Злиття та поглинання в міжнародній фінансовій сфері

У Сполучених Штатах Америки, де сфера фінансових послуг, на думку економістів, фрагментована, кількість угод за участю банків і страхових компаній у 2011 році дорівнювала третині загального обсягу злиття і поглинання. Оскільки перспектива підвищення процентних ставок значно знижує чисту процентну маржу, банки і страхові компанії з надійним балансом швидше за усе вступлять у гостру конкурентну боротьбу.

Збільшення кількості  угод зі злиття спричинене поліпшенням  економічної ситуації в розвинених країнах. Практично усі великі компанії незабаром змінять тактику і переорієнтуються на експансію. За оцінками фахівців аудиторсько-консалтингової фірми Ernst&Young, певну роль у цьому відіграють позитивні тенденції, які переважають на фінансових ринках. Рано або пізно процентні ставки почнуть підвищуватися, що знизить привабливість позикового капіталу для фінансування нестатків компаній. Але зате зросте привабливість фондового ринку. Уже нині в усьому світі спостерігається ріст котирувань. При злитті частина угоди передбачає обмін акціями, тому вищі котирування акцій означають для компаній здешевлення реальної вартості угоди [16].

Одна з основних причин застою ринку – невпевненість  компаній у майбутньому, в можливості швидкого виходу з рецесії. Весь 2010 рік підприємства намагалися покращити  власну ліквідність. Ситуація спонукала топ-менеджмент багатьох компаній зосередитися на питаннях поліпшення операційної ефективності, посунувши на другий план завдання, пов’язані з розвитком бізнесу. Менша, ніж у докризові часи, доступність кредитних ресурсів на тлі зниження прибутку багатьох компаній зробила придбання інших бізнесів важчим –  навіть попри те, що ринкова вартість потенційних об’єктів придбання значно зменшилася.

Зниження вартості активів  не привело й до активізації злиттів  і поглинань у секторі приватних  інвестицій. В умовах кризи активи істотно подешевшали, але новому інвесторові необхідно не лише зайнятися реструктуризацією боргів, а й узяти на себе ризик подальшого погіршання економічної ситуації і скорочення ринків збуту. Натомість на арену вийшов новий покупець –  держава. За даними аналітичної компанії Dealogic, угоди M&A за участю державного капіталу в 2011 році становили 15% від загальної ємності світового ринку, або $354 млрд. – рекордний показник за всю історію [5]. Державну підтримку в першу чергу було спрямовано на банківський сектор. Найбільша угода такого роду відбулася у Великій Британії, де держава довела частку володіння Royal Bank of Scotland до 84,9%, вклавши $41,8 млрд. [5]. Серед великих транзакцій в інших галузях називають участь уряду США в порятунку General Motors і страхової компанії AIG. Попри загальне зниження кількості й обсягу транзакцій у цілому по ринку, в 2011 році деякі галузі пройшли через активну фазу консолідації. У першу чергу це стосується фармацевтичного ринку. У першому місяці 2009 року найбільший у світі фармацевтичний концерн Pfizer Inc. за $64,4 млрд. купив американську компанію Wyeth (найбільша угода 2008 року). В березні компанія Merck за $45,7 млрд. купила Schering-Plough.

Серед інших активних галузей у сфері M&A угод також називають фінансовий, енергетичний і сировинний сектори. У світі у 2011 році дуже активним поглиначем була Cisco Systems. Маючи «на руках» до кінця III кварталу 2011 фінансового року доступну готівку, її еквіваленти та інвестиції у розмірі $33,6 млрд., компанія могла дозволити собі бути агресивною в плані злиттів і поглинань. У 2011 році вона провела 12 транзакцій, пов’язаних з M&A.

Світова практика показує, що в більшості  випадків злиття і поглинання проводяться  за взаємною згодою вищого управлінського персоналу обох компаній. Проте досить поширена практика ворожого злиття і поглинань, коли керівний склад компанії-мети не згоден із підготовлюваною операцією і здійснює ряд протизахватних заходів. У цьому випадку організація, яка хотіла б придбати цікаву для себе компанію, звертається безпосередньо до її акціонерів в обхід керівного складу.

Однозначно відповісти, які наслідки активізації процесів злиття і поглинання неможливо. З  одного боку, вони можуть мати позитивний результат, особливо з корпоративної  точки зору, якщо мають синергетичний ефект, сприяють диверсифікації, економії на масштабах, поліпшенню менеджменту і є вигідними для економіки і споживачів у цілому. Позитивним ефектом злиття і поглинання є активізація міжнародного співробітництва. На міжнародному рівні поява великих компаній після M&A веде до росту конкуренції і перерозподілу впливу між найбільшими транснаціональними корпораціями. Доки більшість товарних ринків і ринків послуг не будуть монополізовані, конкуренція залишиться важливим фактором-гарантом необхідності й ефективності операцій злиття і поглинання.

