціонує. Звичайно, в умовах перехідної економіки проблема великого (і особливо - монопольного) виробництва породжує труднощі. Адже монополізм через механізм ціноутворення призводить до виникнення негативних процесів, пов'язаних із застійними явищами в застосуванні досягнень НТП і нових технологій, з перекачуванням доходів суспільства на користь монопольного виробництва через монопольні ціни, із соціальною несправедливістю. [5]

Співробітництво українських  підприємців із ТНК здатне забезпечити  ряд переваг, в тому числі - у сфері  модернізації та науково-технічного відновлення  виробництва, а також поліпшення управління. Крім того, ТНК забезпечують антикризові гарантії, амортизацію законодавчих, валютно-фінансових, екологічних та інших ризиків. У цілому даний напрямок вигідніший, а ніж домінуюча сьогодні практика зовнішніх запозичень, хоча достатніх причин повністю відмовлятися від взаємодії з міжнародними економічними організаціями немає.

Слід зазначити, що Україна  як складова частина колишнього Радянського  Союзу, а нині як суверенна держава  впливає недостатньо на MПП і на інтеграційні процеси в міжнародному господарському житті, оскільки залишалася протягом значного періоду часу, власне кажучи, осторонь від головних світогосподарських процесів. У нових умовах, коли перехід до відкритої економіки став складовою частиною процесу переходу України до ринкової економіки, країна починає знімати багато перешкод, що заважали активному і масштабному її залученню в інтеграційні процеси.

Для України першорядне значення мають створення нових ресурсозберігаючих технологій, розвиток екологічно чистої енергетики, вітчизняних інформаційних технологій, нових технологій для сільського господарства, легкої та харчової промисловості, створення і впровадження нових матеріалів з високими конкурентоспроможними властивостями, а також передових технологій у машинобудуванні.

Отже, проведений аналіз дає  можливість зробити висновок, що Україна  має достатні трудові й природні ресурси, сировинну базу та виробничі  потужності, необхідні для її розвитку як незалежної, суверенної держави, інтеграції у світову співдружність.

Додатки

Додаток А.

1.Суспільний поділ праці у спрощеному розумінні полягає в спеціалізації діяльності окремих виробників товарів чи послуг і товарному обміні між ними продуктами цієї діяльності. Протягом історії людства суспільний поділ праці був основним джерелом економічного зростання, а від його глибини залежав рівень розвитку виробництва і господарства в цілому.

З розвитком знань і  вдосконаленням знарядь праці етапами  розвитку поділу праці стали (рис. А. 1):

 

Рис. А. 1 Етапи розвитку поділу праці.

Також, суспільний поділ  праці поділяється( рис. А. 2):

2.  Рис. А.2 Структура  експорту України. [Міністерство розвитку і торгівлі України ]  

3. Таблиця А. 1. 100 світових брендів [компанія Miilward Brown Optimor, 2009 р.]

   

Список використаної літератури:

1. Анжнюк М.О. «Основи економічної теорії» (www.pidruchniki.ws)
2. Бєляєв О.О.  та ін.. «Політична економія» Навч. посібник, 2001р. (www.uchebnik-besplatno.com)
3. Гейц В. М. «Перехідна економіка»
4. Герасимчук ,Войтенко С. В. «Міжнародна економіка» Київ, 2005р
5. Голікова Т. В. «Збірник праць» ІІІ частина,Київ 2009р.( www.info-library.com.ua)
6. Горбатенко Н. О. «Місце України в МПП» (www.economy-confer.com.ua)
7. Качан О.П. Розміщення продуктивних сил України
8. Козик В.В., Паникова Л. А. «Міжнародні економічні відносини» навч. пос. 2008р.
9. Колесников В. С. «Діяльності суб’єктів малого підприємства після вступу України до СОТ» підр.( www.intkonf.org)
10. Мочений С. В. «Економічний словник-довідник» Київ,1995р.
11. Орлова Т.В. «Історія нових незалежних держав» (www/pidruchniki.ws)
12. Савельєв Є. В. « Міжнародна економіка» підр.
13. Філіпенко А.С. « Україна і світове господарство»
14. «Укр. Аспекти праці» наук.-економ. журнал. №8,2001 р.
15. «Международная жизнь» журн. ( www.interffairs.ru)
16. Вільна енциклопедія « Вікіпедія» (www.uk.wikipedia.org)
17. Державний комітет статистики (www.ukrstat.gov.ua/)
18. Міністерство розвитку і торгівлі України (www.me.gov.ua)
19. «Учебники он-лайн» (www.bookz.com.ua)