РОЗДІЛ 3. СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ЗЛИТТЯ І ПОГЛИНАННЯ В УКРАЇНІ

3.1. Злиття  та поглинання на прикладі  вітчизняної фінансової сфери

Економічні перетворення в Україні повинні бути націленими на вирішення найважливішого завдання, а саме на радикальні зміни в системі управління економікою як на макрорівні, так і на мікрорівні (рівні підприємств і їх об’єднань). Зміни на мікрорівні полягають в перебудові організаційної структури управління діяльністю підприємств, створенні промислово-фінансових груп, холдингових компаній. Необхідність створення і розвитку нових для України форм підприємництва об’єктивно обумовлена потребою підприємств у більш гнучких структурних формах, здатних адаптуватися до вимог часу економічної рецесії в реаліях українського ринку.

Спираючись на те, що більше половини усіх угод, що укладаються  у процесі формування бізнес-альянсів, припадає на злиття чи поглинання підприємств, аналіз саме такої форми інтеграції підприємств є дуже важливим для економіки України. Фінансово-економічна криза, з одного боку, стимулює процеси злиттів та поглинань, і в той же час значно підвищує супутні ризики даних проектів через брак достовірної оціночної інформації, якими можна управляти з єдиного центру.

На початку 2008 року прогнози ринку М&А України виглядали  більш ніж оптимістично, однак  криза ліквідності на світових фінансових ринках загострила деякі специфічні проблеми та спричинила якісні ринкові  зміни. За даним аналітичної групи M&A-Intelligence журналу «Слияния и Поглощения» у порівнянні з рекордним показником 2007 року, що сягнув 21,49 млрд. дол., обсяг ринку М&А в Україні за 2008 рік скоротився майже в 6 разів – до 3,7 млрд. дол. [2].

Основні причини такого падіння:

- нестача доступних кредитних ресурсів для проведення угод, яка зумовлена поглибленням світової кризи ліквідності;

- зниження загальної  кількості угод щодо контрольних  пакетів підприємств; 

- відмова або пролонгація  термінів угоди у зв’язку із проблемами щодо справедливої оцінки активів;

- зниження вартості  багатьох об’єктів для придбання нижче рівня 5 млн. дол.

Також журнал «Слияния и  Поглощения» підбив підсумки 2008 року і склав рейтинг найбільших угод на українському ринку злиття і поглинання. Абсолютним лідером року став фінансовий сектор. У ньому відбулося 8 угод на загальну суму 1,92 млрд. дол. Основний внесок у загальний обсяг угод у фінансовому секторі зробили дві мегаугоди на загальну суму 1,83 млрд. дол. Найбільша угода M&A за участю української компанії – купівля російським «Внешэкономбанком» (ВЭБ) у тандемі з австрійською Slav AG «Промінвестбанку». Друга за вартістю угода – придбання 100% акцій ВАТ «Правекс-банку» італійським Intesa Sanpaolo S.p.A за 750 млн. дол.

Металургія стала другою галуззю за сумою угод M&A – дві транзакції разом дали 590 млн. дол. Це відбулося практично завдяки одній мегаугоді вартістю 550 млн. дол., що була завершена у квітні 2008 року, ще до початку активної стадії кризи, відзначають аналітики M&A-Intelligence. Інвестиційною компанією «МирИнвест» і міжнародним трейдером Stemcor UK, Ltd. було придбано 100% акцій ЗАТ «Мініметалургійний завод «ІСТІЛ (Україна)» у Захура Мохаммада й Metalrussia Investment.

Третій лідер –  традиційно один із найбільш активних на українському ринку злиття і поглинання – харчова промисловість: у ній було завершено найбільше (13) транзакцій у сумарному обсязі 575 млн. дол. Ця галузь, що займає одну з провідних позицій в економіці України, не вирізняється тектонічними мега-угодами, але традиційно входить до трійки лідерів за кількістю угод злиття і поглинання [13].

Розглянемо ринок злиттів  і поглинань у фінансовому  секторі починаючи з 2007 року. У 2007 р. досяг позначки у $4,5 млрд. (45 % від загального обсягу цього ринку в Україні), а роком раніше він становив ще більшу питому вагу (77 %). Експансія іноземного капіталу пояснюється тим, що фінансовий сектор переживає значні зміни, які характеризуються глобалізацією фінансових ринків. Наприклад, частка іноземного капіталу в банківському секторі України торік зросла з 20 до 33 %, а частка іноземців в активах – близько 36 % [1].

Характерним був також  прихід не лише великих іноземних бізнес-груп, а й банків другого–третього ешелону. Однак і деякі українські фінансові установи намагалися поширити свій вплив за кордоном (Приватбанк) [13]. Подібна ситуація склалася і в страховому секторі, де було продано контрольні пакети кількох потужних організацій. В такий спосіб очевидно, що фінансовий ринок України є достатньо привабливим для іноземного інвестора, насамперед через свою перспективність. Таку ж тенденцію пророкували і на 2008 р. (продаж на початку року Правексбанку цьому підтвердження), але вже можна зробити висновок, що більшість прогнозів були помилковими.

Проте вже 2009 р. характеризувався великим сплеском поглинань у фінансовій сфері, адже українські фінансові активи за 6 місяців 2009 року значно втратили у ціні (індекс біржі ПФТС впав майже у 4 рази). На нашу думку, така тенденція буде характерною ще тривалий період. Зрозуміло, що далеко не усі компанії в світовому фінансовому секторі переживуть цю перебудову. Це стосується і слабкої загалом української фінансової системи, тому частина малих і середніх фінансових установ буде поглинута серйознішими конкурентами.

У посткризовий період (починаючи  з кінця 2010 року) в Україні відбулась активізація на ринку злиттів та поглинань. У 2011 році відбулося злиття АКБ «Донгорбанк» та ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» (ПАТ «ПУМБ), що входять до фінансово-промислової групи SCM. Банки об’єднали баланси та мережу відділень, і з 18 липня 2011 року почали роботу під брендом ПАТ «ПУМБ». Унаслідок об’єднання активи банку перевищили 27 млрд. грн., мережа філій збільшилась з 135 до 171, мережа банкоматів – з 649 до 851 одиниць. Можливим є об’єднання банків ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» та ПАТ «ВіЕйБі Банк» шляхом придбання мажоритарної частки акцій останнього.

Серед причин активізації  процесів злиття й поглинань в  банківській системі України  у посткризовий період вважаємо реалізацію наступних цілей:

1. Необхідність підвищення рівня капіталізації. Відповідно до вимог постанови Правління Національного банку України №273 від 09.06.2010 мінімальний розмір регулятивного капіталу має бути не менший, ніж 120 млн. грн. Кількість банків, в яких регулятивний капітал складав менше 120 млн. грн., становила 45 банків (25,7 % від загальної кількості банків). Рішення про реорганізацію банків шляхом злиття або приєднання можуть ухвалити власники банків, які до 1 січня 2012 року не досягли необхідного мінімального розміру статутного та регулятивного капіталів.

2. Оптимізація активів в межах ФПГ та перерозподіл власності між ФПГ.

3. Отримання готового бізнесу  зі своєю мережею філій, клієнтами  та репутацією.

4. Диверсифікація діяльності шляхом  розширення географії збуту та  розширення асортименту банківських продуктів.

5. Зростання власної частки на  ринку.

6. Зменшення витрат за рахунок  ефекту масштабу шляхом розподілу  постійних витрат на більшу  кількість продукції, що призводить  до зменшення середньої величини  витрат на одиницю продукції. 

Основними перешкодами під час оформлення угод злиття і поглинання в Україні були і є такі, як: закритість і непрозорість діяльності компаній, складність побудови взаємовідносин з нестабільною владою, а також розбіжності в оцінці бізнесу між покупцем і продавцем. Проте до них додалася значно серйозніша проблема – гострий дефіцит ліквідних коштів на світовому ринку як один з основних аспектів, що характеризують нинішню світову фінансову ситуацію. Це вже спричинило різке скорочення світових обсягів ринку злиттів та поглинань, водночас значно зросла частка ворожих поглинань. Закордонним покупцям зараз не до України, на світовому ринку є багато привабливіших, здешевлених пропозицій [13].

Певним позитивним елементом  захисту для них слугує слабка інтегрованість у світову економіку, але, з іншого боку, власними силами обійтись вийде не усім. Водночас треба усвідомлювати наслідки таких подій з точки зору збалансованості і незалежності українського фінансового ринку. У такому випадку активнішою і сконсолідованішою повинна бути позиція владних структур та НБУ, тому що вони є гарантами і регуляторами стабільності економіки. На жаль, існують розбіжності щодо шляхів врегулювання цих проблем, а затягування процесу може призвести до повної втрати не тільки окремих фінансових структур, а й можливостей реального впливу на грошовий сектор. Україна ціною збільшення державного боргу зможе стабілізувати ситуацію на фінансовому ринку, але, окрім того, варто переглянути фінансову політику в бік націоналізації деяких банків, заради їх фізичного збереження.

Отже, варто констатувати, що вітчизняний фінансовий ринок злиттів та поглинань відповідає нинішньому рівню розвитку національного господарства і рухається паралельно з загальносвітовими тенденціями. Однак очевидно, що ця фінансова ситуація остаточно змінить обличчя існуючої світової економіки, і невід’ємним елементом, який супроводжує цю глобальну динаміку, є процеси злиття і поглинання. Від того, як пристосується до цього українська фінансова система, залежить загалом подальша доля України як держави.

3.2. Проблеми  та наслідки злиття і поглинання  в Україні та світі